АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Спадкування за заповітом

Читайте также:
  1. ГЕНЕТИКА ПІДЛОГИ. СПАДКУВАННЯ, ЗЧЕПЛЕНЕ З ПІДЛОГОЮ
  2. Поняття спадкування. Спадщина
  3. Поняття спадкування:загальні положеня та види
  4. ПРОМІЖНИЙ ХАРАКТЕР СПАДКУВАННЯ. ВІДХИЛЕННЯ ПРИ РОЗЩЕПЛЕННІ ВІД ТИПОВИХ КІЛЬКІСНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ, УСТАНОВЛЕНИХ Г. МЕНДЕЛЕМ
  5. Система спадкування і взаємовідносини поколінь
  6. ЯВИЩЕ ЗЧЕПЛЕНОГО СПАДКУВАННЯ. ХРОМОСОМНА ТЕОРІЯ СПАДКОВОСТІ

Законодавець встановлює два способи (види) визначення спадкоємців та поділу спадкового майна:

• спадкування за заповітом;

• спадкування за законом.

Законодавець надає громадянину право призначити спадко­ємців особисто шляхом складання заповіту.

Заповіт це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Як односторонній правочин заповіт характе­ризується рядом специфічних ознак:

• це — односторонній правочин, він вважається дійсним
після того, як заповідач у встановленому порядку і в належній
формі виявить свою волю. Про складення заповіту заповідач
може сповістити своїх спадкоємців чи інших заінтересованих
осіб, а може і не знайомити їх із своєю останньою волею, це
ніяк не впливає на дійсність заповіту;

• особливість заповіту полягає в тому, що цей правочин
настільки тісно пов'язаний з особою заповідача, що виключає
його складання за допомогою представника;

ПО


 

• заповідач може наділити своїх спадкоємців лише тими
правами та обов'язками, які йому належать або будуть належати
на день смерті, оскільки в іншому випадку його волю виконати
неможливо;

• оскільки заповіт становить собою розпорядження запові­
дача на випадок смерті, то правові наслідки настануть лише за
неодмінної умови — смерті заповідача. Заінтересовані особи не
можуть оспорити заповіт, навіть якщо їм став відомий його
зміст, оскільки заповіт вступає в силу лише після смерті запо­
відача.

Водночас заповіт не є умовним правочином. Та обставина, що він вступає в силу лише за наявності певного складу юри­дичних фактів, є основним положенням такого правочину, а не додатковою обставиною, від якої він буде залежати. Умовою є певна обставина, яка може настати, а може і не настати. Смерть людини неминуча, невідомий лише момент смерті.

В заповіті зазначаються місце і час його укладення, він під­писується особисто заповідачем. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса заповіт може бути під­писаний іншим громадянином.

Головне в будь-якому заповіті — призначення спадкоємців. Спадкоємцями за заповітом можуть бути призначені як най­ближчі родичі, так і будь-які фізичні та юридичні особи, а також держава чи територіальна громада.

Так, Національна картинна галерея імені І. Айвазовского була започаткована саме завдяки заповіту відомого художника-мариніста: "...Моє щире бажання, щоб приміщення моєї картинної галереї, з усіма в ній картинами, статуями та іншими художніми творами, стало цілковитою власністю Феодосії, а на пам'ять про мене, Айва-зовського, заповідаю галерею Феодосії, моєму рідному місту...". Підпризначення спадкоємця (субінституція) — це призна­чення заповідачем додаткового спадкоємця на той випадок, коли основний спадкоємець, який вказаний у заповіті, помре раніше заповідача, відмовиться від спадщини або не прийме її. Для закликання до спадщини підпризначеного спадкоємця необ­хідна наявність двох умов:

-1) підпризначений спадкоємець повинен пережити момент відкриття спадщини;

2) підпризначений спадкоємець повинен пережити момент, коли від спадкування "відпаде" основний спадкоємець за за­повітом.


Якщо призначений в заповіті основний спадкоємець помре після відкриття спадщини і не залишить спадкоємців ні за заповітом, ні за законом, то підпризначений в цьому випадку спадкоємець до спадщини не закликається, і спадщина вважа­ється відумерлою, тобто переходить у власність територіальної громади відповідно до ст. 1277 ЦК.

Не можна не згадати хрестоматійно відому спадкову справу, яка розглядалася в Римі ще в 93 р. до н.е. Якийсь Курій був під­призначений спадкоємцем ще ненародженого спадкоємця на випа­док, якщо той помре, не досягнувши повноліття. Але призначений в заповіті спадкоємець взагалі не народився. Серед заінтересованих родичів виник спір: чи має право Курій як підпризначений спад­коємець отримати спадщину, чи, виходячи з буквального тлума­чення заповіту, який дає йому змогу набути спадщину лише за умови смерті основного спадкоємця, слід розподілити спадщину за законом так, ніби заповіт не був складений. Перемогла думка тих юристів, які вважали, що у заповіті малося на увазі підпризначення і у випадку, коли основний спадкоємець не народиться.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)