АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Слово учителя. Звичайно, література, яка постала в останньому столітті другого тисячоліття, відповідно до цієї, сповненої протиріч та трагізму складної доби

Читайте также:
  1. V. Grammatik. Wiederholen Sie die Grammatik zum Thema « Словообразование. Значение суффиксов »
  2. VIII. Методика экспресс-диагностики педагогической направленности учителя (Ю.А. Кореляков, 1997)
  3. Авторитет и престиж учителя
  4. Авторитет учителя
  5. Бердичівський коледж промисловості, економіки та права
  6. В каком порядке нужно расставить буквы, чтобы получилось слово?
  7. В НАЧАЛЕ БЫЛО СЛОВО...
  8. Вводные слова и словосочетания в алфавитном порядке
  9. Взаимодействие учителя и учащихся в образовательном процессе
  10. Використання роботів і РТК у харчовій промисловості
  11. Влияние смысловой организации на запоминание
  12. Вставні слова, словосполучення і речення

Звичайно, література, яка постала в останньому столітті другого тисячоліття, відповідно до цієї, сповненої протиріч та трагізму складної доби, є також трагічною і суперечливою. Проте ми повинні вказати і на очевидний, хоч від цього і не менш дивний парадокс: саме існування літератури такої емоційної сили і такого ідейно-естетичного рівня уже тільки цим фактом заперечує „кінець людини”!

Ну от згадаймо хоч, скажімо, вислів з роману М. Булгакова: „Рукописи не горять”! На перший погляд, нібито цілковита дурниця. А на другий, так би мовити, погляд, дурниця ще більша, тому що приблизно саме у цей час на площах Німеччини палали багаття з книжок, а у міні-крематоріях таємної поліції (НКВС) СРСР сумлінно спалювали не тільки книжки, а й, власне, рукописи. І не багато бракувало, аби і рукописи автора цього вислову спіткала подібна доля.

Однак, як бачимо, від ініціаторів новітніх аутодафе та виконавців тих ганебних наказів залишилися тільки лиховісні згадки, а книжки продовжують жити, хоч і треба визнати, що їхнє життя не назвеш безхмарним, а загроза їхнього знищення змінилася на загрозу їхньої профанації.

Не хочеться упадати до параної і уподібнюватися до любителів „полювання на відьом”, тому що навряд чи ці процеси є керованими якоюсь свідомою таємничою силою, проте не можна не помічати і тенденції щодо мінімізації часу та зусиль, потрібних, аби осягнути класичні літературні тексти. Та, утім, найголовніше, що книги довели своє право на безсмертя, і, думається, так сталося не в останню чергу через їхню справжню, нескороминущу цінність.

Адже, подивіться, скільки героїв зібралося сьогодні в одному місці! Скільки творів вони репрезентують! Здавалося б, можна погубитися у цьому товаристві, переплутати і героїв, і авторів, що їх створили, і твори, які цими авторами були написані. Але ж ні, їх неможливо переплутати, тому що кожен з них є неповторним та унікальним, кожен має свою історію, своє обличчя, а, крім того, кожен на свій спосіб уособлює „життя зиґзаґи звивні”, і кожен з них передусім утверджує всією своєю суттю життя як таке!

І ще одна річ, про яку не можна не сказати: протягом багатьох уроків літератури йшлося про дуже складні і серйозні проблеми людського буття, а тому дуже хотілося б сподіватися, що ця напружена діяльність була не марною. Однак це зовсім не означає, що ви вже цілком готові до усіх несподіванок долі і що ви тепер достеменно відаєте, що і як треба чинити у своєму подальшому житті.

Згадаймо ще раз місто Оран, сумну історію якого змалював Альбер Камю: йдеться про той день, коли ті, хто пережив чуму, зустрічають на вокзалі перший потяг, який ніби символізує повернення оранців до нормальності. Проте і радість їхня якась дивна та стримана, та й, до того ж, несподівано лунає постріл – отже, це означає, що нормальність – це коли людина загрожує собі та оточуючим у межах розумного чи, принаймні, зрозумілого?!

Ясна річ, приймати цю очевидність дуже не хочеться, але робити нічого: навіть переживши найстрашніше, зазирнувши в обличчя смерті і на власному досвіді пізнавши, що означає довгий час відчувати на потилиці її холодний байдужий погляд, людина все одно залишається тією, якою вона є…


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)