АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Комбінація різних варіантів стратегій організації

Читайте также:
  1. II. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРАЦІ, ЗМІНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ПРАЦІ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ
  2. V(D)J-рекомбінація імуноглобулінових генів
  3. VI Місцеві Органи Ф.-Д. Організації У.Н.Р.
  4. VIII Грошові засоби Ф.-Д. Організації У.Н.Р.
  5. Атестація професійної діяльності вчителів в організації післядипломної педагогічної освіти в Греції
  6. Базові організації
  7. В природі існують декілька рівнів організації живої матерії.
  8. В) охарактеризувати соціальну структуру й становище різних верств населення УРСР у 1930х рр..
  9. В. Патологічна пристрасть до різних лікарських засобів та хімічних речовин.
  10. Варіанти стратегій розвитку організації й відповідні їм стратегії управління людськими ресурсами
  11. Взаємозв'язок стратегії організації й стратегії управління персоналом
  12. Види стратегій по підтримці конкурентних переваг по М.Портеру.

На практиці фірми рідко зупиняють свій вибір на
якімсь одному варіанті. Найчастіше загальна стратегія являє собою комбінацію перерахованих варіантів стратегій, причому їх комбінація визначається значущістю й очікуваними результатами кожної стратегії в умовах конкретної ситуації даної фірми.

На сьогодні існує три найбільш типові комбінації
стратегій розвитку організації, кожна з яких припускає певну стратегію управління персоналом.

1. Об'єднання стратегії підприємництва й стратегії прибутку (раціональності)

Таку комбінацію стратегій розвитку вибирають фірми, що
визначають своєю стратегічною орієнтацією максимальне використання в проведенні високих технологій. Дана стратегія передбачає вмілу комбінацію стабільного виробництва з постійним освоєнням принципово нових технологій і видів продукції. При цьому проводяться великі наукові дослідження, але проекти з великою часткою ризику не стають пріоритетними при даній стратегії фірми.

Це досить складне, динамічне управління, яке потребує постійного розрахунку фінансових і інших ризиків, гнучких структур управління, високого рівня професіоналізму всього персоналу фірми.

2. Об'єднання стратегії підприємництва й стратегії ліквідації

Вибір цієї комбінації стратегій припускає скорочення інвестицій у певних напрямках. Характерним прикладом може служити авіаційна фірма «ДАСО». Фірма забезпечує весь цикл виробництва літальних апаратів: наукові дослідження, виробництво, продаж, післяпродажне обслуговування військової й цивільної техніки, а також низку інших напрямків діяльності. Фірма сполучила стратегії підприємництва й ліквідації, розширюючи диверсифікованість виробництва. Такий підхід припускає освоєння фірмою декількох або багатьох напрямків діяльності, як правило, з виділенням пріоритетних, що враховується при розподілі ресурсів: фінансових, матеріальних і людських.

Для реалізації такої стратегії розвитку потрібна була спеціальна підготовка персоналу, і фірма «ДАСО» вирішує ці завдання. Успіх фірми визначається великою гнучкістю й компетентністю працівників, причому існує пряма залежність успішної реалізації проектів від авторського супроводу виробів. На фірмі той самий фахівець супроводжує свій виріб від ескізів до його реалізації в металі.

Управління персоналом у таких фірмах припускає добір фахівців, що вміють і бажають брати на себе відповідальність за ризиковані проекти, знають свою справу, готових впроваджувати нові, нестандартні ідеї, грамотних людей. Зрозуміло, наявність таких фахівців на фірмі — результат попередньої роботи з персоналом, у якій серйозна увага приділялася розвитку особистості, а не тільки розвитку професіоналізму.

Фірма «ДАСО», як і багато інших закордонних фірм,
широко розбудовує аутсорсинг — передачу виробництва деталей і послуг спеціалізованим малим підприємствам. На цих підприємствах використовуються переваги малих фірм: їх гнучкість,
низькі витрати на управлінський апарат для доручення їм
конкретних науково-дослідних проектів і інженерних
розробок. Наприкінці 90-х років XX ст. фірма провела підготовку до об'єднання низки своїх підрозділів — малих підприємств, що працюють на умовах субпідряду, у єдину виробничу мережу малих підприємств.

3. Комбінація стратегії підприємництва й стратегії динамічного зростання

Мова йде про створення сервісних підприємств, що орієнтуються на поняття «корисності» для своїх споживачів — клієнтів. Мається на увазі все більший облік індивідуальних запитів клієнтів. Використання такого підходу демонструє фірма «Вольво», яка працює над зміною своїх стратегічних орієнтирів із середини 90-х років. У 1993 р. «Вольво» змінила основні положення управління фірмою й стала приділяти першорядну увагу таким питанням:

• максимальне задоволення запитів клієнтів;

• основне багатство фірми — її персонал;

• на всі внутрішні операції фірми — міжнародні
стандарти якості;

• у всіх співробітників — почуття гордості за своє підприємство.

Це досить загальні положення, але вони відбиваються в побудові системи управління персоналом фірми, у модифікації добору й навчання кадрів, у прогнозуванні майбутніх потреб у працівниках, що є найважливішими функціями стратегічного управління персоналом.

Отже, практика функціонування багатьох фірм
свідчить про чіткий взаємозв'язок стратегічних рішень з управління організацією із системою управління персоналом, що надано на рисунку 7.1.

 

Зовнішні фактори

 

 

Стратегічне управління Управління персоналом

 

Внутрішні фактори

 

 

Рис. 7.1. Взаємозв'язок понять «стратегія» — «персонал»

 

У цьому випадку під зовнішніми факторами розуміють
вплив економіко-соціального середовища на організацію, а під
внутрішніми — культуру організації, розмір фірми, рівень
компетентності персоналу.

Разом із тим даний взаємозв'язок по різному виявляється залежно від величини організації й використовуваного методу планування.

Особливо впливає розмір підприємства, що можна побачити
на прикладі малих підприємств, про які необхідно сказати
докладніше. При визначенні стратегії розвитку малих організацій визначальними є наявні фінансові й матеріальні ресурси, а також можливості вже наявного персоналу, тобто цілі адаптуються під ресурси:

Персонал ► Цілі

Проектування стратегії малого підприємства спирається,
у першу чергу, на компетенцію персоналу, його ідеї й амбіції.

На відміну від малих фірм для великих компаній такий підхід виправданий лише в тому випадку; якщо час стратегічного
планування не перевищує трьох років (тобто, це —
короткострокове планування). У такому випадку цілі великих
підприємств також визначають з урахуванням можливостей
наявного персоналу, оскільки розвинути персонал, підготувати його до виконання нових завдань у короткий проміжок часу неможливо. Мова йде, зрозуміло, про підготовку не окремого працівника, а значних груп співробітників великої організації.

Для більш тривалого періоду спостерігається зворотна залежність між стратегією розвитку й наявними ресурсами, насамперед — компетенцією персоналу підприємства. Стратегічні амбіції й перспективні цілі керівництва великих фірм на 5-10 років визначають перспективу роботи з персоналом:

Перспективні Стратегія роботи

цілі з персоналом

Стратегія роботи з персоналом покликана забезпечити в проміжку від трьох до десяти років підготовку працівників для реалізації глобальних стратегічних цілей розвитку компанії, враховуючи її місію й бачення.

У цілому реалізація взаємозв'язку стратегій здійснюється у
формі участі керівників служб управління персоналом
у розробці стратегічних рішень фірм. Дослідження, проведені у великих французьких фірмах, показали, що 80% керівників вважають таку участь доцільною й навіть обов'язковою.

Разом із тим, у дійсності тільки 50% керівників служб управління персоналом у Франції беруть активну участь у розробці перспективних рішень, участь інших носить формальний характер.

Аналогічні дослідження на підприємствах України показали, що питома вага заступників директорів по кадрах, які відіграють активну роль у виробленні перспективних рішень, ще нижче — 10%.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)