Організаційно-правові основи заповідної справи в Україні

Охорона природних об'єктів законодавчо закріплена в Конституції України й у законі «Про охорону навколишнього природного середовища». Основним документом, що регламентує питання заповідної справи, є закон України «Про природно-заповідний фонд». Відповідно до цього закону, “природно-заповідний фонд (ПЗФ) являє собою ділянки суші і водяного простору, природні комплекси й об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну й іншу цінність і виділяються з метою збереження природної розмаїтості ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримки загального екологічного балансу і забезпечення фонового моніторингу навколишньої природного середовища”. ПЗФ є національним надбанням, щодо якого застосовується особливий режим охорони, відродження і відтворення. Україна розглядає ПЗФ як складову частину світової системи природних територій і об'єктів, що підлягають особливій охороні.

Мети і задачі створення об'єктів ПЗФ України, їхня класифікація

Території й об'єкти ПЗФ України можуть використовуватися в наступних цілях:

- природоохоронні;

- науково-дослідні;

- оздоровчі і рекреаційні;

- просвітительські і виховні;

- моніторингові.

.Об'єкти ПЗФ поділяються насамперед на природні (природні) і штучні.

До природного відносяться природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища. Штучно створені об'єкти ПЗФ - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва.

Об'єкти ПЗФ у залежності від їх екологічної і наукової цінності мають загальнодержавне чи місцеве значення.

Природні і біосферні заповідники і національні природні парки завжди є об'єктами загальнодержавного значення. Інші категорії об'єктів можуть мати як загальнодержавне, так і місцеве значення.

До способів збереження територій і об'єктів ПЗФ відносяться:

- установлення заповідного режиму;

- організація систематичних спостережень за станом об'єкта;

- проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ збереження й ефективного використання об'єкта;

- дотримання вимог охорони об'єкта при здійсненні господарської, управлінської і т.п. діяльності;

- установлення підвищеної відповідальності за порушення режиму охорони і використання, а також за знищення чи ушкодження природних комплексів і об'єктів.

Режим об'єктів ПЗФ – це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, що визначають правовий статус, мети і задачі, характер припустимої діяльності, порядок охорони, використання і підтримки природних комплексів.

Режим територій і об'єктів ПЗФ установлюється з урахуванням їх статусу і призначення, тобто приналежності до однієї з нижче перерахованих категорій.

1.Природні заповідники (ПЗ). ПЗ визначаються як ділянки землі чи водяного простору, де в природному стані охороняються типові або унікальні для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їхніх компонентів.

Мети ПЗ - природоохоронна і науково-дослідна, у ряді випадків - просвітительсько-виховна.

На територіях (акваторіях) ПЗ забороняється господарська і будь-яка інша діяльність, що суперечить цілям і задачам об'єкта. Тільки у випадку екстреної необхідності, по клопотанню чи рішенню дирекції заповідника, можуть здійснюватися заходи щодо ліквідації наслідків аварій чи стихійних лих.

2. Біосферні заповідники (БЗ). Це об'єкти, цілком аналогічні природним заповідникам, однак маючі не тільки загальнодержавне, але і міжнародне значення через особливу екологічну цінність. БЗ завжди являє собою природну екосистему, типову для однієї з природнокліматичних зон планети (наприклад, арктичної пустелі, темнохвойної тайги, південного лісостепу і т.п.). Таким чином, БЗ орієнтовані на екологічний моніторинг глобального масштабу як еталонні ділянки непорушеної біосфери.

3. Національні природні парки (НПП). Визначаються як території чи акваторії з особливо мальовничими природними об'єктами і рекреаційними традиціями. Мети створення НПП – збереження коштовних природних об'єктів і створення умов для організованого відпочинку. Режим охорони НПП диференційований по чотирьох зонах:

- заповідна (з режимом строгої охорони, як у природних заповідниках);

- зона регульованої рекреації (організація екскурсій і туристських маршрутів);

- зона стаціонарної рекреації (розміщення кемпінгів, готелів);

- господарська (розміщення населених пунктів і комунальних служб).

4. Регіональні ландшафтні парки (РЛП). Об'єкти ПЗФ, по цілям і задачам аналогічні НПП, але маючі не загальнодержавне, а місцеве чи регіональне значення. Як правило, включають елементи цікавого природного чи окультуреного ландшафту (гори, ділянки морського узбережжя, насадження і т.п.), традиційно використовувані для рекреації. Режим охорони диференційований, відповідний такий для НПП.

5. Заказники. Природні об'єкти, у межах яких постійно чи тимчасово заборонена (“замовлена”) господарська діяльність для збереження одного, декількох чи багатьох видів рослин і тварин і/чи загального ландшафту місцевості. Розрізняють ландшафтні, лісові, ботанічні, зоологічні (у тому числі орнітологічні, призначені для охорони одного чи декількох видів птахів; ентомологічні - відповідно для охорони комах; іхтіологічні - для охорони риб і ін.), гідрологічні, геологічні, карстово-спелеологічні заказники. Задачі - природоохоронна, науково-дослідна, просвітительська. Режим охорони порівняно м'який: будь-яка діяльність (у тому числі організований відпочинок), не суперечна цілям і задачам заказника, здійснюється з дотриманням загальних вимог природоохоронного законодавства.

6. Заповідні урочища. Це відособлені цілісні ландшафти невеликої площі, що зберегли функціонуючі природні екосистеми (лісові, степові, болотні і т.п.). Урочища можна назвати міні-заповідниками. Мети - природоохоронна, науково-дослідна, просвітительська. Режим охорони аналогічний такому для природних заповідників.

7. Пам'ятники природи. Це окремі унікальні природні утворення як живої, так і неживої природи. Підрозділяються на геологічні (скеля, оголення древніх порід і т.п.), гідрологічні (водоспад, гірське озеро і т.п.), ботанічні (легендарне дерево, гай реліктових рослин і т.п.), зоологічні (місцеперебування рідких тварин, птахів і т.п.), комплексні. На території пам'ятників природи забороняються усі види діяльності, що ведуть до деградації їхнього стану. Мети - природоохоронна, науково-дослідна, у значній мірі - пізнавальна і виховна.

8. Ботанічні сади. Об'єкти, створювані штучно з природоохоронною, науково-дослідною і просвітительсько-виховною метою. Задачі - вивчення, охорона, акліматизація, розмноження і пошук шляхів господарського використання типових і рідких видів місцевої і світової флори. Режим охорони здійснюється по чотирьох зонах:

- експозиційної (відвідування всіма бажаючими в порядку, встановленому адміністрацією, як правило, організованими екскурсіями);

- наукової (відвідування тільки співробітниками з метою вивчення рослин і догляду за ними, іншими особами - з дозволу адміністрації);

- заповідної (відвідування тільки співробітниками з метою наукового спостереження);

- адміністративно-господарської.

9. Зоологічні парки. Об'єкти, створювані штучно з природоохоронною, науково-дослідною і просвітительсько-виховною метою. Задачі - вивчення, охорона, відтворення і розробка наукових основ розведення в неволі типових і рідких видів місцевої і світової фауни; повернення вирощених тварин у природні місцеперебування. Охоронювані зони:

- експозиційна (для стаціонарного вмісту тварин і просвітительської роботи з відвідувачами);

- наукова (відвідування в порядку, встановленому адміністрацією);

- рекреаційна (для відпочинку й обслуговування відвідувачів);

- адміністративно-господарська.

10. Пам'ятники садово-паркового мистецтва. Визначаються як штучно створені зразки паркового будівництва, охоронювані з науковою, виховною, просвітительською і рекреаційно-оздоровчою метою. На території допускається масовий відпочинок населення й екскурсії. Здійснюється відхід за посадками (рубання, підрізування, підсадження), формування і збереження композицій з дерев, чагарників, квітів і газонних трав. Охорона здійснюється з метою запобігання збитку цілям і задачам об'єкта; може використовуватися і режим охорони, аналогічний такому для ботанічних садів.

11. Дендрологічні парки. Штучно створені об'єкти, охоронювані з науковою, просвітительською і рекреаційною цілями. Об'єктами охорони є дерева і чагарники місцевої і закордонної флори, їхньої композиції, алеї, гаю і т.п. Дендропарки загальнодержавного значення є науково-дослідними установами. На території забороняється діяльність, що суперечить цілям і задачам дендропарків і загрозлива збереженню колекцій. Допускається диференційований режим охорони, аналогічний такому для ботанічних садів.

6.3. Охорона територій і об'єктів ПЗФ.

Охорона заповідних об'єктів загальнодержавного значення покладається на служби в складі адміністрації об'єктів цієї категорії. Охорона об'єктів ПЗФ місцевого значення здійснюється суб'єктами, у веденні яких вони знаходяться.

Працівники служб охорони мають наступні повноваження:

- вимагати в громадян і офіційних осіб пояснень із приводу порушення режиму об'єкта ПЗФ;

- вимагати в громадян і офіційних осіб посвідчення права діяльності в межах об'єкта ПЗФ;

- встановлювати особистість порушника;

- складати протоколи порушення законодавства і відправляти їх відповідним органам для залучення винних до відповідальності;

- вилучати в порушників предмети незаконного використання ресурсів, транспортні засоби, документи;

- проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів, знарядь і отриманої продукції;

- безперешкодно перевіряти діяльність організацій і транспортних засобів у межах територій об'єкта ПЗФ на предмет дотримання законодавства про охорону навколишнього середовища й об'єктів ПЗФ;

- вносити пропозиції у відповідні державні органи про призупинення, припинення, обмеження діяльності, що суперечить законодавству про ПЗФ.

Працівникам служби охорони може у встановленому порядку надаватися право носіння форми і зброї під час виконання службових обов'язків.

Державний контроль за дотриманням режиму територій і об'єктів ПЗФ здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища чи його органи на місцях, а також спеціально уповноважені державні органи.

Поиск по сайту: