 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Сутність, форми та значення міжнародного поділу праці
ТЕМА 18. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
Лекція
Сутність, форми та значення міжнародного поділу праці.
Світове господарство. Інтернаціоналізація економіки. Форми міжнародних економічних відносин та їх розвиток в сучасних умовах.
Міжнародна торгівля. Зовнішньоторговельна політика держави. Торговельний баланс країни.
Міжнародна валютна система.
Міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, робочої сили, технологій)
Міжнародне підприємництво.
Платіжний баланс країни.
8. Проблеми входження України у світове господарство.
Сутність, форми та значення міжнародного поділу праці.
Історично вихідною основою функціонування та розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці. Всебічне поглиблення останнього — це той економічний фундамент, на якому ґрунтується вся система світогосподарських зв’язків.
Міжнародний поділ праці (МПП) — спеціалізація країн (їх господарюючих суб’єктів) на виробництві певних продуктів і послуг з метою їх збуту за межами національного ринку, тобто в інших країнах. Це, як уже зазначалося, вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці, що виходить за національні рамки окремих держав.
МПП — складна, багаторівнева система міжнародної спеціалізації, що постійно розвивається і наповнюється новим змістом на кожному етапі суспільного розвитку. Зворотною стороною цієї спеціалізації є міжнародне кооперування. Поглиблення цих процесів зрештою призводить до зростання суспільної продуктивності праці та економії робочого часу.
Теорія міжнародного поділу праці отримала своє обґрунтування і розвиток у працях багатьох учених-економістів. Першими в даному дослідженні були представники класичної політичної економії: А. Сміт, Д. Рікардо, Р. Торренс, Дж. Мілль. Головним їх досягненням була розробка теорії порівняльних переваг, в основу якої покладена ідея про існування відмінностей між країнами в умовах виробництва. Пізніше, у XX ст., ідеї класиків розвинули такі економісти: Е. Хекшер, Б. Олін, П. Самуельсон, В. Леонтьєв та ін. Їх ідеї були покладені в основу теорії сучасної міжнародної торгівлі, міжнародних економічних відносин.
Реалізація переваг міжнародного поділу праці у процесі міжнародного обміну будь-якої країни при сприятливих умовах дає: а) одержання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів і послуг; б) економію внутрішніх витрат через відмову від національного виробництва при використанні більш дешевого імпорту.
Формування міжнародного поділу праці відбувається завдяки:
1) впливу природних факторів (Голландія – м’ясо-молочна продукція, Португалія – виноград, Англія – бавовна);
2) індустріальному розвитку національних економік (розвиток продуктивних сил, технічного рівня виробництва, застосування різних технологій, наукового співробітництва);
3) міжнародному обміну науково-технічною інформацією;
4) масовому випуску нової продукції (орієнтація на світовий ринок);
5) відповідності технічного рівня продукції за всією номенклатурою виробів.
На жаль, постсоціалістичні країни ще мало залучені до міжнародного поділу праці (відокремлені від світової економічної системи, невисокий рівень техніки і технології, невисока конкурентоспроможність продукції).
Поиск по сайту: