|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Далекосхідний культурний регіон
Більша частина сучасного населення далекосхідного регіону відноситься до трьох основних груп монголоїдної раси: північна (корінні народи Сибіру і народи північно-східного Китаю); східна (монголи і північні китайці): змішані і перехідні форми між монголоїдами та австралоїдами (південні китайці, індонезійці, народи Індокитаю, японці). У духовному житті далекосхідного регіону протягом багатьох століть велику роль відігравали синтоїзм, даосизм, конфуціанство, легізм, буддизм. Всі вони мали величезний вплив на формування стилю мислення, способу життя і діяльності жителів регіону, були одночасно релігіями і філософсько-практичними системами. В Японії до проникнення буддизму панівне місце у формуванні духовної спільності відігравав синтоїзм. Його виникнення зв'язують з появою японського племені ямато, релігія якого носила назву синто (І-II ст. н.е.). Релігійні уявлення синтоїзму були представлені культами природи, предків та японського імператора — мікадо. Стародавня синтоїстська легенда розповідає про богиню сонця Аматерасу, яка подарувала своєму онуку (першому японському імператору) священні дзеркало, меч і намисто з яшми. Ці три сіимволи (дзеркало - символ знань, меч - доблесті та мужності, яшма - мистецтва, краси, гармонії) становлять фундамент духовних цінностей японців. Поступово і синтоїзм зближався з буддизмом (VI-VII ст.) і зливався з ним у єдине ціле, що дістало назву дзен-буддизму. Батьківщиною даосизму є Китай. Як релігія він включає вчення про надприродну божественну силу - Дао (звідси даосизм), вчення про потойбічний світ, а також систему заклинань і талісманів. Даосизм як філософська система - один з основних напрямів давньокитайської думки. Його основні положення викладені в трактаті «Лао-цзи». Дао, як філософська категорія, означає «шлях» природи, її закономірність. Головна ідея даосизму в тому, що природа і життя людей підпорядковані не волі Неба (див. конфуціанство), а загальному закону Дао, який існує поза свідомістю людини. Конфуціанство - етико-політичне вчення давньокитайського філософа і педагога Конфуція (Кун Фуцзи, близько 551-479 рр. до н.е.) виступало в ролі соціально-політичної доктрини і водночас етики тієї релігійної системи, яка домінувала в даному регіоні. За функціональною значимістю воно еквівалентне тій частині християнського вчення, яка містить соціальні принципи і моральні постулати. Специфічність конфуціанства як релігії полягала в тому, що в ньому персоніфіковані земний спадкоємець божественного (тобто імператор як єдиний одержувач «велінь» Неба) та надзвичайно абстрактно представлене божественне. Легізм виникає і розвивається разом з конфуціанством (V-III ст. до н.е.). Він прагнув до утворення сильної і дооре керованої держави. Але якщо конфуціанство на перший план висувало моральні якості людей, то легізм виходив із державних законів і доводив, що політика несумісна з мораллю. Основними методами впливу на людей повинні виступати нагороди і покарання, причому останні мусять домінувати. Легізм мав величезний вплив на становлення державності в Китаї. Держава за його зразком проіснувала до XX ст. На відміну від європейського регіону, у Східній Азії народні вірування утворили міцну єдність з державною структурою. Замість обернення населення в нову віру і викорінення попередніх релігійних культів тут спостерігався процес поступової інфільтрації прийшлої світової релігії (буддизму) у різні сфери суспільного життя. Конфуціанська мораль, що вимагала покори і пошани, окреслила коло провідних тем китайського живопису. Це - любов до батьківщини, держави, сім'ї (зокрема батька, старшого брата, дружини); шанування предків;.благоговіння перед мистецтвом, ствердження великої цінності творчості; повага до знань, преклоніння перед вченими; самовдосконалення: послухання дітей. Якщо в мистецтві Заходу з часів античності людина була центральною фігурою і в її відображенні мистецтво досягло виняткової досконалості, довершеності й повноти, то відношення до неї митців Сходу не було таким безумовним і відкритим. Так, у Китаї людина, хоча й зображувалась у багатьох літературних жанрах - романах, новелах, поезіях, але не як індивід, особистість, а як соціальний тип. абстрактний символ, носій визначеної і чітко окресленої мети. Розкриваючи специфіку духовності далекосхідного регіону, неможливо залишити поза увагою місце та роль обряду, ритуалу, символіки у його системі цінностей. Сьогодні ще існує думка про те, що Схід відстає чи сповільнено розвивається. Ми звикли виміряти ступінь розвитку суспільства ступенем розвитку техніки, точної науки, але, можливо, існують й інші критерії, наприклад, естетичні, моральні. Можливо, Європа буде виглядати дуже відсталою, з точки зору високих духовних критеріїв, які протягом двох з половиною тисячоліть виробляло китайське мислення. Схід не йшов повільніше від Заходу, він йшов іншим шляхом. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |