Схема 15. Основні життєві позиції індивідів

Стиль поведінки в конфлікті ( стиль поведінки – це спосіб здійснення чогось, що відрізняється сукупністю своєрідних прийомів) – розуміють як сукупність особливостей поведінки суб’єкта конфлікту відповідно до його спрямованості, що визначає певну стратегію його поведінки.

У 1972 р. американські дослідники К. Томас і Р. Кілмен, спираючись на попередні дослідження Р. Блейка та Дж. Моутон, розробили тест оцінки стилю поведінки особи в конфліктній ситуації, виділивши п’ять основних варіантів поведінки під час конфлікту. В конфліктології їх називають стилями поведінки або стратегіями. Ця класифікація ґрунтується на аналізі дій особи за двома критеріями: наполегливості, з якою вона прагне до реалізації своїх інтересів, і ступеня її готовності врахувати інтереси іншої сторони, діючи спільно з нею чи індивідуально. Це такі стилі, як: суперництво, співробітництво, компроміс, пристосування, ухиляння.

Суперництво в конфлікті – стиль (стратегія) поведінки суб’єкта конфлікту, що полягає в орієнтації на свої інтереси, нав’язуванні іншій стороні кращого для себе рішення, відкритій боротьбі за реалізацію своїх інтересів.

Співробітництво в конфлікті – стиль (стратегія) поведінки в ситуації конфлікту, орієнтований на спільний пошук оптимального рішення, яке здатне задовольнити інтереси обох сторін.

Компроміс у конфлікті – 1) згода, порозуміння з політичним супротивником на основі взаємних поступок; 2) стиль (стратегія) поведінки в конфлікті, що передбачає взаємні поступки (часто нерівноцінні).

Компроміс у політичній взаємодії є однією з суттєвих ознак демократичного суспільства, згідно з яким учасники політичного процесу повинні вміти жертвувати певною часткою своїх позицій заради досягнення згоди в головному, для встановлення взаємної прийнятності намірів та рішень. Компроміси можливі лише тоді, коли їх наслідком є можливість уникнути втрат більших, ніж жертви компромісу.

Пристосування як стиль (стратегія) поведінки особи в конфлікті означає поступливість суб’єкта конфлікту щодо іншої сторони з метою згладжування ситуації та бажання збереження або поліпшення стосунків. “Поступливий” фактично жертвує своїми інтересами заради інтересів іншого.

Ухиляння (відгороджування) як стиль (стратегія) поведінки особи в конфлікті означає пасивну поведінку в конфлікті, яка виявляється в ігноруванні проблеми або відкладенні свого втручання в конфлікт. Це – прагнення уникати гострих ситуацій і не обговорювати питання, що є предметом суперечок. Використовується тактика присутності без ознак активного втручання, зберігаючи нейтралітет і не розкриваючи своїх поглядів та ставлення до проблеми. Стиль У. реалізується у випадку, коли конфлікт не зачіпає прямих інтересів сторін, або проблема, що виникла, є не такою важливою і немає необхідності відстоювати свої права, або одна зі сторін не бажає витрачати час і сили на її вирішення.

Вальвація конфлікту – посилення ролі негативних моральних та ідеологічних оцінок супротивника в процесі прийняття рішення в конфлікті. В. к. зменшує шанси сторін на досягнення взаємоприйнятних домовленостей і збільшує ризик війни до повного виснаження, знищення супротивника або взаємознищення сторін.

Таблиця 3. Можливі взаємозв'язки життєвих позицій зі стилями поведінки в конфліктній ситуації

Поиск по сайту: