АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Версія в судовому дослідженні

Читайте также:
  1. Вибірковий метод у соціологічному дослідженні.
  2. Відкладання судового розгляду, перерва у судовому засіданні.
  3. Вопрос Поняття сторін в судовому процесі. їх права та обов’язки.
  4. Вопрос Порядок участі судового експерта в судовому процесі.
  5. Конверсія та її наслідки
  6. Онтологічний підхід у дослідженні конфліктної поведінки
  7. Роль соціології у дослідженні економічних процесів у сучасній Україні.
  8. Стаття 31. Участь в судовому процесі судового експерта

Судове пізнання є частковим випадком пізнання взагалі, воно відбувається за тими ж законами і в тих же логічних формах, що й наукове пізнання. Важливим логічним засобом пізнання сутності юридичних фактів є гіпотеза. Судове дослідження здійснюється не інакше, як у формі висування і доведення гіпотез. Розслідування і розгляд кримінальних справ неодмінно пов'язані із побудовою ряду гіпотез і доведенням істинності однієї з них. Гіпотеза є форма розвитку судового дослідження у кожній кримінальній справі.

Гіпотези в судовому дослідженні іменуються версіями. Але термін версія (від латинського versio — оборот; versare — видозмінювати) — це не специфічно юридичний термін, ним користуються і в інших галузях пізнання.

Версією в судовому дослідженні називається одне з можливих припущень, які пояснюють злочинну подію в цілому або окрему його обставину.

Логічна структура версії така ж, як і логічна структура гіпотези. У цьому плані версія від гіпотези не відрізняється, вона є лише її різновидом. Але версія певним чином відрізняється від наукової гіпотези. Ця різниця проявляється при розгляді предмета чи ступеня обґрунтування. Предметом наукової гіпотези є закони розвитку природи і суспільства. Гіпотези створюються для пояснення значних явищ і подій, обґрунтовуються тривалими спостереженнями, міцними науковими положеннями і законами.

Висування гіпотези саме по собі у багатьох випадках є великим науковим досягненням, що просуває вперед усе наше пізнання.

Предметом версій є окремі одиничні явища і факти, часом зовсім незначні. Будуючи версію, не мають на меті відкрити ту чи іншу закономірність. Версія має дещо менше пізнавальне завдання — пояснити якусь окрему, неповторну одиничну подію або одиничний факт. Обґрунтовуються версії порівняно обмеженим колом спостережень.

Наукові гіпотези можуть існувати і розроблятися тривалий час, роками і навіть десятиліттями. Версії висуваються і перевіряються протягом порівняно короткого відтинку часу.

Наукових гіпотез, що пояснюють якесь явище, може бути висунуто кілька або всього одну. Версія в судовому дослідженні одна існувати не може. У кожній кримінальній справі з кожної окремої обставини має бути висунуто кілька версій; тут не можна обмежитися висуванням та доведенням якоїсь однієї, що уявляється найімовірнішою, версії.

Версія в судовому дослідженні відрізняється від наукової гіпотези також тим, що, висуваючи і доводячи версії, керуються не тільки логічними законами, а й законами юридичними. Факти, на підставі яких будуються версії, та факти, за допомогою котрих доводиться істинність якоїсь однієї та хибність інших версій, мають бути виявлені, зібрані і закріплені із дотриманням кримінально-процесуальних законів.

Розгляньмо стадії побудови і доведення версій у судовому дослідженні.

Висування версій

Процес побудови версії розпочинається із виявленням і закріплення фактів, що відносяться до злочинної події та особи, котра її вчинила. Щоб висунути версію з кримінальної справи, необхідно мати певний мінімум фактів, пов'язаних зі злочином. Факти, на підставі котрих слідчий чи інша особа, яка проводить розслідування, висуває версії, здобуває різним шляхом, а саме: оглядаючи місце події, допитуючи свідків, потерпілих, обвинувачуваних та за допомогою інших слідчих дій.

Окрім фактичних даних, як підстави версій у справі використовуються також наукові положення правової науки і, в першу чергу, положення криміналістики, кримінального права, кримінального процесу та інших наук, узагальнені висновки і рекомендації судової практики, власний досвід тощо.

Унаслідок логічного опрацювання фактичного матеріалу, зібраного у справі, висувається ряд версій, котрі пояснюють подію злочину та окремі його обставини.

Версії, пояснюючи злочинну подію в цілому, називають загальними версіями. Загальна версія має давати відповідь на запитання про те, що вчинено, який злочин мав місце насправді І хто його скоїв. Версії, висунуті для пояснення окремих обставин злочинної події, називають частковими версіями.

Версії висуваються як на початку розслідування, так і в будь-який інший момент судового розслідування.

Висуваючи (висловлюючи) версії, використовують різні логічні засоби. Версія може бути висунута за аналогією, індуктивно або дедуктивно.

Досить часто версія є висновком індуктивного умовиводу, до того ж для логічного опрацювання фактичних даних і формулювання версії застосовуються різноманітні види індукції. Особливо широко користуються індукцією за допомогою простого перелічування. Так, коли в ході розслідування справи встановлюють зв'язок фактів злочинної події з однією й тією ж особою, що повторюється, то за допомогою індукції, застосовуючи просте перелічення, висувають версію про причетність цієї особи до скоєного злочину. У вигляді схеми це можна записати так.

Встановлений у справі факт А пов'язаний з особою К. Встановлений у справі другий факт В пов'язаний також з особою К. Встановлений у справі третій факт С пов'язаний теж з особою К.

Оскільки перелічені факти (А, В, С) с ознаками злочинної події, то роблять висновок про те, що і злочинна подія в цілому пов'язана з особою К.

Приклад. У справі про крадіжку із кладовки гуртожитку речей, що належали учасникам художньої самодіяльності, які прибули на гастролі, з самого початку слідчими діями було встановлено такі факти:

1) Злочинець, щоб проникнути до приміщення кладовки, міг відімкнути замок ключем, а потім знову замкнути його.

2) Ключ від замка, котрим замикалися двері кладовки, був у кладовщика.

3) У кладовці серед валіз були виявлені плоскогубці, які належали кладовщику О. Характер пошкодження замків на валізах свідчить про те, що вони могли бути розкриті такими плоскогубцями.

4) Валіза кладовщика О., що знаходилася в кладовці, викрадена не була.

6) Серед украдених із кладовки речей були цигарки "Север" із поміткою "кол" на мундштуці.

в) У безпосередній близькості від коридору біля входу до гуртожитку, де мав постійно чергувати учасник художньої самодіяльності Н., було знайдено недопалок цигарки "Север" із поміткою "кол" на мундштуці.

7) Із групи учасників самодіяльності, що залишалися в гуртожитку, курцем був тільки Н.

8) Н. виявився єдиним із потерпілих, у кого валіза була викрадена, хоча речі у валізі були порівняно малоцінні.

9) Злочинець міг проникнути до приміщення кладовки через горище будинку.

10) На горищі будинку були виявлені старі речі: спортивний костюм, полуботинки, кашне і спортивні тапочки.

Оскільки перший, другий, третій і четвертий факти знаходилися в зв'язку з однією й тією ж особою, кладовщиком О., шостий, сьомий і восьмий факти знаходилися у зв'язку з учасником художньої самодіяльності Н., а речі, виявлені на горищі, могли належати невідомій особі і знаходилися у зв'язку зі скоєним злочином, то у цій кримінальній справі були висунуті такі три версії;

Перша версія: до крадіжки причетний кладовщик О.

Друга версія: крадіжку скоїв Н.

Третя версія: крадіжку вчинила третя особа. Версія може бути висунута дедуктивно. Найчастіше до дедуктивного осмислення фактів і висування версій вдаються розв'язуючи питання про те, що скоєно, який злочин мав місце в дійсності, що такс той чи інший окремий факт або окрема обставина і т. д. Так, якщо на початку слідчими діями встановлено, що розслідувана злочинна подія мас ознаки ЛВС і ще якісь ознаки, досі не виявлені, а відомо, що ознаки ABC є ознаками злочину N, то у формі категоричного силогізму висловлюється версія про те, що в цьому випадку має місце злочин N.

Приклад. Якщо оглядом установлено, що двері магазину відімкнуті, замок зламаний, товари розкидані по приміщенню і частини товарів не вистачає, то дедуктивним шляхом висувається версія про те, що мала місце крадіжка. Версія в такому випадку є висновком такого умовиводу:

Оскільки названі ознаки можуть виявитися ознаками й іншого злочину — інсценування крадіжки, то може бути висунута одночасно й інша версія: у цьому випадку мало місце інсценування крадіжки.

Інший приклад дедуктивного висування версії. Із судової практики відомо, що особа, у котрої виявлене знаряддя злочину, може бути причетна до скоєння злочину. Якщо ж тепер під час розслідування справи гр-на X. буде виявлене знаряддя злочину, то це буде підставою для висування версії про те, що гр-н X. причетний до вчинення злочину. Версія ця є висновком категоричного силогізму.

 

Окрім індукції і дедукції версії висуваються досить часто за аналогією. Найширше аналогія застосовується під час висування версій про суб'єкт злочину на основі схожості кількох злочинів у способі їх скоєння.

Приклад. 23 червня, неподалік міста К., в бору, в чагарниках було виявлено розкладений труп невідомого, вбитого сильним ударом сокири по черепу. Через певний час у тому ж бору, в чагарниках на відстані 700 м від місця, де було виявлено труп невідомого, було знайдено другий трун молодої людини, вбитої тим же способом: сокира сильним ударом була увігнана в череп. На підставі схожості способу скоєння злочину виникла версія про те, що обидва вбивства скоєні тим же злочинцем, добре обізваним із околицями міста К.

Перевірка версій

Висунута версія має бути перевірена. Перевірка й доведення правильності (істинності) версії є найважливішою і відповідальною стадією в побудові й обґрунтуванні версії.

Перевірка версії складається з таких моментів: 1. Дедуктивного виведення наслідків із висунутої версії; 2. Зіставлення цих наслідків із дійсністю, перевірки їх на практиці; 3. Логічного доведення істинності або хибності (спростування версії).

Перевірку версії розпочинають із виведення наслідків із певної версії. Висунувши версію, із неї виводять наслідки, котрі мають існувати в дійсності, якщо існувала гадана причина (або явище). Логічно ця мислима операція відбувається у формі дедуктивного умовиводу. У більшому засновку такого умовиводу перелічуються ознаки, викликані певною причиною. У меншому засновку йдеться про те, що в цьому випадку допущена ця причина. Робиться висновок про те, що в цьому випадку мають бути ознаки, названі в більшому засновку.У вигляді схеми такий умовивід можна записати так:

Приклад. У справі про пожежу на підставі виявлених на місці події предметів (пляшки із залишками бензину і обпалене клоччя) висунуто версію про те, що пожежа виникла унаслідок підпалу. Щоб перевірити цю версію, з неї необхідно вивести й інші факти, що стосуються цього випадку підпалу. Так, якщо пожежа виникла унаслідок підпалу, то, окрім названих, мають місце й інші факти, а саме: злочинець міг залишити сліди пальців рук на предметах майна, що збереглися, і на предметах підпалу, сліди ніг на місці події; хтось міг бачити злочинця в момент скоєння злочину; нанесені збитки; хто матеріально відповідає за майно і чи не був він зацікавлений у знищенні слідів крадіжки згорілого майна, чи не висловлював хто раніше злочинного наміру здійснити підпал тощо.

Питання про те, які наслідки (факти) мають бути логічно виведені із гаданої причини (висунутої версії), є важливе й складне. Розв'язується воло в кожному випадку конкретно, виходячи із загальних положень науки про цю категорію злочину, судової практики та власного досвіду слідчого. Чим більший цей досвід і чим ліпше слідчий знає теорію і судову практику, тим повнішим буде коло фактів (наслідків), виведених ним із висунутої версії.

У цілому логічну схему висування версії і виведення із неї наслідків можна записати так:

Виведені із версії наслідки (факти) необхідно виявити і зібрати. Ці факти надалі стають аргументами, за допомогою котрих доводиться істинність чи хибність версії. Основними способами виявлення і збирання фактів є такі: огляд місця події, опитування свідків, потерпілих і обвинувачуваних, обшук, вилучення, слідчий та експертний експеримент тощо.

Зіставлення виведених із версії наслідків із установленими фактами дійсності дає змогу або спростувати версію, або довести її істинність.

Спростування версії

Щоб спростувати версію, необхідно встановити, що виведені з неї наслідки насправді не існують. Це най зви чай піший і широко застосовуваний спосіб спростування версій. Логічно він відбувається за формою заперечення модусу (modus tollens) умовно-категоричного силогізму. Більший засновок такого умовиводу є умовне судження, в котрому йдеться про те, що коли мала місце якась причина, то мають існувати і якісь наслідки. У меншому засновку ці наслідки заперечуються. У висновку заперечується і сама причина, з якої виведені ці наслідки.

Приклад. Завідувач магазину Каранова повідомила вранці телефоном міліцію про крадіжку товарів з магазину сільпо. На місце події прибули працівники міліції і прокуратури. На підставі заяви Каранової і її опитування була висунута версія про крадіжку товарів із магазину. Для перевірки цієї версії слід було виявити і зібрати факти, що підтверджують її правильність. Такими фактами в цьому випадку (виходячи з конкретної обставини) мали бути б такі. Мали б мати місце пошкодження на дверях, замку, стінах чи стелі магазину, сліди проникнення злочинців до магазину. Оскільки з 11-ї години вечора до 1-ї години ночі йшов дощ, то злочинці, заходячи до магазину, мали б замирати підлогу мокрими ногами та багном. У магазині могли залишитися на різних предметах сліди пальців рук, опалених сірників тощо. Оскільки з магазину було вкрадено, за заявою завідувачки, 19 ящиків горілки й вина, 5 ящиків печива, 25 пар чобіт, 300 метрів бавовняної тканини, 4 чоловічих пальт і багато інших громіздких товарів, то біля магазину мали б бути сліди автомашини чи кількох підвід, на котрих могли б бути вивезені всі ці товари. Нестача товарів у магазині унаслідок крадіжки мала б статися одночасно.

Перевіркою цих фактів, логічно виведених із версії про крадіжку, було встановлено, що жоден із них не підтвердився: пошкоджень на дверях, стінах, стелі і вікнах не було, не було також ніяких слідів і ніг злочинців у приміщенні, слідів транспорту біля магазину. Нестача товарів у магазині утворилася не в ніч на 7-ме травня, а значно раніше, і не одночасно, а поступово, протягом року. На цій підставі версія про крадіжку в магазині, скоєну сторонніми особами, була спростована.

Під час перевірки цієї загальної версії було спростовано і кілька часткових версій. А саме:

1. Магазин мав два входи: головний — з вулиці крізь тамбур і чорний вхід — із двору. При огляді двері чорного ходу виявилися замкнутими зовні на висячий замок. Пошкоджень на дверях і замку не було. Зовнішні двері в тамбур головного входу виявилися не замкнутими, пробійники цілі, але бракувало висячого замка. Внутрішні двері, що ведуть із тамбура в магазин, були трохи прочинені. Внутрішній гачок, на який, за словами завідувачки магазину, ці двері замикалися зсередини, пошкоджень не мав. Всередині магазину, біля дверей, лежав на підлозі дріт, принесений сюди, за поясненням Каранової, очевидно, злочинцями. Було висловлено часткову версію про те, що злочинці проникли до магазину через головний вхід, скориставшись виявленим у тамбурі дротом, щоб скинути внутрішній гачок. Прочинені двері магазину, виявлений дріт у тамбурі давали змогу висловити таку версію. Але, якщо ця версія була правильною, мали бути б залишені сліди пошкоджень на гачку дверей і дроті. Оглядом було встановлено, що на гачку дверей пошкодження відсутні, відсутні вони і на дроті, рівномірно вкритому іржею. На цій підставі було зроблено висновок про те, що за допомогою цього дроту двері, замкнені на внутрішній гачок, не відмикалися.

Для перевірки правильності цього висновку був проведений слідчий експеримент. При вдалій спробі скинути внутрішній гачок на дроті утворилися б досить чіткі подряпини.

2. Каранова твердила, що з магазину викрадено 19 ящиків горілки і вина, 5 ящиків печива тощо. Якщо це було так, то мали бути б відсутні і ті ящики, в котрих містилася горілка, вино та печиво. Насправді ж усі ящики з-під горілки, вина й печива були на місці. Це стало підставою для спростування цієї заяви завідувачки магазину, оскільки злодії не виймали б із ящиків і не перевантажували б на підводу кожну пляшку чи пачку печива окремо, а порожні ящики залишили в магазині.

Під час перевірки версії про крадіжку в магазині сторонніми особами, висунутої завідувачкою магазину, слідчими органами була висунута і версія про інсценування крадіжки Карановою. Остання версія під час розслідування справи підтвердилася.

Спростовуючи версію, слід мати на увазі, що наслідки (факти) логічно виведені із версії, можуть бути знищені злочинцем чи іншою особою, можуть зникнути з якоїсь причини і, отже, не бути виявлені взагалі і т. д. Тому лише відсутність наслідків не завжди достатня для визнання версії хибною і виключення її зі справи. Щоб визнати версію спростованою, необхідно встановити ще й такі факти, котрі суперечать цій версії, несумісні з нею. Звичайно, це так і відбувається, під час розслідування справи висувається не одна, а кілька версій водночас і всі вони проводяться паралельно.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)