Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту 6 страница

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, що 06.07.2006 року між сторонами по справі був укладений Кредитний договір № 16510609 на суму 63 000 доларів США зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 16,50 % річних з кінцевим погашенням заборгованості 06.07.2011 року.

Відповідач за первісним позовом повністю виконав умови спірного договору.

В якості забезпечення вимог АКБ “Трансбанк” за Кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 року, стосовно повернення отриманої позивачем за первісним позовом суми кредиту, несплачених процентів, комісій, неустойок і штрафів між сторонами по справі 06.07.2006 року був укладений Договір застави облігації, предметом якого є іменні безвідсоткові (цільові) облігації серії С у кількості 1118 штук, ринковою вартістю 643632 грн., заставною вартістю за згодою сторін 386173 грн.

Пунктом 5.4 спірного кредитного договору та Додатком № 1 до спірного кредитного договору передбачено, що сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється в доларах США на рахунок банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено кредитний договір, за яким виникли цивільно-правові відносини.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що спір виник не з надання кредиту в іноземній валюті, а з того, що розрахунки за спірним кредитним договором визначені і провадились обома сторонами в іноземній валюті.

Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами кредитного договору.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов‘язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про Національний банк України”, гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Законодавством України сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов’язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносини у валютній сфері.

Відповідно до п.2 ст. 1 Декрету КМУ, під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання відповідачем позивачу кредиту, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язанням по кредитному договору, в іноземній валюті та здійснення позивачем виконання своїх обов’язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язанням по кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ, НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного:

Згідно із п.п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно із п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 р. № 1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до п.1.1 договору Відповідач надав Позивачу кредит у сумі 63000 (шістдесят три тисячі) доларів США на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в договорі.

Відповідно до п.2.2 договору Позивач отримав з каси Відповідача суму іноземної валюти готівкою у розмірі, вказаному у п.1.1 договору.

Відповідно до п.5.4 Кредитного договору та Додатку № 1, який є невід‘ємною частиною Кредитного договору, сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється позивачем в доларах США на рахунок банку.

Таким чином, кредит в сумі 63 000 доларів США був наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (проценти) також проводились позивачем в доларах США, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті.

За період з 07.08.2006 р. по 30.06.2009 р. позивач сплатив відповідачу 54576,52 доларів США та 848 грн. (сума складається з тіла кредиту, процентів та пені).

Оплата позивачем боргу та інших платежів, стягнення яких в іноземній валюті можливо у випадках, передбачених п.п.6.1.2, 9.2.11, 10.3, 10.4 кредитного договору також потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.

Крім того, відповідно до ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р. № 245/2685 (втратила чинність на підставі Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 р.), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках:

п.2.1 – на територіях митниць;

п.2.2 – на територіях вокзалів, аеропортів та портів;

п.2.3 – використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті.

п.2.4 – використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивача або відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 р. суперечить приписам п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р.

Наданий відповідачем до матеріалів справи дозвіл № 33-2 від 17.03.2004 р. Національного банку України, як доказ наявності у відповідача права на здійснення вказаних вище валютних операцій без індивідуальної ліцензії, суд до уваги не приймає з огляду на те, що зазначений документ відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно із Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов’язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та не робить укладений кредитний договір законним.

Крім того, в вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати відповідач, не вказані операції по використанню готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вичерпний перелік неторговельних операції в іноземній валюті містить в собі п.11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.08.2005 р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005 р. № 950/11230 і застосовується судом при розгляді цього спору відповідно до ст. 8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі надання права відповідачу використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивач, на виконання цього правочину, отримав від відповідача 63000 доларів США, що на день отримання становило 318150 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на 06.07.2006 р. 1 долар США = 5,05 грн.

Відповідач, на виконання цього правочину, отримав від позивача 54576,52 доларів США, що на день отримання становило 303553,53 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на дні отримання, та 848 грн. пені. Загалом відповідач отримав від позивача 304401,53 грн.

Різниця між отриманим позивачем та відповідачем за спірним кредитним договором становить 13748,47 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови спірного кредитного договору суперечать переліченим вище приписам законодавства, позовні вимоги про визнання правочину, який оформлений кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 року, недійсним є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 року, останній є таким з моменту його вчинення.

Позов в частині визнання недійсним правочину, який оформлений договором застави облігацій від 06.07.2006 року також є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 року, в забезпечення виконання позивачем обов’язків за яким було укладено договір застави облігацій від 06.07.2006 року, останній підлягає визнанню судом недійсними на підставі ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Усі заперечення представників відповідача щодо позову спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 212, 213, 214, 215 ЦПК України; ст. ст. 4, 8, 192, 215, 216, 227, 524, 533, 548, 601, 1054 ЦК України, суд, -

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» про визнання правочинів, які оформлені договорами кредиту та застави облігації від 06.07.2006 року недійсними – задовольнити.

Визнати недійсним правочин, який оформлено кредитним договором від 06.07.2006 р. № 16510609, укладений між ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211).

Зобов’язати АКБ «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) усе отримане правочином, який оформлено кредитним договором від 06.07.2006 р. № 16510609, у розмірі 304401,53 гривень.

Зобов’язати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути АКБ «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211) усе отримане за право чином, який оформлено кредитним договором від 06.07.2006 р. № 16510609 у розмірі 318150 гривень.

Припинити зобов’язання АКБ «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) усе отримане за право чином, який оформлено кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 р. у розмірі 304401,53 гривень та частково припинити зобов’язання ОСОБА_1 повернути АКБ «Трансбанк» усе отримане за кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 р. у розмірі 318150 гривень, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 304401,53 гривні з кожної сторони.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь АКБ «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211) залишок від суми 318150 гривень у розмірі 13748, 47 грн. (тринадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень 47 коп.).

Визнати недійсним правочин, який оформлений договором застави облігацій від 06.07.2006 р., укладений між ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211), який посвідчено та зареєстровано за № 2691 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.

Зобов’язати АКБ «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) іменні безвідсоткові (цільові) облігації серії С у кількісті 1118 (одної тисячі сто вісімнадцять) штук, ринковою вартістю 643632 (шістсот сорок три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 60 копійок.

Стягнути з АКБ «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) держмито у розмірі 1717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні зустрічного позову АКБ «Трансбанк» (03150, м.Київ, вул. Фізкультури, 9, кор.рах. 320071171901 в Головному управлінні НБУ по м.Києву та Київській області, МФО 300089, ЄДРПОУ 16293211) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ОСОБА_2 про визнання солідарними боржниками та стягнення заборгованості за кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 р. – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Справа № 127/1988/14-ц

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40968292

Провадження № 2/127/5448/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

ПАТ «Дельта Банк» звернулось в суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0101/0908/02-219, згідно з умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 55900 доларів США, з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 03.09.2008 року до 02.09.2023 року. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом в порядку передбаченому цим договором. Згідно п.3.2,3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п.1.4 цього договору з дня виплати готівкою коштів з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п.2.1 цього договору, до моменту фактичного повернення кредиту в банк. При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається рівною фактичній кількості днів у місяці, а кількість днів у році 360 приймається рівною 360 днів. Згідно п.3.4 проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником щомісячно, в період з 01 по 10 число кожного місяця, за попередній місяць. Проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту. Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення умов кредитного договору та/або іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у банку. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечуються порукою відповідно до укладеного договору поруки №0101/0908/02-219-Р-01 від 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, згідно з ким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 0101/0908/02-219 від 03.09.2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим станом на 13.12.2013 рік наявна заборгованість у сумі 418045,65грн., з яких: 394115,65грн. - сума заборгованості за кредитом, 23930грн. - сума заборгованості за відсотками. В зв'язку з тим, що відповідач не виконує належним чином умов кредитного договору, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 418045,65грн. та судовий збір в розмірі 3654грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, за обставин викладених в позові. Просила позов задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засідання позов не визнали, заперечили щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0101/0908/02-219, згідно з умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 55900 доларів США, з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 03.09.2008 року до 02.09.2023 року (а.с. 6-15).

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом в порядку передбаченому цим договором.

Згідно п.3.2,3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п.1.4 цього договору з дня виплати готівкою коштів з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п.2.1 цього договору, до моменту фактичного повернення кредиту в банк. При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається рівною фактичній кількості днів у місяці, а кількість днів у році 360 приймається рівною 360 днів.

Відповідно до п.3.4 проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником щомісячно, в період з 01 по 10 число кожного місяця, за попередній місяць. Проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту.

Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення умов кредитного договору та/або іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у банку.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечуються порукою відповідно до укладеного договору поруки №0101/0908/02-219-Р-01 від 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, згідно з ким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 0101/0908/02-219 від 03.09.2008 року (а.с.34-35), згідно умов якого відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно довідки від 13.12.2013року заборгованість по кредитному договору №0101/0908/02-219 від 03.09.2008року станом на 13.12.2013 року складає 52301,47 доларів США, що еквівалентно 418045,65грн., з яких: 49307,6доларів США, що еквівалентно 394115,65 грн. - тіло кредиту, 2993,87доларів США, що еквівалентно 23930грн. - відсотки (а.с.38).

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.46-56).

Поиск по сайту: