АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Аналіз обсягів і динаміки виробництва продукції

Читайте также:
  1. Автоматизація виробництва
  2. Алонж аналіз
  3. Аналіз алгоритмів
  4. Аналіз асортименту і структури продукції.
  5. АНАЛІЗ БІОСИГНАЛІВ
  6. Аналіз виконання договірних зобов'язань по відвантаженню продукції
  7. Аналіз використання виробничих потужностей
  8. Аналіз використання виробничого обладнання
  9. Аналіз використання робочого часу
  10. Аналіз витрат за економічними елементами та статтями.
  11. Аналіз витрат за економічними елементами.
  12. Аналіз витрат за статтями калькуляції.

 

 

Аналіз звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва у звітному періоді в цілому по підприємству і в розрізі його основних виробничих одиниць (таблиця 2.1.17).

Таблиця 2.1.17. Обсяги виробництва товарної продукції

 

  Обсяги виробництва продукції, тис. грн Відхилення фактичного випуску продукції за звітний період
за ми-нулий період за звітний період від плану від минулогоперіоду
запланом фак-тично тис.грн % тис.грн %
Товарна продукція, тис. грн       +100 + 1,2 +500 +6,25
у т. ч. головне підприємство       +36 + 0,6 +336 +5,6
інші виробництва й філії       +64 +3,1 +164 +8,2
з них: філія № 1       +40 +13,3 + 60 +21,4
                 

 

Згідно з даними таблиці 2.1.17, роботу підприємства з випуску продукції у цьому періоді слід вважати цілком задовільною. План з товарної продукції перевиконано на 1,2 %, а зростання проти минулого періоду становило 6,25 %. Усі виробничі підрозділи добре працювали, але інші виробництва й філії трохи випереджали за цими показниками головне підприємство. Найбільших успіхів досягла філія № 1, яка план виробництва виконала на 113,3 % і має найвищі темпи зростання товарної продукції проти минулого періоду (21,4%).

Аналіз випуску продукції протягом поточного місяця здійснюється на підставі оперативної інформації, яка нагромаджується в комп’ютерній базі даних і стосується загального обсягу, асортименту продукції, місця виробництва тощо як за день, так і наростаючим підсумком з початку місяця (таблиця 2.1.18). З цієї таблиці видно, що у філії № 2 відставання від планових даних за перший


Таблиця 2.1.18. Дані про виконання поточних планів виробництва продукції у філії № 2 у березні місяці

В тис. грн.

 

Виріб Час 1.03 2.03 …… 15.03 …..
за планом фактично відхилення(±) за планом фактично відхилення(±)   за планом фактично відхилення(±)  
Виріб А За день     –1     – 2        
З початку місяця     –1     –3     –10
Виріб Б За день     –2     –1       –1  
З початку місяця     –2     –3     –17
Виріб В За день   –2   –2        
З початку місяця   –2   –4     –2
Усього у філії № 2 За день     –5     –5       –1  
З початку місяця     –5     –10     –29

 

       
 
 
   

день становило 5, на кінець другого дня — 8, а на кінець дня 15 березня загальний борг виробничників уже дорівнював 29 тис. грн, причому більша частина цієї суми припадала на виріб «Б» (17 тис. грн). Оперативний аналіз обставин виробництва і з’ясування причин такого відставання від планових графіків у філії № 2 дасть змогу керівництву своєчасно й ефективно втрутитись у перебіг подій.

Аналіз обсягів виробництва продукції у звітному періоді можна доповнити вивченням рівнів виконання плану в поквартальному і річному розрізі. Якщо рівні виконання плану за цими проміжками часу помітно різняться, слід більш докладно з’ясувати причини такого становища і проаналізувати заходи, що вживалися адміністрацією підприємства для поліпшення ситуації з виконанням плану.

Ураховуючи складне економічне становище в країні, повсюдний спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на підприємстві і за попередні роки. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випуску продукції є найбільш слушним, оскільки нейтралізує вплив інфляції. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги вимірюють у незмінних цінах або цінах поточного року з відповідними перерахунками показників товарної продукції за попередні роки. У таблиці 2.1.19 наведено дані щодо фактичних обсягів випуску товарної продукції підприємством за останні п’ять років.

Дані таблиці 2.1.19 свідчать, що обсяги виробництва продукції на підприємстві № 1 у попередні три роки невпинно знижувались і тільки у звітному році, нарешті, почався зворотний процес. Падіння обсягів виробництва було й на спорідненому підприємстві № 2, і в цілому в галузі. Однак слід вказати, що на підприємстві № 1 спад виробництва був глибшим, ніж у галузі (50 % проти 38 %). Тому керівництву підприємства треба рішучіше братися за відновлення втрачених позицій на ринку.

Під час аналізу можна розраховувати середньорічні темпи зміни виробництва () або приросту (Δ ). Використовують для розрахунку формулу середньогеометричної:

.

У нашому прикладі середньорічні темпи зміни становили:

.

Таблиця 2.1.19. Динаміка виробництва продукції за п’ять років

 

Показники П’ятирічний період
1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік (минулий) 5-й рік (звітний)
Підприємство № 1          
Товарна продукція у незмінних цінах, млн грн   163,2 138,72    
% до попереднього року         106,25
% до першого року          
Підприємство № 2          
Товарна продукція у незмінних цінах, млн грн     88,56    
% до попереднього року          
% до першого року          
………          
Обсяг товарної продукції в цілому по галузі, млн грн          
% до попереднього року          
% до першого року          

 

Дані таблиці 2.1.19 можна використати для побудови відповідного графіка. Якщо при цьому мати ще й додаткову інформацію стосовно роботи окремих споріднених підприємств, то графічне відображення динаміки виробництва продукції набуває особливої наочності (рисунок 2.1.3).

Проаналізувавши загальні показники обсягу товарної продукції, слід визначити головні чинники, які спричинили негативні тенденції та окремі зриви завдань. Особливо ретельним має бути пошук внутрішніх негативних факторів, винних підрозділів і виконавців. Треба мати на увазі, що інколи зрив планових завдань з випуску продукції деякі виробничники й низові керівники пояснюють недоліками в плануванні, завищеними завданнями, які просто неможливо було виконати. Здебільшого ці виправдання бувають безпідставними, але коли їх кількість зростає і виконавці їх відповідно аргументують, керівництву підприємства треба обов’язково перевірити обґрунтованість планових розрахунків і взагалі якість поточного планування виробництва.

 

Рисунок 2.1.3. - Динаміка виробництва товарної продукції на двох споріднених підприємствах, млн грн.

 

Розроблення напружених, але реальних для виконання планів — першочергове завдання планового відділу. Не втручаючись в його справи, аналітик тільки повинен указати на явні недоліки в плануванні. Якщо ж стан планування потребує рішучіших дій, то відповідні рекомендації треба включити до переліку управлінських заходів для поліпшення справ на підприємстві.

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов’язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на державному рівні, тобто не залежали від підприємства. Проте внутрішні фактори заслуговують на особливу увагу. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшувати в складі рецептур дешевші компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Усі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва.

Регулювання рівня якості та зміна асортименту були переважними способами збільшення обсягів виробництва на підприємствах і в цілих галузях промисловості колишнього СРСР. До речі, сучасний ринок ефективно бореться з цими «хитрощами» простим зниженням попиту на вироблену в такий спосіб продукцію.

 

 

2.1.9. Аналіз асортименту продукції

 

 

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.

Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Проведемо аналіз виконання плану за асортиментом на підставі даних таблиця 2.1.20.

Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами.

Перший має назву «спосіб найменшого числа». Його суть полягає у виборі меншої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання. У таблиці 2.1.20 ці залікові суми разом становлять 8205 тис. грн. Отож, коефіцієнт асортиментності:

Кас = 8205 / 8400 = 0,977.

За другого способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів — 69,8 %, тобто коефіцієнт дорівнюватиме 0,698.

 

Таблиця 2.1.20. Виконання плану виробництва продукції за асортиментом

В тис. грн.

 

Вид продукції За минулий період Звітний період Зараховується у виконання плану
за планом фактично виконання плану, %
А       98,1  
Б       102,4  
В*        
Г          
Д  
Ж*     69,8  
З          
Інша продукція (6 видів)**       102,9  
Усього       101,2  

*«В» і «Ж» — нові види продукції.

** — усі планові завдання щодо окремих видів продукції виконано.

 

Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (Кн). Так, якщо планом передбачалось виробляти 12 видів продукції (6 з основної номенклатури і 6 у складі іншої продукції), а фактично план виконано тільки щодо 9 позицій, то цей коефіцієнт дорівнюватиме:

.

Отже, незалежно від способу підрахунку можна вважати, що план з асортименту нашим умовним підприємством не виконано.

Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення й оновлення. Перше пов’язують з кількісним збільшенням варіантів розфасування харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів і готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть просте розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але водночас — це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

Оновлення асортименту — це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту (Ко.а) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту (стосовно обсягу товарної продукції) на рівні 10,7 % [(400 + 500) × 100: 8400], але фактичне оновлення асортименту становило тільки 8,8 % [(400 + 349) × 100: 8500]. Отже, план з оновлення продукції теж не виконано.

Перспективним напрямом аналізу є розрахунок частки продукції, яка має товарні знаки, зареєстровані у вітчизняних і міжнародних організаціях. Наявність товарного знака на якусь продукцію і захист його на споживчому ринку свідчать про оригінальність виробу, його високу та стабільну якість.

Слід також ураховувати, що продукція з добре відомими товарними знаками, яка має сталий попит, — це об’єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов’язкового розв’язання проблеми, пов’язані із захистом товарної марки, у тому числі в судовому порядку.

Під час аналізу асортименту продукції, що її випускає підприємство, необхідно враховувати, наскільки цей асортимент є традиційним, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій. Не завадить зайвий раз нагадати, що самовільне (піратське) копіювання продукції з популярними в споживачів товарними знаками є злочином, що його має розглядати не економічний аналітик, а відповідні слідчі та судові установи.

За наявності додаткової інформації дуже корисним для оцінки асортименту був би розрахунок допоміжних показників — кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки обсягу товарної продукції. Бажано з’ясувати причини такого становища, вказати винних, розробити рекомендації для керівництва підприємства з метою поліпшення асортиментної ситуації.

Аналіз виконання поточних завдань з асортименту продукції слід доповнити дослідженням основних показників у динаміці (таблиця 2.1.21).

 

 

Таблиця 2.1.21. Динаміка показників оновлення асортименту та витрат на підготовку нових зразків продукції

 

Показник П’ятиріччя Найвищі показники в галузі
1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік (минулий) 5-й рік (звітний)
1. Кількість видів продукції            
у т. ч. з товарною маркою Ò    
2. Коефіцієнт оновлення асортименту (частка нових видів виробів в обсязі товарної продукції) 0,06 0,07 0,03 0,05 0,02 0,25
3. Обсяг витрат на науково-дослідні та конструкторські розробки:            
а) сума, тис. грн           ...
б) у % до загальних витрат на виробництво продукції   3,5   1,2 1,4  

 

Наведені в цій таблиці дані свідчать про те, що увага до вдосконалення асортименту продукції на підприємстві є недостатньою. Темпи оновлення асортименту продукції з кожним роком уповільнюються, що поступово призводить до морального старіння основної частки продукції, а отже, до втрати конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Завершуючи аналіз даних таблиці 2.1.21, слід оцінити витрати підприємства, що пов’язані з підготовкою нових зразків продукції, а також з науково-дослідними і конструкторськими розробками. Це особливо важливо для підприємств, які належать до наукомістких галузей і забезпечують необхідні темпи науково-технічного прогресу в країні в цілому. На підприємстві, що є предметом аналізу, ці витрати невпинно скорочуються і приблизно на порядок менші за найвищі показники в галузі. Така «економія» може тільки погіршити становище в майбутньому.

Насамкінець варто нагадати ще про одну важливу річ. Нині вже не можна пояснювати негативні зміни асортименту й структури продукції «об’єктивними» причинами, бо всі вони можуть бути оперативно нейтралізовані на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому будь-які відхилення від установленого плану — це просто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філіалів).

 

 

2.1.10. Аналіз структури випуску продукції

 

 

Нерівномірність виконання плану з окремих видів продукції призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури — це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

 

Таблиця 2.1.22. Виконання плану виробництва за структурою

В тис. грн.

 

Вид продукції Випуск продукції у звітному періоді Фактичний обсяг продукції за плановою структурою (підсумок гр. 4 · гр. 3) Залікова сума
за планом фактично
тис. грн питомавага, % тис.грн питома вага, %
             
А   19,1   18,5    
Б   25,0   25,3    
В   4,8   4,7    
Г   10,7   12,7    
Ж   5,9   4,1    
З   8,3   8,1    
Інші   26,2   26,6    
Усього            

 

Використовуючи вихідні дані таблиці 2.1.20, побудуємо нову таблицю — 2.1.22. У залік виконання плану виробництва кожного виробу (табл. 2.1.22, гр. 7) береться менша величина показника порівняння граф 6 і 4. Отриманий результат (гр. 7) ділять на величину фактичного випуску товарної продукції. Коефіцієнт додержання планової структури (Кстр) становить:

Кстр = 8266 / 8500 = 0,972.

Проте цей показник за сучасних умов не має суттєвого значення. Більший інтерес становить вплив структурних (частіше асортиментно-структурних) зрушень на ключові показники підприємства (рисунок 2.1.4).

 

Рисунок 2.1.4. - Схема впливу асортиментно-структурних зрушень на головні показники підприємства

 

Виконаємо розрахунки впливу фактора асортиментно-структурних зрушень у виробництві та можливих інших факторів на обсяг товарної продукції. Вихідні дані для цього розрахунку вміщено в таблиці 2.1.23.


Таблиця 2.1.23. Дані про виконання плану виробництва продукції

 

Будівельні суміші За планом Фактично Фактичний обсяг за плановою структурою і плановими цінами (гр. 6 · гр. 4), тис. грн Фактичний обсяг і структура, але за плановими цінами (гр. 7 · гр. 4), тис. грн
кількість, т питома вага, % ціна, за 1 т грн сума, тис. грн. кількість, т питома вага, % ціна, за 1 т грн сума, тис. грн(гр. 7 · гр. 9)
за плановою структурою * за фактичною структурою
                       
Х             89,3     1016,96  
Y             4,3     31,36 33,6
Z             6,4     295,68 118,8
Усього               416,43     1287,4

 

* Підсумок графи 7 помножити на відповідні суми рядків у графі 3.

       
 
 
 
   
 

На підставі таблиці 2.1.23 (графи. 5, 10, 11 і 12) побудуємо розрахункову таблицю ланцюгових підстановок (таблиця 2.1.24).

 

Таблиця 2.1.24. Вартість товарної продукції за різних умов

В тис. грн.

 

Виріб Планові обсяг, структура й ціни Фактичний обсяг, планові структура й ціни Фактичні обсяг і структура, але планові ціни Фактичні обсяг, структура й ціни
X   1016,96    
Y   31,36 33,6  
Z   295,68 118,8  
Усього   1344,0 1287,4  

 

Способом ланцюгових підстановок підрахуємо вплив факторів на зміну обсягу товарної продукції:

1. Вплив зміни обсягу випуску продукції в натуральному вираженні

1344 – 1200 = + 144 тис. грн.

2. Вплив зміни структури випуску продукції

1287,4 – 1344 = – 56,6 тис. грн.

3. Вплив зміни цін

1166 – 1287,4 = – 121,4 тис. грн.

Усього: – 34 тис. грн.

Розрахунок цих факторів можна виконати і способом абсолютних різниць:

1. Вплив обсягу випуску продукції:

(2800 – 2500) 480 = + 144 000 грн.

2. Вплив зміни структури випуску продукції:

(1 287 400/2 800 – 480) 2 800 =

= (459,79 – 480) 2 800 = – 56 588 грн.

3. Вплив зміни цін:

(416,43 – 459,79) 2800 = – 121 408 грн.

Усього: – 33 996 грн.

Таким чином, зміна структури випуску продукції вплинула негативно (– 56,6 тис. грн), падіння цін у середньому зменшило випуск товарної продукції ще на 121,4 тис. грн і лише збільшення випуску продукції в натуральному вимірі було позитивним (+144 тис. грн).

За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості продукції. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів, у тому числі нехтування якістю продукції, нині зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Переконливим прикладом є робота взуттєвої промисловості, і взагалі всієї легкої промисловості України.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі знаком якості, або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз цей показник поновлюється); питома вага в загальному обсязі випуску продукції, що одержала товарні знаки.

Своєрідним знаком якості є фірмовий знак корпорацій, котрі відомі у світі як виробники якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути також і відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

— сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);

— марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);

— вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);

— строк служби (ресурс) і надійність;

— визнання одного з часткових показників якості провідним (міцність металів, калорійність харчових продуктів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

— гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

— наявність рекламацій, їхня кількість і вартість;

— кількість і сума штрафів за поставку неякісної продукції;

— відсоток браку;

— пониження сортності продукції за межами підприємства;

— відсоток повернення продукції для виправлення дефектів;

— відповідність моді;

— наявність і рівень попиту на даний виріб.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід віддавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення якості продукції. Найвдалішою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції. Цей показник використовують для продукції, яка допускає несуттєві відхилення певних ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог.

Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в таблиця 2.1.25.

 

Таблиця 2.1.25. Дані про виконання плану за сортністю продукції

 

Сорт Ціна за шт., грн За планом Фактично
кількість виробів, шт. частка,% сума, грн кількість виробів, шт. частка, % сума, грн
Вищий       18 000     21 000
1-й              
2-й              
Усього ´     23 280     28 560

 

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами.

Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових посортових перевідних коефіцієнтів, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту, тобто першого в нашому прикладі. Отже, для вищого сорту коефіцієнт становитиме 1,0 (10: 10), для 1-го — 0,9 (18: 20) і для 2-го — 0,8 (16: 20).

Далі розраховують середній коефіцієнт сортності множенням посортових коефіцієнтів на відповідну кількість продукції. Отримані умовні суми продукції треба додати й поділити на загальну кількість продукції.

Плановий коефіцієнт сортності:

Кп = (900 × 1,0 + 240 × 0,9 + 60 × 0,8): 1200 = 1164: 1200 = 0,97.

Фактичний коефіцієнт сортності:

Кф = (1050 × 1,0 + 180 × 0,9 + 270 × 0,8): 1500 = 1428: 1500 = 0,952.

Оскільки величина фактичного показника є меншою за планову, можна висновувати, що план за сортністю не виконано.

Існує також інший варіант розрахунку коефіцієнтів сортності. Для цього перевідні коефіцієнти слід помножити на відповідну частку кожного сорту (таблиця 2.1.26).

Таблиця 2.1.26. Розрахунок показників виконання плану за сортністю

 

Сорт Перевідний коефіцієнт сортності За планом Фактично
частка,% умовний показник, % (гр. 2 × гр. 3) частка,% умовний показник, % (гр. 2 × гр. 5)
Вищий 1,0        
1-й 0,9       10,8
2-й 0,8       14,4
Усього ´       95,2

 

Отже, фактичний показник — 95,2 % у перерахунку на вищий сорт, а плановий — 97 %, тобто план не виконано на 1,8 %.

Спосіб порівняння середньозважених цін. Цей спосіб дає змогу робити розрахунки без попереднього обчислення перевідних коефіцієнтів для кожного сорту. Суть цього способу полягає в розрахунку середньозважених цін. При цьому, якщо фактична середньозважена ціна одного виробу дорівнює плановій або більша за неї (Цср. ф ³ Цср. п), то план за сортністю вважається виконаним. Так, якщо планова ціна виробу становить 19,4 грн [23280 грн: 1200], а фактична — 19,04 грн [28560 грн: 1500], то зниження фактичної середньозваженої ціни порівняно з плановою свідчитиме про невиконання плану за сортністю.

Це дуже простий спосіб, але він має істотну ваду — його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству.

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному й натуральному вираженні. Цей спосіб дає більш високі темпи зростання обсягів у вартісному вираженні (Ів), ніж у натуральному (Ін), якщо при цьому зростає середня сортність продукції. Загалом план за сортністю буде виконано за умови додержання такого співвідношення:

Ів ³ Ін.

Так, у нашому прикладі відставання рівня виконання плану у вартісному виражені — 1,227 % (28 560: 23 280) порівняно з натуральним — 1,25 (15 000: 12 000) підтверджує факт невиконання плану за сортністю.

З усіх названих способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає небажаний вплив зміни асортименту продукції.

Завершуючи аналіз сортності продукції, виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунок факторів.

1. Зміна кількості виробленої продукції:

(1500 – 1200) × 19,4 грн = + 5820 грн.

2. Зміна якості (сортності) продукції:

(19,04 – 19,4) × 1500 = –540 грн

Усього: + 5280 грн.

Перевірка розрахунку: 28 560 – 23 280 = 5 280 грн.

Отже, збільшення обсягу виробництва за даними табл. 12.9 було зумовлене позитивним фактором зростання випуску кількості виробів — 5860 грн. Невиконання плану за сортністю спричинило зниження обсягу товарної продукції на 540 грн.

Вивчаючи якість виробу, слід неодмінно звернути увагу на його зовнішній вигляд, привабливість оформлення, наявність чіткої і змістовної інформації щодо складу речовин і способу споживання. Неабияку роль відіграє й упаковка або тара, якими користується підприємство. Економія на цих елементах товару є недопустимою, так само як і намагання замаскувати низьку якість товару яскравим зовнішнім виглядом, найсучаснішим дизайном та поліграфією, привабливою та коштовною упаковкою.

Останнім часом на упаковці, етикетках більшості не тільки імпортних, а й вітчизняних товарів бачимо чорно-білі смужки — штрих-код. Це — поширена у світовій практиці система маркування товарів. У ній закодовано необхідні дані про країну, підприємство-виробника та про саму продукцію. Розуміти мову штрихових кодів та вміти її використовувати особливо важливо нині, коли з’являється все більше як оригінальної продукції, так і, на жаль, її підробок, тим більше, що досвідчені товарознавці стверджують, що навіть однойменні товари тієї самої фірми, вироблені в різних країнах, можуть мати досить різні якісні характеристики.

Згідно з європейською системою кодування (EAN — 13), Україна має код 482, Молдова — 484, Росія — 460—469, Англія — 50, Франція — 30—37, Польща — 590, Німеччина — 400—440 тощо. Ігнорування штрихового кодування товарів слід розглядати як суттєвий недолік системи забезпечення якості на підприємстві.

Якщо на підприємстві бракує узагальнюючих показників якості продукції, то необхідно ширше залучати до аналізу побічні показники. Наприклад, у таблиці 2.1.27 наведено деякі з цих показників, які свідчать, що на підприємстві постійно існують досить серйозні проблеми, пов’язані з урегулюванням наслідків поставок неякісної продукції.

Особливо уважно слід проаналізувати одержані підприємством рекламації. Інформація про них є в юридичному відділі (у юрисконсульта) підприємства. Вивчення змісту одержаних рекламацій уможливлює розуміння суттєвості й масштабності проблеми якості продукції для підприємства. Слід з’ясувати, чи організовано роботу щодо аналізу рекламацій протягом року і чи вживаються відповідні заходи, спрямовані на усунення найбільш поширених технологічних негараздів та інших «вузьких місць» у діяльності підприємства.

 

Таблиця 2.1.27. Рекламації та інші побічні показники якості продукції

 

Показник У позаминулому періоді У минулому періоді У звітному періоді
1. Обсяг товарної продукції в цінах відповідного року, тис. грн 11 560    
2. Кількість одержаних рекламацій      
3. Загальна вартість забракованої (зарекламованої) покупцями продукції, тис. грн      
4. Те саме у % до обсягу товарної продукції 4,2 10,1 7,5
5. Кількість рекламацій, визнаних підприємством      
6. Те саме у вартісному виразі, тис. грн      
7. Те саме у % до обсягу товарної продукції 3,5 6,1 4,6
8. Відсоток повернення продукції на виправлення дефектів 2,5 5,0 2,1
9. Штрафи, сплачені за поставку неякісної продукції, тис. грн      

 

Аналізуючи рекламації, що надійшли до юридичного відділу, слід пам’ятати, що споживачі не завжди звертаються на підприємство, а іноді самостійно виправляють дефекти продукції. Ясна річ, що трапляються і необґрунтовані рекламації. Тому аналіз самих тільки рекламацій може дати лише загальне і неповне уявлення про фактичний рівень якості продукції.

Погана якість зумовлює і фінансові втрати. Так, у нашому прикладі тільки прямі збитки від сплати штрафів за неякісну продукцію у звітному періоді становили 62 тис. грн (у минулому 120 тис. грн). Від 2 до 5 % продукції покупці повернули для усунення дефектів. А ще треба було б підрахувати шкоду від втрати престижності товарів підприємства та скорочення замовлень постійних клієнтів. Отже, нині й справді настав час для докорінного поліпшення якості продукції на даному підприємстві.

 

 

2.1.11. Аналіз браку

 

 

Одним із побічних показників якості продукції вважається брак, тобто зіпсовані деталі, вузли й готові вироби.

Брак може бути непоправним і поправним. Останній за певних додаткових затрат праці та заробітної плати можна перетворити на якісну продукцію.

На відміну від загальної величини браку, тобто суми цін продукції, яку не можна реалізувати, втрати від браку — це ті витрати, які бере на свій рахунок, тобто на собівартість, підприємство. У таблиці 2.1.28 наведено порядок розрахунку цих двох сум.

Під час аналізу підраховують не тільки загальну суму браку, а й відносну його величину (% браку). Останній показник є дуже зручним для вивчення динаміки утворення браку. Далі необхідно вивчити види, причини й місця виникнення браку. Важливим є визначення також винуватців браку, рівня їхньої кваліфікації і сумлінності.

 

 

Таблиця 2.1.28. Брак і втрати від браку

В тис. грн.

 

Показник За мину-лий період За звітний період Відхилення
1. Собівартість забракованих виробів і деталей     –2
2. Витрати на виправлення браку     –3
3. Загальна сума браку (ряд. 1 + ряд. 2)     –5
4. Вартість браку за ціною використання     +1
5. Суми, утримані з постачальників за неякісні матеріали та комплектуючі вироби     –1
6. Суми, утримані з винуватців браку   –1
7. Усього повернуто та утримано (ряд. 4 + ряд. 5 + ряд. 6)     –1
8. Втрати від браку (ряд. 3 – ряд. 7)     –4
9. Виробнича собівартість продукції     ´
10. Частка в собівартості продукції, %      
а) браку продукції 0,64 0,56 –0,08
б) втрат від браку 0,54 0,48 –0,06

 

Серйозною проблемою може стати так званий прихований брак, який з різних причин не обліковується під час визначення обсягів робіт, хоч уникнути при цьому фіксації перевитрат ресурсів здебільшого неможливо, як неможливо приховати збільшення питомих витрат основних ресурсів на одиницю відповідної продукції.

Прихований брак може мати статус доброякісної продукції (передовсім це стосується деталей, вузлів і напівфабрикатів). Таке явище є наслідком зменшення вимогливості відділу технічного контролю або його недбалості.

Прихований брак створює враження доброї організації виробництва, його безпроблемності. Проте він накопичується в складі незавершеного виробництва і поступово збільшує ту його частку, котра непридатна для дальшого виробництва. Він порушує ритм роботи і спричиняє несподівані збитки в майбутньому. Саме тому головні зусилля адміністрації слід спрямовувати не на виправлення вже допущеного браку, а на повсякденну профілактичну запобіжну роботу.

Отже, оперативний аналіз випуску продукції має включати як обов’язковий елемент інформацію стосовно кількості зафіксованого браку, причин і місць його виникнення та вжитих запобіжних заходів.

Важливі умови профілактики браку:

— висока культура й організація виробництва;

— стабільний ритм роботи й постачання;

— запровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

— підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінованості й відповідальності.

Варто пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє загальне погіршання її якості, як це іноді вважають. Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів та існуючої організації виробництва. Боротьба з високим рівнем браку та низькою якістю продукції потребує не розроблення поточних заходів, а створення збалансованої і складної системи бездефектної праці.

 

 

2.1.12. Аналіз ритмічності виробництва

 

 

Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дає можливість рівномірно випускати продукцію і відповідно виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічною вважається така робота, коли продукція виробляється рівними частинами за будь-які однакові проміжки робочого часу.

За ритмічного виробництва можлива неритмічність випуску продукції, коли під час складання виробу забракне хоча б однієї деталі або вузла. У принципі можлива й інша ситуація, коли рівномірно випускається продукція, але існують певні збої у виробництві окремих деталей (напівфабрикатів).

Є багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства. Однак навіть найпростіші з них достатньо надійно характеризують це явище.

Наприклад, на підприємствах серійного виробництва з великою номенклатурою виробів про ритмічність можна судити виходячи з випуску продукції за п’ятиденку або декаду (з урахуванням тривалості виробничого циклу). Для цього складають таблицю, де зазначають відповідні обсяги виробництва за місяць у розрізі окремих декад (п’ятиденок). Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності (Критм), який розраховується способом найменшого числа. У таблиці 2.1.29 наведено дані для такого розрахунку.

 

 

Таблиця 2.1.29. Дані щодо випуску продукції в подекадному розрізі

 

Декада Обсяг виробництва за місяць, % Зараховується в плановий ритм, %
за планом фактично
Перша      
Друга      
Третя      
Усього      

 

За даними таблиці, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,87, що свідчить про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці.

Якщо потрібно проаналізувати ритм роботи за квартал або рік, то відповідно визначають обсяг виробництва за планом і фактично у перші, другі та треті декади, а потім діють, як під час аналізу даних за місяць.

За браком планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритмічності.

Наприклад, у розпорядженні аналітика є інформація таблиці 2.1.30.

 

Таблиця 2.1.30. Випуск товарної продукції у січні 2000 року

В тис. грн..

 

Декада За планом Фактично
Перша  
Друга  
Третя  
Усього    

 

Брак планової інформації щодо подекадного випуску продукції, на перший погляд, не дає змоги розрахувати коефіцієнт ритмічності. Але згадавши, що ритмічність — це однакові обсяги випуску продукції за однакові проміжки робочого часу, ці дані можна легко обчислити. Виходимо з того, що йдеться про січень 2000 року, а в ньому за календарем 19 робочих днів, з яких на першу декаду припадає 4, на другу — 8, а на третю — 7 днів, тобто за середньодобового випуску продукції за планом у 16 тис. грн (304: 19) планові завдання в розрізі декад становитимуть відповідно 64, 128 і 112 тис. грн (таблиця 2.1.31).

 

Таблиця 2.1.31. Вихідні уточнені дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності виробництва у січні 2000 року

 

Декада За планом Фактично Зараховується в плановий ритм, %
тис. грн питомавага, % тис. грн питома вага, %
Перша (4 робочі дні)          
Друга (8 робочих днів)          
Третя (7 робочих днів)          
Усього          

 

Якщо залік виконувати на підставі відносних показників (а це найбільш об’єктивний у даному разі показник), то коефіцієнт ритмічності дорівнюватиме:

Критм = (20 + 35 + 37): 100 = 0,92.

Отже, робота підприємства в січні була неритмічною.

На підприємствах дрібносерійного виробництва або з тривалим виробничим циклом, а також із сезонними коливаннями обсягів продукції план може передбачати нерівномірний випуск продукції. Тому оцінка ритмічності дається з урахуванням планових сум, передбачених у графіках.

Після того, як буде з’ясовано міру ритмічності роботи, слід перейти до вивчення основних чинників, які зумовлювали можливі порушення ритму (рисунок 2.1.5). Треба мати на увазі, що вирішальними можуть виявитися лише кілька або навіть один з указаних чинників.

Неритмічність роботи властива багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої «хвороби», а й її наслідки, а саме:

¾ збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів;

¾ погіршання якості продукції;

Рисунок 2.1.5. - Фактори, які впливають на ритмічність випуску продукції

— збільшення собівартості продукції;

— порушення ритму відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;

— погіршання виробничого клімату і посилення плинності кадрів;

— сплата штрафів за порушення строків поставок продукції;

— виникнення інших небажаних проблем.

Ритмічність тісно пов’язана з комплектністю виробництва, тобто пропорційністю, збалансованістю виготовлення окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Комплектне виробництво забезпечує нормальний процес складання готових виробів. Для визначення показника комплектності виробництва використаємо дані таблиці 2.1.32.

Таблиця 2.1.32. Дані для розрахунку комплектності виробництва виробу «а» у філії № 1

 

№ деталі Витрати деталей на один виріб Випуск деталей, шт. Кількість комплектів, шт.
за планом фактично % виконання
           
           
           
           
Усього виробів   ´ ´  

 

Рівень комплектності виробництва визначає саме та деталь, яка стримує процес складання готового виробу. У нашому прикладі це деталь № 1, яка забезпечує складання тільки 90 штук виробів «А». Отже, коефіцієнт комплектності виробництва становить 75 % (90: 120).

Способом, що забезпечує запланований обсяг складальних робіт навіть за певних неузгоджень у поточному виробництві деталей, є незавершене виробництво. Тому, аналізуючи комплектність виробництва, треба звертати увагу і на комплектність залишків деталей і вузлів у незавершеному виробництві. Водночас треба пересвідчитись, наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку і плановій потребі.

Аналіз незавершеного виробництва починається з оцінки його загальної вартості і динаміки темпів зміни. Для цього можна використати дані бухгалтерських балансів підприємства (рядок 120) або дані залишків на рахунку 23 та оперативну інформацію стосовно виробництва окремих деталей і частин виробів.

У таблиці 2.1.33 наведено дані щодо загальних залишків незавершеного виробництва, а також певну додаткову інформацію, яку можна взяти у фінансовому відділі та з реєстрів бухгалтерського обліку.

Таблиця 2.1.33. Дані щодо залишків незавершеного виробництва станом на кінець кварталу

В тис. грн.

 

Показник На початок року На 1.04. На 1.07. На 1.10. На кінець року
1. Незавершене виробництво:          
норматив          
фактично          
відхилення +280 +240 +285 +340 +400
у тому числі:          
2. Вартість замовлень, які призупинено виконанням          
3. Вартість зайвих, зіпсованих та втрачених деталей, напівфабрикатів (оперативні дані планово-диспетчерського бюро)          

 

Згідно з даними таблиці 2.1.33, плановий приріст незавершеного виробництва передбачався в розмірі 70 тис. грн (620 – 550), або на 12,7 %. Фактично ж цей приріст становив 190 тис. грн (1020 –– 830), або 22,9 %. Зрозуміло, що це — негативний процес, адже збільшення випуску товарної продукції у звітному році проти минулого становило лише 6,25 %. До цього треба обов’язково додати, що наднормативні залишки незавершеного виробництва сягають половини і більше від встановленого нормативу і мають тенденцію до зростання. На кінець року вони становили вже 64,5 % від нормативу [(400: 620) 100].

Корисну інформацію для аналізу дає склад самого незавершеного виробництва. Дані таблиці 2.1.33 свідчать, що наднормативний запас цих залишків майже повністю складається з малорухомих, зайвих або взагалі втрачених деталей. Лише на початку й наприкінці року ці суми помітно зменшуються, що можна пояснити більш ретельними інвентаризаціями, які проводяться в цей період, і відповідними списаннями нереальних сум з балансу.

З метою наведення порядку слід ґрунтовніше вивчати склад незавершеного виробництва за окремими деталями та оцінювати відповідність реальних залишків чинним нормативам. Якщо з’ясовується, що мають місце суттєві відхилення і робиться висновок про некомплектність незавершеного виробництва, необхідно розробити заходи стосовно поліпшення оперативного планування і контролю за виробництвом. Слід також скоригувати системи нарахування заробітної плати, преміювання та матеріальної відповідальності за порушення графіків випуску окремих деталей і напівфабрикатів, за відповідне їх накопичення в залишках незавершеного виробництва.

 

 

Питання для самоперевірки

 

1. Яке значення має аналіз виробництва продукції, робіт і послуг за умов ринкових перетворень в Україні? Які завдання ставляться перед ним?

2. Як аналізувати обсяг товарної продукції? Які показники при цьому можна використовувати?

3. Які особливості аналізу динаміки обсягу виробництва продукції?

4. Назвіть можливі причини зміни обсягів виробництва продукції.

5. Як проводиться аналіз асортименту та структури випуску продукції?

6. Який порядок розрахунку коефіцієнтів асортиментності та структури випуску продукції?

7. Назвіть основні причини асортиментно-структурних зрушень під час виробництва продукції. На які показники можуть впливати ці зрушення?

8. Які показники використовують, аналізуючи якість продукції?

9. Назвіть основні способи, які застосовують, аналізуючи сортність продукції.

10. У чому полягають особливості аналізу бракованої продукції? Які причини породжують брак?

11. Які показники характеризують ритмічність виробництва та випуску продукції? Назвіть порядок розрахунку коефіцієнта ритмічності за різних умов.

12. Яка різниця між поняттями «комплектність виробництва» і «комплектність продукції»?

13. Які чинники впливають на ритм роботи підприємства?

14. Як проводиться аналіз залишків незавершеного виробництва продукції?

 

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.072 сек.)