АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методи економічного обґрунтування розміщення промислових комплексів

Читайте также:
  1. A) Зам.директора по УР, методист, тренера по вилам спорта
  2. I. Карта методической обеспеченности учебной дисциплины
  3. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  4. I. ПРОБЛЕМА И МЕТОДИКА ИССЛЕДОВАНИЯ
  5. I.1.3. Организационно-методический раздел
  6. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  7. II. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ИЗУЧЕНИЮ ДИСЦИПЛИНЫ
  8. III. Метод, методика, технология
  9. III. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ПРОВЕДЕНИЮ СЕМИНАРСКИХ ЗАНЯТИЙ
  10. III. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ СТУДЕНТАМ ПО ПОДГОТОВКЕ К СЕМИНАРУ
  11. III. Общие методические указания по выполнению курсовой работы
  12. III. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКАЯ КАРТА (заочная дистанционная форма обучения)

Лекція 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ГАЛУЗЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ

План:

1. Методи економічного обґрунтування розміщення промислових комплексів.

2. Методика аналізу виробничих зв'язків промислових комплексів.

3. Методичні засади структурного аналізу промислових комплексів економічних районів

 

Методи економічного обґрунтування розміщення промислових комплексів

Розміщення промислових підприємств, груп виробництв і га­лузей на території країни завжди потребує наукового обґрунту­вання. Для цього є спеціальні методи, за допомогою яких вибира­ються варіанти розташування, оцінюється ефективність вироб­ництва і територіальної організації промисловості. Досягнення найвищої ефективності виробництва — це головне завдання нау­ки і практики.

Критерієм ефективності розміщення і територіаль­ної організації промисловості завжди вважалися затрати. Кон­кретною формою вираження цього критерію на практиці є мінімум сумарних затрат при досягненні заданих обсягів виробництва по країні.

До показників ефективності належать: питомі капіталовкладення, трудо-, фондо- і матеріаломісткість, терміни окупності витрат, собівартість продукції, продуктивність праці. На ефективність впливають також транспортні витрати, рівень розвитку інфраструктури, рівень комплексності, рівень ур­банізації, географічне положення та низка інших факторів.

Ефективність виробництва визначається двома складови­ми: ефектом виробничої діяльності підприємств і затратами на його досягнення. При цьому головною умовою є: максимум ефек­ту за мінімуму затрат. Розрізняють загальну (абсолютну) і порів­няльну ефективність.

Загальна ефективність народного госпо­дарства визначається методом зіставлення одержаного приросту новоствореної вартості (національного доходу) із зазначеними ка­піталовкладеннями.

Порівняльна ефективність розраховується при виборі найвигіднішого варіанта розміщення об'єкта серед усіх інших об'єктів.

Затрати складаються із капіталовкладень К і поточних витрат С (собівартість продукції). Оскільки під час розрахунків річних затрат сумувати витрати і капіталовкладення неможливо, адже капіталовкладення мають окупитися протягом багатьох років, вводиться спеціальний коефіцієнт ефективності капіталовкла­день. Його величина означає певну частину капіталовкладень, що окупаються протягом року. Є нормативні терміни окупності, що встановлює в плановій економіці держава з огляду на рівень су­спільної продуктивності праці на певний період розвитку країни. В умовах ринкової економіки нормативні терміни окупності не ре­гламентуються.

Під час розрахунків прийнято використовувати нормативний показник ефективності. Його величина для державного сектору економіки України становить 0,15. Він є зворотною величиною терміну окупнос­ті й означає певну частину капіталовкладень, що окупаються про­тягом року.

Щоб вирахувати порівняльну економічну ефективність при виборі декількох варіантів розміщення промислових об'єктів, за­стосовують формулу приведених витрат: береться сума всіх по­точних витрат на виробництво одиниці продукції (собівартість) С та добуток питомих капітальних витрат К і нормативного коефіці­єнта їх ефективності Е, тобто

П = С + КЕ.

Множення цієї величини на кількість продукції, що визнача­ється балансовими розрахунками, становить повні приведені ви­трати. Вибір оптимального варіанта розміщення підприємства здійснюється за мінімуму приведених витрат (порівнюються різні варіанти). Таким чином,

С + КЕ --- тіп.

Радянська школа економічної і соціальної географії, з огляду на особливості господарської моделі соціалізму визначала ефективність промислового виробни­цтва, як показано вище, лише на основі показників приведених витрат.

З цією метою використовувалась формула, запропонована Е.Б. Алаєвим і доповнена А.Т. Хрущовим:

Кккпк Кііпі
Ек = __________ - _________

100 100

де Ек — ефективність компактного розміщення підприємств; К — коефіцієнт ефективності при компактному розміщенні в розрахунку на одне підприємство, який за проектними даними становить 2,5 %; Пк — кількість компактно розміщених підпри­ємств; Пі — кількість ізольовано розміщених підприємств; Кі — коефіцієнт ефективності при ізольованому розміщенні підпри­ємств; Зпк — приведені витрати при компактному розміщенні підприємств; Зп1 — приведені затрати при ізольованому розмі­щенні підприємств.

Зазначені вище моделі економічної ефективності промислових комплексів мали істотні недоліки, зумовлені як самою соціаліс­тичною системою господарювання, так і обмеженістю математич­ного апарату. У них не враховувались ринкові важелі формування прибутків підприємств, діяльність кредитно-фінансової, інвести­ційної та комерційної сфер, розвиток підприємницьких ініціатив і конкуренції. Саме ці фактори набувають все більшого значення в процесі оцінювання прибутковості промислового виробництва в сучасних умовах.

Зарубіжні учені визначали ефективність промислового вироб­ництва за допомогою стандартних показників економічного ефек­ту функціонування промисловості, що представлені у класичних роботах з економічної теорії та регіо­нальної економіки. Це відобразилося у працях багатьох зарубіж­них дослідників: У. Ізарда, А. Маршалла, М. Фуджіти та Ж.-Ф. Тісса.

Нині вітчизняні та зарубіжні вчені сходяться на думці, що ефективність промислового виробництва зводиться до мінімізації витрат капіталу, живої та уречевленої праці за максимізації при­бутків, отже, може бути розкрита за допомогою класичної систе­ми економічних показників: продуктивності праці, рентабельнос­ті, фондоозброєності та фондовіддачі тощо.

Одним із таких показників є рентабельність промислового виробництва. Вона визначається як відсоткове співвідношення чи­стого прибутку підприємства та суми його видатків. Багато вчених-економістів вважають, що показники рентабельності під­приємства, розраховані на основі чистого доходу, а не прибутку, слід називати дохідністю. Формула, за якою розраховують рентабельність (дохідність) промислового виробництва, має такий вигляд:

P

R = ------ 100%,

S

де Е — рентабельність (дохідність) промислового виробництва; Р — чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); S — собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка визначається за формулою

S = МС + LС + SС + АС + ОС + ІС + UС + ТС,

де МС — матеріальні затрати; — витрати на оплату праці; — відрахування на соціальні заходи; АС — амортизація; ОС — операційні витрати; ІС — інші звичайні витрати; — надзви­чайні витрати; ТС — податки на прибуток.

Чистий дохід від реалізації продукції можна охарактеризува­ти такими показниками:

P = G + OG + IG + UG – UT

де О — дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг); ОG — інші операційні доходи; IG — інші звичайні доходи; UG — незвичайні доходи; — непрямі податки та інші вираху­вання з доходу.

З економічною ефективністю виробництва тісно пов'язаний по­казник продуктивності праці, в основі якого лежить співвідно­шення обсягів виробленої (реалізованої) продукції та затрат робо­чої сили. Визначається продуктивність праці кількістю продукції чи послуг, вироблених працівником за одиницю часу:

V

LP = ----

L

де — продуктивність праці; V — обсяги реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); L — чисельність промислово-виробничого персоналу. Показник продуктив­ності праці свідчить про ефективність використання робочої сили yа підприємстві, зниження працемісткості та розвиток уніфіка­ції, автоматизації, роботизації, інформатизації тощо.

Фондоозброєність, або озброєність основними засобами, це основні засоби підприємства у вартісному вираженні, що припа­дають на одного робітника (промислово-виробничого персоналу).

Розраховується цей показник шляхом ділення середньорічної балансової вартості діючих основних засобів на середньорічну чисельність працівників:

F

Fa = ----

L

де Fа — фондоозброєність праці; F — середньорічна балансова вартість діючих основних засобів; L —середньорічна чисельність працівників (промислово-виробничого персоналу). Цей показник використовується для економічного аналізу забезпеченості виробництва основними засобами як основи зростання продуктивності праці, виявлення резервів, розроблення заходів щодо підвищення ефективності виробництва тощо.

Фондовіддача, або віддача основних засобів, виражає виробничі відносини щодо економічної ефективності використання за­собів виробництва. Якісний аспект цих відносин відображає кри­терій економічної ефективності — одержання максимального ефекту за більших або менших ресурсів. Кількісне вираження фондовіддачі визначається як відношення обсягів реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) до обсягу використаних для їх одержання виробничих засобів:

V

Fr = ----

F

де Fr — фондовіддача виробництва; V — обсяги реалізованої про­дукції (товарів, робіт, послуг) за певний проміжок часу; F — вар­тість основних засобів виробництва, використаних для одержан­ня продукції за певний проміжок часу.

Застосування зазначених вище показників для оцінювання економічної ефективності промислового виробництва найбільш комплексно висвітлює механізми формування прибутку та повноцінно враховує всі аспекти виробничої діяльності.

Одним із методів економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил є виробничо-збутове зонування, тобто ви­окремлення виробничо-збутових зон для однойменної продукції.

Використовуючи дані приведених витрат на виробництво оди­ниці продукції, можна розрахувати раціональний радіус переве­зення продукції Р у певних районах П1 і П2 з урахуванням відста­ні між ними Д і транспортних затрат на 1 км при перевезенні про­дукції в напрямку від першого району до другого Т1 і від другого до першого Т2:

P = 2 - П1 + Т2Д)

Т1 + Т2

 

Рівень спеціалізації галузей промисловості регіону можна встановити за допомогою індексного методу.

Індекс рівня районної спеціалізації галузіце відношення частки галузі у певному районі до частки тієї самої галузі в країні:

Pri Pi

Sri = ----: ------

Pr P

де Sri — індекс рівня районної спеціалізації і-ї галузі (і = 1, 2, 3,... т) у r-му районі; Pri — обсяг виробництва і-ї галузі в r-му районі; Pr — обсяг виробництва всієї промислової продукції в г-му районі (г = 1, 2, 3,... п); Pi — обсяг виробництва в і-й галузі по країні в цілому; Р — обсяг виробництва всієї промис­лової (сільськогосподарської) продукції по країні в цілому.

За умови Sri > 1 галузь промисловості належить до виробництв спеціалізації.

 

Інший частковий індекс — індекс ефективності районної спеціалізаціївиражає відношення обсягу продукції на одиницю витрат (ресурсів) у районі до такого самого показника в країні.

Ефективність досягається за рахунок економії капітальних вкла­день, скорочення термінів окупності та будівництва (фактор часу). Варто також використовувати систему додаткових показників, до яких належать: 1) собівартість виробленої продукції; 2) питомі ка­пітальні вкладення на одиницю приросту продукції; 3) викорис­тання трудових ресурсів і ступінь зайнятості населення; 4) тран­спортні витрати на доставку продукції в райони споживання.

Одним із традиційних для суспільної географії по­казників, що оцінює територіальну структуру промислового комплексу, є коефіцієнт територіальної концентраці ї. Його застосовують в аналізі рівня сформованості територій промислових комплексів і розраховують за формулою

Еi Тi

Кк = ----: ------

Е Т

де К — коефіцієнт територіальної концентрації виробництва; Еі показник розвитку виробництва на території району (або в його частині); Е — сукупний показник розвитку виробництва в країні и цілому; Тi — площа території району (або його частини); Т — за­гальна площа країни.

За цим показником визначається рівень концентрації господарської діяльності, що свідчить про інтенсив­ність, характер освоєності та можливості подальшого розвитку окремих територій держави.

Щоб визначити, яку роль галузь відіграє у міжрайонному об­міні, застосовують коефіцієнт міжрайонної товарності, який є відношенням чистого вивозу продукції (різниця між вивозом і ввозом аналогічної продукції) до загального обсягу її виробництва в певному районі.

Wri - Vri

Lri = -----------

Xri

де Lri — коефіцієнт міжрайонної товарності і-ї галузі (і = 1, 2, 3,... ш) у г-му районі (г = 1, 2, 3,... ті); Wri — вивіз продукції і-ї галузі із г-го району; Vri — ввіз продукції і-ї галузі в г-й район; Xri — обсяг виробництва і-ї галузі в г-му районі.

 

Економічне обґрунтування розміщення і територіальної орга­нізації підприємств і галузей промисловості передбачає також ви­значення рівня комплексності окремих галузей промислових комплексів.

Поняття "рівень комплексності" промисловості характери­зує глибину переробки сировини і напівфабрикатів у готовий про­дукт з метою досягнення максимального економічного ефекту.

Визначення рівня комплексності дає змогу встановити, в якому технологічному й економічному стані перебуває виробництво про­мислової продукції в окремих галузях і промислових комплек­сах, визначити обсяг затрат суспільно корисної праці на випуск виробів промисловими підприємствами. Рівень комплексності за­лежить значною мірою від завершеності виробничих циклів і пе­реробки всіх відходів на стадіях виробничого процесу. Підвищен­ня рівня комплексності супроводжується зростанням частки об­робних галузей, які спеціалізуються на виробництві засобів ви­робництва і предметів споживання.

Для визначення рівня комплексності використовується коефі­цієнт, який розраховується як відношення обсягу продукції до­бувних галузей до обсягу продукції обробних підприємств у гро­шовому вираженні. Отже, чим більша кратність обсягу затрат на обробку до обсягу затрат на сировину, тим вищий ступінь, або рівень, ком­плексності, тим ефективніше використовується сировина, що над­ходить на переробку.

Щоб вирахувати коефіцієнт рівня комплексності, застосо­вують таку формулу:

Крк = Т + Ф + ін.

С + П

де Крк — коефіцієнт рівня комплексності; Т — заробітна плата; Ф — амортизація; ін. — інші затрати; С — сировина; П — комплек­туючі (напівфабрикати).

 

Аналогічно можна визначити рівень комплексності будь-якого промислового вузла чи району. Після цього групують промислові райони і вузли за рівнем комплексності. Порівнюючи вартість затрат на сировину і напівфабрикати з вартістю затрат на їх обробку в різних районах і промислових вузлах, можна з'ясувати, які з них мають високий, середній та низький рівні комплексності. При цьому за базовий приймається рівень комплексності промисловості в Україні.

Для інтегральної оцінки впливу факторів використову­ють метод кластерного аналізу. Його математичний апарат до­сить складний і належить до стандартного набору програм Statistica 6.0. За допомогою цього аналізу можна виділити групи (кластери) промислових районів (вузлів, агломерацій), подібних за характером та інтенсивністю розвитку суспільно-географічних факторів, процесів і явищ. Таке групування дає змогу здійснити типізацію і районування промис­лових районів.

До системних методів дослідження промислових комплексів також належить метод побудови нейромереж Кохоннена та гравітаційної моделі поля потенціалів. За такими методами встановлюють характер та інтенсивність вияву синергетичних емерджентних властивостей промислових комплексів на основі нелінійних залежностей між окремими елементами цілісної сис­теми (нейромереж Кохоннена), а також на основі визначення гра­вітаційного поля тяжіння периферійних поселень до ядра системи (метод потенціалів).

 

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)