АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Органи державного регулювання біржової діяльності

Читайте также:
  1. A. Характеристика нагрузки на организм при работе, которая требует мышечных усилий и энергетического обеспечения
  2. D. Физиологическое состояние организма, которое обусловлено характером питания
  3. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  4. I. Организационное начало.
  5. I. Организационный момент.
  6. I. Организация выполнения выпускной квалификационной работы
  7. II Организационные формы антиглобалистского движения.
  8. II. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності
  9. IX. ОРГАНИ ТРАВЛЕННЯ. ПОХОДЖЕННЯ
  10. Pациональная организация труда и отдыха в экзаменационный период
  11. V2: Организм и среда обитания.
  12. VІ. ПРАВОВІ І НОРМАТИВНО – ТЕХНІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

 

Не менш важливим питанням регулювання біржової діяльності є характеристика органів державної влади та управління, наділених відповідними повноваженнями, їх правовий статус та взаємодія на біржовому ринку.

Для регулювання вітчизняного біржового ринку та координації діяльності його учасників в Україні створено і функціонує система органів влади та державного управління, серед яких варто виділити такі.

 

Національний банк України (далі ‑ Національний банк) є центральним банком України, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, ‑ цінової стабільності.

Національний банк виконує й такі функції:

- виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

- встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

- організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

- визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

- визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

- здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

- забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами тощо[9].

Міністерство фінансів України (далі – Мінфін) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.

Основними завданнями Мінфіну є:

- забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

- забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

- реалізація державної політики у сфері випуску та проведення лотерей та ін.

Мінфін відповідно до покладених на нього завдань:

- бере участь у розробленні прогнозних показників і програм економічного і соціального розвитку України;

- здійснює у межах своїх повноважень операції з державним боргом з метою погашення та обслуговування державних боргових зобов’язань;

- подає в установленому порядку висновки про відповідність проекту рішення про здійснення запозичень до місцевих бюджетів чи іншої операції вимогам, установленим бюджетним законодавством, забезпечує ведення загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів;

- визначає порядок отримання короткотермінових позичок Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету;

- здійснює в установленому порядку випуск облігацій внутрішньої і зовнішньої державної позики, казначейських зобов’язань та інших державних цінних паперів, передбачених законодавством, визначає обсяг їх емісії за строком погашення у межах загального обсягу емісії тощо[10].

Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі ‑ соціального страхування), соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу.

Основними завданнями Мінпраці є:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, у тому числі інвалідів, ветеранів війни, праці, військової служби та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціального страхування, соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу;

- керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов’язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої сили;

- розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування;

- забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі всіх видів державної соціальної допомоги, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного віку тощо;

- забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян шляхом здійснення державного нагляду за додержанням роботодавцями вимог законодавства про працю;

- розроблення заходів, спрямованих на реалізацію політики грошових доходів населення;

- розроблення заходів, спрямованих на подолання бідності, в тому числі проведення аналітичної роботи з моніторингу показників бідності та соціального розвитку;

- забезпечення здійснення Пенсійним фондом України його функцій.

Мінпраці відповідно до покладених на нього завдань:

- забезпечує проведення моніторингу у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, у тому числі інвалідів, ветеранів війни, праці, військової служби та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціального страхування, соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу, аналізує тенденції та основні напрями розвитку процесів у зазначеній сфері;

- вивчає стан економічної активності населення, процеси у сфері зайнятості, професійного навчання, забезпечує регулювання ринку праці, складає за результатами вивчення прогноз динаміки ринку праці, розробляє програми зайнятості населення;

- сприяє працевлаштуванню населення, розробляє заходи, спрямовані на запобігання безробіттю, та забезпечує соціальний захист громадян, які тимчасово не працюють;

- проводить моніторинг створення робочих місць за сферами економічної діяльності, а також у розрізі регіонів, сприяє створенню умов для використання праці громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

- бере участь у визначенні обсягу і напрямів професійної підготовки спеціалістів вищими та професійно-технічними навчальними закладами; здійснює методичне та організаційне забезпечення, визначає обсяг і напрями професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації незайнятого населення;

- здійснює ліцензування господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном та забезпечує у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензійних умов провадження зазначеної діяльності;

- забезпечує проведення державної експертизи умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за проведенням атестації робочих місць;

- здійснює нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю;

- виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань[11].

Міністерство економіки України (Мінекономіки) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС.

Основними завданнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Указ Президента від 09.12.2010 №1085/2010) є:

- забезпечення формування та реалізації в межах своїх повноважень державної економічної політики, здійснення прогнозування та державного регулювання національної економіки, а також розроблення відповідних прогнозних і програмних документів;

- розроблення в межах своїх повноважень та забезпечення відповідно до законодавства реалізації державної регіональної політики, організація роботи, пов’язаної із створенням умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку країни та її регіонів;

- розроблення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики;

- сприяння розвитку ринкових відносин, конкурентного середовища, створенню належних умов для діяльності суб’єктів господарювання всіх форм власності; забезпечення реалізації державної політики у сфері технічного регулювання та захисту прав споживачів;

- забезпечення:

◦ реалізації в межах своїх повноважень державної політики з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС та координації діяльності органів виконавчої влади із зазначених питань;

◦ реалізації в межах своїх повноважень єдиної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції економіки України у світову економіку, співробітництва із СОТ (та вступу України до цієї організації; Україна є країною учасницею СОТ)

◦ реалізації державної політики у сфері співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міжнародними, у тому числі регіональними, організаціями;

◦ формування та реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері управління державним сектором економіки; розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері реалізації прав власності та реформування відносин власності;

◦ реалізації державної політики щодо запобігання банкрутству, сприяння створенню умов для здійснення процедур відновлення платоспроможності боржників, визнання боржників банкрутами;

◦ формування та реалізації в межах своїх повноважень державної політики щодо розвитку внутрішньої торгівлі та побутових послуг.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відповідно до покладених на нього завдань:

- проводить аналіз застосування інструменту валютно-курсової, грошово-кредитної політики в реальному секторі економіки, а також впливу ринку банківських послуг, валютного, фондового, страхового та інших ринків фінансових послуг на економічний розвиток держави;

бере участь у формуванні та реалізації принципів управління корпоративними правами держави, у здійсненні контролю за додержанням інтересів держави в управлінні її корпоративними правами та у процесі приватизації державного майна, у підготовці проекту переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації[12].

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель[13].

Фонд державного майна України (далі ‑ Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Основними завданнями Фонду є:

- захист майнових прав України на її території та за кордоном;

- здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств;

- здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності;

- здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів;

- сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

- розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання;

- змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства;

- здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації, зокрема несе ризик (відповідальність) у межах зазначеної частки;

- продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва;

- створює комісії по приватизації;

- укладає угоди з посередниками щодо організації підготовки до приватизації та продажу об’єктів приватизації;

- видає ліцензії посередникам;

- здійснює зв’язок з місцевими органами приватизації;

- вживає заходів до залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації;

- виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів;

- бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;

- представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових прав держави[14].

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі ‑ Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів.

Систему Комісії складають Комісія, її центральний апарат та територіальні органи. Територіальними органами Комісії є управління та відділення. Територіальні органи Комісії діють на основі положення, що затверджується Комісією, і координують свою діяльність з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Комісія утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голова Комісії, її члени призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Строк повноважень Голови Комісії та її членів становить сім років. Одна і та ж особа не може бути членом Комісії більше двох строків підряд.

Звільнення Голови Комісії та її членів до закінчення строку повноважень може мати місце лише за власним бажанням, а також у разі вчинення злочину та у зв’язку з неможливістю виконувати обов’язки за станом здоров’я.

Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання вимог законодавства у цій сфері;

4) захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо
запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних
паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах
своїх повноважень;

5) сприяння розвитку ринку цінних паперів;

6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

7) здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

- встановлює вимоги щодо випуску (емісії) та обігу цінних паперів та їх похідних, інформації про випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі іноземних емітентів (з урахуванням вимог валютного законодавства України), які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також установлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск;

- встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу, в тому числі цінних паперів іноземних емітентів, які здійснюють випуск цінних паперів на території України, та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск;

- видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України;

- здійснює реєстрацію випуску цінних паперів та інформації про їх випуск, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України; перевіряє під час реєстрації відповідність поданих для реєстрації документів вимогам законодавства України; веде загальний реєстр випуску цінних паперів;

- встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України;

- встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність із цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, анулює ці дозволи (ліцензії) в разі порушення вимог законодавства про цінні папери, визначає перелік відомостей, які повинні подавати торговці цінними паперами протягом строку дії дозволу;

- встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фондових бірж та позабіржових торговельно-інформаційних систем, призначає державних представників на фондових біржах, які уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж, державних представників у депозитаріях та торговельно-інформаційних системах;

- встановлює порядок і реєструє саморегулівні організації, що створюються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- затверджує зразок свідоцтва про реєстрацію об’єднання професійних учасників ринку цінних паперів як саморегулівної організації та видає таке свідоцтво;

- встановлює вимоги та стандарти щодо обов’язкового розкриття інформації емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, забезпечує створення відповідно до законодавства інформаційної бази даних про ринок цінних паперів;

- проводить сертифікацію фахівців з питань фондового ринку;

- здійснює контроль за випуском та обігом цінних паперів, крім приватизаційних; розробляє та організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства України про цінні папери;

- видає дозволи, встановлює стандарти і правила діяльності, реєструє випуск та інформацію про випуск інвестиційних сертифікатів, скасовує реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;

- встановлює перелік цінних паперів, що обслуговуються Національною депозитарною системою;

- встановлює порядок збільшення статутних фондів акціонерних товариств;

- веде реєстр інститутів спільного інвестування, здійснює реєстрацію цих інститутів, їх регламентів та змін до них;

- контролює відповідно до законодавства системи ціноутворення на ринку цінних паперів;

- веде реєстр об’єднань фінансових установ, які здійснюють діяльність на ринках цінних паперів та їх похідних;

- визначає порядок ведення та веде реєстр аудиторів і аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринках цінних паперів та їх похідних;

- виконує інші функції, покладені на неї законодавством[15].

З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада, до складу якої входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основними завданнями Координаційної ради є:

- підготовка пропозицій стосовно скоординованості державної політики, яка реалізується відповідними державними органами, щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та їх похідних, вдосконалення організаційних структур, форм і методів регулювання ринку цінних паперів;

- забезпечення координації та оперативності дій державних органів, спрямованих на прискорення розвитку і становлення ринку цінних паперів та їх похідних, контролю процесів розвитку ринку цінних паперів;

- аналіз законодавства України та розроблення пропозицій, проектів нормативно-правових актів з питань захисту прав інвесторів на фондовому ринку України[16].

Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (указ президента №1070/2011 від 23 листопада)

(Указ Президента №1069/2011 від 23 листопада ліквідував Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України)

(далі ‑ Комісія) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є:

- проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

- розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

- здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

- захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення;

- узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення;

- запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг;

- сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції:

- здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів);

- здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ;

- здійснює реєстрацію та веде реєстр саморегулівних організацій;

- визначає порядок ведення та веде реєстр аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ;

- здійснює в установленому порядку ліцензування діяльності фінансових установ, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядок контролю за їх додержанням;

- установлює плату за реєстрацію документів і видачу ліцензій;

- установлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

- установлює критерії та нормативи щодо ліквідності, капіталу та платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, якості систем управління та управлінського персоналу, додержання правил надання фінансових послуг;

- визначає у передбачених законом випадках порядок створення, формування і використання резервних та інших фондів фінансових установ;

- здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринків фінансових послуг;

- визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають установленим вимогам для зайняття цих посад;

- здійснює ліцензування діяльності тимчасової адміністрації фінансової установи та призначає її керівника;

- проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ;

- аналізує стан та тенденції розвитку ринків фінансових послуг в Україні, здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг, розробляє та подає в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства[17].

Державну службу фінансового моніторингу України (Указ Президента от 09.12.2010 № 1085/2010 реорганізованоДержавний комітет фінансового моніторингу України) (далі ‑ Держфінмоніторинг) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Держфінмоніторинг організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Держфінмоніторинг у своїй діяльності використовує рекомендації міжнародних організацій щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Основними завданнями Держфінмоніторингу є:

1) участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

4) налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

5) забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму[18].

Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва ( Указом Президента України від 19.12.2011 р. № 1168/2011 «Про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» внесено зміни до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженоїУказом Президента України від 09.12.2010 р. №1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». ) (Держкомпідприємництво) є спеціально уповноваженим органом з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Основними завданнями Держкомпідприємництва є:

- участь у формуванні та реалізації державної регуляторної політики, політики у сфері державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

- координація діяльності органів виконавчої влади, пов’язаної з розробленням та здійсненням заходів щодо проведення державної регуляторної політики, політики у сфері державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

- сприяння формуванню системи фінансово-кредитної, консультаційної та інформаційної підтримки підприємництва.

Держкомпідприємництво відповідно до покладених на нього завдань:

- готує та подає в установленому порядку Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо формування державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, державної політики у сфері підприємництва та забезпечує її реалізацію;

- аналізує стан здійснення заходів щодо проведення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

- затверджує нормативно-правові акти з питань формування та ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр);

- забезпечує формування та ведення Реєстру;

- затверджує форми реєстраційних карток, довідки, витягу та виписки з Реєстру;

- організовує підготовку та підвищення кваліфікації державних реєстраторів, погоджує кандидатури на зайняття посади державного реєстратора;

- видає посвідчення і печатку державного реєстратора;

- розробляє основні напрями розвитку державної політики у сфері ліцензування;

- розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування;

- здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування та ліцензіатами законодавства у сфері ліцензування та надає роз’яснення щодо його застосування;

- організовує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з ліцензування;

- веде Єдиний ліцензійний реєстр;

- організовує замовлення, постачання, ведення обліку і звітності щодо витрачання бланків ліцензій;

- здійснює контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання;

- виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань[19].

 


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.022 сек.)