АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПЕРЕДМОВА 7 страница

Читайте также:
  1. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 1 страница
  2. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 10 страница
  3. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 11 страница
  4. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 12 страница
  5. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 13 страница
  6. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 14 страница
  7. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 15 страница
  8. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 16 страница
  9. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 17 страница
  10. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 18 страница
  11. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 19 страница
  12. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 2 страница

Здійснюючи перевірку розрахунків за цими зборами, експерт зобов’язаний дослідити:

• правильність нарахування внесків і визначення страхових та­рифів;

• законність використання пільг;

• своєчасність перерахування коштів до цільових фондів;

• правильність відображення в обліку операцій з нарахування і сплати зазначених зборів.

9. Перевірка достовірності розрахункових і платіжних відомос­тей із заробітної плати.

Серед видаткових касових документів, за якими видається го­тівка, найбільшу питому вагу мають розрахунково-платіжні та пла­тіжні відомості. Саме завдяки підробленням у цих документах при­ховуються розкрадання грошей з каси, призначених для виплати заробітної плати.

Ці підроблення можуть бути викриті способом підрахунку під­сумків у розрахунково-платіжних відомостях як по горизонталі (рядках), так і по вертикалі (стовпцях). Кінцеві підсумки порівню­ють із сумою, зазначеною у видатковому касовому ордері та в пер­винних документах з нарахування заробітної плати.

Документування підроблень, викритих за допомогою арифме­тичної перевірки розрахунково-платіжної відомості, здійснюється на підставі таких документів:

• розрахунково-платіжна або платіжна відомість;

• видатковий касовий ордер;

• журнал обліку прибуткових та видаткових ордерів;

• касова книга та касовий звіт;

• наряди на оплату праці або табелі обліку робочого часу.

Вибірково можна перевірити, чи не записані в розрахунково-

платіжні відомості підставні особи. Для цього порівнюються прі­звища осіб, які внесені у відомість, з даними обліку особового складу підприємства. Порівнюються підписи працівників у відомо­сті на одержання заробітної плати за будь-який місяць і підписи на заявах про прийняття на роботу або у відомостях за попередні чо­тири—п’ять місяців. Це дозволяє розкривати випадки видачі заро­бітної плати підставним і вигаданим особам. У разі виявлення пев­ної суми готівки, яка одержана не тією особою, кому була призначена, через підроблення розрахунково-платіжної відомості, призначається ревізія з ініціативи органів внутрішніх справ.

10. Перевірка необгрунтованих виплат заробітної плати.

Способи необгрунтованих виплат заробітної плати можна розді­лити на дві основні групи:

• виплати, проведені за документами, необгрунтовано складе­ними бухгалтерськими розрахунковими працівниками;

• виплати, проведені на підставі документів, необгрунтовано складених іншими посадовими особами.

Необгрунтовані виплати заробітної плати, насамперед, здійс­нюються в разі виконання розрахунковими працівниками, що ве­дуть розрахунки із зарплати, обов’язків касира або в разі змови розрахункових працівників, які мають право підпису касових до­кументів.

Найбільш поширеними способами необгрунтованих виплат є:

• повторна виплата заробітної плати тим самим особам за той самий платіжний період;

• неправильний підрахунок у платіжних відомостях підсумко­вих сум, що належать до видачі та утримання із заробітної плати;

• видача позапланових авансів без подальшого їх утримання;

• виплата депонованих сум не тим особам, яким вони призна­чені.

Необгрунтовані виплати заробітної плати можуть робитися на підставі помилкових даних, що надаються робітниками, які ведуть облік виробітку та відпрацьованого часу. Наприклад, такі виплати можуть здійснюватися за рахунок:

• виплати заробітної плати за операції, які фактично не викону­валися;

• завищення розцінок.

11. Перевірка правильності оформлення відповідних документів на виплату депонованих сум.

Депонентом вважається особа, яка з тих чи інших причин своє­часно не отримала заробітну плату, додаткову заробітну плату, премію тощо. Ознакою можливих розкрадань грошових коштів че­рез привласнення депонованих сум може бути такий показник ви­користання трудових ресурсів, як відносно велика плинність кадрів на тому чи іншому підприємстві.

Механізм розкрадання готівки через привласнення депонованих сум полягає в тому, що касир у змові з бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або в депо­нентській відомості, або у видатковому касовому ордері. Проте за заробітною платою, яка не отримана своєчасно, працівник пізніше звертається в бухгалтерію, тому на практиці привласнення депоно­ваної заробітної плати, порівняно з привласненням інших видів грошової винагороди, зустрічається рідко.

Для виявлення та документування цього способу розкрадання грошових коштів необхідно проаналізувати такі документи:

• розрахунково-платіжну відомість (або платіжна відомість);

• депонентську відомість;

• видатковий касовий ордер;

• особистий рахунок та картку депонента;

• журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ор­дерів;

• касову книгу та касовий звіт;

• накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи;

• розрахунково-платіжні відомості, інші службові документи за попередній період, в яких містяться підписи депонентів.

У ході перевірки та аналізу документів порівнюються підписи працівників підприємства (у тому числі й звільнених), що зазначені в розрахунково-платіжній відомості, депонентській відомості чи у видатковому касовому ордері (залежно від того, за яким з цих до­кументів отримані готівкові кошти), з підписами у документах від­ділу кадрів. Визначається, чи вірно зроблено перенесення депоно­ваних сум з розрахунково-платіжної відомості до депонентської відомості, журналу обліку депонованих сум та депонентської карт­ки. За наявності підстав за ініціативою органу внутрішніх справ призначається ревізія. Після порушення кримінальної справи може бути призначена почеркознавча експертиза.

5.1.2. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з основними засобами

Основні засоби (згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби») — матері­альні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, зда­вання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного вико­ристання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Відповідно до Господарського кодексу України, основні засоби підприємства є головним елементом його матеріально-технічної ба­зи. Підприємству надано права володіння, розпорядження основ­ними засобами та використання їх. Здійснення цих прав неможливе без своєчасного їй правильного обліку всіх господарських операцій підприємства, і відповідності їх чинному законодавству.

У практиці проведення судово-бухгалтерських експертиз зло­вживання, пов’язані з основними засобами, зустрічаються відносно рідко. Значно частіше досліджуються матеріали у справах, пов’яза­них із крадіжками та нестачами малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Основними завданнями, які розв’язує судово-бухгалтерська і експертиза стану і операціїі з основними засобами та МІІІП, є:

• установлення правильності документального оформлення операцій з надходження, переміщення та використання основних засобі в та МШП;

• установлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку операцій з основними засобами та МІІІП вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку та звітності;


• установлення наявних фактів порушення чинного законодав­ства щодо правомірності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників підприємства в разі придбання, вико­ристання, реалізації і ліквідації окремих об’єктів основних засобів;

• установлення посадової особи, яка відповідальна за здійснення та документальне оформлення незаконної господарської операції;

• перевірка правильності віднесення окремих об’єктів до складу основних засобів та МІІІП;

• перевірка правильності нарахування амортизації, своєчасність та повнота віднесення її до витрат підприємства;

• установлення правильності визначення і списання збитків, що були понесені внаслідок ліквідації неповною мірою амортизованих об’єктів;

• перевірка правильності ведення обліку операцій, пов’язаних з реалізацією непотрібного і зайвого обладнання;

• визначення впливу операцій з основними засобами на оподат­ковуваний прибуток.

Об’єктами досліджень судово-бухгалтерської експертизи є будь- які господарські операції з основними засобами та МІІІП, які здійсню­валися на підприємстві протягом певного періоду. Експерт досліджує отримані від слідчого або суду інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, акти інвентаризаційних комісій, письмові пояснення мате­ріально відповідальних осіб, протоколи, накази та інші документи.

При цьому він перевіряє, чи був виконаний передбачений ін­струкцією порядок проведення інвентаризації, чи правильно офор­млені інвентаризаційні матеріали, чи обґрунтовані результати зі­ставлення облікових та фактичних даних про залишки цінностей.

Досліджуючи нестачі основних засобів та МІІІП, експерт- бухгалтер використовує первинні документи, матеріали інвентари­зації, усі бухгалтерські записи, надані для розгляду, які звіряються з первинними документами про надходження, вибуття і рух основ­них засобів та МТТТП.

Таким чином, об ’єктами дослідження операцій з основними за­собами та МІІІП є:

• реальність відображення в балансі;

• достовірність оцінки;

• надходження, вибуття та достовірність відображення їх в об­ліку;

• правильність нарахування та відображення в обліку амортиза­ції та зносу;

• дооцінка, уцінка, правильність відображення її в обліку та фі­нансовій звітності;

• стан збереження основних засобів та МТТТП.


Основні джерела інформації— норматнвні акти, якими керу­ється експерт-бухгалтер під час експертного дослідження операцій з основними засобами та МІІІП:

1) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні». Затверджений постановою ВР України від

16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

2) Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фонда­ми». Затверджений постановою ВР України від 21.12.2000 р. №2181-111.

3) Інструкція про порядок нарахування пені. Затверджена нака­зом ДПА України від 01.03.2001 р. № 77.

4) Інструкція про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. За­тверджена наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110.

5) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

Затверджене наказом Міністерства фінансів України від

31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлен­ня помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Мі­ністерства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

8) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні за­соби». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від

27.04.2000 р. № 92.

9) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Затверджене наказом Міністерства фінансів України від

20.10.1999 р. № 246.

10) Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.03 р. № 561.

11) Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгал­терського обліку. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

12) Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріа­льних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Затверджена наказом Міністерства фі­нансів України від 11.08.1994 р. № 69. Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за №202/ 412. (зі змінами і допов­неннями).

До фактографічної інформації належать:

• акт прнймання-передачі основних засобів 03-1;

• акт ириймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів 03-2;

• акт на списання основних засобів 03-3;

• акт на списання автотранспортних засобів 03-4;

• інвентарна картка обліку основних засобів 03-6;

• опис інвентарних карток з обліку основних засобів 03-7;

• розрахунок амортизації основних засобів 03-15, 03-16;

• інвентаризаційні описи;

• облікові регістри синтетичного обліку основних засобів та МТТТП (відомості, журнали, книги);

• рахунки Головної книги, які призначені для обліку основних засобів, їх зносу та МШП (10 «Основні засоби», 13 «Знос необорот­них активів», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та ін.);

• бухгалтерський баланс звітного періоду;

• звіт про рух основних засобів;

• фінансова звітність за попередній звітний період;

• контракти, договори про оренду, страхові поліси;

• комп’ютерна інформація;

• наказ про облікову політику в частині обліку основних засобів та МТТТП.

(У цьому переліку фактографічної інформації наведено не всю базу даних, а лише основну).

Під час проведення експертного дослідження операцій з основ­ними засобами та МТТТП використовують такі основні методичні прийоми: розрахунково-аналітичні, документальні, прийоми ариф­метичної, зустрічної перевірки, фактичного контролю, дослідження облікових даних, прийоми узагальнення і реалізації результатів експертизи та ін.

Відповідно до Господарського кодексу України основні засоби підприємства є головним елементом його матеріально-технічної ба­зи. Підприємству надані права володіння, розпорядження основни­ми засобами та їх використання.

На початку дослідження експерт-бухгалтер повинен установити правомірність віднесення окремих об’єктів до основних засобів. Основні засоби, які будуть визнані непридатними для використан­ня протягом звітного періоду, мають бути списані на витрати цього періоду за їхньою залишковою вартістю.

Експерт мусить упевнитися в тому, що основні засоби, які за даними бухгалтерського обліку повністю зношені, не можуть при­нести в майбутньому економічної вигоди, переоцінені за їхньою залишковою вартістю і відображені у складі необоротних активів підприємства. Важливим завданням експерта-бухгалтера є також перевірка правильності формування первісної вартості основних засобів, що визначено в П(С)БО 7.

Якщо підприємство придбаває основні засоби, які були в експлу­атації, то, зараховуючи їх на баланс, потрібно відобразити і суму пе­реданого зносу (продавець повинен указати її в акті приймання- передачі). У разі безкоштовного отримання основних засобів вони мають бути оцінені за ринковою, а не за залишковою вартістю.

Експерту-бухгалтеру слід також пам’ятати, що за основними за­собами справедлива вартість визначається в разі:

• безкоштовного передавання основних засобів;

• якщо основні засоби отримані внаслідок бартерних операцій;

• якщо основні засоби передані як внесок до статутного капіталу.

Експерт-бухгалтер мусить також перевірити операції з МІІІП, а

саме:

• закріплення МШП за конкретними відповідальними особами, правильність оформлення документами операцій з експлуатації МШП та їх оперативного обліку;

• перевірку правильності нарахування зносу МІІІП та включен­ня його до виробничих витрат. Треба мати на увазі, що підприємст­во самостійно встановлює метод нарахування зносу МШП, і цього методу воно має дотримуватися протягом року.

Експерт-бухгалтер також застосовує дані податкового обліку. Це робиться, насамперед, для правильності визначення об’єктів оподаткування. Так, згідно зі ст. 4 Закону України «Про оподатку­вання прибутку підприємств», прибуток як об’єкт оподаткування визначається способом зменшення скоригованого валового прибут­ку за звітний період:

• на суму валових витрат;

• суму амортизаційних відрахувань.

Крім того, експерту-бухгалтеру необхідно дослідити матеріали ін­вентаризації основних засобів і МІІІП та звернути увагу на точність визначення збитку, який підлягає відшкодуванню винними особами.

Під час дослідження матеріалів інвентаризації основних засобів, крім вказаних вище питань, експерт-бухгалтер повинен розглянути такі моменти:

• правильність віднесення до основних засобів матеріальних цінностей, що перебувають на балансі господарського органу;

• точність визначення балансової вартості основних засобів на початок кожного звітного періоду;

• обґрунтованість індексації основних фондів;

• правильність нарахування амортизації (зносу) основних засо­бів тощо.

Нематеріальними активами визнаються немонетарні активи (тобто всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебітор­ської заборгованості у визначеній сумі грошей), що не мають мате­ріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від під­приємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного ци­клу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в ад­міністративних цілях або для надання в оренду іншим суб’єктам господарювання.

Основними ознаками нематеріальних активів є:

— відсутність матеріально-речової форми;

— використання протягом тривалого часу;

— здатність бути корисними підприємству;

— висока міра невизначеності розмірів можливого у майбут­ньому прибутку завдяки їх використанню.

Основними об ’єктами в процесі експертного дослідження опе- рацій з нематеріальними активами є:

— склад нематеріальних активів (НМА), достовірність і повнота їх оцінки;

— правильність відображення в обліку надходжень, зносу (амо­ртизації) нематеріальних активів, реалізації та іншого вибуття;

— правильність відображення в обліку сум ПДВ, сплачених за придбані та введені в експлуатацію нематеріальні активи.

Основними завданнями експертного дослідження операціїі з нематеріальними активами є:

— відповідність бухгалтерського обліку нематеріальних ак­тивів П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» та 19 «Об’єднання під­приємств»;

— правильність визнання необоротних активів активом;

— пооб’єктний облік активів;

— правильність встановлення термінів корисного використання та методів нарахування амортизації;

— правильність вилучення зі складу активів;

— визначення первинної вартості залежно від способу отриман­ня активів, щодо нематеріальних активів, то ПСБО передбачає де­кілька шляхів отримання НМА;

— відокремлення досліджень та розробок для визнання НМА;

— збільшення первинної вартості на суму витрат з поліпшення об’єкта;

— вибуття НМА;

— коректність надання інформації про активи у Примітках до фінансової звітності.

Основні джерела інформації експертного дослідження операцііі

з нематеріальними активами:

1. Законодавча база, що рег\тює визнання, облік та оцінку не­матеріальних активів:

• Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт­ність в Україні»;

• Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій: затв. наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291 з наступними змінами і доповненнями;

• Інструкція про проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошо­вих коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, за­тверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.10.98 р. № 90 (зі змінами і доповненнями);

• Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтер­ського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356 (зі змінами і доповненнями);

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: затв. на­казом МФУ від 31.03.1999 р. № 87 зі змінами та доповненнями // Все для бухгалтера в торгівлі. — 2006. — № 29 (174). —17 липня. — С. 21—25.

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріа­льні активи»;

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств»;

• Положення про документальне забезпечення записів у бухгал­терському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 (зі змінами і доповненнями) тощо.

2. Фактографічна інформація:

• акт приймання-передачі для обліку введення нематеріальних активів в експлуатацію;

• документи, що підтверджують створення нематеріальних ак­тивів, наприклад, кошториси витрат;

• положення (інструкції) про службові і комерційні таємниці;

• накази про віднесення конкретних об’єктів до ноу-хау;

• протоколи визначення строків корисного використання об’єктів ноу-хау;

• наказ про облікову політику підприємства;

• баланс;

• інвентаризаційні відомості та описи;

• відомість нарахування амортизації;

• реєстри аналітичного і синтетичного обліку до рахунків 12 «Нематеріальні активи», 133 «Накопичена амортизація нематеріа­льних активів», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчика­ми», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Типові порушення щодо операцій з нематеріальними активами:

• помилки в оформленні основних первинних документів з об­ліку нематеріальних активів;

• недотримання діапазону строків корисного використання не­матеріальних активів;

• неправильна кореспонденція щодо обліку операцій з при­дбання чи вибуття нематеріальних активів;

• недотримання порядку оцінки нематеріальних активів та не­правильне визначення ліквідаційної вартості;

• недотримання державної реєстрації об’єктів нематеріальних активів, які підлягають обов’язковій реєстрації;

• недотримання правильності обліку орендованих нематеріаль­них активів.

Методика експертного дослідження і методичні прийоми дослі­дження щодо операцій з нематеріальними активами аналогічна ос­новним засобам.

5.1.3. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з товарно-матеріальними цінностями

Запаси (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») — це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної гос­подарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого про­дажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання та надання послуг, а також управління підприємством.

Важливою умовою організації обліку запасів є їхнє достовірне групування. За призначенням запаси поділяються на такі види:

• сировина і матеріали;

• паливо;

• запасні частини;

• незавершене виробництво;

• готова продукція;

• товари;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• поточні біологічні активи.

Основними завданнями, які розв ’язує судово-бухгалтерська екс­пертиза операцій з матеріальними цінностями, є:

• установлення документального обґрунтування нестачі (лиш­ків) товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), розміру матеріальних збитків за відповідний період;

• установлення правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання і реалізації ТМЦ;

• визначення і підтвердження розміру матеріального збитку, за­вданого посадовими і матеріально відповідальними особами вна­слідок навмисних, корисливих правопорушень;

• встановлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних і норма­тивних актів з бухгалтерського обліку і звітності;

• підтвердження виявлених недоліків у організації бухгалтерсь­кого обліку, звітності і контролю фінансово-господарської діяльно­сті підприємства, що сприяли виникненню матеріальних;

• встановлення обґрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів;

• встановлення правильності визначення прибутку підприємст­ва, що обкладається податком, і розрахунок розмірів податків;

• встановлення причин, які сприяли навмисним зловживанням.

Об’єктами дослідження операцій з матеріальними цінностями є

господарські операції з матеріальними запасами, перевірка первин­них документів, що відображають їх надходження та витрачання, регістри синтетичного та аналітичного обліку, матеріали інвента­ризації, звіти та інші документи.

Таким чином, об’єктами дослідження операцій з матеріальними запасами є:

• реальність відображення в балансі;

• достовірність оцінки;

• надходження, вибуття та достовірність відображення їх в обліку;

• дооцінка, уцінка, правильність відображення їх в обліку та фінансовій звітності;

• стан збереження матеріальних запасів.

Основні джерела інформації:

І. Законодавчо-нормативна інформація:

1) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні». Затверджений постановою ВР України від

16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

2) Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фонда­ми». Затверджений постановою ВР України від 21.12.2000 р. №2181-111.

3) Інструкція про порядок нарахування та погашення пені. За­тверджена наказом Державної податкової адміністрації України від

01.03.2001 р. № 77.

4) Інструкція про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. За­тверджена наказом Державної податкової адміністрації України від

17.03.2001 р.№ 110.

5) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджене наказом Міністерст­ва фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповнен­нями).

7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

8) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

9) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

10) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправ­лення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

11) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від

20.10.1999 р. № 246.

12) Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгал­терського обліку. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

13) Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріа­льних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Затверджена наказом Міністерства фі­нансів України від 11.08.1994 р. № 69. Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за № 202/412 (зі змінами і доповнен­нями).

II. Фактографічна інформація:

• книга реєстрації договорів;

• книга реєстрації руху договорів;

• акт про приймання;

• накладна;

• прибутковий ордер;

• рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна;

• специфікація;

• довіреність;

• інвентаризаційні описи;

• картка складського обліку (кількісно-сумованого);

• товарний чек;

• вантажна митна декларація;

• податкова накладна;

• товарний звіт;

• журнал обліку довіреностей;

• журнал обліку витрат;

• відомість аналітичного обліку запасів;

• журнал обліку розрахунків, довгострокових та поточних зо­бов’язань;

• відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та за­мовниками;

• відомість аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками;

• комп’ютерна інформація;

• наказ про облікову політику в частині матеріальних запасів;

• рахунки Головної книги, які призначені для обліку матеріаль­них запасів (20 «Виробничі запаси», 25 «Напівфабрикати», 26 «Го­това продукція», 28 «Товари»),

(У цьому переліку законодавчо-нормативної та фактографічної інформації наведено не всю базу даних, а лише основну).

На практиці зустрічається досить багато порушень та корисли­вих зловживань, пов’язаних з розкраданням матеріальних запасів. І основним джерелом інформації, що надається бухгалтеру - експерту при цьому, є матеріали проведених інвентаризацій. Також багато порушень коїться через необгрунтоване списання нестач ма­теріалів, неправильне відображення в обліквнаслідокв пересортиці товарно-матеріальних цінностей.

Тому дослідження операцій з матеріальними запасами є одним з провідних у експертно-бухгалтерських дослідженнях.

Основним джерелом інформації, поданої бухгалтеру-експерту під час розслідування злочинів, пов’язаних із розкраданням матеріаль­них запасів підприємств, є матеріали проведених інвентаризацій.

Досліджуючи дані інвентаризації, експерт повинен з’ясувати:

• наскільки повно вона проведена;

• чи була присутня під час перевірки матеріально-відповідальна особа;


• які виявлені лишки й нестачі цінностей, і як вони відображені в бухгалтерському обліку;


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.028 сек.)