АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Відновлення екосистем та їх компонентів

Читайте также:
  1. АРХІВИ ТА АРХІВНА СПРАВА ДОБИ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ І ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1917-1920 РР.)
  2. Еволюція одно- та багатоклітинних еукаріот. Формування наземних екосистем.
  3. Етап А – відновлення прохідності дихальних шляхів
  4. За визначенням Е. М. Лавриненко і М. В. Диліс, “ – екосистема в межах фітоценозу”.
  5. Різноманітність угруповань і екосистем
  6. Спроба відновлення стосунків із Антантою

1. ЭТАЛОННАЯ ЭКОСИСТЕМА – эталон(ы) природы, участок пространства (поверхностные литосферы, территория и акватория), отражающая состояние природы, принимаемое за естественное. Отличают собственно естественное, "девственное", доантропогенное состояние природы, т.е. в фазе экологического климакса, условно развивающегося в рамках чисто природно-эволюционной (вековой) динамики, и природно-антропогенное состояние природы, сложившееся в ходе исторического взаимодействия природы и общества. Последнее разделяют на "природу вчерашнего дня", находящуюся в состоянии экологического равновесия, бывшего в период исторически далекого прошлого, длительно существовавшего относительно щадящего природно-антропогенного режима (например, кочевого скотоводства в степях; постоянно опромышляемого охотниками, но не подвергающегося рубкам леса и т.п.) В связи с глобальным воздействием человечества на природу Земли фактически ныне изначально эволюционно естественных Э.э. сохранилось мало, только на 37% суши (Антарктида, Гренландия, очень слабо населенные леса, девственная тайга и т. п.).

2. Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

· встановлення заповідного режиму,

· організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів,

· проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання,

· додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз,

· запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони,

· здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання,

· встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів,

· проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері,

· проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

 

3. Діяльність людини призвела до трансформації природних екосистем і ландшафтів практично на всій території України. Території та об’єкти природно-заповідного фонду, хоч і меншою мірою, але також антропогенно змінені. Отож, крім режимних заходів збереження природних екосистем і ландшафтів, одним із важливих напрямків природоохоронної діяльності територій ПЗФ є відновлення (ренатуралізація) природних екосистем і їх компонентів. Відновлення природних ресурсів є одним з 10 стратегічних принципів Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Відновлювальні заходи відрізняються від власне режимної діяльності тим, що вони обмежені у часі, мають переважно одноразовий характер. Разом із тим, стабільне існування відновленого природного об'єкту може вимагати проведення у ньому постійних регуляційних заходів.

Заходи по відновленню природних екосистем, ландшафтів та їх компонентів можуть бути дуже різноманітними. Хоча склад цих заходів і методи їх реалізації визначаються станом природних екосистем, їх розміром, ступенем антропогенної зміненості, пріоритетами їх охорони та багатьма іншими чинниками, відновлювальні заходи в об’єктах ПЗФ можна згрупувати в п’ять основних напрямків (таблиця 1.7).

Таблиця 1.7. Основні напрямки відновлювальних заходів на територіях та об’єктах ПЗФ

Основний напрямок та спрямованість заходів Приклад
І. Покращання якості природних ділянок
І.а. Проведення робіт, які приводять до довготривалих змін фізичного середовища Відновлення природної морфології русел річок, зокрема - меандрів
І.б. Оптимізація внутрішньої просторової структури ландшафту Ліквідація доріг, будівель та інших антропогенних елементів ландшафту
І.в. Адаптація режиму, в тому числі господарських заходів до потреб пріоритетних об'єктів охорони Зміна методів ведення лісового господарства
ІІ. Створення нових природних ділянок
II.a. Зміна режиму, в тому числі господарського використання земель Припинення використання орних земель
ІІ.б. Сприяння занесенню видів, які мають бути в природних екосистемах Штучне занесення насіння степових рослин, лісорозведення
ІІІ. Збільшення площі існуючих природних ділянок  
IV. Створення нових популяцій окремих видів або їх активне збільшення в існуючих екотопах Введення в екосистему ключових видів, реінтродукція.

Література:

1. Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник. / За загальною редакцією М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К.: 2003. - 306 с.

2. Ковальчук А.А. Заповідна справа: науково-довідкове видання. Ужгород: підприємство „Ліра”, 2002. – 312 с.

3. Міждержавні природно-заповідні території. / Під загальною ред. Т.Л.Андрієнко. - Міжвідомча комплексна лабораторія наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України. Київ, 1998. - 132 с.

4. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації (під ред. д.б.н. проф. Т.Л. Андрієнко). – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 60 с.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)