Переклад наукових текстів

Особлива увага при перекладі такої літератури приділяється термінології.

Терміни можуть бути різнозначними, тобто називати різні речі і поняття у залежності від контексту.

Наприклад: англ.- engine - двигун, паровоз

нім. - Lager - підшипник, поклади, месторождение

Крім того, вони можуть співпадати із словами, які не мають характеру термінів (pocket - "кишеня", "повітряна яма", schalter - "каса", "вимикач", "рубильник", "комутатор"). При перекладі таких слів треба правильно розуміти про що йде мова.

У більшості випадків при перекладі наукового і науково-технічного тексту користуються вже готовими термінами, які вже існують в українській мові у відповідній сфері наукової літератури.

Повне розуміння іншомовного терміну означає і можливість правильного вибору слова для його перекладу. Нім. - Brounkohle, англ. -brown coal, укр. - буре вугілля, рос. - чёрный уголь (а не коричневе вугілля).

Незалежно від того, з якої мови робиться переклад, принципи українського наукового стилю є вирішальними при виборі варіантів для передачі окремих слів, фразеології і синтаксичних зворотів.

Одним з важливих практичних завдань перекладу наукового тексту є правильний вибір варіанту у тих випадках, коли іншомовному терміну існують відповідності у вигляді 1) слова рідної мови і 2) слова запозиченого.

При класифікації і оцінці термінологічних засобів слід розрізняти:

1) запозичення виправданні і корисні, тобто а) такі, що не можуть
бути замінені словами рідної мови і вже увійшли до словникового
складу (інтернаціоналізми); б) такі, що мають лише неповні
синоніми у даній мові і вносять у поняття особливе уточнювальне
значення (наприклад "артикуляція" не рівноцінне "вимовленню").

2) запозичення, які допускаються у випадку певного контексту через
їх більшу короткість, ніж відповідні синонімічні засоби рідної
мови, або коли іншомовний термін замінює ціле словосполучення
рідної мови і через це є більш компактним: "консонатизм" -
система приголосних;

3) запозичення непотрібні, ті, що забруднюють мову, розуміння змісту
тому, що є терміни рідної мови, які означають точно таке саме
поняття: "білабіальний" - "губно-губний", "дентальний" -
"зубний".

Стиль наукового тексту дає перекладачу дуже широкі синтаксичні можливості: оскільки побудова речення тут не грає самостійної ролі, то при перекладі можливі усілякі граматичні перебудови і синтаксичні перегрупування. У різних мовах розміри речення наукового тексту різні. В англійській мові - недуже довгі, в німецькій - навпаки, довгі і складні за своєю структурою.

Для науково-технічного стилю характерна об'єктивно-описова манера викладення без емоційності і стилістичних "прикрас". Але в англійській мові у наукових текстах все ж зустрічається емоційні епітети, образні і фігуральні вирази, риторичні питання та інші стилістичні прийоми, які пожвавлюють повідомлення і притаманні розмовному і художньому мовленню. При перекладі вони вилучаються, відбувається стилістична адаптація тексту, наближення до наукового стилю української мови.

2. Деякі спеціально-лінгвістичні питання перекладу художньої літератури

Переклад творів художньої літератури є особливо важким. Це пояснюється особливостями художніх текстів, серед яких можна назвати: виявлення у кожному випадку індивідуальної художньої манери письменника, вплив естетики епохи і літературної школи, різноманітність як лексичних так і граматичних (синтаксичних) засобів мови у їх відносинах один з одним, різноманітність об'єднання книжно-писемного і усного мовлення у літературі.

При перекладі художньої літератури в тій чи іншій формі завжди постає завдання - відтворити індивідуальну своєрідність данного оригіналу.

Робота над перекладом художньої літератури передбачає глибокий стилістичний аналіз матеріалу, який показав би у чому полягає своєрідність.

Для літератури, як для мистецтва, матеріалом якого слугує мова, характерний особливий часто безпосередньо тісний зв'язок між художнім образом і мовою, на основі якої він будується.

Інша характерна риса - це яскраво висловлена національна забарвленість змісту і форми. Вплив часу коли було створений твір - теж важливий.

По відношенню до цих особливостей і виявляється індивідуальна манера письменника.

Індивідуальний стиль автор використовує певні мовленнєві стилі загальнонародної мови.

Необхідно враховувати при перекладі, що і саме поняття змісту в художній літературі є більш складним, ніж у науковій літературі або у діловому документі. Воно охоплює не лише логічно-мовленнєву і ідейно-пізнавальну сторони висловлювання, а і його емоціональну насиченість, його здатність впливати не лише на розум, а і на почуття читача.

Розглянути усі питання в одній лекції є практично неможливим. На самостійне вивчення виносяться такі питання:

1) роль лексичного забарвлення слова і можливості його передачі;

2) образне значення слів (у сполученні з іншими словами);

3) передача стилістичної ролі гри слів;

4) використання морфологічних засобів мови;

5) роль синтаксичних зв'язків і синтаксичного малюнку для ритму
прози;

6) необхідність уникання рими і вирішального розміру у прозі.

7) Проблема збереження національної забарвленості у перекладах
художньої літератури;

8) риси оригіналу, пов'язані із часом його створення і завдання
перекладу;

9) збереження індивідуальної своєрідності оригіналу у перекладі;

10) переклад віршованих творів.

Поиск по сайту: