АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Шляхи досягнення

Читайте также:
  1. Визначте основні шляхи надання допомоги учням з особливостями психофізичного розвитку в адаптації серед здорових людей.
  2. ВІЛ/СНІД : характеристика та шляхи попередження.
  3. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
  4. Дефіцит держ.бюджету. та шляхи його подолання
  5. Дефіцит державного бюджету та шляхи його подолання.
  6. ІV. Навчальні досягнення та участь у виховних заходах
  7. Кейс на тему: «Шляхи нематеріальної мотивації працівників з метою розвитку бізнесу в умовах обмежених часових, фінансових та трудових ресурсів»
  8. Конфлікти в колективі та шляхи їх розв'язання
  9. Кругообіг фондів підприємств. Час обороту виробничих підприємств та шляхи його прискорення
  10. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку і його графічна інтерпретація.
  11. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку.
  12. Механізм досягнення рівноваги на грошовому та товарному ринку.

Криза влади

-це неузгодженість елементів політ. системи суспільства, що виявляється в дисфункціональності її інститутів і органів, втраті взаємодії. Типологія криз:

Парламентська криза - у результаті міжфракційних не­згод конфронтаційна тенденція бере гору над консенсусною, парт. амбіції - над законотворчістю, а недоліки виб. сис­теми виявляються в неадекватній до будови суспільства розстановці політ. сил.

Урядова криза — дисфункція викон. влади, найчастіше вона вирішується розпадом парт. коаліцій у парлам. республіках, недосконалим механізмом «стримувань і про­тиваг» у республіках зміш. типу та внутріпарт. кризою в правлячій партії в презид. республіках.

Конституційна. Обумов­лена невідповідністю осн. закону країни сумарній сусп. потребі та реальним характеристикам суспільства.

Системна криза - зовні часто виглядає як криза «верхів», але нею охоплене все суспільство і вся політ. система.

Криза влади як супутник еволюц. розвитку, вона супроводжує утвердження нового і взагалі інновац. процеси в суспільстві, що модернізується, це криза зростання, нею треба «перехворіти».

Формула ризику влади: випадковості (В), які влада навчилася долати / випадковості, які можуть бути, до яких влада не пристосована.

Закони влади:

1. Закон концентрації політ. держ. влади (невпинне прагнення влади до абсолютизації свого статусу, до концентрації, до самовладдя, нетерпимість і всюдисущість)

2. Закон розподілу влади Ш.-Л. Монтеск'є -влада, розділена на законод., вик. і суд. складові, за наявності зрілих і дійових дем. політ. інститутів спроможна забезпечити цілісність громад. суспільства і попередити загальнонац. конфлікт.

Класифікація влади:

1. За сферами функціонування: політ. й неполіт. (адм., ідеолог., військ., соц., ек. (менеджерів, власників), юрид., світська, духовна (влада реліг. ієрархів, містиків, магів), інформаційна (влада науковців, експертів, ЗМІ), особиста)

Політична влада – це історично зумовлений засіб організації та управління суспільством, фактор організованості та порядку.

Включає державну, владу партій та груп тиску, владу політ. лідерів і ЗМІ.

Поняття «політ. влада» ширше від поняття «держ. влада». По-перше, п. влада виникла раніше від державної, ще в додержавну добу.

По-друге, держ. влада специфічна: на відміну від п. влади тільки вона володіє монопо­лією на примус, правом видавати закони тощо.

2. За ступенем поділу: законодавча, виконавча, судова (парламентська, урядова, судова)

3. За джерелами формування: династична, узурпаторська, виборна, призначувана, делегована.

4. За суб¢єктом правління:

анархія — безвладдя держави; самоуправління громад, комун, сімей та ін. первинних спільностей людей;

охлократія — влада натовпу, що спирається не на за­кони, а на миттєві настрої та примхи юрби, яка підда­ється впливові демагогів;

монархія — єдиновладне (абсолютне чи з констит. обмеженням) спадкоємне правління однієї особи (монарха);

автократія — необмежене і безконтрольне самовладдя;

тиранія — одноосібне деспотичне правління внас­лідок насильн. захоплення влади;

теократія — влада церкви;

бюрократія - панування вищого чиновництва, засилля надцентралізованості й заформалізованості в державі,

парто­кратія - парт. верхівки, номенклатури;

олігархія — влада небагатьох багатих; (грецьк. оlіgos - небагато і arche - влада), править невел. група найбагатших людей.

плутократія - форма олігархії, пряме політ. правління невел. групи багатіїв, заможної, неродовитої меншості;

тимократія — форма олігархії, влада належить привілейованій більшості, яка володіє високим майн. цензом, часто — військ. силою;

клептократія — влада крадіїв, що грабують своїх співвітчизників та за безцінь розпродають нац. багатства, корупція держ. чиновників та політиків

стає одним з осн. стрижнів життя суспільст­ва (зокрема, у пострад. державах)

геростратократія — влада марнославних осіб, демагогів, що готові приносити в жертву найвищі цінності заради самоутвердження.

технократія - вирішальний вплив науково-техн. еліти; панування технолог. мис­лення;

аристократія — влада кращих, тобто знатної, привілейованої групи;

мерітократія — влада найбільш обдарованих, гідних людей, в основу якої покладено принцип індивід. за­слуг;

мілітократія – влада військових

медіакратія — влада ЗМІ

5. За типом владного суб¢єкта:

єдиноначальна, одноосібна, особиста (монархіч­на, диктаторська, директорська, деспотична, тиранічна, президентська).

колективна, групова, колегі­альна - групою людей; двовладдя, багатовладдя (олігархія, поліархія)

організацій (парт., групи тиску, бюрократія, корпоративно-кланова, мафіозна) і соц. групи (клас.,демограф.,тер., етнонац.)

6. За обсягом влади: абсолютна, необмежена (сх. деспотії та аб­с. монархії) і обмежена законом (конст. монархії і суч. респ. форми правління) / централізована (концентрація влади у центр. держ. органах), децентралізована (оптим. розподіл компетенції між центр. органами і органами самоврядування) деконцентрована (розподіл владних повноважень у межах владного органу, скажімо, між каб. міністрів і міс­ц. адміністраціями).

7. За типом легітимності, запропонована М. Вебером:

1) традиційний, який спирається на віру в святість традицій і право володарювати тих, хто одержав владу за цією традицією;

грунтується на визнанні владних інститутів в силу існуючих традицій (династичних, звичаєвих),

2) харизматичний (грец. — милість, благо­дать, Божий дар, винятковий талант), оснований на вірі в надприродну святість, героїзм чи інші виняткові чесно­ти володаря і створеної або отриманої ним влади; на визнанні виняткових рис політ. лідера,

3) раціональний (легальний), що ґрунтується на вірі в законність існуючого порядку, професіоналізм владних структур.

8. За ступенем публічності:

видима (відкрита, прозора) -безпосередні учасники - публічні політики: президенти, де­путати, лідери опозиції, парлам. фракцій;

напівприхована (напівпрозора) - групи тиску, що використовують різні канали впливу на офіц. владу – від законних (ЗМІ, демонстрації, ініціативи, взаємодію з представниками влади, пожертвування у виб. фонди партій і політиків) до незаконних (підкуп, шантаж). Вживається поняття лобізм - тиск з боку певних груп інтересів на держ. і викон. владу з метою прийняття вигідних для груп рішень. Лобі ви­ражено найбільш заможними верствами суспільства, що конт­ролюють провідні сектори економіки (галузеве, промислово-фін., воєнно-промислове лобі), телемагнатами, військовими.

Клас. лобізм передбачає, що групи інтересів і влада взаємодіють через посередника – профес. лобіста (поширено на Заході), депутата. За більш спрощеною схемою представники корпора­цій безпосередньо засідають у законод. органах або входять до складу уряду;

прихована (криптологічна, тіньова) себе не афішує. Наприклад, органи на­ц. безпеки, які використовують свої знання для маніпулювання політ. лідерами; ар­мійські угруповання, кримін. структури, якщо вони мають важелі тиску на владу. Влада в Україні напівприхована, з вис. ступенем криптократії. Оскільки 50—60 % економіки України перебуває в тіньовому секторі, то, очевидно, таке співвідношення існує і у владі.

Шляхи досягнення

1. Політ. реформа (від лат. reformare — перетворюва­ти) — перетворення, зміна, переустрій політ. життя (порядків, інститутів, установ), що здійснюються в основ­ному без змін основ існуючого ладу. Політ. реформа передбачає еволюц. розвиток сус­пільства.

Вона являє собою певний крок, етап прогрес. перетворення. Такі політ. ре­форми можуть відбуватися різними шляхами.

Перший спосіб: реформа зверху. Автократичні правителі розуміють необхід­ність змін за своєю волею і на цих засадах здійснюють перетворення.

Другий спосіб: зречення влади, відмова від влади. Це від­бувається при загибелі, капітуляції авторит. режимів владарювання.

Приклад: відмова від влади восени 1989 р. Е. Хонеккера в НДР, Г. Гусака в ЧССР. Вони опинилися без підтримки власного народу і політ. сил, без підтримки рад. військ. Такий спосіб зміни влади зустрічається досить рідко.

Третій спосіб: поступове реформування влади погоджени­ми зусиллями політ. сил, які перебувають при владі і в опозиції.

2. Політ. революція (від лат. revolutio — поворот, пере­ворот) — це сусп. рух і переворот, що ставлять за мету повалення старого ладу, встановлення нового режиму шляхом насильницького завоювання політ. влади, здій­снення докорінних змін політ. життя суспільства.

Залежно від суб'єкта рев. руху, його спрямованості розрізняють бурж., бурж.-дем., нац.-визв., пролетарську (соціаліст.) та ін.

3. Контрреволюція — це боротьба поваленого класу, соц. групи або прошарку, які сходять з іст. арени, як їхнє реагування на рев. практику.

4. Політ. перевороти — форма насильницької або нена­сильн. зміни політ. влади, в результаті якої політ. управління країни переходить до рук нових політ. сил. Не слід ототожнювати з реформами і революціями. Вони не ведуть до докорінних соц.-ек. змін. Роль їх полягає в персональних змінах у центрі влади. Серед політ. переворотів відомі держ. перево­рот, двірський переворот, путч, воєнна змова.

Держ. переворот — форма насильн. або нена­сильн. зміни глави держави або уряду, приведення до влади нових політ. сил з боку представників апарату влади або певних кіл правлячих класів.

Двірський переворот — форма зміни влади певною гру­пою осіб, яка знаходиться при дворі.

Мілітаристська форма - захоплення політ. держ. влади за допомогою во­єнної сили, як шляхом завоювання країни іззовні, так і застосування воєнної сили всере­дині країни. Ця участь може бути актив­ною, а в разі вдалого перевороту — пасивною.

Путч є формою боротьби за владу за умови шир. використання репрес. заходів і опори на військових, частину армії, які виступають безпосереднім інструмен­том захоплення влади або засобом психолог. тиску на уряд з метою його повної відставки.

Військова змова — форма встановлення влади військови­ми, яка не обмежена законами, спирається на воєнну силу і виражає насамперед інтереси військовослужбовців, усього військово-промисл. комплексу.

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)