Сутність компаративного аналізу дослідження мов

Порівняльне вивчення мов є досить багатоаспектним методом дослідження різних мовних явищ у різних мовах. Він дає змогу порівнювати явища, розділені не тільки часом, а й простором. Вагомий поштовх для розвитку компаративного аналізу дали пошуки шляхів машинного перекладу 60-ті рр. ХХ століття. Цією проблемою займалися багато дослідників, серед яких зокрема В.Г. Гак, А.В. Ісаченко, С. Сятковский, В.Н. Ярцева, А.В. Фьодоров, В.Н. Клюева та інші.

Існує думка, що основою порівняльного вивчання мов є визначені риси подібності мов як у плані висловлювання, яке будується на основі єдності мовного апарату в усіх людей, так і у плані змісту, який базується на єдності оточуючого нас світу [3, 10 А.Е. Супрун ]. А порівняння мов можливо здійснити ефективно лише за наявності хоча б одного подібного елемента їх структури [39, 65 В.Н. Ярцева]. Якщо щоразу доводиться констатувати, що між порівнювальними мовами немає нічого спільного, то порівняльне вивчення втрачає сенс.

Порівняння мов одержало найбільший розвиток з приходом школи порівняльно-історичного мовознавства. Порівняння застосовувалося для з'ясування генетичного минулого мов і увага головним чином була спрямована саме на це. Розробка ж інших методів порівняння здійснювалась емпіричним шляхом, наслідком чого стала недостатня теоретична обґрунтованість цих методів. Зіставлення мов з метою з'ясування їх властивостей та особливостей обмежувалася лише потребами викладання іноземних мов та сферою перекладу [39, 70].

Нині компаративний аналіз викликає неабиякий інтерес мовознавців і методистів. Його предметом є порівняння двох мов і культур висновки, виготовлені з цього порівняння. Порівняльна лінгвістика настільки розвинена у час, що може вирішувати ряд теоретичних завдань [38, 31-32], таких, як:

1) визначення подібностей і різниці між мовами, що порівнюються;

2) виявлення тих ознак порівнювальних мов, що залишилися непоміченими при вивченні однієї мови;

3) виявлення тенденцій, які характерні для даних мов;

4) визначення системних відповідностей чи невідповідностей між мовами, що порівнюються;

5) визначення взаємодії і взаємозбагачення порівнювальних мов;

6) встановлення в міру можливості причин основних подібностей і відмінностей мов;

Для сучасного стану компаративного аналізу мов актуальним питанням, на думку провідних дослідників, є його розширення в сторону порівняльно-стилістичних досліджень, компаративного аналізу терміносистем в різних мовах, що поширюються на лексику мови в цілому у зв’язку з потребами науково-технічної революції; вивчення фактів, експонованих численними перекладами літератури різного типу. [1.22, с.499] Можна зробити висновок, що компаративне дослідження терміносистем ще недостатньо розвинуто, і повинне досліджуватися вченими й надалі.

В сучасному перекладознавстві існує велика кількість проблем, головними з яких є: розробка понять еквівалентності, установлення типів еквівалентності при перекладі, визначення перекладацьких стратегій, виділення й класифікація помилок при перекладі, засоби компенсації лакун тощо. Для вирішення цих завдань перекладознавство використовує загальнолінгвістичні методи і створює свої власні: трансформаційний та дистрибутивний аналіз, герменевтичний метод (метод тлумачення глибинного смислу текстів та їхніх перекладів шляхом досліджень структури й семіотичної природи мови, вивчення історичних, філософських, релігійних та інших даних, пов’язаних із конкретним типом літературного твору) [24, 57]. Проте, найважливішим і в той же час найдоступнішим методом перекладознавства є, на наш погляд, порівняльний або компаративний аналіз перекладу, тобто аналіз форми і змісту текстів перекладу та першотвору. Ці тексти являють собою об’єктивні факти, доступні для спостереження й аналізу, протягом яких можна розкрити внутрішній механізм перекладу, виявити еквівалентні одиниці, знайти зміни форми та змісту текстів, що відбуваються в процесі перекладацької діяльності. Можливе й порівняння кількох перекладів одного й того ж оригіналу. Цей метод надає можливість з’ясувати типові труднощі перекладу, пов’язані зі специфікою мов оригіналу та перекладу, та їхнє можливе подолання, а також знайти елементи, які залишаються непереданими у перекладі. Цей метод рекомендований В.Н.Комісаровим як такий, що дає «реальну картину перекладацького процесу» [16, 66-67].

Відомо, що компаративний аналіз застосовується з метою здійснення порівняльного вивчення мов для виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури. Тому деякі вчені формулюють принципи компаративного аналізу таким чином: «Специфічним для тієї чи іншої мови є не виражається значення, загальне для нього з іншою мовою, а формальні категорії, в яких воно виражається, структурні особливості. Від формальної категорії, як від об'єктивної даності (наприклад, від певного типу слів, словотворчих моделей, від порядку слів, від двоскладного пропозицій з певним типом підмета і т.п.) дослідник и йдуть до визначення її значень в одній мові і далі до виражає ці значення формальним засобам іншої мови (що збігається чи іншим типам слів, до однакового або відмінному порядком слів, двоскладного чи односкладних речень тощо)» [18, 76]. З цього випливає, що лінгвісти в інтересах компаративного дослідження мов використовували метод порівняння конкретних мовних творів на різних мовах, які фактично є оригіналами і перекладами. Таким чином, досліджуючи співвідношення між функціональними одиницями двох мов, створюється необхідний фундамент для побудови теорії перекладу. Адже, перекладацькі трансформації та прийоми застосовуються при перекладі в результаті функціонально-структурних розбіжностей між мовою оригіналу та мовою перекладу.

Отже, компаративний аналіз – це метод порівняльної лінгвістики, який застосовується при дослідженні та вивченні як споріднених, так і неспоріднених мов у перекладознавчій теорії і практиці на основі морфологічного чи лексико-семантичного дослідження слів..

Різні форми порівняльного методу:

1. Власне порівняльний метод, що виявляє природу різнорідних об'єктів,

2. Порівняння історико-типологічне, яке пояснює подібність не зв'язаних за своїм походженням явищ однаковими умовами генезису й розвитку,

3. Історико-генетичне порівняння, при якому подібність явищ пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням,

4. Порівняння, при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ [9, 266-273]

На нашу думку, компаративний аналіз, якщо його розглядати з точки зору дослідження терміносистеми, – це метод, який на основі дослідження структури та значення термінів, дозволяє виявити основні проблеми, пов'язані з їхнім перекладом, надає можливість подолати труднощі при їх перекладі, а також знайти елементи, які залишаються непереданими.

Поиск по сайту: