АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПОЛІТИЧНА ВЛАДА

Читайте также:
  1. Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
  2. Державна влада як інститут конституційного права
  3. З КУРСУ «ПОЛІТИЧНА РЕГІОНАЛІСТИКА»
  4. Засоби масової інформації як «четверта влада»
  5. Зм.мод. . Влада та управління
  6. Змістовий модуль 1. Політична система ФРН.
  7. Зовнішньополітична діяльність Української Держави П. Скоропадського
  8. Зовнішньополітична діяльність УРСР
  9. Зовнішньополітична діяльність УРСР.
  10. Міжнародні відносини і зовнішньополітична роль держави
  11. Політична боротьба часів НЕПу
Я

к і поняття «політика», поняття «полі-
тична влада» є однією з базисних
категорій політології. Політика і влада
органічно взаємозв'язані, вони не тільки
нероздільні, а й взаємозумовлюють одна
одну. Цей зв'язок настільки органічний, що
в політології і філософії нерідко виникають
дискусії щодо первинності однієї з них.

Зміст політології як навчальної дисци-
пліни може бути розкритий і як розгор-
тання змісту категорії «політика», і як
розгортання змісту категорії «влада».

Поняття влади дає ключ до розуміння
сутності та призначення політичних інсти-
тутів і процесів, самої політики. Визначення
цього поняття, з'ясування сутності й ха-
рактеру політичної влади дає змогу ви-
окремити політичні відносини з усієї
сукупності суспільних відносин, має важли-
ве значення для розуміння природи по-
літики й держави.

Про важливість поняття влади в науці
свідчить, зокрема, існування особливої
галузі науки — кратології (від грецьк.
кгаіоз — влада і Іодоз — слово, поняття,
вчення) як сукупності філософських,
соціологічних, політологічних, правових та
інших знань про владу.


Політика як суспільне явище

Політична влада

 


 


ВЛАДА ЯК СУСПІЛЬНЕ
ВІДНОШЕННЯ

Сутність і види Влада є складним за сутністю й багато-
влади манітним за формами вияву явищем
суспільного життя. Існує багато різних
концепцій і визначень цього поняття. За вихідне й найпрос-
тіше можна взяти визначення влади як вплив однієї частини
суспільства (індивіда, групи, організації тощо) на поведінку
іншої у бажаному для себе напрямі. Уже з такого елемен-
тарного визначення видно, що влада є відношенням, отже,
передбачає наявність двох сторін. Будь-яке відношення є
взаємодією його сторін. Основною особливістю владного
відношення є переважний, визначальний вплив однієї його
сторони на іншу. Тому сторону з переважним впливом
доцільно називати суб'єктом, а сторону, яка цього впливу
зазнає, — об'єктом владного відношення. Суб'єктами влади
можуть бути індивіди, соціальні групи, організації тощо.
Очевидно, що влада не є властивістю не тільки об'єкта, а й
суб'єкта. Вона виступає саме як відношення між ними і не
існує як без суб'єкта, так і без об'єкта.

У науці є різні підходи до пояснення причин владних відносин.
Поширеним є біологічний підхід, який визнає владу притаманною
біологічній природі людини. А оскільки біологічна природа людини і
тварин є спільною, то визнається наявність владних відносин не тільки
в суспільстві, а й у тваринному світі. Витоки біологічного підходу до
розуміння влади кореняться ще в античній філософії. Арістотель,
наприклад, розглядав владу в суспільстві як продовження влади в
природі.

Справді, переважний вплив є і в тваринному світі. Одні тварини
бувають сильнішими від інших і можуть нав'язувати їм поведінку, в
середовищі ссавців поширеним явищем є наявність ватажків, яким
підпорядковується стадо чи зграя. Однак між відносинами в суспільстві
та у тваринному світі існує принципова відмінність. Відносини в
суспільстві мають свідомий характер, тоді як у тваринному світі вони
зумовлюються інстинктами і рефлексами. Владні відносини є саме
свідомими відносинами. Суб'єкт влади здійснює свідомий вплив на
поведінку об'єкта, спрямовуючи її в певному напрямі.

Інший підхід до розуміння влади — антропологічний (від грецьк.
апІЬгороз — людина) — пов'язує поняття політичної влади, а отже, й
політики з суспільною природою людини і поширює його на всі
соціальні, в тому числі й докласові, утворення. Прихильники цього
підходу доводять наявність політичної влади на всіх етапах розвитку
суспільства.


На відміну від антропологічного політологічний підхід до розуміння
влади, який грунтується на органічному зв'язку влади й політики,
пов'язує їх існування лише з певними етапами суспільного розвитку,
для яких характерною є наявність спеціальних суспільних інститутів
здійснення влади, насамперед держави.

Будемо виходити, отже, з того, що влада, владні відноси-
ни притаманні будь-якому суспільству, але не тваринному
світові, тоді як політична влада, політико-владні відносини
характерні лише для певних етапів суспільного розвитку.
І Оскільки влада є суто суспільним відношенням, у якому
і задіяні наділені свідомістю і волею люди, а переважний
І вплив одних людей на інших є вольовим відношенням між
І ними, то влада може бути визначена як вольове відношення
| між людьми,
тобто таке відношення, за якого одні люди
| можуть нав'язувати свою волю іншим.

М. Вебер у зв'язку з цим зазначав: «Влада означає будь-
яку можливість проводити всередині даних соціальних
відносин власну волю навіть всупереч опору, незалежно від
того, на чому така можливість заснована»1. Російський полі-
толог Ф. М. Бурлацький також вважає, що «влада є реальною
здатністю здійснювати свою волю в соціальному житті,
нав'язуючи її, якщо необхідно, іншим людям»2.

Специфічною ознакою влади як суспільного відношення
виступає домінування владної волі, а не просто впливу. Цим
влада відрізняється від останнього, який є дещо ширшим
явищем.

Як вольове відношення влада існує в потенціальній і
реальній формах. Потенціальною є влада, що не виявила
себе. Вона не менш істотна, ніж реалізована влада. Усвідом-
лення наявної, хоча й не реалізованої влади, справляє на її
потенціальні об'єкти сильний дисциплінуючий та організую-
чий вплив, іноді не менш сильний, ніж реально діюча влада.

Нав'язування одними людьми своєї волі іншим може
здійснюватись із використанням різних засобів — примусу,
права, авторитету тощо. Залежно від засобів здійснення
влади розрізняються різні її види — економічна, соціальна,
політична, духовно-інформаційна, сімейна тощо. Глибинним

1 Цит. за: Бурлацкип Ф. М., Галкин А. А. Современнмй Левиафан:
Очерки политической социологии капитализма. М., 1985. С. 18.

2 Там же. С. 19.


 

 

 


Політична влада

Політика як суспільне явище

 


 


джерелом економічної влади є відмінності у відношенні
людей до власності на засоби виробництва. Економічна
влада
це об'єктивно зумовлені матеріальними потребами
життя суспільства відносини, в яких власник засобів
виробництва підпорядковує своїй волі волю інших учасників
процесу виробництва. Засобами такого підпорядкування
можуть бути як безпосереднє володіння власністю, так і
контроль над нею, а також кошти, цінні папери, договірні
зобов'язання тощо. Використовувані офіційно, ці засоби
мають відповідне правове закріплення.

Якщо економічна влада передбачає розподіл матеріаль-
них благ, то соціальна означає розподіл благ соціальних.
Вона пов'язана з визначенням статусу різних груп у структурі
суспільства, посад, прав та обов'язків, наданням соціальних
послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, забезпечення житлом
тощо, а також розподілом доходів, різноманітних пільг і
привілеїв.

Духовно-інформаційна влада це організація духовного
виробництва в усіх його формах і здійснення інформацій-
ного та ідеологічного впливу. Ця влада реалізується за
допомогою засобів духовно-інформаційного впливу на
людей. Такими засобами можуть бути мораль, релігія,
ідеологія, мистецтво, наукові знання, інформація про
поточні події суспільного життя тощо. Величезну владу над
людьми має, зокрема, церква. Ця влада грунтується на вірі в
релігійні догмати і здебільшого не має правового закріплен-
ня за винятком тих держав, де церква визнається офіційним
політичним інститутом. Незаперечною є влада так званих
моральних авторитетів — людей з високими моральними
рисами, які присвятили своє життя служінню суспільному
благу. Та й незаперечна влада кримінальних авторитетів
грунтується не на праві, а на так званих поняттях — нормах,
за якими живе злочинний світ. Але найбільшу духовно-
інформаційну владу в сучасному суспільстві мають засоби
масової інформації — преса, радіомовлення, телебачення, а
останнім часом — міжнародна інформаційна комп'ютерна
мережа Інтернет. Вони є головним чинником формування
громадської думки і називаються ще «четвертою владою»,
котра за силою впливу на суспільство прирівнюється до
законодавчої, виконавчої та судової влади держави. Духовно-
інформаційна влада може слугувати поширенню об'єктивних


даних про стан суспільства, функціонування держави, її
міжнародне становище тощо, а може виступати й засобом
маніпулювання громадською думкою, управління свідомістю
й поведінкою людей в інтересах певних політичних сил.

Одним із різновидів влади в суспільстві є сімейна влада
побудований на силі авторитету вплив одного або декількох
членів сім'ї на її життєдіяльність. Цей авторитет, як і будь-
який авторитет узагалі, не можна створити за допомогою
права чи примусу. Він є виявом поваги одних членів сім'ї до
інших, результатом визнання їхнього життєвого досвіду,
трудових заслуг тощо.

Політична влада Політична влада є найважливішим ви-
дом влади в суспільстві. Оскільки
основні види влади — економічна, соціальна, духовно-
інформаційна, сімейна — розрізняються залежно від засобів
їх здійснення і мають специфічні особливості, то й політич-
на влада мусить мати притаманні лише їй особливості й
засоби здійснення. В політологічній літературі немає визна-
ченості щодо особливостей політичної влади. «Політична
влада, — зазначає російський дослідник В. М. Мазаєв, —
усяка організована воля однієї групи людей стосовно іншої,
яка здійснює підпорядкування в ім'я спільних цілей»3. Але те
саме можна сказати й про інші види влади, які також є
організованим вольовим підпорядкуванням одними людьми
інших з метою досягнення певних спільних цілей.

Б. І. Краснов дає таку характеристику політичній владі:
«Політична влада як один із найважливіших проявів влади
характеризується реальною здатністю класу (групи, індивіда)
проводити свою волю, виражену в політиці»4. Це твердження
є тавтологічним, оскільки в ньому політична влада визнача-
ється через політику, котра сама є діяльністю щодо здій-
снення політичної влади.

За визначенням Ф.М.Бурлацького, «політична влада як
один із найважливіших проявів влади характеризується
реальною здатністю даного класу, групи, а також індивідів,
які відображають їхні інтереси, проводити свою волю за
Допомогою політики і правових норм»5. У цьому визначенні

3 Политология / Сост. й отв. ред. А. А. Радугин. М., 1997. С. 56.

4 Политология / Под ред. Б. Й. Краснова. М., 1995. С. 39.

5 Бурлсщкий Ф. М., Галкин А. А. Современньїй Левиафан. С. 19.


Політика як суспільне явище

Політична влада

 


 


також криється елемент тавтологічності, який полягає у
визначенні політичної влади через політику. Однак на
відміну від попередніх визначень воно вказує на найважли-
віший засіб здійснення політичної влади, яким є правові
норми. Реалізація інших видів влади тією чи іншою мірою
може відбуватися з використанням правових норм, однак
лише для політичної влади такі норми є найважливішим
засобом її здійснення. Якщо економічну владу умовно
можна назвати «владою грошей», духовно-інформаційну —
«владою інформації», сімейну — «владою авторитету», то
політичну владу — «владою права». Це зовсім не означає, що
політична влада скрізь і завжди здійснюється за допомогою
права, однак право є головним засобом її реалізації.

Норми права — це встановлені або санкціоновані держа-
вою з метою регулювання суспільних відносин загальнообо-
в'язкові правила поведінки. Дотримання й виконання норм
права забезпечується шляхом як переконання, так і держав-
ного примусу. Держава, отже, не тільки встановлює норми
права, а й виступає найважливішим гарантом їх виконання.
Відповідно державна влада є найважливішою формою полі-
тичної влади. «Поняття політичної влади, — зазначає
Ф. М. Бурлацький, — значно ширше від поняття влади
державної. Державна влада — це така форма суспільної влади,
яка має класовий характер, спирається на спеціальний
апарат примусу й наділена монопольним правом видавати
закони та інші розпорядження, обов'язкові для всього насе-
лення»6.

Специфіка державної влади, отже, полягає в тому, що
вона: по-перше, здійснюється спеціальним апаратом; по-
друге, поширюється на всю територію країни; по-третє,
наділена монополією на прийняття законів та застосування
примусу.

Політична влада здійснюється не тільки державою, а й
іншими політичними інститутами — політичними партіями,
громадсько-політичними організаціями, органами місцевого
самоврядування. Відповідно можна виокремити владу
політичних партій, громадських організацій, органів місце-
вого самоврядування як форми політичної влади. На відміну
від державної влади, яка має загальний характер і поширю-
ється на всю територію країни й суспільство в цілому, влада

6 Бурлацкип Ф. М., Голкин А. А. Современньщ Левиафан. С. 19,
«-"«•^^^ 176


політичних партій і громадських організацій здійснюється
лише в межах цих партій та організацій. Вона грунтується як
на правових нормах, установлених державою, так і на
політичних нормах, які не є правовими і діють лише в межах
політичних партій і громадських організацій. Такі норми
закріплюються у статутах партій і громадських організацій і
стосуються визначення прав та обов'язків їх членів,
внутрішньопартійної діяльності тощо. А це означає, що
засобами здійснення політичної влади виступають не тільки
правові, а й політичні норми як такі, що діють всередині
недержавних політичних організацій та у стосунках між
ними.

Норми права як засіб регулювання суспільних відносин і
здійснення політичної влади передбачають наявність
примусу щодо їх дотримання. Носієм такого примусу є лише
держава. Природу державної влади характеризує передусім її
здатність домагатися здійснення тих чи інших цілей за
допомогою примусу. Державна влада не обов'язково засто-
совує примус для виконання її настанов. Вона може
домагатися своїх цілей також іншими засобами — економіч-
ними, соціальними, ідеологічними тощо. Однак саме
держава наділена монополією на те, щоб примусити членів
суспільства до виконання її настанов.

Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу й
судову і здійснюється за допомогою спеціального апарату на
всій території, на яку поширюється державний суверенітет.
На відміну від влади держави влада органів місцевого
самоврядування поширюється лише на певну частину
території держави і значною мірою здійснюється на
громадських засадах. Влада органів місцевого самоврядування
грунтується як на загальнодержавних правових нормах, так і
на нормативних актах самих цих органів, дія яких поширю-
ється лише на підпорядковану їм територію.

Влада існує і функціонує не тільки в різних сферах
суспільства, а й на різних рівнях його структури: суспіль-
ному, асоціативному та персоналізованому.

І

Таким чином, політична влада — це реальна здатність
одних людей проводити свою волю стосовно інших за
допомогою правових і політичних норм.

 

Конкретизуючи характеристику політичної влади, можна
виокремити такі ЇЇ основні особливості: верховенство,

'2-2.1


Політика як суспільне явище

Політична влада

 


 


публічність, моноцентричність, легальність, різноманіття
ресурсів. Верховенство політичної влади полягає в обов'язко-
вості її рішень для інших видів влади, суспільства в цілому.
Вона може обмежити вплив інших видів влади, наприклад
економічної чи духовно-інформаційної, або й узагалі
припинити функціонування окремих їхніх суб'єктів.

Публічність (від лат. риЬНсиз — суспільний, народний)
політичної влади означає її суспільний, безособовий і від-
критий характер. На відміну від існуючої в невеликих групах
приватної особистої влади, наприклад сімейної, політична
влада реалізується від імені і в межах усього суспільства і
звертається за допомогою права до всіх його членів.

Моноцентричність політичної влади проявляється в
наявності єдиного центру прийняття рішень, які стосуються
всього суспільства. Таким центром є держава, її вищі органи.
На відміну від політичної влади інші види влади (еконо-
мічна, соціальна, духовно-інформаційна) є поліцентричними,
вони здійснюються багатьма незалежними один від одного
центрами — підприємствами, соціальними фондами, засоба-
ми масової інформації тощо. В демократичному суспільстві
немає такого органу, який би зосереджував у своїх руках усю
повноту економічної, соціальної чи духовно-інформаційної
влади.

Легальність політичної влади означає її законність,
зокрема щодо існування самої влади та застосування нею
примусу. Детальніше про легальність політичної влади мова
йтиме нижче.

Нарешті, ще однією особливістю політичної влади є
різноманіття її ресурсів, тобто засобів здійснення. Політична
влада використовує не тільки примус, а й економічні, со-
ціальні, духовно-інформаційні засоби. При цьому найважли-
вішими засобами її здійснення є правові й політичні норми.

Важливою особливістю влади взагалі, політичної зокрема,
є її кумулятивний характер, пов'язаний з ресурсами влади.
Кумуляцією (від лат. ситшаїіо — скупчення) найчастіше
називають концентрацію енергії вибуху в певному напрямі,
а у більш загальному плані — посилення дії того чи іншого
процесу в результаті поєднання дії його складових. Виявом
кумуляції є кумулятивний ефект. Стосовно влади кумулятив-
ний ефект проявляється у зростаючому нагромадженні влади
та значному посиленні її впливу в результаті взаємодії різних


видів і ресурсів влади. Так, економічна влада, засобами
реалізації якої є власність на засоби виробництва, гроші,
повноваження в межах керівних посад в економічних
структурах, створює можливості для оволодіння владою
політичною, наприклад шляхом фінансового забезпечення
перемоги на виборах. Наявність економічних ресурсів від-
криває доступ і до духовно-інформаційної влади. Оволодіння
засобами масової інформації, у свою чергу, створює
можливості для інформаційного впливу на суспільство і
владу, зайняття провідних політичних позицій, отримання
доходу. Але найбільші можливості створює оволодіння
політичною владою, особливо державною. Політична влада
відкриває доступ до економічної, соціальної і духовно-
інформаційної влади, дає можливість зосереджувати в руках
конкретних осіб величезні економічні, соціальні та інфор-
маційні ресурси.

В результаті зосередження в руках небагатьох осіб ресур-
сів економічної, політичної, соціальної та духовно-інформа-
ційної влади утверджується олігархічна форма державного
правління (грецьк. оіщагсіїіа — правління небагатьох, від оіі-
§оз — небагато і агсЬе — влада), коли країною править
фактично у власних інтересах невелика група найбагатших
людей. Олігархічна форма правління наявна, зокрема, в
тоталітарних державах, де вся повнота економічної, політич-
ної, соціальної і духовно-інформаційної влади зосереджується
в руках партійної верхівки.

У демократичних політичних системах існують застере-
ження проти концентрації в одних руках різних видів і
ресурсів влади. Такими застереженнями, зокрема, є: поділ
Державної влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки;
розподіл влади між державою, політичними партіями,
групами інтересів, органами місцевого самоврядування;
антимонопольне законодавство; заборона на суміщення
посад на державній службі з деякими іншими посадами;
Декларування вищими посадовими особами держави доходів,
майнового стану та інтересів в економічній сфері; громад-
ський контроль за здійсненням державної влади тощо.
Однак за формальної наявності подібних застережень реаль-
но вони можуть не діяти, і влада в декларативно демо-
кратичній державі фактично матиме олігархічний характер.
Через нерозвиненість інститутів демократії олігархічне прав-


Політична влада

Політика як суспільне явище

 


 


ління тією чи іншою мірою проявляється, зокрема, в
багатьох посттоталітарних державах, у тому числі в Україні.

Багатоманітними є функції політичної влади. Вони збіга-
ються з функціями політики, найважливішим засобом здій-
снення якої є влада, а в кінцевому підсумку — з функціями
різних політичних інститутів. Найважливішою функцією
політичної влади, як і політики, є керівництво та управління
суспільством у
цілому та його складовими. З цією метою
політична влада розробляє відповідно до конкретних умов,
економічного й політичного становища країни стратегію і
тактику управління суспільством. Розробляється конкретна
політика щодо різних соціальних спільностей, політика
забезпечення влади ресурсами, ставлення до політичної опо-
зиції тощо. В результаті реалізується така функція політичної
влади, як інтеграція суспільства на основі врахування та
узгодження соціальних інтересів.

Однією з важливих функцій політичної влади є оптиміза-
ція політичної системи
відповідно до цілей і завдань
правлячих сил. Ті сили, які оволодівають політичною владою,
прагнуть змінити політичну систему відповідно до проголо-
шуваних ними цілей і завдань. Однак при цьому вони мусять
зважати на інтереси й потреби інших політичних сил, щоб
не дестабілізувати обстановку в країні, уникати загострення
політичного й соціального протистояння. Забезпечення полі-
тичної стабільності
в країні також є однією з основних
функцій політичної влади. У різних державах політичній
владі вдається це неоднаковою мірою. Однак виконати таку
функцію у кінцевому підсумку прагне будь-яка політична
влада, оскільки стабільність є основою її існування.

Політичне керівництво та управління суспільством,
соціальна інтеграція, оптимізація політичної системи, забез-
печення політичної стабільності є основними функціями
політичної влади. Загальні організаційні й регулятивні функ-
ції політичної влади конкретизуються в політиці у багатьох
видах політичної діяльності: управлінні, прийнятті рішень,
виборі цілей, визначенні завдань, виконавців, їх підборі,
орієнтації в політичних і неполітичних ситуаціях тощо.

Концепції влади Політична влада є багатоманітним суспільним
явищем. Розкриттю цієї багатоманітності, різ-
них сторін та аспектів політичної влади сприяють різні концепції
влади, основними з яких є телеологічна, реляціоністська, системна,
біхевіористська, психологічна.

««««««_««««_«««*««»«» 180


Телеологічна (від грец. Іеіоз, Іеіеоз — мета, результат, кінець)
концепція влади характеризує її як здатність досягнення поставлених
цілей, одержання намічених результатів. При цьому владу розуміють
досить широко — не тільки як стосунки між людьми, а й як взаємодію
людини з довкіллям. У межах телеологічної концепції йдеться не тільки
про владу людини над людиною, а й про владу людини над природою.
Ця концепція наголошує на цілеспрямованому характері влади, проте
тлумачить її занадто широко, включаючи в систему владних відносин і
природу.

Реляціоністська (від франц. геїаііоп — відношення, зв'язок) концеп-
ція
влади розглядає її як відношення між двома партнерами, коли один
із них — суб'єкт — справляє визначальний вплив на іншого — об'єкт.
Суб'єктом і об'єктом можуть виступати як окремі індивіди, так і
різноманітні групи та організації. Влада — це взаємодія суб'єкта і
об'єкта, яка виявляється в тому, що суб'єкт контролює об'єкт за допо-
могою певних засобів. Такі відносини є конфліктними і складають суть
політики.

Існують три основні різновиди реляціоністської концепції влади:
спротиву, обміну ресурсами й розподілу сфер впливу. Концепція спро-
тиву розглядає владні відносини як такі, за яких суб'єкт долає спротив
об'єкта. Концепція обміну ресурсами виходить із нерівномірності
розподілу ресурсів у суспільстві і трактує владу як таке відношення,
коли суб'єкт нав'язує свою волю об'єкту в обмін на надання остан-
ньому певних ресурсів. Концепція розподілу сфер впливу має на меті
пом'якшення недемократичного характеру владних відносин як
панування і підкорення. За цією концепцією владні відносини в
кожному окремому випадку є пануванням — підкоренням. Однак у
масштабі всього суспільства наявний баланс владних відносин між
суб'єктами і об'єктами, оскільки з часом і в різних сферах впливу вони
міняються місцями: суб'єкти стають об'єктами і навпаки. Якщо, напри-
клад, наймач робочої сили диктує умови праці найманому працівникові,
то останній, у свою чергу, через профспілкову організацію може
контролювати самого наймача. Правляча партія може перетворитися на
опозиційну, а опозиційна — стати правлячою. Рядовий виборець може
стати політиком, а той — рядовим виборцем тощо.

Реляціоністська концепція влади слушно наголошує на тому, що
влада є вольовим відношенням між людьми, за якого суб'єкт тим чи
іншим чином долає спротив об'єкта, що суб'єкти та об'єкти владних
відносин можуть мінятися місцями. На базі цієї концепції визнача-
ються шляхи, методи й засоби впливу на суспільство з метою
Досягнення соціальної злагоди і забезпечення політичної стабільності.
До них належать, наприклад, стимулювання активності трудової діяль-
ності, дотримання норм громадської поведінки тощо, проте
реляціоністська концепція перебільшує можливості для об'єкта стати
суб'єктом влади. Владні відносини є результатом об'єктивно зумовленого
суспільного поділу праці, який не вирізняється динамізмом. Поділ на
владарюючих і підвладних є одним з найбільш сталих у суспільстві.
Зрештою, існує величезна різниця між, наприклад, державною владою,


Політика як суспільне явище

Політична влада

 


 


в розпорядженні якої є різноманітні ресурси, і владою тієї ж проф-
спілки, основним засобом впливу якої виступає сама організація.

Системна концепція влади розглядає владу як системоутворююче
відношення в політичній системі суспільства. Влада, що в політичній
системі виступає як політична влада, з'єднує всі елементи системи в
єдине ціле. Основне призначення політичної влади полягає в тому, щоб
забезпечувати стабільність у суспільстві, а для цього вона повинна
регулювати відносини між людьми й суспільством у цілому, в тому
числі й державно-політичними інститутами. Влада покликана
вирішувати суперечність між необхідністю організованості й порядку в
суспільстві та багатоманітністю інтересів членів суспільства, між якими
виникають конфлікти. Влада з'єднує всі елементи політичної системи
таким Чином, щоб це сприяло збалансованому стану як самої системи,
так і суспільства в цілому.

Системний підхід до розуміння влади застосовується на трьох
рівнях: політичної системи суспільства в цілому; окремих складових
системи; відносин між самими індивідами.

Якщо системна концепція в поясненні феномену влади йде від
політичної системи суспільства до індивіда, то біхевіористська (від англ.
ЬеЬауіоиг — поведінка) концепція зорієнтована у зворотному напрямі.
Біхевіоризм розглядає владу як особливий тип поведінки, за якої одні
люди командують, а інші підкоряються. Тому цю концепцію називають
іще поведінковою. Подібно до реляціоністської концепції вона
розглядає владу як відношення панування і підкорення, однак головну
увагу зосереджує на особливостях людей, мотивах їхньої поведінки в
боротьбі за владу. При цьому прагнення до влади проголошується
домінуючою рисою природи людини, яка визначає її політичну
поведінку. Наголошується, що у прагненні до влади важливу роль
відіграють ті блага і привілеї, які отримують наділені владою люди. З
набуттям влади пов'язано отримання матеріальних благ, свободи,
престижу, безпеки тощо.

У межах біхевіористської концепції влади виокремлюються три
основні моделі трактування влади: силова, ринкова та ігрова. Силова
модель виходить з того, що головним мотивом політичної поведінки
людини є її прагнення до влади. Набута влада, у свою чергу, стає
засобом досягнення інших благ. Оскільки владні прагнення людей є
різноспрямованими, то головне завдання політичної влади полягає в
Тому, щоб забезпечити оптимальне співвідношення, баланс сил як
владних вольових прагнень.

Ринкова модель біхевіористської концепції влади грунтується на
тому, що за умов ринкової економіки влада також стає товаром. На цей
товар, як і на будь-який інший, поширюються відносини попиту і
пропозиції. В результаті виникає своєрідний ринок влади зі своїми
покупцями і продавцями та менеджерами як посередниками між ними.
Вони, зокрема, готують кандидатів на владу і забезпечують їх перемогу
на виборах. Ігрова модель влади розглядає владні відносини, боротьбу
за владу як своєрідну гру, що відбувається за певними правилами.


У частині мотивації політичної поведінки біхевіоризм є різновидом
психологічної концепції влади. Головною особливістю цієї концепції є
пояснення владних відносин психологічними мотивами. В одних
випадках, наприклад у біхевіоризмі, постулюється воля до влади як її
джерело, в інших — прагнення людини до влади, особливо володіння
владою, пов'язуються з необхідністю суб'єктивної компенсації нею
притаманних їй фізичних чи духовних вад. Деякі дослідники
психологічні основи волі до влади шукають у підсвідомих мотивах, у
тому числі сексуальних. Стверджується, зокрема, що у психіці людини
є структури, які сприяють тому, що вона підсвідомо віддає перевагу
рабству перед свободою заради уникнення відповідальності, власної
захищеності й заспокоєння за допомогою любові до володаря. Ці та
інші різновиди психологічної концепції влади допомагають з'ясувати
механізми мотивації влади, як відносин панування і підкорення.

Існують також інші концепції влади — інструменталістська,
структуралістська, функціональна, конфліктологічна тощо. Кожна з
них розкриває якусь особливість чи сторону влади.

РЕСУРСИ Й ЛЕПТИМНІСТЬ
ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ

Н;

[айбільш загальним джерелом влади
основою вольового відношення
між людьми є їх природна й соціальна нерівність. Фізичне,
інтелектуальне, економічне, освітнє, статусне та інше пере-
важання одних людей над іншими дає змогу першим
здійснювати свою волю стосовно других. Влада, що виникає
на основі природної нерівності, завжди персоніфікована і
має характер міжособової взаємодії. Це — підпорядкування
конкретній людині. Влада, заснована на соціальній нерівності,
втрачає свою персоніфіковану форму. Вона відтворюється в
суспільстві незалежно від її конкретних учасників і має
більш визначений і стійкий характер. Так, розпорядження
особи, що обіймає керівну посаду, є обов'язковими для
підлеглих, незалежно від особистих рис самого керівника.

Ресурси політичної влади

Найважливішою соціальною причиною
підпорядкування одних людей іншим є
нерівномірний розподіл ресурсів влади.
Під ресурсами влади нерідко розуміють засоби її здійснення.
Однак цей термін дещо ширший — ним позначаються не
стільки задіяні, скільки потенціальні засоби здійснення

^ЙЙЙй;.^.;.^.^,..^....,............-|ОО


Політична влада

Політика як суспільне явище

 


 


влади, тобто такі, які можуть бути використані, але ще не
використовуються або ж використовуються недостатньо.
Сукупність усіх можливих і фактично використовуваних
ресурсів владарювання є потенціалом влади. Врахування
ресурсів владарювання і ресурсів спротиву владній волі дає
можливість визначити силу влади.

Ресурсами влади можуть бути наявні у розпорядженні її
суб'єкта і важливі для об'єкта цінності, наприклад предмети
споживання, кошти тощо, або засоби, здатні вплинути на
внутрішній світ, мотиви поведінки об'єкта, — преса, радіо,
телебачення, засоби мистецтва, або знаряддя, за допомогою
яких можна позбавити людину тих чи інших цінностей аж до
життя включно, — каральні органи, зброя тощо.

Різноманітні ресурси влади можуть класифікуватись за
різними ознаками. Так, за характером вони поділяються на
утилітарні, примусові та нормативні. Утилітарні (від лат.
иШіїаз — користь, вигода) ресурси — це матеріальні й
соціальні блага, пов'язані із задоволенням повсякденних
інтересів і потреб людини. Це можуть бути кошти, проми-
слові та продовольчі товари, послуги у сфері охорони
здоров'я, освіти, забезпечення житлом, різноманітні пільги і
привілеї тощо. За їх допомогою влада, особливо державна,
може залучити на свій бік не тільки окремих осіб, а й цілі
верстви населення. Типовим прикладом є встановлений у
більшості країн світу особливий соціальний статус держав-
них службовців, лояльність яких стосовно влади «купується»
низкою встановлених для них пільг і привілеїв. Загальним
правилом також є привілейований соціальний статус
військовослужбовців офіцерського складу, особливо вищого,
працівників каральних органів, провідних ідеологів тощо,
які слугують опорою політичного режиму.

Примусові (силові) ресурси влади — це заходи адміністра-
тивного і кримінального впливу. Вони передбачають встано-
влення державою в законодавчому порядку адміністративної
і кримінальної відповідальності. У першому випадку йдеться
про юридичну відповідальність за адміністративне правопо-
рушення — винну дію або бездіяльність, яка порушує
громадський порядок, правила прикордонного режиму, руху
транспорту, митні правила, правила полювання, рибальства
тощо. Заходами адміністративного покарання можуть бути
попередження, штраф, адміністративний арешт, конфіскація
предметів контрабанди та ін. Кримінальна відповідальність


означає, що особа, яка здійснила злочин, зобов'язана відпо-
відати за свою дію. Заходи покарання визначаються вироком
суду. Це можуть бути позбавлення волі, примусові роботи,
конфіскація особистого майна і навіть позбавлення життя.

Силові ресурси політичної влади виконують функцію
забезпечення оборони країни, безпеки державної влади,
охорони внутрішнього правопорядку. Такими ресурсами є
армія, різні служби безпеки, поліція, прокуратура, суди, а
також належні їм техніка, озброєння, в'язниці тощо. Силові
ресурси є найбільш дійовими, оскільки їх використання
призводить до позбавлення людей власності, волі, а іноді й
самого життя. Політична влада використовує силові ресурси
тією чи іншою мірою досить часто. Найчастіше вона
вдається до них тоді, коли ЇЇ вплив на суспільство за допо-
могою інших засобів значно послаблюється, зокрема в
періоди економічних і політичних криз. Переважання силових
ресурсів у здійсненні влади буває в поліцейській державі.

Примусові ресурси влади включають у себе силові, але не
зводяться до них. Примус може бути як фізичним, спрямо-
ваним на пошкодження тіла, так і психологічним, спрямова-
ним на пошкодження психічної природи людини, чи
моральним, спрямованим на досягнення бажаної поведінки
всупереч внутрішнім моральним переконанням індивіда. У
примусі слід розрізняти також використання сили й насилля.
Використання сили — це примус, орієнтація на страх, які
передбачені й допускаються законом. Насилля — це
використання сили, примусу стороною, якій таке право не
надається законом. Використання сили є інституціоналізо-
ваним примусом, насилля стоїть поза законом.

Нормативні ресурси влади — це різноманітні соціальні
норми, що регулюють багатоманітні суспільні відносини.
Найважливішими з них у здійсненні політичної влади є
правові й політичні норми, про які йшлося вище. Політична,
у тому числі державна, влада може здійснюватись і на основі
таких норм, які не мають формалізованого характеру,
наприклад норми моралі, традиції, звичаї, ритуали тощо.

Розмежування утилітарних, примусових і нормативних
ресурсів політичної влади є досить умовним. Так, викори-
стання утилітарних і примусових ресурсів здебільшого теж
регулюється відповідними нормами. Дія нормативних
правових ресурсів спирається на силу державного примусу й
може підкріплюватися утилітарними ресурсами.


Політична влада

Політика як суспільне явище

 


 


Відповідно до основних сфер життєдіяльності суспільства
виокремлюються економічні, соціальні й духовно-інформа-
ційні ресурси влади. Про них також мова йшла вище при
характеристиці основних видів влади.

Специфічним — демографічним — ресурсом політичної
влади є сама людина. Люди виступають універсальним
ресурсом влади вже тому, що створюють інші ресурси. Велике
значення має також кадровий потенціал політичної влади,
який складають наділені владними повноваженнями особи.

Використання ресурсів влади перетворює її з можливої
на дійсну, яка може виявлятися в таких формах, як пану-
вання, керівництво, управління, контроль.

Панування є таким механізмом здійснення влади, який
набуває форми соціальних інститутів і передбачає поділ
соціальних груп на пануючі й підлеглі, ієрархію і соціальну
дистанцію між ними, виокремлення та відокремлення
особливого апарату управління. Панування нерозривно по-
в'язане з владою, є формою її суспільної організації. Воно
проявляється в економічній, політичній та ідеологічній
формах. Економічне панування виступає як контроль над
засобами виробництва, самим виробництвом та розподілом
його продуктів. Політичне панування полягає в контролі над
використанням державної влади, а ідеологічне проявляється
у монопольному становищі в суспільстві тієї системи ідей і
поглядів, яка обґрунтовує справедливість існуючих еконо-
мічних, соціальних і політичних порядків.

Марксизм наголошує на класовому характері панування
у класовому суспільстві, обумовленості його соціально-еко-
номічними відносинами, передусім відносинами власності
на засоби виробництва. М. Вебер розумів панування дещо
ширше. Воно, на його думку, означає ймовірність того, що
накази викличуть підкорення у певної частини людей.

Керівництво на рівні суспільства — це діяльність щодо
визначення основних цілей соціальних систем та інститутів,
а також шляхів їх досягнення, стратегії суспільного розвитку.
У вузькому розумінні керівництво — це робота керівника з
підлеглими в безпосередньому контакті щодо вирішення
службових завдань. Керівництво здійснюється на основі
вертикальних зв'язків, відносин субординації і вимагає
безумовного підкорення виконавця керівникові. Воно висту-
пає передусім як відношення між різними статусами,

~———— 186


рівнями адміністративної структури, що має під собою
правову основу і проявляється у вигляді однобічної залеж-
ності одного працівника від інших. Політичне керівницт-
во — це здатність класу, групи, індивіда чи партії здійсню-
вати свою політичну лінію шляхом впливу різними методами
й засобами влади на суспільство в цілому та його різноманіт-
ні складові.

Управління це використання повноважень влади у
формуванні цілеспрямованої поведінки об'єктів. Для
забезпечення політичного управління відповідно до потреб
суспільства важливо не тільки мати владу, а й уміти
скористатися нею. Це вміння полягає, зокрема, в приведенні
політичних відносин у відповідність до дії об'єктивних
закономірностей суспільного розвитку. Держава має цілу
систему органів, основною функцією яких є контроль за
дотриманням правових норм. Це, зокрема, суди, прокура-
тура, органи внутрішніх справ тощо. Функцію контролю
виконують також партії, громадські організації, органи
місцевого самоврядування. За допомогою контролю забезпе-
чується певна організація суспільного життя, реалізується
принцип зворотного зв'язку об'єктів і суб'єктів влади.

Контроль — це здатність суб'єктів влади постійно стежити
за тим, як реалізуються настанови влади — закони, укази,
розпорядження тощо.

Процес здійснення влади у зазначених формах упорядко-
вується й регулюється за допомогою спеціального механізму
влади — системи організацій та норм їх влаштування й
діяльності. Стосовно суспільства механізмом влади виступа-
ють державні органи, право, політична система в цілому.
Кожний із інститутів цієї системи притаманними йому
засобами у відповідних формах бере участь у здійсненні
політичної влади, прийнятті рішень з питань внутрішньої і
зовнішньої політики.

Поняття Владні, особливо політико-владні, від-
легітимності влади носини в суспільстві є виявом існуючої
у ньому нерівності, що надає цим від-
носинам у буденній свідомості певного негативного відтінку.
Прагнення людини до влади, виконання владних функцій
викликає в багатьох людей негативну реакцію також через
силові методи й засоби управління та діяльності бюрокра-
тичних структур і посадових осіб, які частіше реалізують

__ 187


Політика як суспільне явище

Політична влада

 


 


власні інтереси, ніж інтереси народу, хоча видають себе за
піклувальників про загальне благо. Примусовий характер по-
літичної влади, негативний відтінок у сприйнятті її суспіль-
ною свідомістю породжують проблему легітимності влади.

Термін «легітимний» (лат. Іе^Шпшз) означає «законний».
Однак значення цього терміна є дещо іншим. Поняття легі-
тимності й легітимізму у цьому значенні виникли на початку
XIX ст. у Франції, де вони виражали прагнення відновити
владу короля як єдино законну, на відміну від влади узурпа-
тора Наполеона. «Легітимістами» називали після Французької
буржуазної революції 1830 р. прихильників королівської
династії Бурбонів. Відповідно, легітимістами стали називати
монархістів, прибічників легітимної (законної) династії
монархів, поваленої революцією. Тоді ж легітимізм набув
також іншого значення — визнання даної державної влади і
певної території держави на міжнародному рівні.

Вимога легітимності влади виникла як реакція проти
насильницької зміни влади й насильницького перегляду
державних кордонів. Але потреба в легітимності влади
формувалася задовго до французької революції, в епоху
монархій і станів. Вона виражала усвідомлення переваги
загальновизнаного порядку над захопленням влади силою,
свавіллям і порушенням загальновизнаних норм. Поступово
склалося розуміння легітимності політичної влади як
переконання підвладних і світового співтовариства у її
правомірності, як визнання існуючої влади. Об'єктами
легітимності виступають органи державної влади, управлін-
ські структури, вищі посадові особи, політичні еліти в
цілому, правові норми.

Нині легітимність вважається обов'язковою ознакою
цивілізованої влади, визнання громадянським суспільством
у кожній країні та світовим співтовариством її правомір-
ності. Звичайно, легітимність зовсім не означає, що
абсолютно всі громадяни приймають дану владу. В будь-
якому суспільстві є опозиція здійснюваному політичному
курсові, а також різного роду правопорушники та анархісти,
що не ладнають із законом і владою. Легітимність влади
означає прийняття її основною частиною суспільства. Такий
стан передбачає визнання права суб'єктів влади встановлю-
вати загальнообов'язкові правила поведінки, приймати
закони та видавати розпорядження, а також високу правову
культуру громадян.


Для характеристики політичної влади використовується
також термін «легальний» (лат. Іе§а!із, від Іе§із — закон), що
означає «законний». Легальна влада це влада, що встанов-
лена законом і діє відповідно до нього.

Якщо легальність є формально-юридичною, то легітим-
ність — соціокультурною характеристикою влади. Це означає,
що легітимність може оцінюватися, навіть вимірюватися,
наприклад, шляхом соціологічних опитувань, але не під-
дається повній формалізації.

Ознаки легітимності політичної влади

Щодо головної ознаки, критерію легі-
тимності існують дві основні точки
зору. Згідно з ліберально-демократич-
ною позицією легітимною потрібно
визнавати тільки ту владу, яка сформована в результаті демо-
кратичних процедур. Влада, встановлена насильницьким
шляхом, не визнається легітимною. Згідно з позицією
політичного реалізму легітимність влади полягає не стільки
у законності й демократизмі її встановлення, скільки в її
здатності оволодіти складною ситуацією в країні, підтриму-
вати в суспільстві стабільність. А це означає, що встановлена
незаконним шляхом, наприклад у результаті революції чи
воєнного перевороту, влада внаслідок її ефективності з
часом може бути визнана громадянами та світовим співто-
вариством правомірною, тобто стати легітимною. Так було,
наприклад, у Бразилії і Чилі, де встановлена в результаті
воєнного перевороту державна влада наводила порядок у
країні, забезпечувала соціальну й політичну стабільність у
суспільстві, ^економічний прогрес і піднесення добробуту
населення. Й навпаки, встановлена демократичним шляхом
державна влада з часом може втратити підтримку громадян,
наприклад у разі проведення нею згубних для суспільства
«реформ» чи тотальної корумпованості можновладців, і
стати нелегітимною.

Основними причинами делегітимізації влади можуть бути
такі: суперечність між пануючими в суспільстві універсаль-
ними цінностями та егоїстичними інтересами правлячої
еліти; суперечність між популярною в суспільстві ідеєю
демократії й недемократичною соціально-політичною прак-
тикою; відсутність у політичній системі механізмів реального
захисту інтересів народних мас та їх впливу на владу; бюро-
кратизація і корумпованість державного апарату; націоналізм


Політична влада

Політика як суспільне явище

 


 


та етнічний сепаратизм у багатонаціональних державах, які
проявляються в запереченні центральної влади; дезінтеграція
правлячої еліти й державної влади, протистояння і зіткнення
різних гілок влади; нездатність влади вирішити існуючі в
суспільстві нагальні соціально-економічні проблеми тощо.

Правомірність підходу до проблеми легітимності влади з
позиції політичного реалізму виявляється як усередині тієї
чи іншої країни, так і в міжнародних відносинах. Стабільна
та ефективна влада в кінцевому підсумку визнається і
світовим співтовариством незалежно від способу її встанов-
лення. Так, встановлену в Росії насильницьким шляхом
радянську владу врешті-решт визнали всі провідні капіталіс-
тичні держави, оскільки вона виявилася спроможною
забезпечити політичну стабільність і соціально-економічний
прогрес суспільства. Стабільність соціально-економічної і
політичної системи в конкретній країні є важливою ознакою
легітимності влади.

Висновок про легітимність влади, тобто про наявність у
громадян переконання в її правомірності, можна зробити на
основі вільного вираження громадянами своєї волі щодо
влади — на виборах чи референдумах. Хоча зв'язок між
участю у виборах і легітимністю державної влади не є
прямим та однозначним у всіх випадках, загалом можна
стверджувати, що чим менша частка громадян, які беруть
участь у виборах в органи державної влади, тим нижчий
рівень ЇЇ легітимності. Державна влада, органи якої
формуються всього 10—20 відсотками виборців, узагалі
викликає сумніви у правомірності її існування. Водночас
висока частка участі громадян у виборах і референдумах сама
по собі не є гарантією легітимності влади, оскільки така
участь може бути відверто чи приховано примусовою.
Авторитарні політичні режими для підтвердження своєї
легітимності нерідко вдаються до проведення референдумів,
створюючи умови для вияву їх підтримки населенням.

Крім виборів і референдуму, показниками легітимності
влади можуть бути рівень примусу, який застосовується у
здійсненні влади, наявність спроб скинення уряду чи лідера,
вияви громадянської непокори, масовість демонстрацій на
підтримку чи проти влади тощо.


Типи легітимності Знання про легітимність політичної
політичної влади влади істотно поглиблює її типологія,
котра передбачає виокремлення і з'ясу-
вання особливостей різних типів легітимності. Найвідомішою
в політології є типологія легітимності М. Вебера, який
виокремив три основних типи легітимності політичного
панування: традиційний, харизматичний і раціонально-
легальний7.

Традиційний тип легітимності влади грунтується на
авторитеті традицій і звичаїв. Влада цього типу встановлю-
ється відповідно до традицій і звичаїв і ними ж обмежується.
Підвладні сприймають владу як належну тому, що так було
завжди, вони звикли підкорятися владі й вірять у непо-
рушність і священність здавна існуючих порядків. Традиційна
легітимність найстійкіша, оскільки сталими є самі традиції і
звичаї. Наочним прикладом легітимності цього типу є влада
спадкоємця престолу.

Харизматичний тип легітимності політичного панування
грунтується на вірі підвладних у незвичайні якості і
здібності, винятковість правителя. Такий тип притаманний
суспільствам з невисоким рівнем розвитку демократії і
політичної культури його членів. Нерідко він виникає і в
розвинених демократичних державах у кризові періоди, коли
відчувається нагальна потреба в об'єднанні всіх верств
суспільства навколо особи політичного керівника для виходу
з кризи. При цьому свідомо культивується велич самої особи
керівника, авторитет якого освячує владні структури, сприяє
визнанню влади населенням.

Раціонально-легальний тип легітимності політичного
панування базується на переконанні підвладних у законності
(легальності) й доцільності (раціональності) встановлених
порядків та існуючої влади. За цього типу легітимності
органи влади та їхні керівники обираються через демокра-
тичні процедури й відповідальні перед виборцями, правлять
не видатні особистості, а закони, на основі яких діють
органи влади й посадові особи. Це — основний тип легітим-
ності політичної влади в сучасних демократичних державах.
Оскільки він грунтується на довірі громадян до держави як
політичного інституту, то називається ще інституціональним,


7 Вебер М. Политика как призвание й профессия // Избр. произведе-
ния. М., 1990. С. 646-647.


Політична влада

Політика як суспільне явище

 


 


на відміну від персоналізованого типу легітимності, пов'я-
заного з довірою до осіб керівників.

Названі типи легітимності політичної влади реально не
існують у чистому вигляді. Кожний з них є поєднанням
різних типів з переважанням тією чи іншою мірою якогось
одного. Здійснюючи типологію різновидів легітимності,
М. Вебер використав розроблену ним методологію так
званого чистого, або ідеального, типу, яка в подальшому
стала широко використовуватись у політології при класифі-
кації різноманітних політичних явищ і процесів.

На відміну від звичайної класифікації, яка передбачає
розподіл усіх предметів сукупності за спільними ознаками з
утворенням певної системи класів даної сукупності, мета
типології полягає в тому, щоб відобразити в сукупності
найважливіше, типове. При цьому використовується особлива
абстракція — тип, яка надає змогу відобразити найважливіші
складові сукупності у «чистому» вигляді, без другорядних
деталей. Класифікація «чистих», або «ідеальних», типів і
позначається терміном «типологія». Термін «ідеальний тип»
увів до наукового вжитку М. Вебер. «Ідеальний» у нього
означає не «досконалий», як це випливає з етимології цього
слова, а «чистий», «простий», позбавлений другорядностей.

Типологія є важливим методом наукового пізнання. Вона
використовується з метою порівняльного вивчення істотних
ознак, зв'язків, функцій, відносин, рівнів організації об'єктів.
Реальний світ політики значно багатоманітніший, ніж
знання про нього, набуті в результаті типології. Проте типо-
логія дає можливість з'ясувати найважливіше, типове у
цьому світі, опускаючи другорядне.

В політології виокремлюються також ідеологічний,
структурний і персоналізований типи легітимності політич-
ної влади.

Суть ідеологічної легітимності полягає в утвердженні й
виправданні влади за допомогою ідеології, що вноситься в
масову свідомість. Ідеологічна легітимність влади може бути
класовою або етнічною залежно від того, хто є її суб'єктом,
до кого вона звернена, на яких ідеях і цінностях грунтується.
Комуністична ідеологія, в основі якої лежить ідея соціальної
рівності, формує тип легітимності влади, пов'язаний з
очікуванням і отриманням людиною від неї усіляких благ.
Ліберальна ідеологія, що грунтується на ідеї індивідуальної


свободи, навпаки, робить легітимною ту владу, яка надає
людині гарантії індивідуальної свободи, не втручається в її
особисті справи. Різновидом ідеологічної легітимності є
ідентифікація об'єкта влади з її суб'єктом. Такий вид легі-
тимності притаманний тоталітарному суспільству й досяга-
ється завдяки інтенсивній пропаганді з використанням гасел
типу «Держава — це ми, трудящі», «Народ і партія єдині»,
«Плани партії — плани народу» тощо.

Одним із різновидів ідеологічної легітимності влади є
етнічна легітимність, яка проявляється у формуванні влад-
них структур, політичної еліти за національною ознакою.
Етнічна легітимність розвивається за високої активності осіб
корінної національності, маніпуляції ідеєю національної
держави, неспротиві осіб некорінних національностей і веде
до утвердження етнократії — влади націоналістичне налаш-
тованої етнічної еліти. Феномен етнократії тією чи іншою
мірою виявився в багатьох у минулому соціалістичних країнах
та колишніх радянських республіках8. Не уникла цього
явища й незалежна Україна, про що свідчать, зокрема,
заклики й намагання деяких політичних сил призначати на
державні посади «патріотів», «свідомих українців» тощо.

Етнічна легітимність не має історичної перспективи, бо
провідною тенденцією світового розвитку є утвердження
раціонально-легального типу легітимності. На відміну від
раціонально-легальної легітимності, розрахованої на
свідомість, розум людей, ідеологічна легітимність грунту-
ється на впливі не тільки на свідомість, а й на підсвідомість
людей за допомогою методів переконання й навіювання.
Вона є результатом односпрямованого процесу впливу влади
на маси, який не передбачає зворотних зв'язків, активної
участі мас у розробці тієї ж ідеології.

Структурна легітимність пов'язана з раціонально-
легальною. Вона притаманна стабільним суспільствам, де
заведений порядок формування владних структур став звич-
ним. Люди визнають владу тому, що вона сформована на
основі існуючих правил. Вони переконані у правомірності
наявної політичної системи. Довіра до системи автоматично
поширюється на осіб, які законним шляхом посіли в ній
керівні посади.

8 Див.: Волков В. К. Зтнократия — непредвиденньїй феномен
посттоталитарного мира // Полит. исследования. 1993. № 2.

—2-1330


Політика як суспільне явище

Політична влада

 


 


Персоналізована легітимність грунтується на довірі до
конкретної керівної особи. Така легітимність є близькою до
харизматичної і може перетворитись у неї. Проте якщо
харизматичного лідера ідеалізують, то стосовно лідера з
персоналізованою легітимністю переважає раціональний
підхід, розрахунок. Персоналізована легітимність підкріплю-
ється ідеологічною і структурною легітимністю, тоді як
харизма може протиставляти себе ідеологічним стереотипам
та існуючим владним структурам.

Є й інші типи легітимності політичної влади. Так, за
джерелами розрізняють легітимність участі, технократичну
і примусу. Перша грунтується на залученні громадян до
участі в управлінні суспільними справами, що створює
обстановку причетності їх до політики, дає змогу грома-
дянам відчувати відповідальність за її проведення і резуль-
тати. Технократична легітимність грунтується на високій
ефективності влади, здійснюваної висококваліфікованими
фахівцями. Легітимність через примус виявляється в сило-
вому примушуванні громадян до визнання й виконання
настанов влади. Сила є останнім аргументом влади, за
допомогою якого вона прагне підвищити свою легітимність.
Чим сильніший примус, тим нижчий рівень легітимності.

Легітимність влади проявляється не лише в загально-
державному масштабі, а й на регіональному та місцевому
рівнях. Визнаючи центральні органи державної влади, люди
можуть не довіряти окремим органам публічної влади на
місцях, де нерідко правлять за допомогою методів, далеких
від демократії.

З легітимністю політичної влади тісно пов'язана її
ефективність як ступінь здійснення владою тих функцій та
очікувань, які покладає на неї більшість населення.
Головним об'єктивним виявом ефективності державної
влади є ступінь забезпечення нею прав і свобод громадян.
Чим ефективніша влада, тим більшу підтримку населення
вона має. Легітимність влади, підтримка її населенням, у
свою чергу, сприяє підвищенню ефективності влади. Влада
як забезпечення прав людини тим ефективніша, чим вищий
є її авторитет і чим більшими ресурсами вона володіє.

Здатність влади забезпечити підкорення є її силою. Сила
влади
може грунтуватися на страхові або інтересі. Сила
влади, заснованої на боязні покарання за непідкорення,


нестійка й нетривала. Такій владі притаманна тенденція до
ослаблення внаслідок природного прагнення людей позбу-
тися постійного відчуття страху. Влада, яка базується на
інтересі, є сильнішою. Особиста заінтересованість людей у
владі спонукає їх до добровільного виконання владних
розпоряджень. Така влада стабільна й довготривала.

Влада є засобом здійснення політики. Боротьба за оволо-
діння владою, її утримання й використання є найважливішим
аспектом і змістом політики. Політичні сили, що приходять
до влади, формують її різноманітні конкретні матеріалізовані
структури — парламент, уряд, главу держави тощо. Ці
структури починають здійснювати власну політику, яка стає
вже засобом даної влади. Іншими словами, влада виявля-
ється наслідком політики, а політика — наслідком влади. Це
дає підстави вважати, що політика і влада пов'язані при-
чиново-наслідковою взаємозалежністю.

Амелин В. Н.

Власть как общественное явление // Социально-полит. науки. 1991.

№ 2.

Аникевич А. Г.

Политическая вдасть; Волрош методологии исследодания. Красно-

ярск, 1986.

Болл Т.

Вдасть // Полит. исследования. 1993. № 5.

Бурлацкий Ф. М., Галкин А. А.

Современньїй Лев.иафан: Очерки политической социологии капи-

тализма. М., 1985.

Власть: Очерки еовременной политической философии Запада /
В. В. Мшвениерадзе, Й. Й. Кравченко, Е. В. Осипова й др. М., 1989.

Дмитриев Ю. А.

Соотношение понятий политической й государственной власти в
условиях формирования гражданского общества // Государство й
право. 1994, № 7.

Завершинский К. Ф.

Легатимность: генезис, становленив й развитие концепта // Полит.

исследования. 2001. № 2.


Політична влада

Політика як суспільне явище

 


 


Зуев В. Й.

Власть в системе политических категорий // Государство и право.

1992. № 5.

Иванов О. И.

Общественное мнение и власть // Социально-полит, журн. 1993.

№ 7.

Каверин С. Б.

Потребность власти. М., 1991.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.047 сек.)