АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Листопадова національно-демократична революція на західноукраїнських землях. Утворення ЗУНР

Читайте также:
  1. IX. Ланцюжок утворення вартості
  2. А) проголошення ЗУНР.
  3. Австрійська імперія 50-60 рр. ХІХ ст. Утворення Австро-Угорщини
  4. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, паритет купівельної спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
  5. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, парітет купів.спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
  6. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, парітет купівельної спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
  7. Види цін та методи ціноутворення
  8. Вимоги щодо ціноутворення та фінансових відносин.
  9. Відвалоутворення розкривних порід при відкритому способі розробки
  10. Внутрішня політика ЗУНР.
  11. Внутрішня політика ЗУНР.
  12. Вопрос Правове регулювання ціни та ціноутворення.

Тема 6. Західноукраїнська Народна Республіка.

1. Листопадова національно-демократична революція на західноукраїнських землях. Утворення ЗУНР.

2. Внутрішня політика ЗУНР.

3. Україно-польська війна.

4. Зовнішня політика ЗУНР. Акт злуки.

 

Листопадова національно-демократична революція на західноукраїнських землях. Утворення ЗУНР.

Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні посилила боротьбу народів колишньої імперії Габсбургів за побудову своїх національних держав. 18 жовтня 1918 у Львові члени Української парламентської репрезентації, представники українських політичних партій, ієрархи Української греко-католицької церкви, делегати студентської молоді сформували Українську Національну Раду (УНРада), затвердили її статут і прийняли рішення про створення на західноукраїнських землях української держави.

19 жовтня президент УНРади Є.Петрушевич на зборах українських нотаблів (мужів довір’я) проголосив заснування української держави.

Захопити владу в Східній Галичині готувалися й поляки, тим більше, що стара державна адміністрація перебувала в їхніх руках. Польський національний комітет у Парижі (Франція) заручився підтримкою США і держав Антанти. 28 жовтня в Кракові була створена Польська Комісія Ліквідаційна, яка проголосила, що власті відродженої Польщі перебирають на себе всю владу в Галичині. Приїзд польської комісії з цією метою до Львова планувався на 1 листопада, а збройний виступ поляків міста — у ніч з 2 на 3 листопада.

Вирішальну роль у встановленні української влади на західноукраїнських землях відіграли старшини Українського Генерального Військового Комісаріату (УГВК) (в одних джерелах згадується як Центральний Військовий Комітет (ЦВК), створеного на чолі з сотником Легіону Українських січових стрільців Д.Вітовським у кінці вересня 1918 р.

31 жовтня на засіданні членів УНРади і УГВК було прийнято рішення негайно взяти владу у Львові й у всьому краї. Того ж дня розіслано накази до окружних військових команд, які УГВК створював ще з 15 жовтня, з вимогою перебрати владу на місцях у ніч на 1 листопада.

Повстання почалося бл. 4 години 1 листопада 1918. До 7 години ранку українці, не втративши жодного стрільця, зайняли всі урядові будинки (Галицького крайового сейму, магістрату) і стратегічні пункти Львова (вокзал, пошту, летовище). Того ж дня відбулася формальна передача влади УНРаді: від імені Австро-Угорщини урядовий протокол підписав заст. цісарського намісника генерала К.Гуйна українець В.Децикевич, від УНРади — С.Голубович, К.Левицький, Л.Цегельський. У більшості населених пунктів Східної Галичини влада, згідно із наказом ЦВК, перейшла до українців проти ночі на 1 листопада практично безкровно. Без збройної боротьби українська влада була встановлена в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), Коломиї, Долині, Снятині, Раві-Руській, Золочеві, Городку (нині місто у Львів. обл.), Підгайцях, Жовкві, Кам’янці-Струмиловій (нині м. Кам’янка-Бузька). У Тернополі, Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), Бориславі, Рудках, Бережанах, Стрию, Турці, Самборі укр. влада встановилася завдяки збройним виступам селян, а в Дрогобичі — сел. і робітн. виступові.

1 листопада за участю польських військових організацій та польських вояків австро-угорської армії у Львові розпочалося польське збройне повстання. У ніч з 2 на 3 листопада польські боївки захопили головний залізничний вокзал, залізничні склади. Невдовзі у місті утворилася формальна бойова лінія: поляки зайняли західну частину міста з головним залізничним вокзалом, українці утримували середню і східну частини з Високим Замком і вокзалом Львів—Підзамче.

Тим часом 9 листопада УНРада утворила уряд, що отримав назву Тимчасовий державний секретаріат. Його очолив колишній депутат австрійського парламенту і Галицького крайового сейму адвокат К.Левицький. До уряду увійшло 14 державних секретарів. 13 листопада 1918 р. Тимчасовий державний секретаріат було перетворено на уряд — Державний Секретаріат ЗУНР. Того ж дня УНРада затвердила Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західно-Українська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. кв. км, населення — 6 млн. осіб. Затверджено герб держави — Золотий Лев на синьому тлі, та прапор — блакитно-жовтий. Національним меншинам на території ЗУНР гарантувалися рівні права з українським населенням.

16 листопада УНРада ЗУНР ухвалила «Закон про тимчасову адміністрацію областий Західно-Української Народньої Республіки», а 21 листопада — «Закон тимчасову організацію судів і власти судейської». Інакше розвивалися події на Буковині й Закарпатті. 6 листопада 1919 р. на Буковині розпочалося національне повстання, влада перейшла до Крайового комітету на чолі з Поповичем. Але вже 11 листопада край окупували румунські війська. Закарпаття, що стало ареною протиборства українських, чеських і угорських організацій, також було зайняте іноземними військами.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.)