АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

МЕХАНІЗМ ФОРМОУТВОРЕННЯ ВОЛІ І СВІДОМОСТІ (КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

Читайте также:
  1. E. циліндр з годинниковим механізмом.
  2. E. циліндр з годинниковим механізмом.
  3. Б)Будова та функції нервово-м’язового синапсу. Механізм поєднання збудження та скорочення у м’язових волокнах.
  4. Біржовий механізм ціноутворення. Формування цін на біржі. Структура елементів біржової ціни. Сутність та правила біржового котирування.
  5. Вивчення механізму ЗВОРОТНОГО зв’язку (стабілізації) зварювального інвертора для ручного дугового зварювання
  6. Вигоди і механізми Митного союзу
  7. Видає дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
  8. ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ СТАТЕВОЇ САМОСВІДОМОСТІ
  9. Властивості свідомості та її структура.
  10. Внутрішньосерцеві механізми регуляції діяльності серця.
  11. Втрата свідомості, травми
  12. Геліометеотропні реакції та їх механізми.

 

Дослідження морфології волі і свідомості злочинця передбачає також розгляд питання як утворюються різні форми волі і свідомості людини, однією з яких є форма волі і свідомості, властива злочинцям.

 

У відповідності з принципом обміну воля і свідомість – це продукти вищої форми обміну речовин – економічного обміну між людьми у суспільстві. Воля виникає у людини при умові, що взаєпокладання її потреб і предметів, що їх задовольняють, опосередковане знаряддями праці, котрі, будучи продовженням руки, можуть відокремлюватись від людини і приєднуватись до неї, а також відчужуватись від неї і присвоюватись нею. Ця властивість знарядь праці обумовлює те, що воля людини може існувати в двох соціальних формах:

1) форма, при якій знаряддя праці, що опосередковують взаємопокладання, є власністю даної особи;

2) форма, при якій знаряддя праці, що опосередковують взаємопокладання потреб і предметів їх задоволення, не є власністю даної особи (але є власністю іншої особи).

 

І в тому, і в іншому випадку, оскільки взаємопокладання потреб і предметів їх задоволення опосередковане знаряддями праці, поведінка людини буде вольовою. Але воля у кожному випадку різна. При першій формі людина, що має у власності знаряддя праці виробляє товар (як предмет чи послугу), обмінює його на ринку і тому є підприємцем. Завдяки цьому її воля упорядковується логікою соціальної форми природи і тому поведінка у людини не є свавільною: вона діє за принципом "я за законами світу".
При другій формі людина, що не має у власності знарядь праці,
не виробляє товар і не обмінює його на ринку і тому не є підприємцем. В результаті цього її воля не упорядковується логікою соціальної форми природи і тому поведінка людини є свавільною: вона діє за принципом "світ за моїми законами".

 

Отже, властивість знарядь праці присвоюватись і відчужуватись породжує відповідно дві форми людської волі:

1) форму несваволі, тобто волі, упорядкованої лоґікою соціальної форми природи і тому адекватної порядку речей у світі (світопорядку);

2) форму сваволі, тобто волі, не упорядкованої логікою соціальною форми природи і тому не адекватної порядку речей у світі (світопорядку).

 

Відповідно до цього існують також дві форми людської свідомості:

1) форма неілюзорної свідомості, тобто свідомості упорядкованої лоґікою соціальної форми природи і тому адекватної світопорядку;

2) форма ілюзорної свідомості, тобто свідомості, не упорядкованої лоґікою соціальної форми природи і тому не адекватної світопорядку.

 

Такий механізм утворення двох форм волі і свідомості, що визначають етичні властивості людини. Цей висновок можна розглядати як розвиток запропонованої Аристотелем ідеї про зв'язок етичних явищ з економічним обміном між людьми у суспільстві. Він також асоціюється з ідеями Макса Вебера, Ф.М.Достоевського, Ф.Хайєка, А.Тоффлера, лауреата Нобелівської премії по економіці 1992 року Гаррі С.Беккера та інших дослідників.

 

Воля у формі несваволі і свідомість у формі неілюзій утворюють у відповідності з "законом годинника" те, що ми називаємо комплексом волі і свідомості, упорядкованих світопорядком. Цей комплекс детермінує і регулює таку поведінку людини, яка відповідає світопорядку і тому є етичною. Воля у формі сваволі і свідомість у формі ілюзій у відповідності з "законом годинника" утворюють те, що ми називаємо комплексом волі і свідомості, не упорядкованих світопорядком, або інакше: комплексом сваволі і ілюзій. Цей комплекс ґенерує і реґулює таку поведінку, яка не
відповідає світопорядку і тому є неетичною, у тому числі і кримінальною.

 

При розгляді механізму формоутворення волі і свідомості злочинця слід виходити з наступного. Відповідно до "універсальної конституції" природи дух (воля і свідомість) як властивість людини не є чимось позаприродним, - навпаки, він є більш природним, ніж аналогічні властивості шматка глини. Таким же чином людське суспільство є більш природним, ніж купа каміння, бо є вищою формою розвитку відносно купи каміння. Людський дух і людське суспільство - це не звільнення від природного, а навпаки - результат розвитку природи від нижчих форм до вищих. Отже, властивості шматка глини і людський дух (воля і свідомість) співвідносяться між собою не як природне і позаприродне, а як нижча і вища форми розвитку природи. Все, що існує поділяється не на природне і позаприродне, а на нормальне природне (наприклад, здоров'я) і ненормальне природне (наприклад, хвороба).

 

Комплекс сваволі і ілюзій – це соціально ненормальний стан
волі і свідомості людини, який означає непристосованість її до соціальної форми обміну. Неетична, у тому числі кримінальна, поведінка - це такий прояв комплексу сваволі і ілюзій, який порушує нормальність (норму) обміну речовин в умовах соціальної форми природи. Інакше кажучи, злочинність - це соціальна форма ненормальності, що існує в природі, а доброчинність - це соціальна форма нормальності, що існує в природі.

 

Дві форми волі і свідомості людини існують тому, що існують
два способи участі людей в економічному обміні - підприємництво
і непідприємництво. Існування неетичності, у тому числі і злочинності, пояснюється існуванням людей з комплексом сваволі і ілюзій, що утворюються у них тому, що вони не є підприємцями. У відповідності з принципами "універсальної конституції" природи знаряддя праці в суспільстві розвиваються кількісно і якісно таким чином, що це дозволяє все більшому числу людей прилучатися до власності і ринку, тобто брати участь в економічному обміні у формі підприємництва. В міру розвитку знарядь праці все менше буде число людей, котрі мають комплекс сваволі і ілюзій, що породжує неетичну поведінку, в тому числі і кримінальну.

 

Треба при цьому відзначити, що людина, не прилучена до світопорядку безпосередньо, тобто через підприємництво, прилучається до нього опосередковано, тобто через норми права і моралі. Однак опосередковане прилучення до світопорядку через норми права і моралі не змінює форму волі і свідомості, тобто не упорядковує їх - воно здатне діяти лише на характер прояву комплексу сваволі і ілюзій. Це означає наступне. Якщо підприємець добровільно не вчиняє злочинів тому, що його воля і свідомість упорядковані світопорядком безпосередньо, то непідприємець, змушується не вчиняти злочинів (тобто не проявляти свій комплекс сваволі і ілюзій у вигляді злочинів) силою права і моралі. Відчуження від підприємництва, а значить від власності і ринку, робить для людини чужими норми права і моралі, що стають обмежувачами її свободи якраз тому, що її свобода - це прояв форми сваволі і ілюзій. Для підприємця норми права і моралі стають своїми, вони не є обмежувачами його свободи якраз тому, що його свобода - це свобода прояву волі і свідомості, упорядкованих світопорядком безпосередньо.

 

Форми волі і свідомості людини не залежать від норм права і моралі, лише їх прояв залежить від цих норм. Форма сваволі і ілюзій, так само як і форма упорядкованих волі і свідомості – це не нормативні катеґорії, а соціопсихологічні явища, що існують помимо, поза правом і мораллю, поряд з ними, а не породжуються ними. Вони утворюються двома формами участі у вищому, економічному обміні речовин між людьми у суспільстві, а не в результаті дії чи недії норм права і моралі.

Представлений механізм формоутворення волі і свідомості людини, у тому числі і злочинця, сприяє таким чином визначенню поняття нормативності.

Нормативність - це похідне не від психіки, як думав Л.Й.Петражицький, а від економічного обміну. Якраз участь в економічному обміні приводить до утворення у людей нормативних уявлень: без останніх неможлива сама участь в цьому обміні. У психіці нормативність, що викликається до життя участю людей в економічному обміні, лише відображається, стаючи таким чином реґулятором поведінки учасників обміну.

Нормативність – це прийнятий у суспільстві спосіб вимірювання поведінки, в якій проявляються воля і свідомість людини. "Вимірявши" таким чином з допомогою норм вчинок, можна визначити, що він є злочином чи етичним вчинком. Однак при цьому нічого не стає відомо про устрій волі і свідомості, що проявилися у злочині. Вичленення форми сваволі і ілюзій дає можливість зрозуміти злочин як прояв волі і свідомості, влаштованих специфічним чином. Це, в свою чергу, відкриває можливість радикальної боротьби зі злочинністю, не обмежуючись нормативними засобами - правом і мораллю. Виходячи з цього, можна зробити соціопсихологічне визначення злочину: злочин - це прояв комплексу сваволі і ілюзій у поведінці, яка має таку міру суспільної небезпеки, за якою держава визнає її злочинною.

Диференціація двох форм (способів устрою) волі і свідомості людини дозволяє також крім нормативного визначення особистості злочинця дати соціопсихолоґічне визначення особистості, тобто визначення її етичного статусу через форму волі і свідомості. Те, що при нормативному визначенні називають "особистістю злочинця" (тобто особистість людини, що порушила норму кримінального права) при соціопсихологічному визначенні є не що інше, як особистість людини з комплексом сваволі і ілюзій, який проявився у вигляді діяння, котре порушує норму кримінального права.

Соціопсихологічне визначення особистості співвідноситься з
нормативним її визначенням так само, як явище співвідноситься з його виміром. Тому перше багатше від другого.

Особистість злочинця відрізняється від особистості не злочинця двома ознаками: (1) наявністю комплексу сваволі і ілюзій (соціопсихологічна ознака) та (2) проявом цього комплексу в діянні, що порушує норму кримінального права (нормативна ознака).

При цьому треба мати на увазі, що під незлочинцями таким
чином розуміються і особи, що не мають комплексу сваволі і ілюзій, і особи, що мають цей комплекс, але вчиняють такі діяння, які порушують норми права і моралі, але не є кримінальними.

Запропонована концепція формоутворення волі і свідомості людини дозволяє відмежувати етичні здібності людей від біологічних і тим самим уникнути ломброзіанства. Етичні здібності – це здібності, які визначаються формами волі і свідомості, що утворюються в результаті участі людини у вищому, економічному обміні речовин. У відповідності з принципом стратифікації етичні здібності нашаровуються на біологічні здібності, котрі є субстратом для етичних. Цей субстрат позначається терміном осудність.
Не будучи осудною, людина не може мати етичні (чи неетичні) здібності, тобто мати ту чи іншу форму волі і свідомості.

Біологічні здібності по відношенню до етичних здібностей як
вищої форми здібностей виконують дві функції: (1) створюють
осудність як субстрат для виникнення і прояву етичних здібностей та (2) визначають феноменологію виникнення і прояву етичних здібностей, індивідуалізують ці процеси, але не породжують етичні (і неетичні) здібності. З цього і треба виходити, визначаючи роль біологічних факторів в механізмі формоутворення волі і свідомості людини, у тому числі злочинця.

ГЛАВА III.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)