АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Особові займенники

Читайте также:
  1. Заперечні займенники
  2. Міжособові і організаційні комунікації.
  3. Міжособові конфлікти в сучасному суспільстві
  4. Означальні займенники
  5. Питальні займенники Відносні займенники

Займенник я позначає особу мовця (людини чи персонiфiкованих iстоти, предмета). Займенник я при формах дiєслiв теперiшнього й майбутнього часу пропускають, що, наприклад, характерне для наукового стилю, в якому замiсть я вживають також т.зв. авторське ми. Але за протиставлення обов’язково наголошується займенник (у другiй частинi речення): Я прийшов, а ти ні.

Паралельне вживання займенникiв першої особи однини i дiєслiвних форм першої особи "акцентує увагу на iнформацiї про мовця, вирiзняє його в комунiкативному планi". Займенник я входить до складу фразеологiзованих сполучень, якi вживають з метою переконати когось у чомусь, передати ставлення (здебiльшого скептичне) до когось чи до чогось або як погрозу: Не я буду; Щоб я провалився.

Займенник ми позначає групу мовця разом з iншими особами, а також може:

1. набувати експресивного забарвлення, передавати поняття друзi (близькi, однодумцi) i протиставлятися ви (МИ i ви);

2. набувати значення я, коли автор говорить вiд іменi колективу (авторське ми в публiцистичному й науковому стилях) (ми дослiдили);

3. уживатися замiсть я в сполученнi з прийменником з О.в. iменника або займенника (ми з мамою, ми з тобою). Це є характерним для розмовного стилю;

4. уживатися замiсть я в opaторів, учителiв, лекторiв, щоб уникнути повторення я (МИ розглянули тему.);

5. уживатися замiсть ти, ви для передавання спiвчуття, жартiвливостi, iронiчностi, глузування тощо (он ЯК МИ заговорили);

6. уживатися замiсть я в офiцiйних звертаннях монархів для створення високої урочистостi.

Позначаючи особу чи предмет, до яких звернене мовлення, займенник ти може також набувати й iншого (здебiльшого узагальненого) значення:

Кому ти потрiбен з такими знаннями?! З цим значенням ти часто вживають у розмовних фразеологiзмах, а також у прокльонах: А щоб тобi... I що ти йому скажеш?! 3айменник ти може мати рiзноманiтне експресивне забарвлення, передаючи грубiсть, презирство, зневагу i нiжнiсть, iнтимнiсть, повагу тощо.

Займенник ви позначає групу осiб, до якої належить особа спiврозмовника разом з iншою особою (з iншими особами). Kpiм того:

- у сполученнi з прийменником з та О.в. iменника або займенника ви означає ти (або шанобливе ви) з ким–небудь (ви з нею пiдiть у лабораторiю);

- ви вживають замiсть ти для передавання ввiчливостi (пошанна множина).

Тут варто пам’ятати таке:

- слова весь, один, який, такий iз займенником ви узгоджуються в однинi, а вживання їх у множинi є просторiчним або експресивно забарвленим, передає улесливiсть, пiдлабузництво; прикметник у складі iменногo присудка також треба ставити в однинi (яка ви вродлива);

- при займеннику ви присудок, виражений коротким прикметником, не вживають. Тут можлива тiльки форма множини (ви згоднi, а не ви згоден);

- нестягненi форми повних прикметникiв (веселая, вeceлії) при ви не вживаються;

- здебiльшого прикметники при ви в ролi присудка можуть мати i форму однини, i форму множини (ви гарнi– ви гарна). При цьому виникають такі вiдтiнки: у множинi повнiше передається емоцiя ввiчливостi, в однинi – приязнь, iнтимнiсть, фамiльярнiсть.

Biн, вона, воно, вони замiнюють у мовленнi слова, що позначають не тiльки назви iстот, а й назви рiзних предметiв. Тому займенники третьої особи стоять здебiльшого пiсля iменникiв, указуючи на них. 3айменники третьої особи позначають також основні предмети мовлення, якi з тих чи iнших причин iменниками не називаються; цi предмети мовлення маскують, евфемiстично позначаючи займенником: Його проти ночi не згадуй!

Займенник воно має особливо багато семантико–граматичних i стилiстичних модифiкацiй; він, крім основного, може мати значення вказiвностi, неозначеностi (Що воно таке?), значення частки (Оце воно тобi й є!). Воно в значеннi частки входить до складу розмовних фразеологiзмiв.

Вони замiсть він уживають для улесливого, пiдлабузницького позначання представникiв, якi займають вищу від мовця посаду, а також переважно в просторiччi для висловлювання поваги, пошани. Вживання заайменникiв він, вона на позначення присутньої пiд час розмови третьої особи має відтінок або неввiчливостi, або фамiльярностi, iнтимностi.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)