Структура та основні проблеми розвитку страхового ринку України

Поняття страхового ринку, його структура та розвиток в Україні

План

1. Поняття страхового ринку

2. Структура та основні проблеми розвитку страхового ринку України

Поняття страхового ринку

В умовах утвердження ринкових засад господарювання важливою передумовою забезпечення фінансової стабільності держави, її сталого економічного розвитку та загального добробуту е ефективне функціонування страхового ринку.

Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї.

Об'єктивними умовами функціонування страхового ринку є наявність:

- потреби в страхових послугах;

- об'єктів страхування, що мають споживчу вартість;

- суб'єктів страхування, що здатні задовольнити потреби або їх споживати.

Загальну організаційну структуру страхового ринку характеризують його суб'єкти та об'єкти.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні страхові послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). А перелік видів страхування, якими може користуватися страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

До основних суб'єктів страхового ринку належать:

- страховики;

- страхувальники;

- професійні аналітики страхових ризиків (непрямі страхові посередники);

- страхові посередники.

Функціонування страхового ринку пов’язане із такими показниками:

- страхове поле – наявність потенційних страхувальників певного виду страхування;

- страховий портфель – сукупність укладених компанією угод як з окремого, так і з усіх видів страхування.

Структура та основні проблеми розвитку страхового ринку України

В Україні періодом створення страхового ринку вважають початок 90-х років. Саме тоді виникли перші приватні страхові компанії, серед них: «Омета-Інстер», «Ризик», «Скайд», «Саламандра», «Скайд-вест», «АСКО-Прометей», «Росток», «Славія» тощо.

Страхова компанія – це юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Усі компанії страхового ринку України можна поділити таким чином:

1) за формою власності (приватні, акціонерні, взаємні, державні, урядові тощо);

2) за характером операцій (спеціалізовані, універсальні та перестрахувальні);

3) за територіальним критерієм (місцеві, регіональні, національні і транснаціональні);

4) за розміром статутного капіталу та обсягами нагромадження страхових платежів (великі, середні, малі).

Детальніше зупинимося на таких суб'єктах страхового ринку, як посередники:

Рис. 2 - Структура посередників страхового ринку України

Страховий посередник - це одна із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком.

Страхові агенти – це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору дорученнязі страховиком.

Страхові брокери - це юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності таздійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник, а також брокери не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страховоговідшкодування.

Актуарій - це офіційно вповноважена особа, котра, маючи відповідну фахову підготовку, за допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи і на котру покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди уможливлювали виконання компаніями своїх зобов’язань за виданими полісами.

Сюрвейєр – це експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі та інше майно, що приймається на страхування.

Аварійний комісар — це особа, яка на прохання страховика з’ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків (у страхуванні переважно транспортних ризиків).

Диспашер (джастер) — це фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між судном, вантажем і фрахтом.

До основних проблем розвитку національного страхового ринку належать: недосконалість страхового законодавства, фінансово-економічну нестабільність країни, відсутність державної цілеспрямованої політики щодо розвитку страхування та низьку страхову культуру населення.

Упровадження обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів наштовхнулося на перешкоди законодавчого характеру, існують випадки зволікання страхових компаній із виплатами страхових сум і страхових відшкодувань, неправомірних відмов від виплат усупереч страховому законодавству. Усе це свідчить про незадовільне державне регулювання страхової діяльності та недосконалу систему державного контролю за фінансовою надійністю страховиків.

Поиск по сайту: