Змінна має ім’я. Мнемонічне позначення змінної (ідентифікатор) називають іменем

Під час виконання програми змінна набуває значення. Іноді під час виконання програми приймати змінна може мати не одне, а багато значень. Це особливі випадки, коли: 1) для змінної може виділятися не одна ділянка пам’яті, а декілька: 2) коли змінна приймає різні значення з визначеною імовірністю. Зазначені тонкощі ….

У кожну мить (у кожному такті роботі комп’ютера) змінна має тільки одне певне значення.

Під час виконання програми змінна може змінювати своє значення.

Змінні у мовах програмування мають тип значень які вони спроможні набувати. Існують мови програмування де змінна може змінювати свій тип навіть під час виконання програми.

У мові Pascal, C, C++ та у багатьох інших мовах програмування змінна має тип. Тип змінної, як і її ім’я (ідентифікатор) визначається оператором об’яви (опису) змінної. У більшості сучасних мов програмування всі змінні (ідентифікатори та тип) обов’язково слід об’явити.

Для збереження значень змінної для неї за її адресою в ОЗП виділяється ділянка пам’яті певного розміру.

Розмір ділянки залежить від типу даних, що зберігаються у змінній. Значення змінних зберігаються у закодованому вигляді. Тип даних визначає не тільки розмір ділянки в ОП, а й алгоритми кодування та розкодування значень змінної, які виконуються при потребі під час надання значень змінним, або під час отримання їх значень.

Таким чином: тип змінної визначає:

o розмір ділянки у ОЗП для збереження значень змінної;

Кожна змінна має область своєї дії, яка здебільше визначається місцем у програмі де її описано (об’явлено).

Бувають глобальні та локальні змінні.

Пам’ять для змінних може виділятися як автоматично, так і програмістом (вручну). Пам'ять, що було виділено автоматично – звільнюється теж автоматично. Пам’ять, що була виділена програмістом звільнюється програмістом або автоматично.

Пам'ять для змінних може виділятися як динамічно, так і статично. Для глобальних змінних пам'ять виділяється статично, а для локальниж, зазвичай, динамічно. Виділення та звільнення пам’яті програмістом може бути тільки динамічним.

1.5. Типи даних*

1.5.1. Арифметичні типи*

1.5.1.1. Дані цілого типу*

Математики використовують поняття цілого числа. Для них воно єдине у всіх випадках має ту саму сутність.

У програмуванні розмір ділянки оперативної пам’яті комп’ютера обмежується. При роботі з невеликими цілими використання великих ділянок для збереження даних – не виправдано.

Наведемо атрибути типів для опису змінних цілого типу:

• byte — цілі дуже короткі та тільки додатні цілі числа (обсяг у ОЗП - 1 байт) – від 0 до 28-1;
• integer — цілі короткі (обсяг у ОЗП - 2 байти, півслова) - від -215 +1 до 215-1(1 біт для збереження знака числа);
• longint — цілі довгі (обсяг у ОЗП - 4 байти, слово) - від -231 +1 до 231-1(1 біт для збереження знака числа);

1.5.1.2. Дані дійсних типів*

Значно складніша ситуація, ніж з поданням цілих чисел, існує з поданням дійсних чисел у пам’яті комп’ютера.

Подати, запам’ятати ірраціональні числа в комп’ютері не здійснюється, оскільки ірраціональне число має нескінченну дробову частину, а пам'ять комп’ютера - обмежена. Існує проблема з поданням і раціональних чисел з величезною точністю. Але для реальних розрахунків, навіть досить відповідальних, вистачає косності представлення математичних величин у обмежених за обсягом розмірах пам’яті. Схожа ситуація відбувається з величезними та малими числами. За рахунок використання порядку числа можна у обмеженій за обсягом пам’яті зберігати такі числа. Наприклад: число 5^{100 000 000} ми, як математики записуємо всього з використанням 10 позицій цифр.

single — дійсні короткі (4 байти, слово)

real — дійсні (6 байтів, півтора слова)

double — дійсні довгі (8 байтів, повійне слово)

extended — дійсні дуже довгі (12 байтів, потрійне слово)

Поиск по сайту: