Види гіпотез за характером змісту

За характером змісту гіпотези поділяються на такі види:

1. Загальна гіпотеза – це припущення про можливу причину або зако­номірний порядок, що стосується всієї сукупності даного ряду фактів, речей чи явищ світу.

2. Часткова гіпотеза – це припущення про певні властивості або причинні зв¢язки між певними частинами або окремими фактами речей і явищ світу. Залежно від часткових умов вияву часткова гіпотеза може переростати у загальну, тому поділ гіпотез на загальні і часткові має відносний характер.

3. Гіпотеза для одиничного випадку – стосується лише одного якогось випадку і може бути перевіреною лише одним певним експериментом.

4. Робоча гіпотеза – це умовне припущення, яке висувається на початку дослідження на основі узагальнення обмеженої кількості експеримен­таль­них даних. Вона дає змогу на початковому етапі вивчення того чи іншого малодослідженого явища згрупувати результати спостережень в певну несуперечливу систему, спираючись на яку, можна далі поглиб­лю­вати науковий аналіз. Робоча гіпотеза, функціонуючи спочатку як пев­на ідея і витримавши перевірку практикою, збагатившись новими фак­тич­ним даними, які підтверджують її правильність, переростає у наукову гіпотезу.

5. Наукова гіпотеза – це науково обґрунтоване припущення про речі і явища світу або взаємозв¢язки між ними. В основі наукової гіпотези лежать перевірені практикою окремі знання про суть досліджуваних явищ, відомі вже закони, які діють в даній галузі знань. Між науковою і робочою гіпотезою нема ніякого абсолютного розриву. Вони діалектич­но зв¢язані між собою, є різними рівнями єдиного пізнавального процесу.

6. Версія (лат. versus) – одне з кількох можливих різних пояснень або тлумачень якогось певного явища, чи досить поверхових знань.

У процесі розв’язання складних проблем часто пропонується не одна, а й дві й більше гіпотез. Для виявленя істини, яка є одна виникає необхідність вибирати одну з двох або кількох конкуруючих гіпотез. Особливо це часто зустрічається в судовому дослідженні. Судове зізнання підпорядковується тим самим законам логіки, що й будь-яке інше. В судовому слідстві при поясненні окремих фактів чи сукупностей обставин часто висувають не одну, а кілька гіпотез, в яких по-різному пояснюються ці факти. Такі гіпотези називаються версіями.

Версія в судовому дослідженні називається одне з можливих припущень гіпотез, які пояснюють походження або властивості окремих обставин злочину, або подію злочину загалом.

Висування гіпотези само собою у багатьох випадках є великим науковим досягненням, що просуває вперед усе наше пізнання.

Предметом версій є окремі одиничні явища і факти, часом зовсім незначні. Будуючи версію, не мають на меті відкрити ту чи іншу закономірність. Версія має дещо менше пізнавальне завдання — пояснити якусь окрему, неповторну одиничну подію, або одиничний факт. Обґрунтовуються версії порівняно обмежним колом спо­стережень.

Наукові гіпотези можуть існувати і розроблятися тривалий час, роками і навіть десятиліттями. Версії ви­суваються і перевіряються протягом порівняно короткого відрізку часу.

Наукових гіпотез, що пояснюють якесь явище, може бути висунуто кілька або всього одну. Версія в судо­вому дослідженні одна існувати не може. У кожній кри­мінальній справі з кожної окремої обставини має бути висунуто кілька версій; тут не можна обмежитися ви­суванням та доведенням якоїсь однієї, що уявляється найімовірнішою версією.

Версія в судовому дослідженні відрізняється від науково" гіпотези також тим, що, висуваючи і доводячи версії, керуються не тільки логічними законами, а й за­конами юридичними. Факти, на підставі яких будуються версії та факти, за допомогою котрих доводиться істин­ність якоїсь однієї та хибність інших версій, мають бути виявлені, зібрані і закріплені із дотриманням кримінальчо-процесуальних законів.

Версії висуваються як на початку розслідування так і в будь-який інший момент судового розслідування.

Висуваючи (висловлюючи) версії, використовують різні логічні засоби. Версія може бути висунута за ана­логією, індуктивно або дедуктивно.

Досить часто версія є висновком індуктивного умо­виводу, до того ж для логічного опрацювання фактич­них даних і формулювання версії застосовуються різно­манітні види індукції. Особливо широко користуються індукцією за допомогою простого перелічення. Так, коли в ході розслідування справи встановлюють зв'язок фактів злочинної події з однією й тією ж особою, що повторяється, то за допомогою індукції, застосовуючи просте перелічення, висувають версію про причетність цієї особи до скоєного злочину. У вигляді схеми це можна записати так:

Встановлений у справі факт А пов'язаний з особою К.

Встановлений у справі другий факт В пов'язаний також з осо­бою К.

Встановлений у справі третій факт С пов'язаний теж з осо­бою К.

Оскільки перелічені факти (А, В, С) е ознаками злочинної по­дії, то роблять висновок про те, що і злочинна подія в цілому пов'язана з особою К. (Жеребкін В.Є. Логіка. С. 231).

Будь-яка гіпотеза має ймовірний характер, а тому потребує логічного доведення, тобто перевірки на істинність.

Поиск по сайту: