АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 18 страница

Читайте также:
  1. IX. Карашар — Джунгария 1 страница
  2. IX. Карашар — Джунгария 2 страница
  3. IX. Карашар — Джунгария 3 страница
  4. IX. Карашар — Джунгария 4 страница
  5. IX. Карашар — Джунгария 5 страница
  6. IX. Карашар — Джунгария 6 страница
  7. IX. Карашар — Джунгария 7 страница
  8. IX. Карашар — Джунгария 8 страница
  9. IX. Карашар — Джунгария 9 страница
  10. X. Проблеми юридичної відповідальності за правопорушення у сфері підприємницької діяльності
  11. Августа 1981 года 1 страница
  12. Августа 1981 года 2 страница

- визначає коло суб'єктів трансферу технологій (ст. 3):

• центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (далі - упо­вноважений орган), а також інші центральні та місцеві органи виконав­чої влади, органи місцевого самоврядування, які беруть участь у заку­півлі, передачі та/або використанні технологій;

• Національна академія наук України і галузеві академії наук, установи на­уки, освіти, охорони здоров'я та інші установи, де створюються та/або ви­користовуються технології і яким належать майнові права на технології;

• науково-виробничі об'єднання, підприємства, установи і організації не­залежно від форми власності, де створюються та/або використовуються технологи;

• фізичні особи, які беруть участь у створенні, трансфері та впровадженні технологій, надають інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх ста­діях просування технологій та їх складових на ринок;

• юридичні та фізичні особи, які є постачальниками складових техноло­гій, що використовуються під час застосування технологій, які пропо­нуються до трансферу;

• юридичні та фізичні особи, що надають технічні послуги, пов'язані із за­стосуванням технологій;

• технологічні брокери;

- визначає основні засади державного регулювання у сфері трансферу техно­логій (ст. 6):

мету державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій (ст. 11): забезпечення розвитку національного промислового і науково-технічного потенціалу, його ефективне використання для вирішення завдань соціально-економічного розвитку держави та забезпечення технологічності виробництва вітчизняної продукції з урахуванням світового досвіду, можливих соціально-економічних, технологічних і екологічних наслідків від застосування технологій та їх складових, сприяння розвитку виробництва, в якому використовуються но­вітні вітчизняні технології;

органи, що здійснюють державне регулювання, їх завдання та повнова­ження:

А) основні завдання уповноваженого органу - МОН України (забезпечення реалізації державної політики у сфері трансферу технологій; участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, пов'язаної з набуттям і передачею прав на технології та/або їх складові, створені з використанням коштів загального фонду Державного бюджету України, сприяє розвитку вітчизняних технологій, виробництву вітчизняної конкурентоспроможної продукції) та повноваження цього органу, який відповідно до покладених на нього завдань:

• подає Кабінету Міністрів України пропозиції до проектів державних про­грам технологічного оновлення галузей промисловості стосовно набуття або передачі прав на технології та/або їх складові;

• створює міжгалузевий перелік вітчизняних та іноземних технологій, орга­нізовує розповсюдження інформації про технології, які можуть бути вико­ристані для технологічного оновлення вітчизняних підприємств;

• узгоджує з реальними потребами виробників продукції програми наукових досліджень, проектних і конструкторських робіт, пов'язаних зі створенням складових технологій, враховуючи суспільні та державні потреби в такій продукції;

• здійснює відбір на конкурсних засадах пропозицій з розроблення нових конкурентноздатних технологій та їх складових для створення нових і мо­дернізації існуючих виробництв та забезпечує їх фінансову підтримку;

• формує державний реєстр технологій, зокрема створених за державні ко­шти, а також технологій, що пропонуються для внесення до цього реєстру суб'єктами трансферу технологій (власниками технологій);

• проводить державну експертизу та державну реєстрацію договорів з транс­феру технологій, веде державний реєстр відповідних договорів;

• під час проведення державної експертизи технологій та їх складових здій­снює перевірку дотримання прав на технології та їх складові;

• на замовлення суб'єктів трансферу технологій може здійснювати виконан­ня робіт, спрямованих на підбір потенційних контрагентів для трансферу технологій;

• здійснює заходи щодо недопущення недобросовісної конкуренції, контр­афакції і несанкціонованого розповсюдження технологій та конфіденцій­ної інформації, поширення технологій подвійного призначення без дозволу власника майнових прав;

• за клопотанням центральних органів виконавчої влади, Національної та га­лузевих академій наук, підприємств, установ і організацій, технологічних парків та інших інноваційних структур забезпечує надання консультаційно-методичної допомоги з питань укладання договорів про трансфер технологій;

• підтримує розвиток інфраструктури у сфері трансферу технологій і стиму­лює залучення інвестицій;

• виконує інші функції, передбачені законом.

Б) повноваження центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук у сфері трансферу технологій, у складі яких перебува­ють науково-виробничі об'єднання, підприємства, установи і організації, техно­логічні парки, які можуть створювати та/або використовувати технології та їх складові (ст. 7):

• розробляють галузеві комплексні програми технологічного оновлення під­приємств та забезпечують їх виконання;

• сприяють створенню імпортозамінних технологій та їх складових;

• забезпечують формування баз даних про технології та їх складові, що ство­рені за державні кошти установами, організаціями і підприємствами, які входять до сфери їх управління, забезпечують доступ до них осіб, заінтер­есованих у використанні певних технологій та їх складових;

• беруть участь у формуванні галузевих реєстрів технологій та їх складових, подають клопотання про внесення певних технологій та/або їх складових до державного реєстру технологій;

• забезпечують додержання вимог міжнародних договорів України щодо за­побігання техногенному ризику, поширенню потенційно небезпечних тех­нологій та стосовно екологічної безпеки технологій;

• сприяють залученню інвестицій до виконання програм технологічного оновлення підприємств;

• готують та подають уповноваженому органу пропозиції щодо найбільш ефективних шляхів використання і/або трансферу технологій та їх складо­вих, у першу чергу вітчизняного походження;

• забезпечують захист прав на об'єкти права інтелектуальної власності, які є складовими технологій, беруть участь у підготовці договорів про трансфер технологій;

• забезпечують своєчасне подання до уповноваженого органу звітів про патентно-кон'юнктурні, наукові дослідження, конструкторські, проектні, випробні роботи, пов'язані зі створенням і використанням технологій та їх складових, патентуванням та ліцензуванням;

• здійснюють контроль за передачею майнових прав на технології та їх скла­дові, що створені за державні кошти, науково-виробничим об'єднанням і підприємствам, до сфери діяльності яких належить використання цих тех­нологій, за виплатою ними винагороди авторам складових технологій від­повідно до укладеного з ними договору;

• здійснюють контроль за веденням обліку складових технологій у складі майна науково-виробничих об'єднань, підприємств, установ і організацій, яким передані права на їх використання, у тому числі нематеріальних акти­вів, які є такими об'єктами;

• виконують інші функції, встановлені законодавством, у межах своєї ком­петенції.

В) повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих орга­нів виконавчої влади, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад у сфері трансферу технологій (ст. 8), які у межах своєї компетенції:

• розробляють проекти регіональних і місцевих програм технологічного пе­реоснащення підприємств, що належать до комунальної власності відповід­них територіальних громад, та подають їх на затвердження Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам;

• створюють сприятливі умови для розробки та використання відповідних технологій;

• сприяють створенню регіональних баз даних про технології та їх складові, за­безпечують розповсюдження інформації про технологічні потреби регіону;

• беруть участь у міжнародному технологічному співробітництві, сприяють залученню іноземних інвестицій для технологічного переоснащення під­приємств регіону;

• у межах передбачених коштів відповідного бюджету фінансують дослі­дження та розробки з розв'язання проблем технологічного переоснащення підприємств регіону.

Засоби державного регулювання діяльності щодо трансферу технологій: 1. Державна експертиза технологій (ст. 12): 1) проводиться стосовно техно­логій або технологій і обладнання, що використовується для їх застосування, для яких суб'єктами трансферу технологій передбачається отримання субси­дій, визначених Законом ПТТ, а також стосовно технологій або технологій та обладнання, які плануються для використання в Україні за рахунок державних коштів, якщо сума їх закупівлі дорівнює або перевищує розмір суми, визначеної для відповідних процедур закупівель Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»; 2) метою проведення державної експертизи є визначення економічної доцільності та корисності для держави і суспільства впровадження технологій та обладнання з урахуванням можливих екологічних і соціально-економічних наслідків від їх застосування; 3) під час проведення дер­жавної експертизи обов'язково визначається: технічний рівень і новизна техно­логій та обладнання; орієнтовна ціна технологій та обладнання чи розмір плати за їх використання; конкурентоспроможність технологій та продукції, яка буде виготовлена із застосуванням цих технологій; патентна чистота технологій, їх складових; відповідність технологій нормам техногенної та екологічної безпеки, технічного регулювання, міжнародним і національним стандартам; 4) під час дер­жавної експертизи технологій, щодо обладнання, яке передбачається передати для використання на території України, встановлюється їх відповідність таким вимогам: спрямованість на виробництво нової продукції або на вдосконалення якості існуючої; забезпечення технологічності виробництва продукції, зниження його витратності, енерго- та матеріаломісткості; забезпечення використання міс­цевих матеріальних та людських ресурсів; відсутність в Україні таких технологій вітчизняного походження; 5) проведення державної експертизи технологій та їх складових і визнання проектів, спрямованих на їх використання, інноваційними дає підстави для занесення таких проектів до Державного реєстру інноваційних проектів та їх реалізації відповідно до законів України «Про інноваційну діяль­ність» і «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»;

2.Державна реєстрація договору про трансфер технологій (ст. 13): за результа­тами державної експертизи технологій або технологій і обладнання приймається рішення про державну реєстрацію договорів про їх трансфер або про відмову в ре­єстрації (може бути оскаржено в суді); рішення про реєстрацію є підставою для за­несення договорів про трансфер технологій до державного реєстру, що здійснюєть­ся уповноваженим органом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

3.Патентно-кон'юнктурні дослідження у сфері трансферу технологій (ст. 14), які проводяться (відповідно до державних стандартів і затверджених уповнова­женим органом методик) при розробленні науково-технічних прогнозів розвитку технологій та їх складових, при їх створенні, визначенні доцільності набуття і/або передачі прав на них, при підготовці до виробництва продукції з їх застосуванням;

4.Державна акредитація фізичних та юридичних осіб на право здійснення по­середницької діяльності у сфері трансферу технологій (ст. 15): фізичні особи для здійснення на постійній та/або професійній основі посередницької діяльності у сфері трансферу технологій (технологічні брокери) та юридичні особи, установ­чим документом яких передбачено таку діяльність та до штатного розпису яких входить щонайменше один технологічний брокер, повинні пройти відповідну державну акредитацію й отримати свідоцтво про акредитацію (Порядок прове­дення державної акредитації, форма свідоцтва про акредитацію визначаються Ка­бінетом Міністрів України).

Договірні відносини у сфері трансферу технологій: правовою формою щодо опосередкування відносин щодо трансферу технологій між їх учасниками є дого­вір. Новим різновидом останніх є договір про трансфер технологій, поняття, види, умови укладення якого визначаються Законом ПТТ:

- види договорів про трансфер технологій (ст. 17 Закону ПТТ):

про поставку промислової технології (укладається з метою набуття знань, до­свіду та придбання технологічного обладнання);

технічно-промислової кооперації (укладається з метою набуття знань та одер­жання послуг для виробництва промислової продукції, напівфабрикатів, облад­нання і комплектуючих, що відповідають умовам застосування технології, та ін­ших складових, необхідних для її застосування);

про надання технічних послуг (щодо надання послуг з планування, розроблен­ня програми досліджень і проектів, а також здійснення або надання спеціальних послуг, потрібних для виробництва певної продукції);

інжинірингу - про виконання робіт і надання послуг, у тому числі складання технічного завдання, проведення допроектних робіт, зокрема техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт, пов'язаних з будівництвом вироб­ничих, складських та інших приміщень, що використовуються у технологічному процесі

виробництва продукції, проведення наукових досліджень, розроблення про­ектних пропозицій, технічної і конструкторської документації стосовно техноло­гій та їх складових, надання консультацій і здійснення авторського нагляду під час монтажу складових технологій та пусконалагоджувальних робіт, надання консультацій економічного, фінансового чи іншого характеру, пов'язаних із за­стосуванням технологій та із зазначеними роботами і послугами);

про створення спільних підприємств - у разі часткової передачі майнових прав на технології та їх складові;

про надання в оренду або лізинг складових технологій, обладнання;

комерційної концесії (франчайзингу);

- допоміжні договори, що можуть укладатися разом з договором про транс­фер технологій, зокрема щодо:

гарантій осіб, які передають технології та їх складові, стосовно можливості до­сягнення економічних показників і виробництва продукції із застосуванням цих технологій та складових;

проведення комплексу інженерних, екологічних або інших робіт, необхідних для застосування технологій та їх складових;

обслуговування обладнання.

- умови укладання договорів про трансфер технологій (ст. 16 Закону ПТТ): 1) істотні умови договору про трансфер технологій:

• перелік складових технологій, що передаються (з визначенням їх функціо­нальних властивостей і гарантованих показників);

• ціна технологій чи розмір плати за їх використання;

• строки, місце та спосіб передачі об'єктів технологій;

• умови передачі технічних знань, необхідних для монтажу, експлуатації та забезпечення функціонування обладнання, придбання чи оренди, монтажу і використання машин, обладнання, комплектуючих та матеріалів;

• ліцензія та її умови на використання технологій та їх складових;

• територіальні обмеження (заборона використовувати передані за догово­ром технологію, її складові на території, не передбаченій у договорі);

• обмеження галузі застосування технологій та їх складових;

• порядок надання субліцензій на складові технології третім особам (у разі потреби включення третіх осіб у технологічний процес виробництва про­дукції), крім випадків передачі прав на використання знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, з визначенням обмежень права на використання технології та її складових, включаючи обмеження кола осіб, яким дозволено використовувати складові технологій і мати до­ступ до інформації про них;

• умови передачі прав на ноу-хау, техніко-економічні обґрунтування, плани, інструкції, специфікації, креслення та інші інформаційні матеріали про технології та їх складові, які необхідні для ефективного їх використання, включаючи обмеження, пов'язані з умовами збереження конфіденційності інформації про технології та їх складові під час їх використання;

• умови проведення робіт з удосконалення технологій та їх складових і по­рядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення;

• умови надання консультацій та послуг з проектування, асистування та на­вчання кадрів, які забезпечують реалізацію технологій, і управлінського персоналу особи, якій передаються права на технологію та її складові;

• розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технологій, а також вид виплат (разові платежі - паушальні, періодичні відрахування - роялті або інші види виплат);

• умови страхування технологій та їх складових;

• відповідальність сторін за порушення умов договору;

• порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов договору;

• порядок компенсації витрат, пов'язаних із трансфером технологій, включа­ючи пристосування технологій та їх складових до умов підприємства, уста­нови, організації, де вони використовуватимуться, навчання персоналу;

• умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди;

• обмеження, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або виникнення форс-мажорних обставин (об­ставин непереборної сили).

2) обмеження щодо укладення договорів про трансфер технологій (ст. 18 Закону ПТТ), зокрема, не допускається укладення договорів про трансфер технологій, які передбачають:

а) здійснення виплат, що значно перевищують ціну технології та її складових;
встановлення зобов'язань щодо придбання в особи, яка передає технологію та/
або її складові, сировини, напівфабрикатів, обладнання та його комплектуючих,
що не застосовуються під час виробництва відповідної продукції;

б) встановлення зобов'язань щодо переважного продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію, та використання визначеного нею персоналу;

в) право особи, яка передає технологію, визначати ціну продажу або реекспорту продукції, виготовленої із застосуванням цієї технології;

г) встановлення необґрунтованих обмежень обсягу виробництва продукції;

д) встановлення обмежень, які суперечать законодавству, стосовно використання майнових прав на технології та їх складові;

е) заборону використання аналогічних або більш досконалих технологій та їх складових;

є) заборону або обмеження експорту продукції, виготовленої із застосуван­ням технологій;

ж) встановлення зобов'язань щодо використання запатентованого об'єкта
права інтелектуальної власності, який не використовується у процесі застосування технологій.

 

4. Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності

У сфері інноваційної діяльності держава застосовує стимули двох видів - по­зитивні та негативні. До перших (позитивних) належать пільги та переваги, що надаються суб'єктам інноваційної діяльності з метою їх заохочення до здійснення такої діяльності.

Позитивне стимулювання інноваційної діяльності включає: фінансову під­тримку та пільги.

Фінансова підтримка за рахунок Державного бюджету України, бюджету Ав­тономної Республіки Крим, місцевих бюджетів (у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами) може надаватися у таких формах (ст. 17 Закону «Про інноваційну діяльність»):

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації)
пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України «Про страхування».

Закон «Про інноваційну діяльність» (до внесення в нього змін відповідно до Закону № 2505-ІУ від 25.03.2005) передбачав також (статті 21 і 22) право суб'єктів інноваційної діяльності на отримання таких пільг: а) податкових; б) амортиза­ційних; в) митних. Слід, однак, зазначити, що протягом наступних років дія ста­тей 21 і 22 Закону «Про інноваційну діяльність» стосовно цих пільг призупиня­лася згідно з законами від 26.12.2002 р. «Про Державний бюджет України на 2003 рік», від 27.11.2003 р. «Про Державний бюджет на 2004 рік», а Законом від 25.03.2007 р. статті 21-22 були виключені із Закону «Про інноваційну діяльність».

Позитивне стимулювання трансферу технологій як різновиду інноваційної діяльності відповідно до Закону України від 14.09.2006 р. «Про державне регулю­вання діяльності у сфері трансферу технологій» може здійснюватися шляхом:

• кредитування трансферу технологій (ст. 21): підприємствам, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, Національної та га­лузевих академій наук, що здійснюватимуть випуск продукції за державним замовленням, за рішенням Кабінету Міністрів України, виключно у межах по­вноважень, встановлених законом про Державний бюджет України, можуть надаватися державні гарантії щодо погашення кредитів комерційних банків, наданих для придбання технологій та їх складових, необхідність застосування яких визначена потребами держави і суспільства у цих технологіях;

• субсидіювання трансферу технологій (ст. 22): на трансфер технологій, що здійснюється за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності загаль­нодержавного рівня, встановлюється режим його цільового субсидіювання в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік; цільові субсидії вста­новлюються у розмірах: а) суми податку на прибуток підприємств, одержа­ного від впровадження зазначених технологій, нарахованої за період та у порядку, що встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»; б) суми ввізного мита, що нараховується згідно з митним законодавством України при ввезенні в Україну для реалізації проектів трансферу технологій, устаткування, обладнання та комплектуючих, а та­кож матеріалів, що не виробляються в Україні.

Негативні стимули у формі відповідальності за порушення вимог іннова­ційного законодавства та умов договорів інноваційного характеру спрямовані на захист публічних інтересів у цій сфері, а також законних приватних інтересів суб'єктів інноваційної діяльності та тих її учасників, що належать до інноваційної інфраструктури. Система негативних стимулів у формі відповідальності за пору­шення вимог інноваційного законодавства виконує не лише стимулюючу, а й інші функції - попередження правопорушень у сфері інноваційної діяльності, контр­олю за ефективністю діяльності її суб'єктів, інформування учасників інноваційної діяльності про результати діяльності - як їх власної, так і їх партнерів, контраген­тів, виробників інноваційної продукції.

Негативне стимулювання застосовується у таких формах: відшкодування збитків (застосовується у разі порушення договірних зобов'язань у сфері інноваційної діяльності, завдання шкоди її суб'єктам та іншим учасникам);

оперативно-господарських санкцій (дострокове розірвання в установленому порядку договорів інноваційного характеру у разі грубого порушення іншою сто­роною договірних зобов'язань; зміна порядку оплати виконання - відповідно до умов договору - з метою уникнення повторення порушень строків оплати; при­йняття виконання після застосування спеціальної процедури, передбаченої дого­вором на випадок виявлення порушень щодо якості виконання, та ін.);

адміністративно-господарські санкції, а саме:

а) позбавлення передбачених законом пільг (так, у разі використання сировини, ма­теріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, ввезених в Укра­їну без сплати ввізного мита та податку на додану вартість, згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону «Про інноваційну діяльність», не для потреб виконання інноваційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі; при цьому платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита і податку на додану вартість, що мали бути сплачені при ввезенні на митну тери­торію таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи зі 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання);

б) анулювання державної реєстрації інноваційного/пріоритетного інноваційного проекту та запису про реєстрацію у Реєстрі до закінчення строку дії свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту (здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері інноваційної діяльності України за результатами аналізу даних моніторингу виконання такого проекту на підставі рішення, погодженого Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів та затвердженого наказом МОН України);

в) анулювання державної реєстрації інноваційної структури та виключення її з Державного реєстру інноваційних структур (здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері інноваційної діяльності України у разі виявлення невідповідності її діяльності критеріям, визначеним Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів).

Закон «Про інноваційну діяльність» містить положення щодо відповідальності спеціально уповноваженого органу у сфері інноваційної діяльності за повноту і до­стовірність експертизи і за збереження конфіденційної інформації, пов'язаної з інно­ваційними проектами. Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно з законом. Правопорушен­нями при кваліфікуванні і державній реєстрації інноваційних проектів вважаються:

а) прийняття рішення про кваліфікування інноваційного проекту і його державну реєстрацію без проведення експертизи;

б) фальсифікація висновків експертизи;

в) вчинення дій, що перешкоджають проведенню експертизи;

г) умисне примушування або створення для експертів чи експертних комісій обставин, які зумовлюють необ'єктивне проведення експертизи;

д) переслідування експертів за підготовлені ними висновки, несприятливі для тієї чи іншої особи чи організації;

е) залучення до експертизи посадових осіб та фахівців, безпосередньо заінтересованих у результатах експертизи;

є) розголошення конфіденційної інформації, пов'язаної з розглядуваними ін­новаційними проектами.

За подібні порушення можуть застосовуватися різні види та форми юридич­ної відповідальності. У разі якщо подібні дії завдали шкоди учасникам інновацій­ної діяльності, вони підлягають відшкодування за рахунок спеціально уповнова­женого органу у сфері інноваційної діяльності України. Крім того, посадові особи, в діях яких є склад відповідного адміністративного правопорушення, злочину чи дисциплінарного проступку, можуть бути притягнені відповідно до адміністра­тивної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.

 

Контрольні запитання

1. Які характерні ознаки притаманні інноваційній діяльності?

2. Відповідно до яких засад здійснюється інноваційна діяльність?

3. Назвіть основні нормативно-правові акти, що регулюють інноваційну діяль­ність.

4. Яка роль Господарського кодексу України в регулюванні інноваційної діяль­ності?

5. У чому полягає роль держави як учасника інноваційних правовідносин?

6. Який орган виконує функції спеціально уповноваженого органу держави у сфері інноваційної діяльності? В чому полягають ці функції?

7. Які складові інноваційних правовідносин?

8. Розкрийте поняття «інноваційного продукту».

9. Чим відрізняються інноваційні підприємства від решти підприємств?

10. В яких випадках інноваційні проекти підлягають державній експертизі?

11. Яка мета державної реєстрації інноваційних проектів?

12. Яким категоріям інноваційних проектів надається державна підтримка?

13. У чому полягає державна підтримка інноваційних проектів?

14. Які організації здійснюють державну підтримку інноваційних проектів?

15. За допомогою яких договорів опосередковуються відносини щодо розробки інноваційних проектів?

16. Чим характеризуються договори про трансфер технологій?

17. В чому полягає специфіка укладання договорів про трансфер технологій?

18. Які форми (види) господарсько-правової відповідальності застосовуються до учасників інноваційної діяльності у разі порушення ними законодавства про інноваційну діяльність?


ТЕМА 25.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1. Поняття та види фінансової діяльності.

2. Банківська діяльність.

3. Страхування.

4. Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.016 сек.)