 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Показники і методи оцінки
Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом вужче їх якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і знаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, які використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанні бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.
Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.
Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.
Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.
Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує приоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. По нових видах продукції і перш за все знарядь праці доцільно визначити також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною.
Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарський діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції (мал.1).
Рис. Система і зміст показників якості продукції.
Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяються на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники, з яких відокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості (табл.1); друга – загальні показники якості всього обсягу вироблюваної підприємством продукції.
Найбільш складна за кількістю система показників – це перша група одиничних показників. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також рядом загальних показників. До них в першу чергу відносять надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність патентну чистоту тощо.
Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно з цими показниками продукцію поділяють нас сорти, марки, класи.
| Групи показників | Окремі показники груп | |
| Перелік (показники …) | Суттєва характеристика | |
| Призначення | Характеризують пристосованість виробів до використання та сфери їх призначення (газові, водяні, теплові лічильники) | · Продуктивність · Потужність · Міцність · Вміст корисних речовин · Калорійність |
| Надійності і довговічності | Властиві виробам, що можуть тривалий час зберігати свою робото здатність за певних умов експлуатації і їх оцінюють за показниками строку експлуатації і технічного ресурсу (годинники, телевізори, автомобілі…) | · Безвідмовність роботи · Можливий термін використання · Технічний ресурс · Термін безаварійної роботи · Граничний термін зберігання |
| Технологічності | Характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення | |
| Екологічні | Характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров’я людини та оточуюче довкілля | · Токсичність виробів · Вміст шкідливих речовин · Обсяг шкідливих викидів у довкілля в одиницю часу |
| Економічні | Відображають затрати на розробку, виготовлення й експлуатацію виробу | · Ціна одиниці виробу · Прибуток з одиниці виробу · Рівень експлуатаційних витрат часу і фінансових коштів |
| Ергономічні | Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача), вимоги техніки безпеки | · Ступінь легкості керування робочими органами · Можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників · Величина наявного шуму, вібрації тощо |
| Естетичні | Визначають естетичні властивості (дизайн) виробу | · Виразність і оригінальність форми · Кольорове оформлення · Ступінь естетичності тари (упаковки) |
| Стандартизації та уніфікації | Визначають ступінь використання стандартизованих та уніфікованих деталей, вузлів | |
| Патентно-правові | Відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію нових виробів | · Коефіцієнт патентного захисту · Коефіцієнт патентної частини |
У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних показників. Основними з них є:
· частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;
· коефіцієнт оновлення асортименту продукції;
· частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;
· частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві;
· частка браку (бракованих виробів);
· коефіцієнт сортності;
· відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.
Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів (залежно від способу одержання інформації): об’єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний метод використовують для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний – відносного рівня якості окремих видів продукції.
Об’єктивний метод складається з:
§ вимірювального методу, який передбачає використання при оцінюванні якості продукції технічних засобів контролю (приладів, заданих параметрів якості: ваги, шкали, ступеню обробки та ін.);
§ реєстраційного методу, що ґрунтується на спостереженні й підрахунку кількості предметів, виробів, випадків. Наприклад, виробництво цегли: кількість штук, морозостійкість, відсоток водопоглинення, кількість відхилень від заданих нормативів;
§ розрахункового методу, котрий використовується при визначенні показників якості нових видів виробів.
У цілому за допомогою об’єктивного методу визначають більшість техніко-експлуатаційних показників: продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів – для засобів праці; вміст металу в руді, надійність фарбування тканих та інших поверхонь – для предметів праці; еластичність та вологостійкість взуття, вміст жиру в харчових продуктах, цукру в кондитерських виробах – для споживчих товарів.
Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини (зір, слух, нюх, смак, дотик) споживчих властивостей товарів тез застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. За цим методом застосовують бальну систему оцінювання показників якості товарів, виходячи зі стандартного переліку ознак (властивостей), які найбільш повно охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці (відмінно, добре, задовільно, погано) відповідає певна кількість балів. Цей метод переважно застосовують при аналізі якості продуктів харчування, парфумів, окремих видів напоїв та ін.
Диференційований метод оцінювання рівня якості товарів передбачає порівнювання одиничних показників із відповідними показниками виробів-еталонів, стандартів та технічних умов. Оцінювання рівня якості полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними, що їх беруть за одиницю.
Комплексний метод дає можливість визначити узагальнюючий показник якості оцінюваного виробу. Ним може бути інтегральний показник, який обчислюється шляхом порівняння корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. Комплексну оцінку якості часом застосовують
В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.
Залежно від джерел інформації: традиційний (оцінка якості продукції у спеціалізованих підрозділах); експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості); соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї).
У тісному взаємозв’язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможність – це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем задоволення конкретної потреби, так і за витратами на його забезпечення.
Виділяють такі чинники забезпечення конкурентоспроможності продукції:
§ продукт (відображає рівень якості продукції, її стиль, унікальність, гарантії та рівень обслуговування, зручність ц використанні);
§ ціна (рівень ціни порівняно з іншими конкурентами, систему знижок, форми оплати та можливість відстрочки у платежах);
§ канали збуту (характеризує форми збут, стан ринку, систему транспортування та складування);
§ реалізація (відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дієвість реклами, використання систем просування товару на ринок тощо);
§ рівень кадрового потенціалу та управлінських структур (кваліфікаційний рівень персоналу підприємства, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність управлінської структури та її мобільність тощо).
Поиск по сайту: