Моделі бізнес-культур

Розгляд вищезазначених сегментів бізнес-культури приводить до необхідності дослідження її моделей.

Модель (model) — формальна або неформальна структура аналізу, використовуючи яку прагнуть абстрагуватися від склад­нощів реального світу, але зберегти характеристики економічної системи, що дають змогу зрозуміти поведінкові, організаційні та технічні взаємозв'язки, які лежать в основі системи, що аналізу­ється. У вужчому змісті модель визначається як деякий об'єкт (система), дослідження якого є засобом для одержання знань про інший об'єкт (оригінал). Отже, метою моделі є полегшення пояс­нення економічних явищ і розроблення економічних прогнозів. Існують різноманітні види моделей. Так, вони поділяються на

матеріальні й ідеальні. У свою чергу матеріальні можуть бути статистичними та динамічними, а ідеальні — образними, знако­вими та розумовими. В поєднанні із терміном «бізнес-культура» ці моделі набувають іншого, особливого значення.

Історики і культурологи давно обговорюють проблему виник­нення двох типів культур, пов'язану з історією людства, виник­ненням цивілізацій у різних частинах світу — дихотомію Схід — Захід. Такі феномени, як «влада — власність», общинні зв'язки і колективізм виникли і виявилися особливо стійкими на Сході. Разом з тим Схід — це «великий творець у духовній сфері». Для культури Заходу характерний більший динамізм, активно пере­творююча позиція людини, раціоналізм та індивідуалізм.

На основі чотирьох ідеологій Р. Харісона (влада, роль, завдан­ня і особистість) англійський фахівець у галузі менеджменту Ч. Хенді побудував свою модель, яка описує чотири типи бізнес- культур:

— Культура влади (або «павутина») грунтується на сильній владі, зосередженій у центрі в руках одного керівника. Цей тип культури притаманний малим фірмам на ранніх етапах їх ство­рення і розвитку, хоча може проявлятися і на великих підприємс­твах з добре налагодженою взаємодією підрозділів.

— Позиційна, або рольова культура (культура храму) прита­манна переважно великим державним або приватним організаці­ям з розвинутим бюрократичним апаратом. Головне — функція, а не людина. У зв'язку з цим неприйнятні індивідуалізм і агресив­ність. Рішення приймаються повільно, що може бути небезпечно в кризовій ситуації.

— Матрична культура (або культура завдань). Працівники розміщені на перетині рядів та стовпців матриці. Матрична куль­тура характерна для творчих, дослідницьких, консалтингових компаній. Таким організаціям притаманні проблеми розпорошен­ня відповідальності і діяльності.

— Індивідуальна культура (або культура «зірок»), де кожна людина (або підрозділ) є «зіркою». Такий тип культури власти­вий, наприклад, організаціям, створеним кількома фахівцями для спільного використання ресурсів. При цьому учасники об'єднан­ня працюють практично самостійно.

Поглибив цю модель Г. Хофштед. Він розглядав спосіб розпо­ділу влади і потяг до уникнення невпевненості. На основі опиту­вання 60 000 респондентів у 70 країнах про їх трудові та життєві цінності він виділив чотири пари факторів, які обумовлюють вид управління: колективізм — індивідуалізм; велика — мала дистан­ ція влади; сильне — слабке уникнення невизначеності; маскулі­нізація (чоловіча культура) — фемінізація (жіноча культура

Наприкінці минулого століття було оприлюднено результа­ти дослідження американських вчених Кіма Камерона і Роберта Куінна, які виділили чотири типи бізнес-культури: клановий, ад- хокрсітичний, ринковий та ієрархічний (бюрократичний) що утво­рюють континуум. Виокремлені типи частково збігаються з ти­пологією Ч. Хенді, проте деякі є поєднанням кількох управлінсь­ких схем. Принципово важливою є гіпотеза авторів щодо викори­стання в організації ознак всіх типів культур, хоча одна з них може бути домінантною.

В моделі Г. Бенвеністе використано критерії зарегламентова­ності дій зверху і сили горизонтальних взаємозв'язків та виок­ремлено теж чотири типи бізнес-культур:

— Апатична. Зв'язки в групі слабкі, існує багато наказів, через що культура групи або організації має тенденцію до апатії або фаталізму.

— Змагальна, індивідуалістична. Зв'язки в групі слабкі, нака­зів мало, тому в групі панує конкуренція. Стимули і механізми ринку відіграють у такій ситуації більш важливу роль.

— Ієрархічна, колективістська. Зв'язки в групі міцні, видаєть­ся багато наказів стосовно того, як себе поводити, що породжує сильну організацію з чіткою структурою і визначеними лініями комунікацій і команд.

— Егалітарна. Якщо зв'язки в групі сталі та існує не так бага­то наказів, культурі притаманна тенденція бути егалітарною. Всі члени групи довіряють один одному і мають спільні цілі. Плану­вання в такій організації набуває комунікативного характеру, по­єднуючи дійових осіб і допомагаючи їм проводити зміни. Досяг­нення порозуміння в такій групі суттєвіше, ніж в інших типах культури.

Модель А. Пригожина грунтується на двох типах бізнес-куль­тур, а саме: вертикальна (російська) — високий ступінь централі­зації, зарегламентованості зверху і низький рівень розвиненості співпраці по горизонталі; горизонтальна (західного типу) — ни­зький ступінь централізації і високий рівень розвитку співпраці по горизонталі.

Культура, яка пов'язана з підприємницькою діяльністю, в Україні тільки починає формуватися. В роки радянської влади розвивалася культура, яка відображала адміністративно-організа­ційну структуру держави і суспільну власність. Ця структура бу­ла вертикальною, передбачала ієрархічну градацію влади і підпо­рядкування зверху донизу, що визначало прояв ініціативи і само­стійності владних структур і перетворювало виконавців у без­ініціативних працівників, позбавляючи їх індивідуальної актив­ності. Розмаїття культур у бізнесі обумовлено великою кількістю га­лузей виробництва і сфер людської діяльності. Американські до­слідники О. Діл та Н. Кеннеді розробили інтегровану модель га­лузевої культури, яку можна подати у вигляді спрощеної схеми (рис. 10.3). Модель побудована з використанням двох критеріїв: ризику та зворотного зв'язку.

Критерій ризику — визначення того, наскільки об'єктивно і суб'єктивно ризиковані ті чи інші дії підприємства на певному ринку.

Критерій зворотного зв 'язку — швидкість реагування на ті чи інші дії підприємства на певному ринку (успіх чи невдача).

Ризик

Рис. 10.3. Спрощена схема інтегрованої моделі галузевої культури

— Культура торгівлі характеризується швидким зворотним зв'яз­ком, низьким ризиком. Притаманна торговим підприємствам.

Успіх таких підприємств залежить від кількості контрактів з покупцями і від наполегливості в пошуку угод. Оскільки окрема угода не може привести до банкрутства усього підприємства, то має місце низький ризик. Співпрацівники організації з культурою торгівлі у всіх стосунках ведуть колективну гру. Недоліки: кіль­кість переважає над якістю, мислення короткострокового успіху, тісніший зв'язок працівник-працівник ніж працівник-підприєм- ство, висока плинність кадрів (не буває династій).

— Спекулятивна культура (культура вигідних угод) характе­ризується швидким зворотним зв'язком, а також середнім або ви­соким фінансовим ризиком. Притаманна підприємствам, що тор­гують цінними паперами, сировиною, косметикою, рекламою, «модою» і т. д. Основна стратегія таких підприємств — не проґа­вити свій шанс. Тут поважають швидкі угоди і швидке отримання грошей, що і впливає на норми поведінки і цінності організації. Співпрацівники впевнені в собі, мають індивідуальне бачення, високу самооцінку, агресивні риси характеру. Недоліки: коротко­зорість, агресивність, відсутність колегіальності

СР№13

Поиск по сайту: