АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Сутність та класифікація фінансових ризиків

Читайте также:
  1. Аналіз фінансових результатів
  2. Артефакт: поняття і сутність. Коллекція документів як артефакт.
  3. Банківська система та грошовий мультиплікатор: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кільк-на визначеність грош. мульт-ра.
  4. Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
  5. Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
  6. Безробіття, його сутність і види. Закон Оукена.
  7. Валовий внутрішній продукт: сутність, зміст його елементів за виробничим методом.
  8. Валютний курс: сутність та типологія.
  9. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, паритет купівельної спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
  10. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, парітет купів.спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
  11. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, парітет купівельної спроможності та зв’язок з платіжним балансом.
  12. Вибір способів формування ООД у тих, кого навчають з теми «Класифікація способів захисту інформації», та способи реалізації

Фінансовий ризик – імовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансово-господарської діяльності.

Фінансових ризиків є дуже багато і з метою здійснення ефективного управління ними класифікуються за такими основними ознаками:

За видами:

-Ризик зниження фінансової стійкості підприємства.

-Ризик неплатоспроможності підприємства. -- Інвестиційний ризик.

-Інфляційний ризик.

-Відсотковий ризик.

-Валютний ризик. Валютний ризик включає в себе декілька основних підвидів: трансляційний ризик, операційний та економічний ризики.

- Депозитний ризик.

- Кредитний ризик.

-Структурний ризик.

-Інші види ризиків.

За об’єктом виникнення виділяють такі групи фінансових ризиків:

-Ризик окремої фінансової операції.

-Ризик різних видів фінансової діяльності.

-Ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.

За сукупністю досліджуваних інструментів фінансові ризики поділяються на такі групи:

-Індивідуальний фінансовий ризик.

-Портфельний фінансовий ризик.

За комплексністю дослідження виділяють такі групи ризиків:

-Простий фінансовий ризик.

-Складний фінансовий ризик.

За джерелами виникнення виділяють такі групи фінансових ризиків:

-Зовнішній, систематичний або ринковий ризик (незалежний від діяльності підприємства).

-Внутрішній, несистематичний або специфічний ризик.

За фінансовими наслідками всі фінансові ризики поділяються на такі групи:

-Ризик, в результаті настання якого підприємство зазнає економічних втрат.

-Ризик, в результаті якого підприємство недоотримує визначений обсяг доходу, на який розраховувало, тобто в даному випадку мова йде про недоотриманий прибуток або втрачену вигоду. - Ризик, в результаті настання якого підприємство може розраховувати як на отримання додаткового доходу, так і на виникнення економічних втрат.

За характером прояву в часі виділяють дві групи фінансових ризиків:

-Постійний фінансовий ризик.

-Тимчасовий фінансовий ризик

За рівнем фінансових втрат ризики поділяються на такі групи:

-Допустимий фінансовий ризик.

-Критичний фінансовий ризик.

-Катастрофічний фінансовий ризик.

За можливістю передбачення фінансові ризики поділяються на такі дві групи:

-Прогнозований фінансовий ризик.

-Непрогнозований фінансовий ризик.

За можливістю страхування фінансові ризики поділяються також на дві групи:

Фінансовий ризик, що підлягає страхуванню. Ризик, що страхується, - це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких здійснюється страхування. Таке страхування має дві форми: самострахування або зовнішнє.

Самострахування передбачає створення відповідного запасного фонду на підприємстві. Зовнішнє страхування фінансових ризиків передбачає наявність зобов’язань страховика за страховими виплатами в розмірі повної або часткової компенсації втрат доходів та можливо й додаткових витрат, викликаних наступними подіями:

- зупинка виробництва або зменшення обсягів випуску в результаті визначених подій;

- банкрутство;

- непередбачені витрати;

- невиконання (неналежне виконання) договірних зобов’язань контрагентом застрахованої особи, який є кредитором згідно з угодою;

- інші події.

Підприємство може частково чи повністю передати ризики іншим суб’єктам економіки та забезпечити собі безпеку, здійснивши витрати у вигляді страхових внесків.

Фінансовий ризик, що не підлягає страхуванню. До них відносяться ті їх види, за якими відсутня пропозиція відповідних страхових продуктів на страховому ринку. Втрати в результаті реалізації ризику, що не підлягає страхуванню, відшкодовуються тільки за рахунок власних коштів підприємства.

 

16. Управління формуванням прибутку.

Процес управління формуванням прибутку полягає в аналізі прибутку підприємства в передплановому періоді та плануванні обсягів та оптимального складу формування прибутку у плановому періоді. Основними типовими елементами аналізу прибутку підприємства в передплановий період виступають:

1) аналіз загальної суми прибутку та показників рентабельності в динаміці;

2) визначення складу загальної суми прибутку за основними його видами;

3) аналіз основних напрямів використання прибутку з метою оцінки достатності прибутку звітного періоду у фінансовому забезпеченні розвитку підприємства та ін.

Планування прибутку підприємства проводиться лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі визначення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності. Особлива увага фінансовими менеджерами надається плануванню прибутку від основної діяльності, оскільки останній є найвагомішим результуючим показником ефективності ведення обраного власниками підприємства бізнесу.В процесі планування формування прибутку підприємства використовуються різні методи. Серед них можна виділити такі: метод екстраполяції, метод прямого рахунку, нормативний метод, метод прогнозування грошового потоку, метод планування операційного прибутку з використанням системи «взаємозв’язок витрат, обсягів реалізації та прибутку», метод факторного моделювання прибутку.

Процес управління розподілом прибутку підприємства являє собою процес формування напрямків його майбутнього використання відповідно до цілей та завдань розвитку підприємства.

Основними завданнями політики розподілу прибутку на підприємстві є:

1) забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

2) забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок капіталізованої частини прибутку;

3) забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;

4) забезпечення формування в необхідних розмірах резервного та інших фондів підприємства.

 

20. Політика максимізації прибутку підприємства.

Для підприємства максимізація прибутку складається з вибору такого об'єму реалізації продукції, при якому граничні витрати підприємства, в виробництві і при реалізації, дорівнювали ринковій вартості. Іншими словами, на ринку вільної конкуренції дохід дорівнює ринковій вартості.

Існують наступні резерви зростання прибутку:

- зростання об'єму виробництва та реалізації випускної продукції;

- зменьшення собівартості випускаємої продукції;

- підвищення якості випускаємої продукції.

Для максимізації прибутку рекомендується здійснювати наступні заходи:

1.Суворе дотримання укладених договорів на виконування робіт. Для підприємства важливо знайти замовників на виконування престижних і найбільш потрібних для ринку робіт.

2.Проведення масштабної та ефективної політики у галузі підготування персоналу, що є особливою формою вкладення капіталу.

3.Підвищення ефективної діяльності підприємства зі збуту продукції. Необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху обігових коштів, скороченню усіх видів запасів, досягати максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживачів.

4.Покращувати якість виконуємих робіт, що приведе до конкурентоспроможності та зацікавленості вибору підприємства замовниками робіт.

5.Також, не останнє місце займає збільшення обсягу виробництва виконуємих робіт шляхом більш повного використання виробничихпотужностей підприємства.

6.Скорочення витрат на виробництво. шляхом збільшення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання.

7.Скорочення невиробничих витрат та виробничого браку.

8.Застосування сучасних механізованих та автоматизованих засобів для виконання робіт.

9.Розглянути та усунути причини появи перевитрачання фінансових ресурсів на комерційні витрати

10.Удосконалювати рекламну діяльність, збільшувати ефективність окремих рекламних заходів.

11.Здійснювати ефективну цінову політику, диференційну по відношенню до окремих категорій покупців.

12.Здійснювати заходи, спрямовані на покращення «клімату» в колективі, що в майбутньому відобразиться на збільшенні продуктивності праці.

13.Здійснювати постійний контроль за умовами зберігання та транспортування сировини і готової продукції.

Виконання цих пропозицій значно збільшить прибуток на підприємстві. Необхідно, щоб підприємство більш часу приділяло таким галузям, як реалізація та збуток продукції, так як потреби та вимоги споживачів становляться дуже індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними за своєю структурою. Максимальне отримання прибутку частіше за все зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Але, в умовах, коли самими витратами підприємство може керувати, ціна на кожен вихідний матеріал (ресурс) практично некеруєма, в умовах неуповільнюючої інфляції, підприємство вкрай обмежене у можливості знижувати виробничі витрати, домогаючись таким шляхом збільшення прибутку.

22. Напрями формування та управління доходами підприємства.

Формування доходів суб’єкта господарювання здійснюється за такими складовими, у розрізі яких і формуються окремі складові сукупного прибутку суб’єкта господарювання:

· доходи від основної діяльності, що включають насамперед дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг;

· доходи від іншої операційної діяльності, яка включає дохід від реалізації оборотних активів, реалізації курсових різниць, оренди, отримані штрафи, пені, неустойки, списання зобов’язано та ін.;

· доходи від фінансових операцій, які формуються за рахунок отримання доходів від вкладень в асоційовані та дочірні підприємства, спільної діяльності, доходи від портфельного інвестування (дивіденди, процентні платежі) та ін.

· доходи від іншої звичайної діяльності, що визначаються формуванням доходів від фінансових інвестицій (реалізований капітальний дохід), реалізації (ліквідації) необоротних активів, безоплатно одержаних активів тощо;

· доходи від надзвичайних подій

Зважаючи на особливості наведених вище джерел формування сукупного доходу підприємства, можна визначити такі завдання управління його доходами:

· збільшення абсолютної величини доходів підприємства в цілому та за окремими джерелами їх формування;

· збільшення у структурі доходів підприємства частки чистого доходу;

· забезпечення стабільності надходження доходів, а також обмеження впливу на формування доходів підприємства надзвичайних подій, прогнозування та оцінювання впливу яких є проблематичним;

· забезпечення зростання у структурі чистого доходу підприємства доходів, отриманих від основної діяльності;

· прискорення отримання доходів шляхом зменшення проміжку часу між їх формальним визнанням (момент визнання доходів з метою оподаткування – за першою подією) та реальним отриманням (момент надходження грошових коштів від контрагента).

Відповідно до визначених вище завдань управління доходами підприємства можна сформулювати основний зміст управлінської діяльності фінансових служб підприємства та їх менеджерів щодо управління формуванням його доходів:

· забезпечення своєчасності та повноти формування доходів підприємства;

· виявлення резервів збільшення доходів підприємства та загроз скорочення доходів з метою їх уникнення;

· забезпечення об’єктивності, достовірності та повноти локалізації планових та/або отриманих доходів підприємства за центрами їх формування з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських фінансових рішень;


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)