АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Порядок набуття громадянства в Україні

Читайте также:
  1. Heraeus. Відсутність філій таких компаній в Україні стримує вільний
  2. II. Оформлення і порядок захисту курсового проекту
  3. II. Порядок аккредитации
  4. II. ПОРЯДОК И МЕТОДИКА ПРОВЕДЕНИЯ ЭКЗАМЕНА
  5. II. Порядок медицинского освидетельствования
  6. II. Порядок подачи заявки на участие в Конкурсе
  7. II. Порядок приема и увольнения
  8. II. Порядок формирования экспертных групп, организация экспертизы заявленных на Конкурс проектов и регламент работы Конкурсной комиссии
  9. III . Порядок присвоения квалификационной категории
  10. III. Миропорядок
  11. III. Порядок вынесения медицинских заключений во ВЛЭК ГА (ЦВЛЭК ГА)
  12. III. Сроки и порядок проведения Конкурса

Законодавство України, як і законодавство інших дер­жав, закріплює порядок набуття громадянства відповідними категоріями осіб за наявності певних підстав, проте основни­ми з них є набуття громадянства окремо дітьми за народжен­ням (філіація) і дорослими (в порядку натуралізації), тобто внаслідок прийняття громадянства.

У ряді країн можливий також виключний порядок набут­тя громадянства (колективна натуралізація, оптація, тобто вибір людиною громадянства певної держави, реінтеграція — поновлення у громадянстві).

Набуття громадянства за народженням дитини може здійснюватися на підставі таких принципів:

- за "правом крові" (jus sanguinis), коли береться до уваги громадянство батьків особи незалежно від місця її на­родження. "Право крові" діє не тільки під час народження дитини, а й може поширюватися на випадки, коли батьки не­повнолітньої особи набувають інше громадянство;

- за "правом грунту" (jus soli), коли громадянство у да­ній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території, незалежно від громадянства або за обставин, пов'язаних з територією, з якою фізична особа має певні від­носини. Територіальними факторами може бути й місце знайдення дитини, батьки якої не встановлені або невідомі.

Застосування кожного з цих принципів неоднакове. Пе­ревага може надаватися одному з них або ж вони можуть по­єднуватися. У законодавстві більшості держав пріоритетним вважається принцип "права крові", а принцип "права грун­ту" застосовується як додатковий, коли родинні зв'язки не дають змоги цілком певно визначити громадянство особи. "Право грунту", зокрема властиве законодавству США, лати­ноамериканських країн, в тому числі Кубі, а також Індії та ін.

В українському Законі зазначені принципи поєднуються, причому "право крові" превалює, а "право грунту" застосо­вується лише для дітей, батьками яких є особи без грома­дянства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України надувається:

- за народженням;

- за територіальним походженням;

- внаслідок поновлення у громадянстві;

- внаслідок усиновлення;

- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклу­вання;

- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України од­ного чи обох батьків дитини;

- внаслідок встановлення батьківства;

- за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Закон передбачає різні варіанти набуття громадянства за народженням: від батьків — громадян України; коли дитина народжена за межами України тощо. Визначається, що осо­ба, яка має право на набуття громадянства України за наро­дженням, вважається громадянином України з моменту на­родження. [3 Закон України “Про правовий статус іноземців” // ВВР – 1994 – №23 – с. 161.].

Заслуговує на увагу специфіка набуття громадянства за територіальним походженням.

Попередні закони достатньою мірою не визначали, які категорії фізичних осіб мають право за цією підставою набу­та громадянство.

Згідно зі ст. 8 Закону особа, яка сама або хоч би один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 р. на території, яка стала територією України відповідно до ст. 5 Закону Ук­раїни "Про правонаступництво України", а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Рес­публіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Україн­ської держави, Української Соціалістичної Республіки, За­карпатської України, Української Радянської Соціалістичної республіки (УРСР), є особою без громадянства або інозем­цем, що взяв зобов'язання припинити іноземне громадян­ство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.

Найбільш поширеним способом набуття громадянства вважається так зване укорінення або набуття громадянства в порядку натуралізації, тобто надання органами держав­ної влади громадянства особі, яка про це просить. При цьому, прийняття до громадянства даної країни тягне за со­бою втрату громадянства, набутого за народженням. Це сто­сується трьох категорій осіб: громадян іноземних держав, осіб без громадянства і осіб з невизначеним громадянством.

Натуралізація має два основні різновиди: індивіду­альна і натуралізація внаслідок правонаступництва держав. Остання, як правило, відбувається в момент виник­нення нової держави.

У свою чергу індивідуальна натуралізація поділяєть­ся на натуралізацію, яка базується на особистому вибо­рі, і натуралізацію за законом. Остання являє собою юри­дичний наслідок одруження іноземця з громадянином даної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо. Згадані вимоги, як уже зазначалося, відображено у ст. 6 Закону України "Про громадянство України". Законо­давство всіх країн передбачає певні передумови натуралізації (досягнення повноліття, письмова заява, знання мови тощо).

Перш за все для подання заяви про натуралізацію вима­гається досягнення певного віку, як правило повноліття, тоб­то 18 років, у ряді країн — 21 року і більше (наприклад, у Греції і Бельгії).

В Україні Законом цей вік визначено у 18 років.

Питанню натуралізації присвячена ст. 9 Закону "Прий­няття до громадянства". Згідно з цією статтею іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

- визнання і додержання Конституції України та зако­нів України;

- зобов'язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві (для осіб, які бу­ли громадянами держав, міжнародні договори України з яки­ми дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони);

- зобов'язання припинити іноземне громадянство, під­ставою якого є письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить гро­мадянство іншої держави і протягом одного року з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства іншої держави до органу, що ви­дав йому тимчасове посвідчення громадянина України [5 Постанова Кабінету міністрів України “Про утворення Державного департаменту у справах національностей та міграції” // Офіційний вісник України. – 2000. – №14. – с. 39.].

Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання при­пинити іноземне громадянство і подати про це документ, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до грома­дянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України.

Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з неза­лежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це пра­вило не поширюється на осіб, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони.

Декларація про відмову від іноземного громадянства — документ, в якому особа засвідчує свою відмову від грома­дянства іншої держави і зобов'язується не користуватися правами цієї держави і не виконувати обов'язків, пов'язаних з належністю до її громадянства.

Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вима­гається від іноземців, які є громадянами держав, законодав­ство яких передбачає автоматичне припинення особами гро­мадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими пе­редбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства;

Наступна вимога до осіб, які бажають натуралізуватися, — постійне проживання у країні протягом певного строку (наприклад, в Швейцарії — 12 років, Австрії і Іспанії — 10, в Італії, Фінляндії, Швеції та США — 5 років).

При цьому можуть бути і додаткові вимоги. Так, відповід­но до американського законодавства необхідно фізично пере­бувати у країні не менш як 2,5 року і проживати у штаті, в якому подано заяву, не менш як 6 місяців; у Швейцарії із загального строку в 12 років необхідно постійно проживати у країні 3 роки протягом 5 років, які передували поданню заяви.

В Україні згідно з Законом для набуття громадянства в порядку натуралізації необхідно безперервно проживати на законних підставах на території України протягом останніх 5 років. Безперервне проживання на території України — це проживання особи в Україні, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік — 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне прожи­вання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відпо­відного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України понад 2 роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та пере­бувала з громадянином України понад 2 роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи при­тулок в Україні, термін безперервного проживання на закон­них підставах на території України встановлюється на 3 ро­ки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, — на 3 роки з моменту одержання дозво­лу на проживання в Україні.

Отримання дозволу на постійне проживання в Україні не поширюється на осіб, які мають у паспорті зразка 1974 р. громадянина колишнього СРСР, відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство внаслідок подання свідомо неправ­дивих відомостей або фальшивих документів.

Датою набуття громадянства України є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декла­рацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язу­ється повернути паспорт іноземної держави до уповноваже­них органів цієї держави.

Закон України "Про громадянство України" також до­кладно регламентує порядок набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення (ст. 11); набуття громадян­ства внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування (ст. 12); особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України (ст. 13); набуття громадянства України дитиною у зв'язку з перебу­ванням у громадянстві України її батьків чи одного з них (ст. 14); набуття громадянства дитиною внаслідок встанов­лення батьківства (ст. 15).

Передбачається також, що набуття громадянства Украї­ни дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою (ст. 16 Закону).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)