Категорії майстерності

Концептуальна майстерність означає здатність менеджера усві­домлювати перспективи організації, планувати надцілі, розробляти відповідні стратегії.

Майстерність прийняття рішень означає здатність керівника обрати оптимальний варіант із існуючих альтернативних.

Адміністративна майстерність полягає у здатності дотримуватись законодавства, організаційних правил, ефективно діяти в умовах ін­структивно-нормативних обмежень.

Технологічна майстерність передбачає ефективну діяльність керів­ника з реалізації функцій управління.

Аналітична майстерність вміщує у собі здатність керівника до системної діагностики, використання наукових методів до­слідження. Б) Планово-прогностична майстерність передбачає ефективність організації процесів формування цільового блоку діяльності, оптимальне визначення шляхів та засобів досягнення місії ор­ганізації, розробку креативних планів.

В) Організаційна майстерність означає мистецтво керівника у роботі • з ресурсним забезпеченням (кадрова, фінансова, соціальна та ін. політика).

Г) Контрольно-оцінна майстерність керівника передбачає ефективну реалізацію принципів мотивуючого контролю, моніторинг цілей та результатів діяльності, застосування факторно-критеріальних основ оцінювання діяльності.

Д) Регулятивно-коригуюча майстерність означає вміння швидко реагувати на відхилення від стандартів, гнучкість управлінської поведінки, управління розвитком та інноваціями. Комунікативна та психологічна майстерність означає здатність керівника ефективно передавати свої ідеї, думки іншим; вести обго­ворення, дискусії; проводити у нетрадиційних формах наради, збори; вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми.

Майстерність завжди пов'язують із творчістю, талантом та якістю рішення управлінських проблем.

Фізіолог А. А. Ухтомський творчою людиною називав того, хто сприймає світ у всій його повноті, не підходить до нього з готовою міркою і не намагається загнати факти у жорстку схему. Робота керів­ника не лише об'єктивно зумовлена, але й має творчий характер. З од­ного боку діяльність підпорядковується певним законам, принципам, а з іншого — вони є лише вихідними для активної, ініціативної роботи, основою для удосконалення, творчого підходу.

Заданими В. М. Шепеля, серед управлінців усього 1 % талановитих людей, тобто тих, які володіють одночасно здібностями до управління та волею до самореалізації. Проте це не дає підстав не рухатись у на­прямку розвитку своїх здібностей, знань, умінь, творчості.

Існують різні моделі підготовки керівного складу. Американська модель передбачає превентивну підготовку керівника у ВНЗ до по­чатку кар'єри. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності. Європейська модель передбачає отримання знань на основі практичного досвіду та наступну їх самореалізацію у закладах підви­щення кваліфікації або спеціальної управлінської підготовки. Проте всі вони вміщують відповідну управлінську освіту.

О. Г. Молл наводить типові відповіді російських менеджерів на питання про основні бар'єри керівників на шляху до навчання, серед яких: відсутність вільного часу — 32 %; новий бізнес — 21 %; від­рядження — 17 %; проблеми сім'ї — 15 %; відсутність коштів на навчання — 2 %. З огляду на ці дані зрозуміло, що далеко не все залежить від браку коштів [33].

Поиск по сайту: