Самостійна робота № 5

1. Управління емоціями за допомогою НЛП. Всупереч поширеному переконанню, НЛП - не терапія, хоча терапевти, що користуються їм, одержують вражаючі результати. Це не програма навчання мистецтву торгівлі, хоча торговці, що користуються їм, теж одержують вражаючі результати. Це не засіб саморозвитку, хоча ті, хто користується їм для саморозвитку, знову ж таки одержують вражаючі результати. І вже ніколи і ні за що це не предмет для самостійного або заочного вивчення. Воно занадто добре працює, щоб бути безпечним в невмілих руках, так що краще навчатися під керівництвом досвідчених і кваліфікованих тренерів. Ви б стали навчатися плаванню з аквалангом у сусіда, який одного разу тиждень попірнати в басейні? У цій статті мова піде про деякі припущення, які існують в нашій культурі, і про те, як, користуючись НЛП інформацією що надається, навчитися самостійно змінювати їх.

НЛП вивчає, як ми конструюємо свої думки, як ми знаємо те, що знаємо, і як ми створюємо свої переживання. Звичайно ж, нашісуб'ектівние переживання відрізняються від чиїх завгодно ще. Точно також і суб'єктивні переживання будь-якої іншої людини відрізняються від суб'ектівнихпережіваній інших. Однак всі наші думки, емоції, спогади і мрії складаються з картинок, звуків і відчуттів. Різниця в наших переживаннях проісходітіз-за того, що ми можемо розмістити ці звуки, картинки і відчуття міріадами різних способів, а також від того, що саме привертає нашу увагу.

Багато хто на Заході вважають, що їм легко побачити їхні уявні картинки, або ж їх досить легко цьому навчити. Уявні картинки створюють все; вся різниця в тому, що деякі люди ще не навчилися їх помічати. Подумайте трохи про свої власні уявних картинках того, що вам подобається. Вони кольорові або чорно-білі, нерухомі або рухомі, близько чи далеко, більші або маленькі, витягнуті вертикально, горизонтально, які частини в центрі? Ви бачите сцени так, як бачили їх тоді, або бачите себе в них, як на відеозаписі?

Все це - приклади того, як ми можемо робити одні і ті ж речі інакше, ніж інші. Ви можете змінити значення переживання, змінюючи одну з цих характеристик. Якщо ви вибрали щось, що вам подобається, з'ясуйте, що трапиться, якщо присунути картинку ближче або збільшити її. Ви можете рухати уявні картинки, просто подумавши про це. Якщо вам сподобався результат, залиште так, інакше поверніть все на місце і з'ясуйте, що трапиться, якщо зробити колір більш насиченим. Міняйте по одній характеристиці за раз і повертайтеся до початкового варіанту перед наступною зміною. Звичайно, еслінайдется один або більше варіантів, які вам сподобаються більше, ніж вихідний, то дайте. Будьте обережні, запам'ятовуйте, які зміни картінкіпроізводіте, і якщо зробили що-небудь, результат чого вам не сподобався, негайно поверніться до попереднього стану. Простежте за тим, щоб у переживання залишилося б як мінімум настільки ж приємним, як на початку.

Для більшості західних людей картинки - якраз те, що легше всього помітити і змінити, тому-то ми з них і почали. Ви можете навчитись так само легко робити це зі звуками і почуттями, пересуваючи звуки в інше місце, змінюючи швидкість, висоту, гучність, як якщо б у вас був би мікшер. Ви можете посилювати або послаблювати відчуття, міняти їх текстуру, роздувати або заспокоювати їх, уповільнювати або прискорювати темп або швидкість, пересувати їх, робити їх більше або менше, або взагалі прибирати.

Ви могли помітити, що якщо змінюєте деякий параметр картинки, звуки і почуття теж змінюються, або якщо ви змінюєте певний параметр звука, картинка і почуття змінюються відповідно до нього. Знайти ваші особливі відмінності - значить знайти швидкий спосіб воздействоватьна ту систему (зір, слух або відчуття), яку вам найменш легко міняти. Наприклад, якщо ваша картинка вам помірно подобалася, а після збільшення сталанравіться більше, ви змінили відчуття зміною картинки. Якщо картинка була розпливчатою з спотвореним звуком і щось скребуть відчуттям, може бути, онасфокусіруется, якщо зробити звук чистим, або відчуття стане гладким, якщо змінити звук?

В західній культурі існує розповсюджене переконання, що відчуття не можна довільно змінювати і що емоції теж не поддаютсяізмененію. Існує зв'язаний з цим міф про те, що будь-який, хто може змінювати свої емоції - лицемір, пустишка, егоїст або обманщик (останнім часом також-не осіненій благодаттю, пригнічений або "не готовий до зміни"). У більшості культур є переконання, що однією з систем (зором, слухом іліощущеніем) не можна керувати, але не всі вважають найбільш складним відчуття. Наприклад, аборигени Америки прославилися тим, що змінювали почуття і ощущеніятак само легко, як західні люди змінюють картинки або музиканти - звуки.

Для аборигенів Америки видимі уявні картинки рівні видінням, зісланою їх богами, а тому мають релігійне значеніе.Рітуали Танцю Сонця і Випробування Баченням розроблені спеціально для того, щоб збільшити шанс побачити уявні картинки. Обидва ритуалу включають в себядоведеніе присвячуваного до крайнього дискомфорту такого ступеня, що більшість західних людей вважає це неприйнятним. Для корінних американців - з іхлегкостью в управлінні відчуттями - контроль над болем, здійснюваний ними під час ритуалу, є засобом змістити їхню увагу і змінює стан іхума в достатній мірі, щоб дозволити їм побачити картинки. Це працює тому, що робить неможливим нормальне використання їхньої бажаної системи (відчуттів), так що їм доводиться робити щось інше (бачити). Оскільки ритуал є релігійним або духовним, в їхній культурі прийнятно відетькартінкі в такому контексті.

Західний еквівалент цьому - ринок "розвитку особистості", стрибки з мосту на гумці, наркотики і релігійні рітуали.Западние люди оцінюють гострі і релігійні переживання по інтенсивності відчуттів, які вони в цей момент зазнають. Дехто називає етоемоціямі... але ж емоції складаються з картинок, звуків і відчуттів, просто найбільш переконливі з них (для західної людини) відчуття.

Здатність відчувати те, що хочеш, тоді, коли хочеш, - дуже корисний навик. Це звільняє нас від дорогостоящегопоіска гострих відчуттів. Одного разу достатньо, щоб занести відчуття в особисту бібліотеку. Потім ми можемо змінити його, посилити, переробити будь-якими засобами, граючи картинками, звуками і відчуттями, з якими воно було зв'язане спочатку. Можна, навпаки, створити бібліотеку на порожньому місці, іспользуяпрівлекательние елементи звичайних приємних переживань, збагачуючи і змішуючи їх по смаку. Робити це можна так, як описано вище, через картинки і звукі.Просто згадайте приємний епізод і зробіть його більшим, яскравим, життєвим і, може бути, трохи сповільніть. У міру того, як ви будете працювати сощущеніямі і звикати до цього, робити це буде все легше, і ви навчитеся змінювати їх безпосередньо.

Наступний щабель - буквально управління емоціями. Є два простих способи. Перший хороший для нейтралізації будь-якої незручною емоціональнойреакціі. Якщо ви регочете на похороні, або ридаєте на роботі, або злитеся на наповненого людини, швидкий спосіб нейтралізувати будь-яку з цих реакцій-відсунути картинку далеко-далеко або зменшити її до розмірів поштової марки. Ви завжди зможете потім повернутися до неї, незалежно від того, чи знаєте ви, щось намальовано. Зробіть її достатньо маленькою або достатньо далекою, і у більшості людей це знизить інтенсивність її впливу.

Щоб викликати певну емоційну реакцію, коли її немає, згадайте або уявіть випадок, що викликає таку реакцію, і сделайтебольшую, яскраву і близьку картинку. Це чудово, коли потрібно подякувати потрібну людину за чудовий подарунок, або якщо потрібно создатьраскаяніе, коли ви кокнули улюблену мамину вазу, яку ненавиділи багато років. Вам доводилось мріяти про терплячості, коли ви навчали дитини іліжівотное? Хочете сказати кому-то "ні" так, щоб він зрозумів, що це серйозно? Знайдіть в пам'яті картинку, що володіє необхідною властивістю. Зробіть еебольшой, яскравою, життєвою - і потрібне почуття з'явиться.

Другий спосіб керувати емоціями включає відчуття більш безпосередньо. Леслі Камерон-Бендлера наводить у своїй книзі "Бранець емоцій" сім змінних частин будь-якої емоції. В них входять ритм, темп, інтенсивність, тимчасові рамки і особиста вовлеченность.Камерон-Бендлера пропонує змінювати відчуття так само, як ми змінювали картинки в початку статті. Наприклад, у неспокою звичайно швидкий нерівний ритм, і оновсегда відноситься до майбутнього. Якщо ви сповільніть ритм до рівних 120 ударів в хвилину, почуття зміниться і стане більш зручним. Якщо ви представите, чтонаходітесь в майбутньому по відношенню до очікуваної події, неспокій загине. Згадайте, як ви турбувалися в останній раз, і як прийнятно то собитіесейчас, коли ви на нього озирається.

2. Слід завжди пам'ятати, що одяг - свого роду візитна картка не лише певної особи, але й установи, яку вона представляє. У офіційно-ділових відносинах дуже важливо відповідати загальноприйнятому іміджу дипломата, політика, бізнесмена тощо. А цей імідж припускає ретельне дотримання класичного стилю в одязі.

Одяг для офіційно-ділового спілкування повинен бути якісним і відрізнятися розумною консервативністю (відсутністю яскравих кольорів, екстравагантного крою), що, однак, не означає повного нехтування модою. Не варто поєднувати в гардеробі речі, які різко відрізняються за ціною, і ця ціна виявляється в якості. Важливим правилом для людей представницьких професій є правило, яке рекомендує не з'являтись на роботу в одному й тому ж одязі два дні підряд. Фахівці з дрес-етикету рекомендують діловій людині мати не менше п'яти костюмів.

Основними кольорами для чоловічих костюмів вважаються сірий, темно-сірий, темно-синій, чорний та колір вугілля. Ці кольори визначають як кольори влади (сильні кольори). Чорний костюм призначений для найурочистіших випадків. Пізньої осені, взимку, ранньою весною, у вечірній час перевага надається темному костюму, у денний час і влітку -світлому. Оптимальна кольорова формула чоловічого костюму: однотонність - малюнок - однотонність. Наприклад, якщо одягаються однотонні костюм і сорочка, то краватка повинна бути з малюнком. Якщо костюм має малюнок (у смужку, у клітинку), то краватка й сорочка - однотонні. Водночас, із костюмом, пошитим із тканини без чіткого малюнка, наприклад у розмиту смужку, гармонує краватка з домінуючими за інтенсивними смугами, з костюмом у неяскраву крупну клітину з тонких ліній -Хватка з негустим орнаментом (в цяточку).

Піджак краще одягнути класичний "англійський" (з двома шлицями аду) На відміну від європейського (без шлиць) та американського (з однією шлицею) він дозволяє своєму власникові не лише елегантно стояти але й сидіти. Жилет додає костюмові більшої офіційності й свідчить по' його вищу ціну. Костюм повинен бути із вовни або виглядати так, як костюм із вовни.

Відповідно підбираються й інші компоненти - сорочка, краватка, че­ревики, аксесуари. Звичайно, все має бути досконально свіжим. Обов'язкова чиста, відпрасована носова хустинка.

Сорочка повинна бути бавовняною або виглядати як бавовняна. Пе­ревага надається однокольоровим сорочкам, хоча тонка смужка або клітина допустимі. Діловий етикет забороняє одягати сорочку з коротким рукавом під піджак. На думку західних фахівців з дрес-коду, короткий рукав є символом нижчої соціальної верстви середнього класу й тому не може суто психологічно викликати почуття поваги або влади. Манжети сорочки повинні виглядати з-під піджака на 1-1,5 см. Чим темніший костюм, тим світлішою повинна бути сорочка.

Діловий костюм не носять без краватки. Відсутність краватки підкреслює вільний стиль життя й поводження, притаманні акторам, художникам, письменникам тощо. Запрошуючи гостей "без краватки", підкреслюється неформальний характер зустрічі, що налаштовує на вільний обмін думками, який допустимий у дружньому колі.

При виборі краватки основна увага приділяється якості. Цінуються італійські шовкові краватки ручної роботи. Краватка має бути шовкова або виглядати як шовкова. Популярні краватки в "американському" стилі - у діагональну синьо-червону смужку. Смугаста краватка вважається класичним атрибутом успішного бізнесмена. Наступною в списку краваток, рекомендованих для носіння, фахівці з дрес-коду ставлять однокольорову краватку. За нею слідує краватка у цяточку, далі йдуть фулярові краватки (з маленькими геометричними фігурами, розміщеними малюнком, який повторюється, "клубні краватки" (з малюнком із зображенням тварин, емблем і значків, які повторюються). Ширина краватки повинна відповідати ширині лацканів піджака. Корисно також пам'ятати, що краватка повинна співвідноситися з габаритами чоловіка, який її одягає: чим більший розмір людини, тим ширшою є краватка. В офіційному одязі практично скрізь є правилом краватка темних тонів у сполученні зі світлою сорочкою. Стандартна краватка повинна зав'язуватися таким чином, щоб кінець краватки знаходився на рівні середини паска.

Краватка підбирається під тон костюму, що означає не однокольоро-вість, а гармонійне співвідношення кольорів. Кольори краватки та костюму повинні доповнювати один одного, але при цьому не співпадати. Краватка та носова хустинка повинні доповнювати одна одну, не маючи при цьому ідентичного малюнка.

Колір шкарпеток повинен відповідати костюму або бути темнішим, створюючи м'який перехід до кольору взуття. Важливою деталлю є довжина шкарпеток. Вони повинні бути довгими - до гомілки, щоб чоловік міг сидіти, закинувши ногу за ногу, не відчуваючи незручності через свій вигляд.

Правила етикету не допускають носіння замшевого взуття з офіцій­ним костюмом. Кращими вважаються черевики на шнурівці, обов'язково зі шкіри. Чорні черевики пасують до костюму будь-якого кольору (темно-синього, сірого, чорного), темно-коричневе взуття погано співвідноситься із темним костюмом, але пасує до одягу бежевого кольору. Черевики кольору світлого загару, бежеві, сірі та білі в діловому світі неприпустимі, їх носять зі світлими літніми костюмами, частіше спортивного стилю. У фасоні черевиків для бізнесу небажані декоративні елементи: пряжки, бантики, китиці тощо. Кращими для ділової людини вважаються гладкі черевики оксфордського типу.

Чоловікам не рекомендується носити дорогоцінності в якості прикрас. Припустимими аксесуарами для чоловіків є функціональні речі: шпилька або зажим для краватки, запонки, ремінь, гаманець, блокнот, ручка, футляр для візитівок, футляр (брелок) для ключів. Вироби повинні бути високоякісними, бажано витриманими в одному стилі. Годинник - обов'язковий атрибут ділової людини, відсутність якого може бути розцінена як недостатня увага й повага до часу.

В офіційній обстановці піджак ділової людини повинен бути завжди застібнутим. У такому вигляді входять у приміщення, зокрема в кабі­нет на нараду, у глядацьку залу, у ресторан, виступають із промовою, сидять у президії. Танцюють теж лише в застібнутому піджакові. Особа, яка виголошує тост, повинна встати, застібнувши піджак. Розстіб-нути піджак можна за столом під час прийому з розсадкою, а також сідаючи в крісло, наприклад у театрі. Двобортні піджаки не розстібають. Поли такого піджака крояться з великим запасом і в розстібнуто-му вигляді він втрачає форму.

Поиск по сайту: