I. Вивчення нового матеріалу

1. Значеннями змінних символьного типу є символ з таблиці певної таблиці кодування. У рядку var змінна символьного типу, значеннями якої є символи з таблиці символів з однобайтним кодом (наприклад, Windows-1251) описується так: var a: char (від англ. char acter – символ). А змінна символьного типу, значеннями якої є символи з таблиці символів з двобайтним кодом (Unicode) описується так: var a: widechar.

2. У правій частині команди присвоювання символ потрібно брати в одинарні лапки.

3. Для символів можна використовувати операції порівняння: =, <>, >, <, £, ³. З двох символів меншим вважається той, код якого менше. Використання цих операції дає змогу сортувати значення змінних символьного типу.

4. Для опрацювання символів можна використовувати такі стандартні підпрограми:

1. Функція ord ­ – повертає код заданого символу.

2. Функція chr - повертає символ за заданим кодом.

3. Замість функції chr можна використовувати знак #

5. Задача 1. Вивести в багаторядкове поле натуральні числа від 32 до 255 по 10 в один рядок і поруч з кожним числом – символ з відповідним кодом з таблиці Windows-1251.

6. Задача 2. Вивести в багаторядкове поле натуральні числа від 32 до 300 по 10 в один рядок і поруч з кожним числом – символ з відповідним кодом з таблиці Unicode.

7. Задача 3. Знайти інформацію про символи з кодами від 0 до 31. Зробити в зошиті відповідну таблицю: код - символ.

8. Рядок - це впорядкований набір символів. Тобто, рядок можна розглядати як одновимірний масив символів.

9. Змінна, значення якої є рядок, називається змінною рядкового типу. У Делфі розглядаються змінні трьох рядкових типів: string [n] (ShortString[n]), LongString, WideString.

10. Значенням змінної типу string [n] може бути рядок, максимальна довжина якого дорівнює n (n£255). Змінну цього типу можна вважати статичною, бо під її значення одразу виділяється n байтів, хоча реальна довжина рядка може бути й менше.

11. Змінні типів LongString і WideString є динамічними. Пам’ять для їх значень автоматично виділяється під час виконання програми залежно від реальної довжини відповідного рядка. Значенням змінної типу LongString є рядок символів з однобайтним кодом, а значенням змінної типу LongString є рядок символів з двобайтним кодом.

12. У правій частині команди присвоювання рядок потрібно брати в одинарні лапки.

13. Для рядків можна використовувати операції порівняння: =, <>, >, <, £, ³. З двох рядків меншим вважається той, у якого перший символ менше (у цьому випадку наступні символи не враховуються). Наприклад, 'алгоритм' < 'миша' (довжина рядка тут ролі не відіграє). Якщо перші символи рядків рівні, то меншим вважається той, у якого другий символ менше. І так далі. Якщо символи одного рядка співпадають з відповідними першими символами другого рядка і другий рядок має ще наступні символи, то перший рядок вважається меншим. Наприклад, 'стіл'<'стілець'.

14. Задача 4. У текстовому файлі розміщені рядки тексту. Сформувати одновимірний масив з цих рядків. Упорядкувати його за зростанням методом вибору. Вивести елементи впорядкованого масиву в інший файл.

15. Над рядками і змінними рядкового типу можна виконувати операцію злиття (об’єднання, конкатенації), яка позначається знаком +. Ця операція приєднує другий рядок до першого.

16. Для опрацювання рядків можна використовувати такі стандартні підпрограми:

1. Функція length ­(<рядок або змінна рядкового типу>) – повертає реальну довжину рядка.

2. Функція pos (<рядок 1 або змінна 1 рядкового типу>, <рядок 2 або змінна 2 рядкового типу>) - повертає номер символу ІІ рядка, починаючи з якого І рядок повністю входить до ІІ рядка. Якщо І рядок не є підрядком ІІ рядка, то ця функція повертає 0.

3. Функція copy (<рядок або змінна рядкового типу>, <номер символу>, <кількість символів>) – повертає підрядок вказаного рядка, починаючи з вказаного символу, вказаної довжини.

4. Процедура delete (<рядок або змінна рядкового типу>, <номер символу>, <кількість символів>) – видаляє частину вказаного рядка, починаючи з вказаного символу, вказаної довжини. Наступні символи, після видаленого підрядка, автоматично зміщуються вліво.

5. Процедура insert (<рядок 1або змінна 1 рядкового типу>, <рядок 2 або змінна 2 рядкового типу>, <номер символу>) – вставляє І рядок всередину ІІ рядка, починаючи з указаного символу. Символи І рядка, починаючи з указаного, автоматично зсуваються вправо. Якщо при цьому перевищується максимальна довжина статичного рядка, то зайві символи зникають. Помилка не видається.

17. Задача 5. У поле вводиться рядок, а в інше поле – символ. Підрахувати, скільки разів даний символ входить до даного рядка.

18. Задача 6. У поле вводиться рядок, а в інше поле – символ. З’ясувати, чи входить даний символ до даного рядка.

19. Задача 7. У поле вводиться рядок. Перевернути його. Перевернутий рядок вивести в інше поле.

20. Задача 8. У поле вводиться рядок. З’ясувати, чи є він перевертишем (паліндромом). Приклад смислового паліндрома, якщо ігнорувати пропуски: "А роза упала на лапу Азора".

21. Задача 9. У поле вводиться рядок, слова (послідовність букв) якого розділені одним пропуском. Сформувати одновимірний масив із слів цього рядка. Вивести елементи цього масиву в багаторядкове поле, по одному слову в рядок.

22. Задача 10. У поле вводиться рядок, слова (послідовність букв) якого розділені пропусками (одним або більше). Сформувати одновимірний масив із слів цього рядка. Вивести елементи цього масиву в багаторядкове поле, по одному слову в рядок.

23.

24.

Поиск по сайту: