АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Органи (посадові особи), які розглядають справи про адміністративні правопорушення

Читайте также:
  1. I. Ознакомление со структурным подразделением организации
  2. I. Приготовление фиксированных препаратов из культур микроорганизмов, растущих на плотных и жидких питательных средах.
  3. II. Организационные основы деятельности участкового уполномоченного полиции
  4. II. Принципы организации и деятельности прокуратуры Российской Федерации
  5. II. Розгляд справ про адміністративні правопорушення
  6. II. Управление персоналом структурного подразделения организации
  7. III Организация кадровой работы
  8. III. Виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення
  9. III. Организация деятельности
  10. III. Организация несения службы участковым уполномоченным полиции
  11. IV. Организация и порядок проведения фестиваля
  12. IV. Оформлення матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

 

Законодавством України закріплена єдина система органів, уповноважених розглядати і вирішувати справи про адміністра­тивні правопорушення та накладати на винних осіб адміністра­тивні стягнення. Система цих органів, враховуючи специфіку різноманіття адміністративних правопорушень, побудована з метою забезпечення:

1) вирішення справ про адміністративні правопорушення за загальними правилами, що встановлені державою і закріп­лені в КУпАП;

2) виконання конституційних норм щодо права людини на свободу, особисту недоторканність та непорушності права при­ватної власності;

3) галузевої компетентності органів при здійсненні ними адміністративної юрисдикції у сфері публічних відносин;

4) швидкого реагування на вчинені правопорушення;

5) профілактики правопорушень, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності та широкої участі громадськості для застосування заходів громадського впливу.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні право­порушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

3) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами;

4) органами внутрішніх справ, органами державних інспек­цій та іншими органами (посадовими особами), уповноваже­ними на те КУпАП.

Адміністративні комісії відповідно до чинного законодав­ства утворюються: а) при виконавчих комітетах сільських, се­лищних, міських рад згідно зі ст. 38 Закону України «Про міс­цеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.; б) при виконавчих комітетах (держадміністраціях) районних у місті рад, у разі надання районній у місті раді відповідних повнова­жень міською радою, згідно зі ст. 25 Закону України «Про міс­цеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р.

Адміністративні комісії утворюються на строк повноважень цих рад як колегіальні органи спеціально утворені для розгляду справ про адміністративні правопорушення, віднесених зако­нодавством до їх відання.

До складу комісій входять: голова комісії, заступник голови комісії, члени комісії, кількісний склад яких встановлює від­повідна рада, залежно від обсягу роботи комісії. Зазначені осо­би, як правило, працюють на громадських засадах. До складу комісії можуть входити депутати рад; представники державних районних у місті адміністрацій, у разі надання районній у місті раді відповідних повноважень міською радою; представники громадських організацій, трудових колективів; передовики ви­робництва та інші знані особи.

Підготовку адміністративних справ до розгляду, збір необ­хідних документів, ведення протоколу засідання комісії, а та­кож контроль за виконанням постанов адміністративних ко­місій здійснює відповідальний секретар комісії, посада якого на рівні виконавчих органів районних у містах та міських рад є звільненою, передбачена у штатно-посадовому розписі, й за виконання цих завдань одержує відповідну заробітну плату (грошове утримання).

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах (держ­адміністраціях) районних у містах рад утворюються у разі на­дання районній у місті раді та її виконавчому комітету відповід­них повноважень міською радою. Наприклад, у м. Києві у всіх районних радах (державних адміністраціях) утворені адміністра­тивні комісії.

Завдання та компетенцію комісій визначено КУпАП, інши­ми законами, а також Положенням про адміністративні комісії України. У своїй діяльності комісії відповідальні перед радами, що утворили їх, та виконкомами відповідних рад й підзвітні їм.

Адміністративні комісії розглядають справи про адміністра­тивні правопорушення, відповідальність за які передбачено КУпАП, іншими законами, а також рішеннями з питань бо­ротьби зі стихійним лихом і епідеміями, що передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність.

Адміністративні комісії розглядають значну кількість справ (понад 30 складів) про адміністративні правопорушення, що передбачені в ст. 218 КУпАП. Разом із тим, законодавець вста­новлює, що адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують всі справи про ад­міністративні правопорушення, за винятком віднесених КУпАП до відання інших органів або посадових осіб (ч. 1 ст. 214 КУпАП). Отже, у разі невизначеності підвідомчості справи про адміністративне правопорушення тому чи іншому органу цю справу розглядає адміністративна комісія, наприклад, правопо­рушення щодо доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками або особами, які їх замінюють (ст. 180 КУпАП), не­зважаючи на те, що у ст. 218 КУпАП це правопорушення виключене із підвідомчості адміністративної комісії, але не від­несене до відання будь-якого іншого органу.

Адміністративні комісії розглядають справи про адміністра­тивні правопорушення на своїх засіданнях, які проводяться не рідше двох разів на місяць і є правомочними за наявності на засіданні не менш як половини членів їх складу (ч. 1 ст. 216 КУпАП). При розгляді справи ведеться протокол, в якому за­значаються: дата і місце засідання; найменування і склад орга­ну, який розглядає справу; зміст справи; відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; пояснення осіб, які беруть участь у справі, їх клопотання і результати розгляду; документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; відомості про оголошення прийнятої постанови і роз’яснення порядку її ос­карження (ст. 281 КУпАП).

Постанова адміністративної комісії приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Поста­нова і протокол засідання комісії підписуються головуючим на засіданні і секретарем цієї комісії (ст. 283 КУпАП).

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад роз­глядають справи про адміністративні правопорушення, скарги яких зазначені у ст. 219 КУпАП. Порядок утворення виконав­чих комітетів регламентується ст. 11 Закону України «Про міс­цеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. Повнова­ження виконавчих комітетів щодо розгляду справ про ад­міністративні правопорушення визначаються КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються на засі­даннях виконавчих комітетів за наявності на засіданні не менш як двох третин від загального складу виконавчого комітету. При розгляді справи про адміністративне правопорушення на засіданні виконавчого комітету ведеться протокол за аналогією розгляду справи адміністративними комісіями (ст. 281 КУпАП). Постанова приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів виконавчого комітету. Постанова і прото­кол підписуються головуючим на засіданні та секретарем вико­навчого комітету (ст. 283 КУпАП).

Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди загаль­ної юрисдикції розглядають і вирішують адміністративні спра­ви та виносять постанови про накладення адміністративних стягнень у найскладніших щодо кваліфікації дій правопоруш­ника та усі категорії справ про проступки, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Аналіз складів адміністративних правопорушень, зазначе­них у ст. 221 КУпАП, вказує на те, що суди загальної юрисдик­ції розглядають адміністративні правопорушення (проступки), за які передбачені стягнення, що суттєво впливають на майнові та особисті інтереси громадян. На виконання вимог статей 29 і 41 Конституції України законодавець до компетенції судів від­ніс такі справи про адміністративні правопорушення, за вчи­нення яких можуть бути застосовані наступні види стягнень:

1) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчи­нення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопо­рушення;

2) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення або грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

3) позбавлення спеціального права, наданого даному гро­мадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

4) виправні роботи;

5) адміністративний арешт.

Звичайно, суди застосовують також і такі стягнення, як штраф або попередження. Розглядаючи справи про адміністра­тивні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, суди можуть застосовувати і заходи впливу, передбачені ст. 24 КУпАП.

Справи про адміністративні правопорушення розглядають­ся в судах загальної юрисдикції, оскільки згідно зі ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Справи про адміністративні правопорушення розгля­дають судді одноособово у порядку черговості. За результатами розгляду справи суддя виносить постанову, яка за змістом ч. 2 ст. 287 КУпАП є остаточною і оскарженню в порядку прова­дження в справах про адміністративні правопорушення не під­лягає, за винятком випадків, передбачених законами України. Однак із прийняттям Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що такі випадки оскарження постанови суду передбачені п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України.

Органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій, інші органи розглядають справи про адміністративні правопорушен­ня, передбачені КУпАП та іншими законами України. Законо­давець не дає їх вичерпного переліку, що зумовлено динаміз­мом усієї системи суб’єктів адміністративної юрисдикції. Од­нак, за загальним правилом, система суб’єктів адміністративної юрисдикції визначена в статтях 222-244, їх кількість складає понад 40 органів і має тенденцію до постійного зростання. За­конодавцем чітко декларовані їх повноваження з точним ви­значенням, який орган розглядає кожний конкретний склад правопорушення.

Разом із тим, Митним кодексом України (ст. 386) встанов­лено, що частина правопорушень митних правил розглядається митними органами, а частина — судами. В Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. закріплено, що розглядають справи і на­кладають адміністративні стягнення Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового рину України, члени Комісії та голови відповідних територіальних органів Комісії (ч. 6 ст. 13). Законом України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. передбачено, що справи про корупційні діяння розгля­дають суди (ч. 5 ст. 12). У Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. правом розглядати адміністративні правопору­шення, вчинені відповідно до ч. 1 ст. 46 цього Закону, та на­кладати стягнення наділені Головний державний санітарний лікар України, його заступники, інші головні державні санітар­ні лікарі та їх заступники, а також інші посадові особи дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби (ч. 2 ст. 47 цього За­кону).

Аналіз цих нормативних актів пересвідчує, що коло органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні право­порушення, визначено виходячи із загальних правил розгляду і вирішення справ, встановлених державою і закріплених в КУпАП. Зазначені органи належать до ланки органів держав­них інспекцій, інших державних органів, які мають узагальню­юче відображення в ст. 213 КУпАП і в своїй сукупності склада­ють цілісну систему органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Примітно, що на перше місце законодавець відносить орга­ни внутрішніх справ, офіційно їх зазначає в п. 4 ст. 213 КУпАП, в той час, як всі інші органи вказує під узагальнюю­чою назвою «органи державних інспекцій та інші органи (поса­дові особи)». Це має об’єктивне підґрунтя, адже органи внут­рішніх справ за дослідженням В. К. Колпакова, розглядають і вирішують справи у 114 складах правопорушень, які розміщені у 62 статтях КУпАП, що складає майже 25% усіх складів пра­вопорушень, визначених (встановлених) в КУпАП. Слід зазна­чити, що в органах внутрішніх справ найбільш повно норма­тивно і практично відпрацьовано механізм розгляду та вирі­шення справ про адміністративні правопорушення і притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідаль­ності. В деяких випадках їх інструкції, правила розгляду справ про адміністративні правопорушення та спілкування з учасни­ками публічних відносин є зразком для запозичення і застосу­вання в інших органах адміністративної юрисдикції.

Справи про адміністративні правопорушення від імені ор­ганів адміністративної юрисдикції розглядають одноособово їх посадові особи. В цьому зв’язку законодавець встановлює пев­ні вимоги до них. По-перше, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, мо­жуть накладати адміністративні стягнення (ст. 217 КУпАП):

а) передбачені КУпАП або іншими законами України; б) у ме­жах наданих їм повноважень; в) лише під час виконання служ­бових обов’язків. Тобто, якщо стягнення накладено посадовою особою, яка не передбачена законодавством, або стягнення на­кладено посадовою особою з перевищенням наданих повнова­жень, або стягнення накладене посадовою особою не під час виконання службових обов’язків (посадова особа розглядала справу, будучи у відпустці, знаходячись на лікуванні, на відпо­чинку тощо), є порушенням процесуальних норм, що тягне за собою недійсність постанови про накладення стягнення і підля­гає негайному скасуванню. По-друге, перелік осіб, які від імені органів розглядають справи про адміністративні правопорушен­ня, встановлюється виключно законами України. Тому ніхто не має права уповноважувати чи призначати осіб, які б розглядали справу про адміністративні правопорушення, а так само й деле­гували власні повноваження з цих питань іншим особам.

Особливістю органів внутрішніх справ, державних інспек­цій, інших органів, уповноважених розглядати справи про ад­міністративні правопорушення, як і виконавчих комітетів сіль­ських, селищних, міських рад є те, що ці органи здійснюють юрисдикційні повноваження поряд із виконанням основних власних функцій у сфері публічних відносин. Тобто вирішення справ про адміністративні правопорушення і застосування ад­міністративних стягнень, з одного боку, є додатковим наванта­женням на ці органи, а з іншого — адміністративно-примусо­вими заходами забезпечення належного виконання учасниками правовідносин норм матеріального права регулятивного харак­теру в підвідомчій сфері публічних відносин.

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)