АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Зразок усного розбору

Читайте также:
  1. Адміністративний порядок захисту прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
  2. АлгОРитм синтаксичного розбору односкладного речення
  3. Види порушень прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
  4. Головне - допомогти дитині усвідомити спосіб мовленнєвої дії, тобто привчити дітей виражати словами свої дії, дати зразок виконання.
  5. до усного екзамену з предмета
  6. Зразок аналізу епічного твору: «Під оборогом» І. Франка
  7. Зразок аналізу ліричного твору: «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка
  8. ЗРАЗОК ГІГІЄНІЧНОГО ВИСНОВКУ
  9. Зразок екзаменаційного білета
  10. Зразок екзаменаційного білету з дисципліни «Організація управління промисловим підприємством»
  11. Зразок журналу реєстрації інструкцій з охорони праці, безпеки життєдіяльності встановленої форм
  12. Зразок завдання поточного модульного контролю знань (МК)

Ліс – іменник, початкова форма – ліс; загальна назва, неістота, чоловічий рід, друга відміна, тверда група; знахідний відмінок однини; у реченні виступає додатком.

Зразок письмового розбору

Ліс – імен., п.ф. – ліс, заг. назва, неістота, ч.р., ІІ відм., тв.гр.; Зн.в., одн., додаток.

Розбір прикметника як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Початкова форма прикметника (називний відмінок однини).

3. Постійні ознаки: а) група за значенням (якісний, відносний чи присвійний); ступінь порівняння (у якісних прикметників).

4. Змінні ознаки: а) число; б) рід (в однині); в) відмінок.

5. Синтаксична роль.

 

Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова (Панас Мирний).

Зразок усного розбору

Найбільше – прикметник, початкова форма – найбільший; якісний, у найвищому ступені порівняння; належить до твердої групи, ужитий в однині, середньому роді, називному відмінку; у реченні виступає означенням.

Зразок письмового розбору

Найбільше прикм.,п.ф. – найбільший; якісн, найвищий ст. пор., тв. гр.; одн., с.р., Н.в., означення.

Розбір числівника як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Початкова форма числівника (називний відмінок).

3. Постійні ознаки: а) група за будовою (простий, складний чи складений); б) кількісний чи порядковий; в) розряд за значенням (для кількісних: власне кількісний, збірний, дробовий чи неозначено-кількісний).

4. Змінні ознаки: а) число (якщо є); б) рід (якщо є); в) відмінок.

5. Синтаксична роль.

 

Семеро одного не чекають (Нар. творчість).

Зразок усного розбору

Семеро – числівник, ужитий у початковій формі, простий, кількісний, збірний, ужитий у називному відмінку, в реченні виступає підметом.

Зразок письмового розбору

Семеро – числ., п.ф. – семеро, прост., кількісн., збірн.; Н.в., підмет.

 

Розбір займенника як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Початкова форма займенника (називний відмінок).

3. Постійні ознаки: а) розряд за значенням; б) особа (в особових займенниках).

4. Змінні ознаки: а) число (якщо є), б) рід (якщо є); в) відмінок.

5. Синтаксична роль.

 

Ні долі, ні волі у мене нема, зосталася тільки надія одна (Леся Українка).

Зразок усного розбору

(У) мене – займенник, початкова форма – я, особовий; перша особа однини, ужитий у родовому відмінку, в реченні виступає додатком.

 

Зразок письмового розбору

Мене – займ., п.ф. – я, особов., 1 ос. одн., Р.в., додаток.

 

Розбір дієслова як частини мови

Послідовність розбору

1. Частина мови.

2. Початкова форма (інфінітив).

3. Постійні ознаки: а) вид; б) перехідність; в) дієвідміна.

4. Змінні ознаки: а) спосіб; б) час (якщо є); в) число; г) особа (якщо є); ґ) рід (якщо є).

5. Синтаксична роль.

 

Україно, моя Україно! Я для тебе на світі живу (Д.Павличко).

Зразок усного розбору

Живу – дієслово, початкова форма – жити, недоконаний вид, неперехідне, належить до першої дієвідміни; ужите в дійсному способі, теперішній час, перша особа однини; у реченні виступає присудком.

Зразок письмового розбору

Живу – дієсл., п.ф. – жити, недок. вид, неперех.; І дієвідм.; дійсн. сп., теп. час, 3 ос. одн.; присудок.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)