|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Підстави для настання адміністративної відповідальності
Адміністративно-господарські штрафи можуть бути класифіковані залежно від конкретної сфери порушення законодавства, а саме: - ліцензування та патентування окремих видів господарської діяльності; - застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; - ціни та ціноутворення; - реклама; - захист економічної конкуренції; - захист від недобросовісної конкуренції; - природні монополії; - містобудування; - захист прав споживачів; - оподаткування; - використання та обіг готівки і валюти; - цінні папери тощо.
Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 ГКУ, тобто особливістю адміністративно-господарського штрафу є те, що його застосування не включає одночасно застосування інших адміністративно-господарських санкцій.
Дисциплінарна відповідальність настає за порушення трудової дисципліни на підставі Кодексу законів про працю. Основними санкціями дисциплінарної відповідальності с догана і звільнення та інші санкції, передбачені засновницькими документами суб'єктів підприємництва.
Звільнення як дисциплінарне стягнення може застосовуватися тільки за систематичне невиконання без поважних причин зобов'язань, покладених на працівника згідно з трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника попередньо уже застосовувались дисциплінарні санкції; за прогул, у тому числі і відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без повалених причин; за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння; за крадіжки за місцем роботи (в тому числі і дрібні) державного чи колективного майна (майна підприємця), встановлені судовим вироком чи постановою органу, до компетенції якого входить накладання адміністративного стягнення чи застосування заходів громадського впливу. Систематичне невиконання трудових обов'язків — це повторне порушення трудової дисципліни, яке сталося протягом одного року із дня здійснення першого порушення трудової дисципліни. Працівник, який) порушив трудову дисципліну, може бути звільнений за умови, якщо не збіг строк давності попередньо накладеного дисциплінарного чи громадського стягнення, тобто один рік. Під заходами громадського впливу розуміють стягнення, які застосовуються до працівника за невиконання трудових обов'язків, трудовим колективом, товариським судом, громадськими організаціями відповідно до їх положень, статутів, які визначають їхню діяльність. Беруться до уваги тільки громадські стягнення, із дня накладання яких до видання наказу (розпорядження) про звільнення пройшло не більше одного року, якщо вони не були достроково зняті.
Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується підприємцем чи уповноваженим ним органом безпосередньо за фактом виявлення порушення, але не пізніше, ніж протягом одного місяця із дня його виявлення, не враховуючи часу на звільнення працівника від роботи через тимчасову непрацездатність чи відпустку. Дисциплінарне стягнення не дозволяється накладати пізніше шести місяців із дня здійснення порушення. Зазначені строки визначаються з моменту (дня) виявлення порушення (місячний строк) і з дня здійснення дисциплінарного порушення (шестимісячний строк). Днем виявлення порушення вважається день, коли адміністрації стало відомо про вчинок. При цьому немає значення, яка саме посадова особа (безпосередньо керівник чи інший відповідальний працівник — керівник структурного підрозділу, менеджер іншого рівня), що має право накладати стягнення, дізналася про дисциплінарне порушення. Трудовим законодавством передбачені два способи оскарження рішень адміністрації щодо стягнень: через комісію з трудових суперечок та народний суд. Звернутися до народного суду можна лише за умови, якщо на підприємстві працює менше 15 осіб або особа є службовою особою митниці, податкової служби чи іншої державної служби і їй присвоєно персональне звання. У решті випадків суперечки щодо обґрунтованості оголошеної догани мають вирішуватися на підприємстві комісією з трудових суперечок. Такі комісії створюють на підприємствах, де працює не менше 15 осіб. Працівник може звернутися до комісії у тримісячний строк від дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі пропуску з поважних причин (хвороба, відрядження, неознайомлення з наказом тощо) комісія може поновити цей строк. Розгляд заяви проводиться у 10-денний строк від дня її подання. Рішення комісії видають працівникові та власникові підприємства, який зобов'язаний виконати його протягом трьох днів. Цей триденний строк розпочинається після закінчення строку для оскарження рішення суду (10 днів від моменту отримання виписки з протоколу засідання комісії). Якщо адміністрація не виконала рішення у вказаний термін, його передають судовому виконавцю для примусового виконання. Якщо працівник не задоволений рішенням комісії, він має право оскаржити його в районному суді у десятиденний строк.
3. Соціально-етична відповідальність у сфері підприємництва
У країнах зі сталою економікою в економічному просторі соціальна відповідальність та етика бізнесу займають вагоме місце, хоч недостатньо регламентуються законодавством. Саме ці категорії сьогодні є основою для формування доброзичливих людських відносин і гармонізації суспільства. Утвердження соціальної відповідальності є наслідком і одночасно потребою розвитку соціальних технологій XXI ст. Фактор домінанти соціальних технологій зумовлює посилення ролі соціальної сфери в житті суспільства, збільшення її впливу на інші сфери, що значно розширює поле соціально-технологічної діяльності. Крім того, нині переважають раціоналізація практичних умов життєдіяльності людей, формування комфортного, якісного комплексу послуг, а також розширюються наукові, гуманні і технічні основи суспільства, що відкриває широкі можливості для соціальної раціоналізації і створення сприятливих умов для самореалізації людини. Одночасно в суспільстві виникають чинники, які негативно впливають на технологічні процеси, оскільки частково є породженням нерівномірності розвитку суспільства. Зокрема, можемо стверджувати, що сьогодні швидкісними темпами розвивається техніко-технологічна й особливо інформаційна сфери, але відносно повільно відбуваються процеси утвердження моральних якостей людини та її соціальної відповідальності. Отже, розвиток соціальної культури суспільства є проблемою першочергової ваги. Соціальна відповідальність — це дії організації, спрямовані на забезпечення благополуччя суспільства, основані на добровільних засадах, а не на вимогах законодавчих актів. Етичні норми та соціальна відповідальність бізнесу формуються відповідно до політичних та релігійних пріоритетів, які, існують у суспільстві на певний момент часу (таблиця). На сьогодні основними соціально-етичними пріоритетами для підприємця мають стати: впевненість у корисності своєї праці, як для себе, так і для суспільства; віра в чесний бізнес; ставлення до підприємницької діяльності як до мистецтва; прагнення до чесної праці з партнерами і конкурентами; прагнення до інновацій; декларування гуманістичних цінностей в ринковому середовищі; добра воля на чесне підприємництво. Етична поведінка підприємця на ринку товарів і послуг є складовою внутрішнього середовища організації, підпорядкована певним принципам (таблиця), дотримання яких забезпечує йому позитивний імідж у зовнішньому середовищі, тобто суспільстві. Якщо проаналізувати основні принципи стосовно поведінки підприємця, то можна зазначити, що вони ґрунтуються на сповідуванні дотримання загальнолюдських цінностей: не красти, не обманювати, поважати старших, рівних і молодших за рангом, бути некорисливим, щирим; правдивим, не зловтішатися. Спираючись на традиції, які трансформувалися у сучасні філософські принципи, підприємці у своїй діяльності мають враховувати сукупність інтересів різних груп, (таблиця).
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |