АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Біржові операції з цінними паперами

Читайте также:
  1. Агент генеральний агентські операції
  2. Активними операціями називаються операції з розміщення банківських ресурсів.
  3. Арифметичні операції
  4. Банківські операції на міжнародних ринках.
  5. Безготівкові операції банків
  6. Біржові індекси та їх аналіз
  7. Біржові індекси, їх значення
  8. Біржові операції
  9. Біржові посередники
  10. Біржові товари
  11. Брокерська контора, роль і місце її в біржовій діяльності

8.7.1. Місце фондової біржі на ринку цінних паперів

Фінансовий ринок – це ринок, де відбувається розподіл та перерозподіл усіх фінансових активів країни під впливом попиту і пропозиції на них з боку різноманітних суб’єктів економіки. Однією із складових фінансового ринку є ринок цінних паперів, який у розвинених країнах виступає джерелом фінансування економіки та барометром економічного і політичного життя. Широкий вибір інструментів ринку цінних паперів, умов їх випуску, погашення та виплати доходу, різні схеми торгівлі та взаємозв’язків між суб’єктами ринку цінних паперів забезпечують максимальну мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і швидкий перерозподіл та ефективне використання. Це визначає значну роль і провідне місце цієї ланки фінансового ринку у фінансовій системі та її вплив на соціально-економічний розвиток.

Ринок цінних паперів можна структурувати за такими двома ознаками: стадіями та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі виділяється первинний та вторинний ринок. Первинний ринок – це випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію. Торгівля ведеться між емітентами, з одного боку, та інвесторами і фінансовими посередниками – з іншого. Вторинний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.

За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяється на біржовий та позабіржовий. Біржовий включає угоди, що вкладаються на фондовій біржі, й охоплює, насамперед, вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу.

В останні десятиріччя значна частина операцій із цінними паперами, здійснюваних раніше на біржі, відбувається безпосередньо між банками, між банками і корпораціями, на позабіржовому ринку. Позабіржовий відображає угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею. Він стосується, насамперед, первинного ринку, однак позабіржові операції можуть здійснюватись і на вторинному ринку.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними. Іншими словами, фондова біржа – це ринок, який регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля цінними паперами. При цьому саме оформлення і передача цінних паперів провадяться за її межами.

Класична біржа (в тому числі фондова) – це аукціон, де торгівля ведеться в операційному залі «з голосу», тобто через усні інструкції. Прикладом такої біржі є Нью-Йоркська фондова біржа. Завдяки розвитку обчислювальної техніки на деяких біржах на зміну операціям в операційному залі прийшли електронні системи купівлі-продажу цінних паперів з використанням терміналів, установлених у фірмах – членах біржі і пов’язаних із центральною комп’ютерною системою біржі (наприклад, система CATS на Торонтській фондовій біржі, CAC на біржах Франції). Проте і на автоматизованих біржах частина операцій, як і колись, здійснюється в операційному залі «з голосу». Так, на Паризькій біржі торгівля облігаціями, опціонами відбувається «з голосу».

Фондова біржа виконує три основні функції:

· посередницьку;

· індикативну;

· регулятивну.

Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Торгові угоди на біржі вкладають брокери. Вони діють від імені своїх клієнтів-інвесторів, емітентів чи фінансових посередників, купуючи чи продаючи цінні папери. При цьому права власності на куплені цінні папери чи отримані від реалізації гроші належать клієнтам. Дохід брокера формується за рахунок комісійних від укладених угод. Крім того, в торгівлі на біржі беруть участь дилери. Вони купують через брокерів цінні папери з метою їх наступного перепродажу. Їх дохід формується за рахунок різниці в цінах купівлі й продажу цінних паперів.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості та привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку. Це створює передумови для надійного і достовірного механізму торгівлі, хоча не виключає можливостей цілеспрямованих махінацій з метою спекуляції цінними паперами. Водночас це важливий чинник стимулювання ефективної діяльності емітентів. Будь-які промахи відразу ведуть до зниження вартості емітованих ними цінних паперів, а отже, і попиту на них, що веде до зменшення притоку фінансових ресурсів. Тому для емітента так важливо забезпечувати стабільний фінансовий стан та високі фінансові результати.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладання і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі. Біржі здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Вони мають право на отримання та перевірку інформації про їх діяльність. Отже, біржі можуть знімати з котировки окремих емітентів, які або не виконують вимог біржової торгівлі, або мають незадовільні фінансові показники. Мета контрольної діяльності біржі – забезпечення достовірності котирування цінних паперів та надійності біржової торгівлі.

Завдяки біржі інвестори одержують можливість легко перетворювати цінні папери у гроші, оскільки цінні папери, що обертаються на біржі, можна у будь-який час продати або віддати у банк під заставу для одержання позички. Це дає можливість вкладати у цінні папери не тільки заощадження довгострокового характеру, а й тимчасово вільні кошти.

Ліквідність цих паперів, які мають обіг на біржі, створює умови широкого їх використання для забезпечення банківських позичок, дає можливість інвесторам купувати цінні папери нових випусків, продавши наявні папери на біржі.

Таким чином, біржа забезпечує прискорення централізації капіталу і розширює межі використання тимчасово вільних коштів для фінансування господарства. Крім того, біржа підвищує мобільність акціонерного капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. У результаті постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами економіки.

За правовим статусом розрізняють біржі, організовані як акціонерні товариства, і біржі, засновані державою як публічно-правові інститути. У сучасних умовах діяльність бірж незалежно від їх правового статусу спрямовується і контролюється державою відповідно до прийнятих законів. Так, у США, де біржі є акціонерними товариствами, створено орган державного нагляду за біржами у вигляді Комісії з цінних паперів і бірж. Аналогічна державна установа функціонує й у Франції – Комісія з біржових операцій, де біржа є публічно-правовим інститутом.

Доступ до операцій із цінними паперами на фондовій біржі мають тільки її члени (біржові фірми). Біржа пред’являє жорстокі вимоги для бажаючих торгувати на ній. Складна процедура прийняття в члени біржі покликана встановити професійну, фінансову і моральну придатність претендента до біржової роботи за дорученням клієнтів і самостійно. Кількість членів біржі обмежена і може змінюватися за рішенням біржового комітету (на акціонерних біржах) або урядового органу, якщо біржа є публічно-правовою.

Фондові біржі відіграють надзвичайно важливу роль як в економічній та фінансовій системі окремих країн, так і на рівні міжнародної економіки та міжнародних фінансів. Через них проходять колосальні фінансові ресурси, доступ до яких досить непростий. Тільки найбільш потужні, надійні й стабільні емітенти, які мають високі фінансові результати, можуть їх отримати. Стабільність у світі багато в чому залежить від урівноваженості попиту та пропозиції на фондових біржах, що є основою регулювання біржової діяльності. На відміну від банків, які самостійно визначають напрями вкладення своїх ресурсів, фондова біржа не може адміністративно регулювати грошові потоки. Однак хоча інвестори самостійно визначають, куди вкладати гроші, керуються вони при цьому, насамперед, біржовим котируванням цінних паперів.

Сприяючи раціональному руху, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між окремими емітентами різних галузей, регіонів і країн, фондові біржі, як і комерційні банки, є рушійною силою економічного розвитку. Разом з тим, якщо банки розглядаються як мозковий центр і кровоносна система економіки, то фондові біржі виконують, насамперед, роль нервової системи. Вони дають змогу вчасно відслідковувати процеси, які характеризують стан економіки та фінансової системи, і приймати відповідні рішення. Тому провідні фондові біржі (Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Париж, Франкфурт, Копенгаген) стали світовими фінансовими центрами, ситуація на яких значною мірою визначає фінансову політику всіх країн світу.

Вивчення та аналіз світового досвіду функціонування механізмів і складових фондового ринку відіграють важливу роль у становленні та розвитку українського фондового ринку і мають сприяти його перетворенню в джерело фінансування вітчизняної економіки та засіб відображення економічної та політичної дійсності в країні.

Фондові біржі є у багатьох країнах світу. Найбільші з них за розмірами обігу цінних паперів і за кількістю членів – Нью-Йоркська і Токійська. Найстаріша фондова біржа в Амстердамі, що функціонує і нині, була організована у 1608 році. У Росії торгівля цінними паперами провадилася на товарних біржах, і тільки на найстарішій (1703 р.) Петербурзькій біржі у 1900 році був створений спеціальний фондовий відділ для торгівлі цінними паперами, відділений юридично від товарної торгівлі. Історично російська фондова торгівля була пов’язана передусім з державними цінними паперами. На Петербурзькій біржі торгівля ними розпочалася після випуску перших внутрішніх державних позик 1809 р. і 1811 р., а торгівля акціями та облігаціями акціонерних товариств – у 30-х роках XIX ст.

Особливо швидко біржовий фондовий обіг почав зростати у другій половині XIX ст. у зв’язку із значним поширенням державного кредиту і розвитком акціонерного підприємництва. У 1913 році державні цінні папери разом з акціями російських залізниць становили 4/5 загального обсягу цінних паперів фондового відділу Петербурзької біржі.

Під час першої світової війни біржі в країні були закриті. Після Лютневої революції 1917 року Московську біржу було відкрито, але її діяльність тривала всього кілька місяців. У Радянській республіці відкриття біржі відбулося у 1921році. А через два роки при Московській товарній біржі організовано перший у республіці фондовий відділ.

У наступні роки право на заснування фондових відділів було надано ще дев’яти найбільшим товарним біржам. На початку 1926 року загальний обіг фондових відділів при товарних біржах операцій із цінними паперами досяг 200 млн. крб. Проіснували радянські біржі недовго. На початку 30-х років в умовах переходу до командно-адміністративної економіки та ліквідації фінансового ринку в країні біржову діяльність було припинено.

У кожній країні існує своя національна, історично сформована система бірж. Розглянемо фондові ринки окремих розвинених країн.

Для фондового ринку Японії притаманна моноцентрична модель біржової системи, коли домінуюче положення займає одна біржа, розташована у фінансовому центрі країни (в даному випадку Токійська, на долю якої припадає 80 % всього обороту цінних паперів), інші біржі (у Нагої, Кіото, Хіросімі, Фукуоке та ін.) мають місцеве значення. Біржовий фондовий ринок Японії поділяється на такі сектори:

– ринок, де котируються акції найбільш відомих АТ (великих корпорацій);

– ринок для менш відомих корпорацій;

– ринок цінних паперів, що не допущені до котирування;

– ринок іноземних цінних паперів, які обертаються окремо від японських.

Особливістю фондового ринку Японії є переважна більшість акціонерів-корпорацій порівняно з кількістю акціонерів-фізичних осіб і перехресне володіння акціями великих корпорацій.

Англії, як і Японії, притаманна моноцентрична модель біржової системи. Провідною фондовою біржею Англії є Лондонська біржа (крім неї, в країні функціонує ще 22 фондові біржі).

В обороті англійської фондової біржі знаходиться більше 7 тис. видів акцій та облігацій, але 95 % від загального обігу складають угоди з облігаціями Основним видом біржових угод є строкові угоди спекулятивного характеру. Особливістю Лондонської біржі є перевага торгівлі іноземними цінними паперами, на які припадає більше 50 % від загального обсягу торгівлі. Тобто Лондон виконує функції одного із світових фінансових ринків.

На відміну від Японії та Англії, Німеччині властива поліцентрична біржова система, коли крім головної фондової біржі функціонує ще декілька великих бірж. У Німеччині діє вісім фондових бірж, найбільшою з яких вважається Франкфуртська. Фондові біржі виступають у формі державних установ, членами яких можуть бути як юридичні особи (головним чином, банки), так і фізичні, до яких належать так звані офіційні (курсові) і вільні маклери. Брокерські фірми в Німеччині не є членами бірж.

Особливістю німецького фондового ринку є його чіткий поділ на:

– офіційний ринок (фондова біржа), де через офіційних маклерів здійснюється торгівля цінними паперами, що належать офіційному ринку. Цінні папери можуть бути прийняті до котирування і обігу на офіційному ринку тільки при умові, що їхній емітент виконує ряд формальних вимог, зокрема:

а) в обіг мають бути випущені акції загальною ринковою вартістю не менше 2,5 млн. німецьких марок або інші види цінних паперів у сумі більше ніж 0,5 млн. німецьких марок;

б) серед широкого кола інвесторів повинно бути розміщено не менше 25 % від загального випуску цінних паперів;

в) емітент повинен існувати як юридична особа більше трьох років тощо;

– регульований ринок. Вимоги до емітента при випуску цінних паперів на регульований ринок є менш жорсткими, але ґрунтуються на тих же принципах, що і при допуску цінних паперів до котирування на офіційному ринку;

– вільний (позабіржовий) ринок, який контролюється в основному комерційними банками (Комісія з питань торгівлі позабіржовими цінними паперами).

Змішана модель біржової системи характерна для США. Тобто функціонує одна велика і загальновизнана Нью-Йоркська фондова біржа, а паралельно з нею – регіональні біржі, які є самостійними і діють у межах загальнодержавної біржової системи.

Характерною рисою фондового ринку США є диференційоване коло членів біржі порівняно з іншими країнами. Особливістю біржового ринку США є наявність жорстких правил лістингу цінних паперів при допуску їх до котирування на біржі.

АТ повинні виконувати такі вимоги:

– ринкова вартість акцій, що обертаються на ринку, повинна бути не менше ніж 18 млн. дол.;

– число акцій, розміщених на ринку, повинно складати не менше 1,1 млн. штук;

– прибуток до сплати податку має становити не менше 2,5 млн. дол. в останній фінансовий рік та не менше 2 млн. дол. у два попередні роки і т. ін.

При допуску до котирування на біржі приймається до уваги також роль компанії в національній економіці, становище на ринку, перспектива прибутковості.

У Росії в ролі професійних учасників фондового ринку виступають комерційні банки, що мають усі права на операції з цінними паперами, 60 фондових бірж (відповідно до чинного законодавства фондові біржі створюються як закриті акціонерні товариства і повинні мати не менше трьох членів. Членами біржі можуть бути тільки її акціонери); 660 інституціональних фондів; більше 550 недержавних пенсійних фондів; більше 3000 страхових компаній; саморегулюючі організації; Союз фондових бірж.

Проаналізувавши фондові ринки різних зарубіжних країн, виділимо їх основні риси:

1. Для всіх країн притаманна єдина структура інституціональних учасників РЦП: комерційні банки, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства і т. д., але з певними відмінностями. Так, наприклад, в Японії всі банки працюють на ринку цінних паперів і вони є головними інвесторами промисловості, в той час як у США на фондовому ринку працюють тільки інвестиційні банки, а комерційним банкам заборонено займатися операціями з цінними паперами.

2. Для всіх країн притаманний широкий розвиток фондових бірж і жорсткі правила лістингу при допуску акцій компаній до котирування на біржовому ринку.

3. Усім країнам властиве широке використання похідних цінних паперів: ф’ючерсів, опціонів тощо. Панівною формою торгівлі стають ф’ючерсні біржі.

4. В усьому світі запроваджена і продовжує розвиватись комп’ютеризація біржової та позабіржової діяльності. Відбувається процес інтеграції фондових ринків в єдиний електронно-комп’ютерний ринок.

Основні риси фондового ринку України. Торгівля цінними паперами в Україні, як і в інших країнах світу, здійснюється на біржовому (Донецька фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Кримська фондова біржа, Українська фондова біржа) та позабіржовому (ПФТС, «телефонний ринок», міжбанківські операції з цінними паперами) фондових ринках, де відповідно до чинного законодавства обертаються пайові, боргові та похідні цінні папери.

Торгівля цінними паперами (зокрема акціями) незначних обсягів здійснюється на фондових біржах. Це пояснюється пропозиціями на фондових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що виставляються на продаж, небажанням чи неспроможністю багатьох українських компаній дотримуватись правил відкритого звітування, необхідного для роботи на біржі тощо.

Широкого розвитку набув ринок державних боргових зобов’язань, що скорочує інвестиції у національне виробництво, і, відповідно, стримує розвиток вторинного ринку корпоративних цінних паперів. Вторинний ринок не функціонує через відсутність законодавчої бази щодо його розвитку.

У законодавчому порядку на українському фондовому ринку необхідно визначитись з моделлю корпоративної власності: англо-американська або континентальна західноєвропейська. На сьогоднішній день в Україні функціонує західноєвропейська модель, при якій перехід компаній із рук в руки здійснюється за бажанням власників, а біржовий оборот невеликий. Але ця модель склалася стихійно, і бажано було б закріпити її (або скасувати) в певних нормативних актах:

– дати опис та узаконити види угод із цінними паперами;

– визначити види спекулятивних угод, які ґрунтуються на кон’юнктурному коливанні цін, різниці цін на різних ринках, попиті та пропозиціях, сезонному коливанні цін, коливанні цін на сировину, на інфляції та ін.;

– правила укладання угод і розрахунків за ними;

– відповідальність сторін в угоді;

– роль посередників і торговців цінними паперами у проведенні угод;

–вирішити питання оподаткування операцій із ф’ючерсними контрактами та іншими похідними фінансовими інструментами;

– вдосконалити інформаційну підтримку ринку;

– запровадити видання біржами бюлетнів про свою діяльність;

– увести довгострокове перспективне планування розвитку ринку цінних паперів на мікро- і макрорівнях;

– зацікавити населення брати участь у діяльності фондового ринку на правах дрібного інвестора.

 

8.7.2. Біржові операції

Біржові операції за своєю суттю – це купівля і продаж цінних паперів. Вони здійснюються з різними цілями. Цінні папери купують для одержання доходів від них у вигляді дивідендів або процентів. У цьому випадку покупцями є інвестори. Вони можуть продавати свої цінні папери з метою придбання акцій та облігацій, які приносять вищий дохід, або коли відчувають потребу у грошах.

Крім того, купівлею-продажем цінних паперів займаються для одержання доходів у вигляді курсової різниці. Основний об’єкт таких біржових операцій – звичайні акції, оскільки їх курс найбільше зазнає коливань. Для торговця цінними паперами немає значення, у якому напрямі змінюється їх курс. Для нього важливо передбачити цей напрям. Якщо він передбачає, що курс цінних паперів підніметься, то він скуповує їх з тим, щоб пізніше перепродати за вищою ціною і навпаки.

Операції (торговельні угоди) з цінними паперами на біржі здійснюються за певними правилами. Найчастіше цінні папери продаються і купуються стандартними пакетами.

На фондовій біржі продаються і купуються, як правило, раніше випущені папери відкритих корпорацій за умови, що вони допущені для обігу на біржі. Цінні папери нового випуску, як правило, за передплатою розміщуються в інвестиційних дилерів і спочатку реалізуються через позабіржовий ринок. Тільки після цього компанія може спробувати одержати допуск для своїх цінних паперів на фондову біржу, тобто домогтися включення їх у список паперів, які котируються на біржі.

До біржового обігу за рішенням біржового комітету допускаються цінні папери лише великих і відомих компаній. Щоб бути включеною у цей обіг, корпорація повинна відповідати суворим кількісним і якісним критеріям та дати згоду на дотримання правил операцій, які існують на цій біржі. На біржах існують різні критерії допуску цінних паперів до обігу. Важливим з них є: порівняно великий випуск цінних паперів, публічне їх розміщення серед широкого кола власників, наявність у корпорації емітента робочого капіталу у певному мінімальному розмірі, прибуткова діяльність цієї корпорації протягом кількох останніх років.

Обмежений допуск цінних паперів для обігу на біржі спричинив створення на початку 80-х років на основних фондових біржах окремих секцій, що дістали назву других ринків. До цінних паперів, які допускаються біржею на цей ринок, висуваються не такі суворі вимоги, як до паперів, що включаються до основного біржового списку. Другий ринок дає можливість новим, невеликим, венчурним компаніям підняти ліквідність їх цінних паперів.

Крім других ринків, при деяких фондових біржах функціонують ринки вторинних відносно акцій та облігацій цінних паперів – опціонів, ф’ючерсів. Як на фондових біржах світу, так і у практиці українських біржових операцій (правда частково) при угодах із цінними паперами допускаються до виконання наступні види операцій:

· операції з готівкою (касові операції);

· операції на строк;

· операції з премією;

· операції з опціоном.

Суть операцій з готівкою полягає в тому, що оплата куплених цінних паперів проводиться негайно чи, виходячи з технічних причин, у встановлені біржою строки (наприклад, за облігаціями – на наступний день, а за акціями – на п’ятий робочий день) за курсом для здійснення угоди.

Операція продажу цінних паперів на строк носить аналогічний характер. Суть операцій на строк полягає в тому, що кінцевий грошовий розрахунок за угодою, здійснюваною на біржі в день Х, проводиться в день У, визначений клієнтами (звичайно до місяця).

Суть операцій з премією і опціоном полягає в тому, що вони побудовані за принципом угод на строк, проте дають можливість відмовитися від своїх зобов’язань, виплативши клієнту попередньо обумовлену суму (премію чи опціон).

Операції з премією та опціоном відрізняються одна від одної, головним чином, тривалістю відстрочки кінцевих розрахунків. У першому випадку відстрочка дається на строк 1 – 3 місяці, в другому – 1 – 9 місяців.

Операції з премією дають «страховку» лише покупцям цінних паперів, тому що продавати їх відповідно до цієї процедури не можна. Ціна акцій при операціях з премією складається з котирування їх при угодах на строк плюс спеціальне котирування плюс величина премій.

Операції з опціоном дозволяють здійснювати угоди з цінними паперами як для покупця, так і для продавця, використовуючи більш довгу відстрочку для прийняття кінцевого рішення.

Існує метод продажу з опціоном, при якому продавець, що запропонував цінні папери, може відмовитись від їх продажу, поступившись грошовою сумою у вигляді опціону на користь покупця, який не втримав у результаті угоди свою покупку.

Будь-яка гра, а тим більше на курсах цінних паперів, є ризиковою химерою для її учасників. Проте якщо ці угоди можливі, то головною є умова, щоб вони проходили в рамках встановлених правил, не носили масового характеру і цим істотно не впливали на поведінку біржі.

З цією метою на ринках цінних паперів створені організаційні умови і передбачені технічні можливості здійснювати такі, часто суто спекулятивні, угоди, як покупка акцій частково на залучені засоби, продаж позичених у брокерів акцій, а також операції на ринку опціонів.

Зміст типової угоди з маржею полягає в тому, що клієнт може придбати акції певних корпорацій лише взявши борг у брокерській конторі чи іншій фінансовій установі. Спекулятивні угоди з маржею здійснюються з акціями корпорацій, ймовірність підвищення курсу яких досить велика.

Опціон є двосторонньою угодою про передачу права на покупку або продаж певного базисного активу (цінних паперів, валюти й ін.) за визначеною ціною на певну дату. При цьому покупець опціону набуває права на покупку або продаж активу. Продавець опціону бере на себе зобов’язання продати або купити актив на вимогу покупця.

За умовами опціону на покупку, наприклад акцій, власник (утримувач) опціону має право придбати акції у особи, що виписала контракт, за обумовленою ціною. Це право діє протягом обумовленого обмеженого терміну. Продавець опціону на покупку буде зобов’язаний продати акції, якщо того зажадає покупець опціону. За умовами опціону на продаж власник (утримувач) опціону має право продати акції особі, що виписала опціон, за обумовленою ціною в обмовлений термін. Продавець опціону буде зобов’язаний купити ці акції, якщо того зажадає власник опціону.

При угодах з опціонами їхні учасники розраховують на протилежні тенденції. Покупець опціону при покупцы розраховує на підвищення курсу акцій, а продавець – на його пониження. Якщо курс акцій виявиться вищим від зазначеного в опціоні на покупку, його покупець отримає зиск за рахунок курсової різниці (за винятком премії продавцю опціону), а продавець матиме збитки. Якщо ж курс акцій знизиться, збережеться або підвищиться несуттєво, покупцю опціону буде невигідно його реалізовувати, і він понесе збитки в розмірі премії, виплаченої продавцю при виписуванні опціону. Продавець же опціону на покупку в цьому випадку без всякого вкладення своїх засобів отримає зиск у розмірі премії.

Фінансові ф’ючерси, що є також контрактом на операцію з цінними паперами у чітко встановлений час у майбутньому, відрізняються від опціонів тим, що вони передбачають зобов’язання, а не право на проведення тієї або іншої операції, яке бере на себе покупець ф’ючерсу.

В операціях із цінними паперами беруть участь посередники, що поділяються на брокерів та дилерів. Брокер зводить продавця з покупцем, одержуючи за посередництво комісійні. Дилер купує цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою їх перепродажу. У ролі посередників виступають як окремі особи, так і цілі фірми, інтегруючи у своїй роботі брокерські та дилерські операції, а також комерційні банки. Спеціалізовані посередницькі фірми не мають єдиної загальноприйнятої назви. Найчастіше їх називають інвестиційними дилерами (банками, домами), біржовими, дилерськими фірмами.

 

8.7.2.1. Механізм реалізації опціонних операцій

Приклад 8.2. Курс акцій компанії складає 4000 гр. од. Гравець, що розраховує на підвищення курсу акцій, купує опціон на покупку акцій за фіксованою ціною 4200 гр. од., сплативши при цьому премію 500 гр. од. за акцію. Визначити результати угоди, якщо курс акцій після закінчення терміну опціону становитиме:

а) 5000 гр. од.;

б) 4100 гр. од.;

в) 4400 гр. од.

Розв’язання

а) якщо курс акцій складе 5000 гр. од., держатель (покупець) опціону реалізує своє право на їхню покупку. При цьому його прибуток на одну акцію складе: 5000 (прибуток від продажу куплених акцій) – 4200 (ціна, за якою він відповідно до опціону купить акції) – 500 (премія продавцю опціону) = 300 гр. од.

Якщо продавець опціону не мав у своєму розпорядженні акцій до моменту подання йому вимоги на продаж, він буде вимушений купити їх за ціною 5000 гр. од. і продати держателю опціону за обумовленою ціною 4200 гр. од. З урахуванням отриманої премії його збитки становитимуть тих же 300 гр. од. на акцію.

Якщо ж продавець опціону мав акції у момент його продажу, його збитки будуть пов’язані з недоотриманим прибутком, оскільки він буде вимушений продати акції за ціною, нижче ринкової;

б) якщо курс акцій складе 4100 гр. од., держателю опціону буде невигідно його реалізовувати, і він відмовиться від свого права. При цьому його збитки і, відповідно, прибуток продавця опціону будуть дорівнювати сплаченій премії – 500 гр. од. за акцію;

в) якщо курс акцій буде рівний 4400 гр. од., відмовившись від свого права на їхню купівлю, утримувач опціону понесе збитки в розмірі сплаченої премії – 500 гр. од. за акцію. При реалізації ж опціону збитки його складуть: 4200 (ціна акцій за опціоном) + 500 (премія) – 4400 (ціна, за яку він продасть куплені акції) = 300 гр. од., тобто менше сплаченої премії.

Таким чином, потенційні збитки держателя опціону на покупку обмежені розміром премії, а потенціальний прибуток може, залежно від росту курсу, бути великим. Продавець такого опціону іде на ризик великих збитків, а його потенційний прибуток обмежений розміром премії. Якщо ж опціон на покупку придбано для фактичної покупки необхідного товару, його держатель страхується від непередбаченого росту цін.

При виписуванні опціону на продаж його покупець розраховує на зниження курсу акцій. Якщо курс акцій буде нижче означеного в опціоні, його покупець отримає прибуток за рахунок курсової різниці (за вирахуванням сплаченої премії), а продавець понесе збитки. Якщо ж курс акцій зросте, збережеться або знизиться несуттєво, покупець опціону буде змушений відмовитися від його реалізації. При цьому збитки покупця і прибуток продавця будуть дорівнювати розміру премії.

Приклад 8.3. Курс акцій компанії складає 4000 гр. од. Гравець, що розраховує на пониження курсу акцій, купує опціон на їхній продаж за ціною 3700 гр. од., сплативши при цьому премію 500 гр. од. за акцію. Визначити результати угоди, якщо курс акцій після закінчення терміну опціону становитиме:

а) 3000 гр. од;

б) 3800 гр. од;

в) 3500 гр. од.

Розв’язання

а) якщо курс акцій складе 3000 гр. од., держатель опціону реалізує своє право на їхній продаж особі, що виписала опціон. При цьому його прибуток на акцію становитиме:

3700 (ціна, за якою він продає куплені акції) – 3000 (ціна, за якою він купить акції для перепродажу) – 500 (сплачена премія) = 200 гр. од.

Продавець опціону буде змушений у цьому випадку купити акції за ціною, вище ринкової;

б) якщо курс акцій буде рівний 3800 гр. од., держателю опціону буде невигідно його реалізовувати, і він відмовиться від свого права, понесе при цьому збитки в розмірі сплаченої премії – 500 гр. од. на акцію. Прибуток продавця опціону в цьому випадку буде дорівнювати отриманій премії;

в) якщо курс акцій складе 3500 гр. од., збитки держателя опціону при його реалізації будуть рівні: 3500 (ціна, за якою він буде змушений купити акції) + 500 (премія) – 3700 (ціна, за якою він продає акції відповідно до умов опціону) = 300 гр. од., тобто менше сплаченої премії.

Теоретично можливий прибуток на акцію держателя опціону на продаж і, відповідно, теоретично можливий ризик продавця такого опціону (при падінні курсу акцій до нуля) будуть рівні різниці між фіксованою в опціоні ціною і премією (в розглянутому прикладі – 3200 гр. од. на акцію).

 

8.7.3. Біржові індекси

Крім наведених вище показників, що використовуються для оцінки акцій та облігацій окремих корпорацій, у статистичній практиці використовуються біржові індекси, які застосовуються для характеристики ситуації на ринку цінних паперів. При продажу і покупці акцій на фондових біржах вони є основними показниками, що визначають активність фондового ринку. Реєстрація курсів цінних паперів і публікація їх у курсовому бюлетені є однією з функцій біржі.

Публічність курсів полегшує емітентам цінних паперів вирішення питань умов і доцільності нових випусків, дає можливість власникам паперів швидше орієнтуватися у кон’юнктурі фондового ринку. Крім публікації середніх курсів кожного виду цінних паперів, які мають обіг на біржі, вираховуються і публікуються середні курси акцій певних груп компаній, а також усіх компаній, зареєстрованих на біржі. Серед цих показників найвідомішими є: на біржі в Нью-Йорку – індекс Доу-Джонса, у Токіо – індекс Ніккей, у Франкфурті-на-Майні – індекс ФАЦ, у Лондоні – «Файненшл Таймс» і «Рейтер».

Більшість біржових індексів характеризує середню ціну окремого набору акцій. При побудові індексу Доу-Джонса і ряду інших біржових індексів застосовується принцип рівноваги акцій поза залежністю від їх числа і вартості. Такі індекси є простим середнім арифметичним, тобто це частка від ділення суми цін акцій компаній, що розглядаються, на їх кількість. У деяких індексах використовується зважування курсів акцій різноманітних за тим чи іншим принципом. Для характеристики динаміки цін акцій використовують різницю індексів за два періоди (поточний і базисний) у пунктах, а також темпи їхнього зростання – відношення індексу поточного періоду до індексу базисного.

Промисловий індекс Доу-Джонса було запропоновано ще в 1897 році. Він характеризує на певну дату курс акцій 30 американських ведучих промислових корпорацій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі:

 

Індекс Доу-Джонса (промисловий) = Сумарна ціна акцій 30 промислових корпорацій / К, (8.25)

 

де К – коригуючий коефіцієнт, який змінюється із зміною переліку корпорацій і при роздрібленні акцій.

Крім індексів Доу-Джонса в США публікуються індекси, які характеризують курси акцій, що котируються на фондовій біржі Нью-Йорка, Американській і регіональних біржах, а також позабіржового ринку.

У Канаді на Торонтській фондовій біржі розраховується комбінований індекс, який визначає щоденно акції близько 300 корпорацій, поділених на 14 груп і 41 підгрупу. Ці групи представляють різні сектори канадської економіки, включаючи і фінансовий сектор. Аналогічні індекси розраховуються і в інших країнах, де функціонують біржі, в тому числі і на Україні.

Курсова ціна акцій прямо залежить від доходу, який вони приносять, і від співвідношення пропозиції та попиту на них. У період економічного піднесення і пожвавлення курс акцій зростає, а в період депресії та кризи – падає. Тому за зміною загального курсу акцій можна судити про економічну кон’юнктуру в країні. При цьому курс акцій має здатність передбачати тенденції щодо змін у стані економіки.

Особливо чутливо він реагує на спад виробництва, що наближається, перші симптоми якого спричиняють «скидання» акцій на біржі власниками, які мають найоперативнішу інформацію про стан виробництва і ринку в країні. Курс акцій починає падати, біржу охоплює паніка. Всі ці процеси, що відбуваються на фондовій біржі, роблять її барометром, який реєструє зміни у діловій активності економічного життя країн. Ця здатність біржі дозволяє державі вживати заходів, які дещо пом’якшують наслідки циклічності виробництва.

 

Для кількісного опису співвідношень загальноринкової динаміки та динаміки цін окремих акцій світова інвестиційна практика застосовує такі показники як «альфа» та «бета».

У практиці біржової статистики показник «бета» використовується для оцінки якості акцій, що визначається як відношення темпу зміни курсу акцій розглянутої компанії до темпу зміни загального біржового індексу. «Бета» акції характеризує інтенсивність зв’язку зміни її прибутковості при зміні загальноринкової прибутковості.

Якщо курс акцій деякої компанії змінюється (росте або падає) швидше зміни (зростання або падіння) середнього біржового індексу, коефіцієнт «бета» для таких акцій буде більше одиниці, якщо повільніше – меншим одиниці. Значення «бета», рівне одиниці, означає, що темп зміни курсу акцій компанії співпадає з темпом зміни середнього біржового індексу. Якщо «бета» більше нуля, то при зростанні фондового індексу зростає і прибутковість акції, і навпаки. Якщо «бета» більше одиниці, то прибутковість акції зростає швидше прибутковості ринку в цілому.

Оскільки зміна курсу акцій визначає ризик їх придбання, коефіцієнт «бета» використовується для оцінки ризику операцій з акціями. Вважається, що при «бета», рівному одиниці, акція буде мати такий же ризик, як і «середня» акція, при «бета», більшому одиниці, акція буде більш ризикована, а при «бета», меншому одиниці, – менш ризикована, ніж «середня» акція.

«Альфа» показує, наскільки повинна змінитись прибутковість акції порівняно із середнім значенням за певний період при гіпотетичній реалізації середньої за період загальноринкової прибутковості. Тобто, цей коефіцієнт характеризує здатність акції виявити надлишкову прибутковість у типових умовах.

У багатьох випадках знання «бети» акції є для інвестора більш важливим, ніж «альфи», оскільки для прогнозування середньої очікуваної прибутковості індивідуальних акцій існує ряд методів фундаментального аналізу. Дані ж про «бету» акцій унікальні в тому відношенні, що дозволяють інвестору диверсифікувати портфель акцій і, таким чином, отримувати слабку залежність прибутковості від ринкової кон’юнктури. При обчисленні даних коефіцієнтів дані про результати торгів з конкретними акціями обробляються за допомогою стандартних статистичних методів.

 

8.7.4 Індекси українського фондового ринку

Українські фондові індекси почали розповсюджуватись на початку 1997 року. Компанії, що публікують свої індекси, намагаються не обмежуватись одним тільки значенням, а ще й аналізувати причини його зміни та стану ринку, давати прогнози розвитку ринку та рекомендації інвесторам. Ця інформація є прообразом майбутніх інформаційних агенцій, аналогічних тим, що діють на світових фінансових ринках. Порівняльний опис українських біржових індексів наведено у табл.1.

Методики розрахунку індексів дуже схожі. Головні розбіжності криються у джерелах отримання інформації про ринкову ціну акцій, що викликано відсутністю єдиного центру котирування.

Проблемою є відносно невеликий обсяг ринку та його залежність від руху коштів іноземних портфельних інвесторів. Фактично українські фондові індекси є індикатором руху коштів іноземних інвесторів на українському ринку. Іноземний капітал іде на Україну – і фондові індекси починають рости.

Збіг у поведінці індексів може служити доказом аналогічності підходу до цієї проблеми з боку різних створювачів індексів. Як видно з табл. 2 кореляції різних індексів, відповідність між деякими з них досить висока, тобто вони «рухаються в одному напряму».

 

Таблиця 8.1

Порівняльний опис українських фондових індексів

Індекси

Компанія, що розраховує

Галузь, що досліджується

Кількість цінних паперів у базі

Методика розрахунку

На яких котируваннях базується

Періодичність розрахунку

Початок розрахунку

 

Business Partners

Business Partners

Загальний

4 – 8

зважене середнє

ПФТС

щотижня

1.08.97

 

INDEX-SGU

Societe Generale Ukraine

Загальний

Близь-ко 15

зважене середнє

ПФТС та власні угоди

щотижня

1.08.97

 

ProU-50

Prospect Investments

Загальний

зважене середнє

ПФТС, телефонний ринок

до серпня щотижня, потім щоденно

1.01.97

 

Wood-15

Wood&Company

Загальний

зважене середнє

ПФТС

щоденно

13. 0 6.97

 

KAC-галузеві індекси

Альфа-Капітал

Металургійна, хімічна, енергетична, нафтогазова, машинобудів-на відповідно

3 – 10

зважене середнє

ПФТС

щоденно

29. 0 8.97

 

KAC-20(s)

Альфа-Капітал

Загальний

середнє арифме-тичне

ПФТС

щоденно

1.01.97

 

KAC-20(w)

 

 

Альфа-Капітал

Загальний

зважене середнє

ПФТС

щоденно

9.06.97

 

ПФТС-індекс

ПФТС

Загальний

Близь-ко 20

зважене середнє

ПФТС

щоденно

1.10.97

 

Індекси ProU-50, Wood-15, KAC-20(w) настільки сильно корелюють між собою, що, маючи інформацію про зміну одного з трьох, можливо сміливо робити передбачення щодо зміни двох інших. З цими трьома добре корелюють ПФТС -індекс та індекс Business Partners, які з’явилися пізніше. Це призводить до цікавих висновків: для оцінки поведінки фондового ринку України достатньо бази в 4 – 8 компаній, яка використовується при розрахунку індексу Business Partners (початкове значення індексу: 100).

Таблиця 8.2

Кореляція між біржовими індексами

Індекси

ProU-50

KAC-20(w)

 

 

Wood-15

ПФТС

BP

KAC-20(s)

INDEX-SGU

 

ProU-50

………..

0,98

0,92

0,94

0,90

0,93

0,47

 

KAC-20(w)

0,98

………

0,98

0,96

0,85

0,92

0,35

 

Wood-15

0,92

0,98

……….

0,94

0,91

0,94

0,60

 

ПФТС

0,94

0,96

0,94

……….

0,97

0,94

0,83

 

BP

0,90

0,85

0,91

0,97

……..

0,88

0,70

 

KAC-20(s)

0,93

0,92

0,94

0,94

0,88

……..

0,78

 

INDEX-SGU

0,47

0,35

0,60

0,83

0,70

0,78

……….

 

 

Менше корелює з перерахованими індексами індекс KAC-20(s) з огляду на те, що це єдиний індекс, що базується не на зваженому середньому, а на середньому арифметичному між вартістю акцій різних компаній. Такий же принцип використовується при розрахунку популярних індексів агенції Dow-Jones. INDEX-SGU слабо корелює з іншими індексами та одночасно є найбільш оптимістичним серед них.

На фондовому ринку України, починаючи з 01.01.1997 року офіційно розраховується дві модифікації фондового індексу КАС-20 – простий і зважений. Методика його розрахунку відповідає світовим стандартам розрахунку фондових індексів і базується на зміні ринкової капіталізації компаній, які входять у базу індексу. Індекс КАС-20 простий розраховується для портфельних інвестицій, за базу для розрахунку індексу приймаються котировки на купівлю та продаж акцій у ПФТС.

KAC-20(s)

Формула розрахунку індексу:

KAC-20(s) = S1(Pbid + Pask) / S0(Pbid + Pask), (8.26)

де S0 – сума котировок на купівлю та продаж у базисному періоді;

S1 – сума котировок на купівлю та продаж на поточний час;

Р bid – котировки на купівлю акцій підприємств;

Pask – котировки на продаж акцій підприємств.

Початкове значення індексу: 1000.

Індекс КАС-20 (W) зважений показує динаміку розвитку фондового ринку України, його зріст або спад. Розраховується даний індекс за формулою:

KAC-20(w)

Формула розрахунку індексу:

KAC-20(w) = S1(Mсap) / S0(Mсap), (8.27)

де S1 – сума ринкової капіталізації в базисному періоді;

S0 – сума ринкової капіталізації на поточний час;

Mсap – ринкова капіталізація підприємств.

Початкове значення індексу: 1216.

Якщо має перевагу простий індекс порівняно із зваженим, то це говорить про те, що інвестору вигідніше купувати акції різних підприємств, ніж вкладати кошти в акції великих емітентів.

Галузеві індекси компанії Альфа-Капітал: для металургійної, хімічної, енергетичної, нафтогазової, машинобудівної відповідно.

Формула розрахунку індексів:

Галузевий КАС- індекс = S1(Mсap) / S0(Mсap), (8.28)

де S1(Mсap) та S0(Mсap) – сума ринкової капіталізації компаній, що входять до бази відповідного індексу на поточну та базову дати відповідно.

Початкове значення індексу: 1000.

ПФТС-індекс

Формула розрахунку індексу:

ПФТС-індекс = S MСt / SMCb, (8.29)

де S MСt та S MCb – сума ринкової капіталізації компаній, що входять до бази індексу у поточний та базовий період відповідно. Ринкова капіталізація визначається як добуток ціни та кількості емітованих акцій. Ціна ж, у свою чергу, визначається як ціна останньої угоди в поточний період, яка потрапляє у коридор: найкраща ціна покупки – найкраща ціна продажу у момент закриття торгової сесії. Якщо ж такої угоди немає, то за ціну акції приймається значення середини цього коридору.

Початкове значення індексу: 100.

Wood-15

Індекс «Wood-15» заснований на методології, що розроблена Міжнародною фінансовою корпорацією для ринків, які розвиваються. Дана методологія дозволяє отримувати всі зміни ринку, в тому числі злиття і поглинання компаній, банкрутство, включення нових компаній у базу індексу. База індексу фіксується на період в один місяць.

Формула розрахунку індексу:

I поточний = К поточна / К0, (8.30)

деI поточний – поточне значення індексу;

К поточна – поточна сумарна ринкова капіталізація компаній, включених до бази індексу;

К0 – сумарна ринкова капіталізація компаній, включених до бази індексу, на дату початку розрахунку індексу (13 червня 1997 року).

 

Значення індексу Wood-15 = Загальна дана ринкова капіталізація компаній, які входять у базу 1,000 / Початкову капіталізацію компаній, які входять у базу. (8.31)

Початкове значення індексу: 1000.

База індексу включає в себе 15 компаній, що займають перші місця на українському фондовому ринку за величиною ринкової капіталізації.

INDEX-SGU (SGen –INDEX)

Формула розрахунку індексу:

INDEX-SGU = S(Cr Q) / S(Cb Q), (8.32)

де Cr та Cb – відповідно поточна та базова середні ринкові ціни акцій кожної з компаній, включених у базу розрахунку індексу. Середня ринкова ціна визначається як середня зважена за усіма угодами, що були укладені і ПФТС, на фондових біржах або дилерами банку у поточний та базовий періоди відповідно.

Q – загальна кількість акцій емітента.

Початкове значення індексу: 100.

ProU-50

Формула розрахунку індексу:

ProU-50 = S(Cn Q) / S(Cb Q), (8.33)

де Cn та Cb – відповідно поточна та базова середні ринкові ціни акцій кожної з компаній, включених у базу розрахунку індексу. Ціна визначається як середня зважена за котируванням попиту учасників ПФТС, фондових бірж та «телефонного ринку» у поточний та базовий періоди відповідно.

Q – загальна кількість акцій емітента.

Початкове значення індексу: 100.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.08 сек.)