Судове рішення по справі № 10104

Справа №10104 Головуючий у 1 інстанції Кобаль M.I.

Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ Іменем України

14 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.

при секретарі Андрусішиній М.Г

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 4 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

У серпня 2006 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 12 травня 2004 року МСЕК вперше встановила йому втрату професійної працездатності через професійне захворювання хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології у розмірі 25%, а за сукупністю з травмою 1994 року - 40% безстроково. Більше 28 років він працював на вугільних підприємствах на підземних роботах в умовах підвищеної концентрації вугільно-породного пилу, у несприятливому мікрокліматі. При незначному фізичному навантаженні у нього виникає кашель, задишка, слабкість, періодично підвищується температура. Такий стан здоров"я спричиняє йому як фізичні так і моральні страждання. Він неодноразово лікувався і в стаціонарі і амбулаторно, проходив обстеження в ДОКПЗ. Він вимушений постійно користуватися ліками, які полегшують дихання. Робота вдома стала для нього великим навантаженням, що принижує його і пригнічує. Зміни погоди викликають у нього загострення захворювання. Він постійно вимушений відвідувати лікарські заклади. Втрата працездатності йому встановлена безстроково, тому немає надії на покращення стану його здоров"я. Він був змушений звільнитися з роботи через стан здоров"я. Він перейшов на роботу на поверхні, але все одно швидко стомлюється. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює у 20 тисяч гривень і цю суму просив стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди (а.с.2-3).

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 16 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з вугледобувними підприємствами, його підземний стаж складає близько 28 років. Позивач працював на підземних роботах на провідних посадах вугільної промисловості. 1 березня 2004 року складений акт розслідування професійного захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології у фазі субремісії, легенева недостатність першого ступеня. 12 травня 2004 року МСЕК встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності за сукупністю безстроково. Внаслідок професійного захворювання позивачу спричинено моральну шкоду: він відчував і відчуває фізичні страждання; частково втратив працездатність, роботу, яку виконував на протязі майже 28 років, при тому, що позивач не має іншої, крім гірничої, спеціальності; він втратив звичні зв'язки з трудовим колективом. Визначаючи суму у відшкодування позивачу моральної шкоди, суд врахував характер і ступень спричиненої шкоди; його сімейний стан; спричинення моральної шкоди протягом тривалого часу; настання незворотних наслідків: втрату працездатності, звичної роботи і здоров"я; та керувався принципом справедливості (а.с.31-32).

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову оскільки рішення є необгрунтованим і ухваленим з порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Позивач не надав доказів у підтвердження його позовних вимог. Відсутній відповідний висновок МСЕК про спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Посилання позивача як на підставу заподіяння йому моральної шкоди на довідку МСЕК і акт розслідування професійного захворювання не є неспростовним доказом заподіяння моральної шкоди. Таким чином, без наявності вагомих доказів по справі суд застосував матеріальний закон. У порушення вимог ст..10 ЦПК України суд не з"ясував всі обставини по справі із застосуванням змагальності і дослідження доказів. Позивачем не надано достатньо доказів заподіяння йому моральної шкоди. Суд прийняв пояснення позивача і не дав належної оцінки запереченням відповідача. Позивачем порушено вимоги ст..233 КЗпП України, оскільки він пропустив строк позовної давності, але не ставив питання про його поновлення. У відповідності до вимог ст.. 237-1 КЗпП України спричинену позивачу моральну шкоду повинно відшкодовувати підприємство, працюючи на якому він отримав ушкодження здоров"я. Тому належним відповідачем у справі повинно бути вказане підприємство. З 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування потерпілим моральної шкоди, тому у суду не було підстав для часткового задоволення позову. Але суд першої інстанції не звернув на це увагу і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права (а.с.35-36).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції; представник відповідача не з"явився в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний бронхіт (а.с.40). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням МСЕК вперше встановлена 12 травня 2004 року у розмірі 25% (а.с.40). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі" пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.5-8), висновок ЛЕК від 20 лютого 2004 року (а.с.9), акт розслідування професійного захворювання від 1 березня 2004 року (а.с.24), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 10-11), довідка МСЕК від 12 травня 2004 року (а.с.40), пояснення представника відповідача в суді першої інстанції, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 12 травня 2004 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 25% професійної працездатності.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що підприємство, на якому працював позивач, повинно відшкодовувати позивачу моральну шкоду, оскільки спірні правовідносини між позивачем і відповідачем врегульовані Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", вказаним Рішенням Конституційного Суду України і саме на відповідача покладений обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену при виконанні трудових обов'язків; саме цей відповідач по справі є належним відповідачем.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 237-1, 233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і згідно діючому законодавству позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, (ст.268 ч.1 п.З ЦК України в редакції 2003 року).

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" або іншим Законом не скасовані норми права вказаного Закону, які передбачають обов'язок відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров"я при виконанні позивачем трудових обов'язків..

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер і ступень спричиненої шкоди; його сімейний стан; спричинення моральної шкоди протягом тривалого часу; настання незворотних наслідків: втрату працездатності, звичної роботи і здоров"я; та керувався принципом справедливості. Але суд першої інстанції при визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди не врахував, що відповідач у повному обсязі відшкодовує позивачу матеріальні втрати у зв'язку з вказаним професійним захворюванням, а також принципи розумності і справедливості. Не враховані судом першої інстанції обставини вимагають змінити рішення суду першої інстанції від 7 вересня 2006 року в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування позивачу моральної шкоди. Згідно п.З ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, належить стягнути десять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську задовольнити частково.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2006 року змінити в частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Шахтарську на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди десять тисяч гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

1. Сума щомісячної страхової виплати встановлюється
відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та
середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження
здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати
середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження
здоров'я.

У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою
виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим
самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати
середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження
здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та
пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають. (Частину першу статті 34 доповнено абзацом згідно із Законом
N 2272-III (2272-14) від 22.02.2001)

2. У разі стійкої втрати професійної працездатності,
встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних
випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума
якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку
потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної
працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми
заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.
(Абзац перший частини другої статті 34 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2272-III (2272-14) від 22.02.2001)

У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому
встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної
працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого
каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому
провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із
розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний
відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності
відносно попереднього обстеження МСЕК, але не вище чотирикратного
розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої
справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних
випадків. { Абзац другий частини другої статті 34 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 717-V (717-16) від 23.02.2007 }

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено,
що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й
внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону
праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі
висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

{ Частину третю статті 34 виключено на підставі Закону
N 717-V (717-16) від 23.02.2007 }

4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на
додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний,
постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування,
санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів
пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного
захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд
соціального страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати
на його лікування.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується
в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного
доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності
оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок
коштів підприємства, установи, організації. (Частину четверту статті 34 доповнено абзацом третім згідно із
Законом N 2272-III (2272-14) від 22.02.2001)

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, страхова
виплата у разі переведення потерпілого на легшу нижчеоплачувану
роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов'язаних
з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому
правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
{ Частину четверту статті 34 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений
строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та
затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим
харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному
закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря
(директора) цього закладу. В цьому разі компенсація витрат на
додаткове харчування здійснюється Фондом соціального страхування
від нещасних випадків на підставі інформації органів державної
статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній
мережі того місяця, в якому їх придбали. (Абзац частини четвертої
статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2272-III
(2272-14) від 22.02.2001)

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з
дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок,
предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих
лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або
рахунків про їх вартість.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від
характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою
(на місяць) від:

1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день
виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половини розміру мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

3) чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої
на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання
білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом
соціального страхування від нещасних випадків незалежно від того,
ким вони здійснюються.

Інваліди I групи подають висновок МСЕК тільки для
встановлення спеціального медичного догляду.

Якщо встановлено, що потерпілий потребує кількох видів
допомоги, оплата провадиться за кожним її видом.

5. Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше
одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за
медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного
лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість
компенсує Фонд соціального страхування від нещасних випадків у
розмірі, встановленому правлінням Фонду.

Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати
на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує
потерпілого, Фонд соціального страхування від нещасних випадків
компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про
службові відрядження.

Потерпілому, який став інвалідом та використав щорічну
відпустку до одержання путівки у санаторно-курортний заклад,
роботодавець надає додаткову відпустку для лікування (включаючи
час проїзду) із збереженням на цей час середньомісячного
заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, або заробітку, що
склався перед відпусткою (за вибором потерпілого).

Щомісячні страхові виплати потерпілому протягом цього часу
провадяться на загальних підставах.

6. За наявності медичних показань для одержання автомобіля і
наявності або відсутності протипоказань до керування ним Фонд
соціального страхування від нещасних випадків забезпечує
потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах,
організовує та оплачує навчання водінню автомобіля, а також
виплачує компенсацію на бензин (пальне), ремонт і технічне
обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в
порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з висновком МСЕК Фонд соціального страхування від
нещасних випадків може відшкодовувати також інші витрати. { Частина шоста статті 34 в редакції Закону N 1760-VI (1760-17)
від 15.12.2009 }

7. У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або
професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї
повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого
і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на
кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його
дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку
після смерті потерпілого.

8. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або
професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд
соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком,
визначеним Кабінетом Міністрів України.

9. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам,
які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку
потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого
та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали
права на ці виплати.

У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і
не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у
статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних
страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його
смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат
згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті
потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я
має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право,
визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що
припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не
перебували на утриманні померлого, але мають на це право,
визначається в такому порядку:

1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду,
страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;

2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку,
сума страхової виплати встановлюється Фондом соціального
страхування від нещасних випадків.

У разі коли право на страхові виплати мають одночасно
непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і
непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку
визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на
утриманні померлого.

Установлена зазначеним особам сума страхових виплат
виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума
страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого, у
порядку, передбаченому абзацами першим та другим цього пункту.

Страхові виплати особам, які втратили годувальника,
провадяться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії
у разі втрати годувальника та інших доходів.

10. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових
виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або
відповідної його частини) визначається згідно з порядком
(1266-2001-п) обчислення середньої заробітної плати для виплат
за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що
затверджується Кабінетом Міністрів України. (Частина десята
статті 34 в редакції Закону N 2272-III (2272-14) від
22.02.2001)

11. Під час обчислення середньомісячного заробітку
враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові
внески. { Частина одинадцята статті 34 в редакції Закону N 2272-III
(2272-14) від 22.02.2001; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 717-V (717-16) від 23.02.2007; в редакції Закону
N 2464-VI (2464-17) від 08.07.2010 }

12. Середньомісячний заробіток, обчислений у порядку,
передбаченому частиною десятою цієї статті, береться для
визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або членам
його сім'ї та особам, які перебували на його утриманні, у разі
смерті потерпілого.

13. У разі повторного ушкодження здоров'я середньомісячний
заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні
періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я.
Сума страхової виплати в цьому разі визначається згідно із
ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що
встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.

Якщо повторне ушкодження здоров'я працівника настало з вини
іншого роботодавця, страхова виплата провадиться на загальних
підставах.

14. Якщо на час звернення за страховою виплатою документи про
заробіток потерпілого до ушкодження здоров'я не збереглися, сума
страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною
ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в
галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною
ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру
мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати.
Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою
роботодавця або відповідного архіву.

15. У разі ушкодження здоров'я в період виробничого навчання
(практики) сума страхової виплати визначається за діючою на
підприємстві ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій
навчався потерпілий, але не нижче найменшого розряду тарифної
сітки відповідної професії.

Якщо у період навчання (практики) потерпілий одержував
заробіток, сума страхової виплати визначається, за його згодою, із
середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого
сума страхової виплати може бути визначена із середньомісячного
заробітку до початку виробничого навчання (практики).

16. Виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться
потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення,
крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього
Закону.

17. Неповнолітній особі, яка відповідно до статті 9 цього
Закону народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві
або професійного захворювання матері під час її вагітності, або
особам, зазначеним у пункті 2 статті 8 цього Закону, які стали
інвалідами під час відповідних занять або робіт, Фонд соціального
страхування від нещасних випадків провадить щомісячні страхові
виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення ними 18 років -
у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території
області (міста) проживання цих осіб, але не менше
середньомісячного заробітку в країні на день виплати. { Частина
сімнадцята статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1000-V (1000-16) від 03.05.2007 }

18. Індексація суми страхової виплати провадиться відповідно
до законодавства.

19. Якщо застрахований одночасно має право на безоплатне або
пільгове отримання одних і тих же видів допомоги, забезпечення чи
догляду згідно з цим Законом та іншими законами,
нормативно-правовими актами, йому надається право вибору
відповідного виду допомоги, забезпечення чи догляду за однією з
підстав.

Поиск по сайту: