АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Взаємодія зіншими лікарськими засобами

Читайте также:
  1. Взаємодія користувача та файлової системи ПК
  2. Взаємодія міфологічних, політичних, літературних, культурних повідомлень в рамках комунікативного простору
  3. Взаємодія неметалів з киснем
  4. Взаємодія органів фінансового контролю та її форми
  5. Взаємодія та взаєморозуміння в контексті етики та культури
  6. Взаємодія та спільна діяльність
  7. Взаємодія України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.
  8. Взаємодія фагів з бактеріями
  9. Державна контрольно-ревізійна служба: структура, статус і взаємодія з іншими контролюючими органами
  10. Економічна система як об’єкт макроаналізу. Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.
  11. Основні форми власності та їх взаємодія

Засоби для інгаляційного наркозу (особливо циклоп ропан, галотан).

Збільшується ризик шлуночкових аритмій.

Бета-адренергічні блокатори.

Може спостерігатися взаємне послаблення терапевтичної дії. Некомпенсована дія добута мінуна a-рецептори може призводити до звуження судин і підвищення артеріального тиску.

Альфа-адренергічні блокатори.

Може спостерігатися взаємне послаблення терапевтичної дії. Некомпенсована діядобута міну на b-рецептори може призводити до тахікардії і розширення судин.

МАО-інгібітори, гуантидин, алкалоїди раувольфії.

Симпатоміметичнадія добута міну може посилюватися. Слід уникати одночасного застосування добута міну та інгібіторів моноаміно оксидази.

Інсулін.

Можливе послаблення ефекту зниження концентрації рівня цукру в крові у хворих надіабет.

АКФ-інгібітори.

Хвилинний об’ємможе збільшуватися. При одночасному застосуванні інгібіторівангіотензин-конвертую чого ферменту і добута міну в дозах понад 10 мкг/кг·хв, може збільшуватися споживання міокардом кисню. Можливі біль у грудях тааритмія.

Дофамін.

Системний артеріальний тиск може підвищуватися, функція нирок може поліпшуватися.

Венодилататори (наприклад, нітрати, нітропрусид натрію).

Можливийсинергічний вплив на гемодинамічні параметри (тиск наповнення шлуночків, хвилинний об’єм, легеневий капілярний тиск заклинювання).

Несумісність.

Добутамін “Ебеве”не можна змішувати з іншими препаратами, за виключенням 5% розчину глюкози або 0,9% розчину NaCl.

Добутамін “Ебеве”несумісний з лужними розчинами (наприклад, 5% розчином бікарбонату натрію), розчинами, що містять бісульфіт натрію і етанол, фуросемід, етакринову кислоту (і її натрієву сіль), гідрокортизон натрію сукцинат, цефазолін натрію, цефамандол натрію, цефалотин натрію, пеніцилін G, гепарин (та його солі), фенітоїн натрію, людський інсулін, діазепам, амінофілін.

Сульфіт є високо реактивною речовиною і також може спричиняти реакції несумісності.

Умови татермін зберігання. Зберігатиу недоступному для дітей, темному місці, при кімнатній температурі не вище 25°C.

Термін придатності концентрату для приготування ін фузійних розчинів – 18 місяців.

Після розведення 5% розчином глюкози або 0,9% розчином хлориду натрію препарат є хімічно йфізично стабільним протягом 24 годин у разі його зберігання при температурі 2 -8°C.

Змікро біологічної точки зору препарат слід використовувати негайно. Якщоін фузійний розчин не був використаний одразу ж, за терміном і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа. Період зберігання розчину при температурі 2-8°C звичайно не повинен перевищувати 24 години, якщо тільки вінне готувався в контрольованих асептичних умовах.

Смотрите также: Цены на Добутамин в аптеках

 

Источник:ДОБУТАМІН "ЕБЕВЕ", інструкція, застосування препарату ДОБУТАМІН "ЕБЕВЕ" Концентрат для приготування розчину для інфузій по 20 мл (250 мг) у флаконах № 1


 

http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=21512

 

АМІКАЦИН

 

 
 

 

Назва: АМІКАЦИН | Шукати АМІКАЦИН в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Amikacin
Виробник: ВАТ "Красфарма", м. Красноярськ, Російська Федерація
Лікарська форма: Порошок
Форма випуску: Порошок для приготування розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій по 500 мг у флаконах № 1, № 50
Діючі речовини: 1 флакон містить: амікаціну сульфату у перерахунку на амікацін 0, 5 г
Допоміжні речовини: Відсутні.
Фармакотерапевтична група: Антибіотики-аміноглікозиди
Показання: Гострі та хронічні інфекції тяжкого перебігу, спричинені чутливими до амікацину грамнегативними мікроорганізмами (у тому числі стійкими до гентаміцину та тобраміцину), грампозитивними (до встановлення чутливості) або асоціаціями грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів), сепсис, септичний ендокардит, інфекції ЦНС (включаючи менінгіт), інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт), інфекції сечостатевої системи (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, гонорея), гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи інфіковані опіки, інфіковані виразки), інфекції жовчних шляхів, кісток та суглобів (включаючи остеомієліт), ранова інфекція, післяопераційні інфекції, інфекції ЛОР-органів.
Термін придатності: 2р.  
Номер реєстраційного посвідчення: UA/7413/01/01  
Термін дії посвідчення: з 04.12.2007 по 04.12.2012 Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився. Пошук даних про реєстрацію препарату АМІКАЦИН  
АТ код: J01GB06  
Наказ МОЗ: 773 від 04.12.2007  

 

· Цiни на АМІКАЦИН в аптеках

Поділитися…
      Зберегти          
 
 

 

Інструкція для застосування АМІКАЦИН

 

 
 

 

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМІКАЦИН

(AMIKACIN)

 

Загальна характеристика:

міжнародна назва: amikacin;

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтим відтінком кольору, гігроскопічний;

склад: 1 флакон містить амікацину сульфату в перерахуванні на амікацин 0,5 г.

 

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.
Аміноглікозиди. Інші аміноглікозиди. Код АТС J01G B06.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинамика.

Амікацин - напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, що діє бактерицидно. Зв'язуючись із 30S субодиницею рибосом, перешкоджає утворенню комплексу транспортної і матричної РНК, блокує синтез білка, а також руйнує цитоплазматичні мембрани бактерій.

Високоактивний відносно аеробних грам негативних мікро організмів - Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp.; деяких грам позитивних мікро організмів - Staphylococcus spp. (у тому числі стійких до пеніциліну та деяких цефалоспоринів); помірно активний щодо Streptococcus spp.

При одночасному призначенні з бензилпеніциліном чинить синергічну дію щодо штамів Enterococcus faecalis.

Не діє на анаеробні мікро організми.

Амікацин не втрачає активність під дією ферментів, що ін активують інші аміноглікозиди і може залишатися активним відносно штамів Pseudomonas aeruginosa, стійких до тобраміцину, гентаміцину та нетилміцину.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом'язового введення всмоктується швидко та повністю. Максимальна концентрація (Сmах) при внутрішньом'язовому введенні 7,5 мг/кг - 21 мкг/мл, через 30 хв після внутрішньо венної інфузії 7,5 мг/кг - 38 мкг/мл. Час досягнення максимальної концентрації (Тcmах) - близько 1,5 години після внутрішньом'язового введення. Зв'язок з білками плазми - 4-11 %.

Добре розподіляється в позаклітинній рідині (вміст абсцесів, плевральний випіт, асцитична, перикардіальна, синовіальна, лімфатична та перитонеальна рідина); у високих концентраціях виявляється в сечі; в низьких - у жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні та спинномозковій рідині. Добре проникає в усі тканини організму, де накопи чується внутрішньоклітинно. Високі концентрації визначаються в органах із гарним кровопостачанням: легенях, печінці, міокарді, селезінці, і особливо в нирках, де накопи чується в корковій речовині; нижчі концентрації - у м'язах, жировій тканині та кістках.

При призначенні в середньо терапевтичних дозах (у нормі) дорослим амікацин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, при запаленні мозкових оболонок проникність трохи збільшується. У немовлят досягаються вищі концентрації в спинномозковій рідині, ніж у дорослих; проходить через плаценту (виявляється в крові плода та амніотичній рідині). Об’єм розподілу в дорослих – 0,26 л/кг, у дітей старше 1 року – 0,2-0,4 л/кг, у немовлят у віці менше 1 тижня та з масою тіла менше 1500 г - до 0,68 л/кг, у віці менше 1 тижня та з масою тіла більше 1500 г до 0,58 л/кг, у хворих на муковісцидоз – 0,3-0,39 л/кг. Середня терапевтична концентрація при внутрішньо венному або внутрішньом'язовому введенні зберігається протягом 10-12 годин.

Не метаболізується. Період напів виведення (Т1/2) у дорослих - 2-4 години, у немовлят - 5-8 годин, у дітей старше 1 року – 2,5-4 години. Кінцева величина Т1/2- більше 100 годин (вивільнення з внутрішньоклітинних депо).

Виводиться нирками шляхом клуб очкової фільтрації (65-94 %) переважно в незміненому вигляді. Нирковий кліренс - 79-100 мл/хв.

Т1/2у дорослих при порушенні функції нирок варіює залежно від ступеня порушення - до 100 годин, у хворих на муковісцидоз - 1-2 години, у хворих з опіками та гіпертермією Т1/2може бути коротшим порівняно із середніми показниками внаслідок підвищеного кліренсу.

Виводиться при гемодіалізі (50 % за 4-6 годин), перитонеальний діаліз менш ефективний (25 % за 48-72 години).

 

Показання до застосування.

Гострі та хронічні інфекції тяжкого перебігу, спричинені чутливими до амікацину грам негативними мікро організмами (у тому числі стійкими до гентаміцину та тобраміцину), грам позитивними (до встановлення чутливості) або асоціаціями грам позитивних та грам негативних мікро організмів: інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів), сепсис, септичний ендокардит, інфекції ЦНС (включаючи менінгіт), інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт), інфекції сечостатевої системи (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит, гонорея), гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин (включаючи інфіковані опіки, інфіковані виразки), інфекції жовчних шляхів, кісток та суглобів (включаючи остеомієліт), ранова інфекція, після операційні інфекції, інфекції ЛОР-органів.

 

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньом'язово. Перед введенням необхідно провести внутришньошкірну пробу на переносимість препарату, за умови відсутності протипоказань до її проведення.

Розчин готують безпосередньо перед введенням (ex tempore) шляхом додавання до вмісту флакона 2-3 мл стерильної води для ін'єкцій. Розчин використовують одразу після приготування.

Звичайні дози для дітей віком від 1 місяця та дорослих – по 5 мг/кг кожні 8 годин або по 7,5 мг/кг кожні 12 годин протягом 7 – 10 днів. Максимальна добова доза для дорослих – 15 мг/кг, поділена на 2 введення. У тяжких випадках та при інфекціях, спричинених Pseudomonas, добову дозу поділяють на 3 введення. Максимальна добова доза – 1,5 г. Максимальна курсова доза не повинна перевищувати 15 г. Тривалість лікування зазвичай становить 7 – 10 днів.

Недоношеним та доношеним новонародженим призначають препарат у початковій дозі 10 мг/кг, а потім кожні 12 годин по 7,5 мг/кг протягом 7 – 10 днів.

Дітям з масою тіла до 35 кг для точнішого дозування рекомендовано застосовувати препарати амікацину по 0,1 г у флаконі.

При лікуванні хворих з порушеною функцією нирок добову дозу потрібно знизити та/або збільшити інтервали між введеннями. Дозу знижують залежно від вмісту креатині ну в плазмі крові та маси тіла пацієнта. Інтервал між введеннями антибіотика розраховують шляхом множення значення рівня креатині ну в плазмі крові на 9. Наприклад, якщо рівень креатині ну 2 мг/дл, препарат призначають через кожні 18 годин.

Зазвичай терапевтичний ефект настає через 24-48 годин, але якщо протягом 3-5 діб не відмічається покращання стану хворого, препарат слід відмінити та переглянути тактику лікування.

 

Побічна дія.

З боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності " печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія).

З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцит опенія, тромбоцит опенія.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м'язів, відчуття отерплості, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м'язової передачі (зупинка дихання).

З боку органів чуття: ото токсичність (зниження слуху, вестибулярні та лабіринтові порушення, необоротна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (диско ординація рухів, запаморочення, нудота, блювання).

З боку сечовидільної системи: нефро токсичність - порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікро гематурія).

Алергійні реакції: шкірна висипка, свербіж, гіперемія шкіри, гарячка, набряк Квінке.

 

Протипоказання.

Гіпер чутливість (у тому числі до інших аміноглікозидів в анамнезі), неврит слухового нерва, тяжка хронічна ниркова недостатність у хворих, які не отримують лікування гемодіалізом або перитонеальним діалізом, вагітність.

 

Передозування

Симптоми: токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзенькіт або відчуття закладання у вухах, порушення дихання). Лікування: для зняття блокади нервово-м'язової передачі та її наслідків – гемодіаліз або перитонеальний діаліз; антихолін естеразні засоби, солі кальцію, штучна вентиляція легенів та інші заходи симптоматичної та підтримуючої терапії.

 

Особливості застосування.

З обережністю призначають препарат при міастенії, паркінсонізмі, ботулізмі (аміноглікозиди можуть викликати порушення нервово-м'язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), дегідратації, нирковій недостатності та в період годування груддю, а також для лікування немовлят, недоношених дітей та пацієнтів літнього віку.

Перед застосуванням визначають чутливість виділених збудників, використовуючи диски, що містять 30 мкг амікацину. При діаметрі вільної від росту зони 17 мм і більше мікро організм вважається чутливим, від 15 до 16 мм - помірно чутливим, менше 14 мм - стійким.

Концентрація амікацину в плазмі не повинна перевищувати 25 мкг/мл (терапевтичною є концентрація 15-25 мкг/мл).

У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролю вати функцію нирок, слухового нерва та вестибулярного апарата.

Імовірність розвитку нефротоксичності вища у хворих з порушенням функції нирок, а також при призначенні високих доз або при застосуванні препарату протягом тривалого часу (у цієї категорії хворих може знадобитися щоденний контроль функції нирок).

При незадовільних аудіо метричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування.

Вагітність та годування груддю.

При наявності життєвих показань може бути застосований у вагітних жінок та жінок, що годують груддю (аміноглікозиди проникають у грудне молоко в невеликих кількостях). Однак вони слабко всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту, тому пов'язаних з ними ускладнень у грудних дітей зареєстровано не було).

Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів рекомендується вживати підвищену кількість рідини.

При відсутності позитивної клінічної динаміки варто пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікро організмів. У подібних випадках необхідно припинити лікування та розпочати проведення відповідної терапії.

Застосування препарату може обумовлювати розвиток у хворих алергійних ускладнень (до анафілактичних реакцій), особливо у хворих з алергологічним анамнезом.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Не сумісний із пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреоміцином, амфотерицином В, гідрохлоротіазидом, еритроміцином, нітрофурантоїном, вітамінами групи В і С, калію хлоридом.

Проявляє синергізм при взаємодії з карбеніциліном, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю при спільному застосуванні з бета-лактам ними антибіотиками можливе зниження ефективності аміноглікозидів).

Налідиксова кислота, полі міксин В, цисплатин і ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- і нефротоксичності.

Діуретики (особливо фуросемід), цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди та не стероїдні протизапальні препарати, конкуруючи за активну секрецію в канальцях нефрону, блокують елімінацію аміноглікозидів, підвищують їх концентрацію в сироватці крові, підсилюючи нефро- і нейро токсичність.

Підсилює міорелаксуючу дію курареподібних препаратів. Метоксифлуран, полі міксини для парентерального введення, капреоміцин та інші лікарські засоби, що блокують нервово-м'язову передачу (галогенізовані вуглеводні - препарати для інгаляційної анестезії, опіоїдні аналгетики), переливання більших кількостей крові з цитрат ними консервантами збільшують ризик зупинки дихання (особливо при внутрішньочеревинному введенні амікацину).

Парентеральне введення індометацину збільшує ризик розвитку токсичних дій аміноглікозидів (збільшення періоду напів виведення та зниження кліренсу). Знижує ефект антимі астенічних лікарських засобів.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від
світла місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

 

Умови відпуску. За рецептом.

 

Упаковка. По 0,5 г у флаконі № 1, № 50.

 

Виробник. ВАТ " Красфарма".

 

Адреса. 660042, м. Красноярськ, Російська Федерація, вул. 60 років Жовтня, буд. 2.

Смотрите также: Цены на Амикацин в аптеках

 

Источник:АМІКАЦИН, інструкція, застосування препарату АМІКАЦИН Порошок для приготування розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій по 500 мг у флаконах № 1, № 50


 

http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=15327

АМПІЦИЛІН-КМП

 

 
 

 

Назва: АМПІЦИЛІН-КМП | Шукати АМПІЦИЛІН-КМП в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Ampicillin
Виробник: ВАТ "Київмедпрепарат", м. Київ, Україна
Лікарська форма: Порошок
Форма випуску: Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 1,0 г у флаконах, у флаконах № 10
Діючі речовини: 1 флакон містить: ампіциліну натрієвої солі стерильної у перерахуванні на ампіцилін 1,0 г.
Допоміжні речовини: Відсутні.
Фармакотерапевтична група: Препарати групи пеніциліну
Показання: Сепсис, ендокардит, перитоніт, менінгіт, отит, інфекції дихальних шляхів (пневмонія, бронхіт, абсцес легень, синусит, фарингіт), нирок, сечо- та жовчовивідних шляхів (пієліт, пієлонефрит, цистит, уретрит, гонорея, холангіт, холецистит), коклюш, лістеріоз, черевний тиф і паратиф, інфекції шкіри та м'яких тканин, інфекції опорно-рухового апарату та інші захворювання, що спричинені чутливими до дії антибіотика мікроорганізмами.
Термін придатності: 2р.  
Номер реєстраційного посвідчення: UA/2950/02/02  
Термін дії посвідчення: з 09.11.2005 по 09.11.2010 Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився. Пошук даних про реєстрацію препарату АМПІЦИЛІН-КМП  
АТ код: J01CA01  
Наказ МОЗ: 589 від 09.11.2005  

 

· Цiни на АМПІЦИЛІН-КМП в аптеках

Поділитися…
      Зберегти          
 
 

 

Інструкція для застосування АМПІЦИЛІН-КМП

 

 
 

 

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению препарата

АМПИЦИЛЛИН-КМП

(AMPICILLIN–KMP)

 

Общая характеристика:

международное и химическое названия: ampicillin;

натрия ((2S, 5R, 6R)-6-[[(2R)-2-амино-2-фенилацетил]амино]-3,3-диметил-7-оксо-4-тиа-1-азабицикло[3.2.0]гептан-2-карбоксилат);

основные физико-химические свойства: порошок белого цвета, гигроскопичен;

состав: 1 флакон содержит ампициллина натриевой соли стерильной в пересчете на ампициллин 0,5 г или 1 г.

 

Форма выпуска. Порошок для приготовления раствора для инъекций.

 

Фармакотерапевтическая группа. Противомикробные средства для системного применения.

Пенициллины широкого спектра действия. Код АТС J01C A01.

 

Фармакологические свойства. Фармакодинамика. Ампициллин обладает широким спектром антибактериального (бактерицидного) действия. Активен в отношении грамположительных микроорганизмов (Staphylococcus spp., за исключением штаммов, продуцирующих пенициллиназу; Streptococcus spp., в том числе S. pneumoniae; Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis, Clostridium spp., большинство энтерококков) и грамотрицательных (Еscherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Neisseria meningitidis, N. gonorrhoeae, Proteus mirabilis, некоторые штаммы Klebsiella pneumoniae, Haemophilus influenzae) микроорганизмов.

Препарат разрушается пенициллиназой и поэтому не действует на пенициллиназообразующие штаммы бактерий. Препарат ингибирует полимеразу пептидогликана и транспептидазу, препятствует образованию пептидных связей и нарушает поздние этапы синтеза клеточной стенки делящихся микроорганизмов. Возникающие дефекты оболочки снижают осмотическую устойчивость бактериальной клетки, что приводит ее к гибели (лизису).

Фармакокинетика. При внутримышечном или внутривенном введении циркулирует в высоких концентрациях в крови. Максимальна я концентрация в крови обнаруживается через 15 минут при внутривенном введении и через 30 минут–1 час – после внутримышечного. При внутримышечном введении 0,5–1,0 г ампициллина с интервалом между введениями 4–6 часов в крови поддерживается терапевтическая концентрация.

Хорошо проникает в ткани и жидкости организма, обнаруживается в терапевтических концентрациях в плевральной, перитонеальной и синовиальной жидкости. В желчи может обнаруживаться в концентрациях в 4–100 раз выше, чем в крови. Относительно небольшая часть (10–30%) связывается с белками плазмы. Сквозь гематоэнцефалический барьер не проникает. Почти не подвергается биотрансформации. Выделяется в основном почками, частично – с желчью, у женщин, кормящих грудью, – с молоком. В течение 12 часов с мочой экскретируется 45–70% введенной дозы. При нарушении выделительной функции почек повышается уровень препарата в крови и замедляется его выведение. При клиренсе креатини на менее 10 мл/мин уровень антибиотика в крови может быть в 10 раз выше, чем у больных с нормально й функцией почек. Период полувыведения удлиняется с 1–2 часов в норме до 10–12 часов. Ампициллин при повторных введениях не кумулирует, что дает возможность применять его в больших дозах и длительно.

 

Показания к применению. Сепсис, эндокардит, перитонит, менингит, отит, инфекции дыхательных путей (пневмония, бронхит, абсцесс легких, синусит, фарингит), почек, моче- и желчевыводящих путей (пиелит, пиелонефрит, цистит, уретрит, гонорея, холангит, холецистит), коклюш, листериоз, брюшной тиф и паратиф, инфекции кожи и мягких тканей, инфекции опорно-двигательного аппарата и другие заболевания, вызванные чувствительными к действию антибиотика микроорганизмами.

 

Способ применения и дозы. Перед назначением препарата Ампициллин-КМП следует определить чувствительность к нему возбудителя заболевания.

Ампициллин-КМП вводят внутримышечно или внутривенно (струйно или капельно).

Разовая доза препарата для взрослых при обоих путях введения составляет 0,25 г–0,5 г, каждые 4–6 часов, суточная – 1–3 г. При тяжелых инфекциях суточная доза может быть увелечина до 10 г и более. Максимальна я суточная доза при внутримышечном или внутривенном введении – 14 г. Новорожденным препарат назначают в суточной дозе 100 мг/кг, детям других возрастных групп – 50 мг/кг. При тяжелом течение инфекции указанные дозы могут быть удвоены. Суточную дозу вводят в 4–6 приемов с интервалом 4–6 часов.

Раствор для внутримышечного введения готовят ex tempore, добавляя к с одержимому флакона 2 мл (0,5 г) или 4 мл (1,0 г) стерильной воды для инъекций.

Длительность лечения становят 7–14 дней и более.

Раствор для внутривенного струйного введения готовят ex tempore, разовую дозу препарата (не более 2 г) растворяют в 5–10 мл стерильной воды для инъекций или изотонического раствора натрия хлорида и вводят медленно, в течение 3–5 минут.

При разовой дозе, превышающей 2 г, препарат вводят внутривенно капельно. Взрослым для внутривенного капельного введения разовую дозу препарата (2–4 г) растворяют в небольшом объеме воды для инъекций (соответственно в 7,5–15,0 мл), затем полученный раствор антибиотика добавляют к 125,0–250,0 мл изотонического раствора натрия хлорида или 5% раствора глюкозы и вводят со скоростью 60–80 капель в минуту.

При капельном введении детям в качестве рас творителя используют 5–10% раствор глюкозы (30–50 мл в зависимости от возраста). Растворы вводят сразу после приготовления.

Суточную дозу распределяют на 3–4 введения. Продолжительность лечения становят 5–7 дней с последующим (при не обходимости) переходом на внутримышечное введение.

 

Побочное действие. При применении Ампициллина-КМП возможны аллергические реакции в виде кожных сыпей, крапивницы, отека Квинке, ринита, конъюнктивита, лихорадки, боли в суставах, эозинофилии; в редких случаях – анафилактический шок. Возможно токсическое действие на центральную нервную систему (при применении высоких доз у больных с почечной недоста точностью); а также диспептические явления, кандидоз, кишечный дисбактериоз, колит, вызываемый С. difficale; в месте введения – отек, зуд, гиперемия; повышение температуры тела.

При возникновении аллергических реакций введение препарата не обходимо прекратить и провести десенсибилизирующую терапию. При появлении признаков анафилактического шока принимают срочные меры для выведения больного из этого состояния.

При длительном лечении препаратом у ослабленных больных возможно развитие суперинфекции, вызванной устойчивыми к препарату микроорганизмами.

 

Противопоказания. Применение Ампициллина-КМП противопоказано при повышенной чувствительности к препаратам группы пенициллинов, цефалоспоринов, карбапенемов, а также при тяжелых нарушениях функций печени и почек, инфекционном мононуклеозе, лейкемии, ВИЧ-инфекции, при лактации (в период лечения не обходимо прекратить кормление грудью).

 

Пере дозировка. При передозировке возможно токсическое воздействие на центральную нервную систему (галлюцинации, судороги, ажитация), а тккже диспептические явления (тошнота, рвота, жидкий стул), аллергические реакции в виде кожных высыпаний. В случае возникновения симптомов пере дозировки препарат следует немедленно отменить, при не обходимости провести гемодиализ, симптоматическое лечение. При аллергии показаны антигистаминные и десенсибилизирующие средства.

 

Особенности применения. Недопустимо смешивать в одной емкостиАмпициллин-КМПс другими медикаментозными средствами.В процессе лечения необходим систематический контроль функции почек, печени и периферической крови. Пациентам с нарушением функции почек требуется коррекция режима дозирования в соответствии со значениями клиренса креатини на. С осторожностью следует применять при лечении беременных, а также больных детей, если в анамнезе матери есть показание на ее повышенную чувствительность к пенициллинам. При бронхиальной астме, сенной лихорадке и других аллергических заболеваниях препарат применяют одновременно с десенсибилизирующими средствами.

Препарат не влияет на способность управлять автомобилем.

 

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Ампициллин-КМП увеличивает эффект антикоагулянтов, антибиотиков аминогликозидного ряда, снижает – оральных контрацептивов. Пробенецид снижает канальцевую секрецию Ампициллина-КМП, в результате чего возрастает риск развития его токсического действия. Вероятность появления кожной сыпи повышает аллопуринол.

 

Условия и срок хранения. Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре от

15 °С до 25 °С. Срок годности – 2 года.

Хранить в недоступном для детей месте.

Не следует применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.

 

Условия отпуска. По рецепту.

 

Упаковка. По 0,5 г или 1 г во флаконах. По 10 флаконов в пачке.

 

Производителью. ОАО“Киевмедпрепарат”.

 

Адрес. Украина, 01032, г. Киев, ул. Саксаганского, 139;

тел./факс: (044) 486-31-84; 486-14-74.

 

Заместитель директора Государственного фармакологического

центра МЗ Украины В. Г. Лизогуб

 

Источник:АМПІЦИЛІН-КМП, інструкція, застосування препарату АМПІЦИЛІН-КМП Порошок для приготування розчину для ін'єкцій по 1,0 г у флаконах, у флаконах № 10


 

http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=624

 

КОФЕЇН-БЕНЗОАТ НАТРІЮ

 

 
 

 

Назва: КОФЕЇН-БЕНЗОАТ НАТРІЮ | Шукати КОФЕЇН-БЕНЗОАТ НАТРІЮ в аптеках →
Міжнародна непатентована назва: Coffeine and sodium benzoate
Виробник: Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС", Харків/Дніпропетровськ, Україна
Лікарська форма: Розчин для ін'єкцій
Форма випуску: Розчин для ін'єкцій 20% по 1 мл в ампулах № 10
Діючі речовини: 1 мл розчину містить кофеїну-бензоату натрію - 0.2 г
Фармакотерапевтична група: Психомоторні стимулятори
Показання: Гостра серцева недостатність, пригнічення дихання, асфіксія, отруєння наркотичними засобами та іншими отрутами, що пригнічують ЦНС, спазми судин головного мозку та ін.
Термін придатності: 5р.  
Номер реєстраційного посвідчення: UA/0482/01/02  
Термін дії посвідчення: з 19.01.2004 до 19.01.2009 Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився. Пошук даних про реєстрацію препарату КОФЕЇН-БЕНЗОАТ НАТРІЮ  
АТ код: N06BC01.  
Наказ МОЗ: 589 від 09.11.2005  

 

· Цiни на КОФЕЇН-БЕНЗОАТ НАТРІЮ в аптеках

 
      Зберегти          
 
 

 

Інструкція для застосування КОФЕЇН-БЕНЗОАТ НАТРІЮ

 

 
 

 

ІНСТРУКЦІЯ


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.028 сек.)