Розвиток філософської думки в Україні

І. Перевірка виконання завдань самостійної роботи.

1. Поточна перевірка знань студентів (тестування).

2. Обговорення контрольних запитань (усно).

ІІ. Обговорення основних питань теми.

1. Поява і поширення філософських ідей в Княжу добу. Формування гуманістичних і реформаційних ідей в Литовсько-Польську добу.

2. Проблеми натурфілософії, теорії пізнання, логіки в Києво-Могилянській академії; етико-етичні та гуманістичні погляди. Ф. Прокопович, Г.Сковорода.

3. Філософська думка періоду національно-культурного відродження (кін. 18 - поч.20 ст.)

4. Новітня філософія (ХХ ст.): здобутки і втрати.

ІІІ. Оцінювання результатів навчальних досягнень студентів.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювати теоретичний матеріал із теми практичної роботи.

2. Оформити звіт: виконати завдання, зробити висновок (письмово); відповісти на поставлені запитання (усно).

• Розкрийте зміст основних типових рис української філософії.

• Чим зумовлювалася змістовна спрямованість філософського мислення Київської Русі?

• Окресліть, що було спільного та відмінного в ідеях західноєвропейського та українського гуманізму в епоху Відродження та Реформації.

• Охарактеризуйте зміст основних філософських ідей Г. С. Сковороди та їх роль у подальшому розвитку вітчизняної та європейської філософії.

• У чому полягає світоглядна особливість українського романтизму? Яку роль у ньому відіграють ідеї німецької класичної філософії?

• Окресліть зміст та концептуальну спрямованість вихідних ідей академічної (університетської) філософії в Україні XIX ст.

• Розкрийте зміст філософії П. Юркевича. В чому полягає її культурно-історичне значення?

3. Підготувати реферат:

1. Особливості, джерела й етапи становлення українського філософування.

2. Філософія Києво-Могилянської академії. Григорій Сковорода.

3. Філософія українського романтизму та академічна філософія (П. Юркевич).

4. Філософське обґрунтування української ідеї (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.).

Контрольні запитання

Розв᾿яжіть проблемні завдання:

1. «Поняття про виняткову цінність досвіду, при всій багатоманітності голосів на його користь, є погляд однобічний і обмежений. Основа умогляду покладе­на у внутрішню сутність нашого духу, так само, як і основа емпірії. Дух людсь­кий не безумовно діяльний у своєму мисленні та пізнанні; він пов'язаний відно­шеннями чуттєвими, потребує збуджень ззовні, але, з другого боку, він не є здатність, яка тільки страждає, тільки сприймає та відчуває; в ньому самому первісно покладені чисті форми і закони, за якими єдино він може і мусить діяти і при яких він діє самостійно, тому що спрямовує свою діяльність за законами й формами, тільки йому властивими... Отже, в нашій чуттєвості і сприйняттях дається точний зміст, а з глибини духу нашого черпається форма; в досліді - дійсність, в умогляді - необхідність; там билини, тут закони; там різноманітності, тут єдність. Ось причина, у крайньому разі, абсолютно одна­кові цінності досвіду та умогляду, а водночас їх обмеженість самих по собі; тут захована причина вічної боротьби між безформною наочністю та без­змістовною ідеальністю, а разом - основа потреби їхньої єдності...

Безумовно, філософія не дає нам такого спокою, якого шукає в ній більша частина людей; і той гірко обманювався, хто сподівався б на те, щоб знайти у філософії м᾿яке узголів᾿я, на якому б можна було відпочити від виснажливої праці дослідження істини, або ж без напруження духовних сил поринати у спо­кійне духовне засинання; внутрішній світ самозбудження не приходить ззовні, а виникає в нас і через нас».

Чи згодні ви з таким визначенням і характеристикою людського духу? Яка ваша позиція в цьому питанні?

Поиск по сайту: