Визначення як логічна дія

Визначення поняття (дефініція) – це логічна операція, за допомогою якої розкривають зміст поняття або встановлюють значення терміна.

Через визначення понять ми в явній формі вказуємо на сутність відображених у понятті предметів, розкриваємо зміст поняття і тим самим відрізняємо коло визначених предметів від інших предметів.

Поняття, зміст якого треба розкрити, називається визначуваним (дефінієндумом); поняття, за допомогою якого розкривається зміст визначуваного – визначаючим поняттям (дефінієнсом).

Розрізняють номінальні та реальні, явні та неявні визначення.

Реальне визначення – визначення, що розкриває суттєві та загальні ознаки визначуваного поняття.

Номінальне визначення (з лат. nomen – ім’я) – визначення, завдяки якому з’ясовується ім’я (термін), яким позначається відповідне поняття і денотат. Наприклад: „Правильним дробом називається простий дріб, чисельник якого менше знаменника”. За допомогою номінальних визначень вводяться:

· нові терміни, короткі імена замість більш складних описів предметів. Наприклад, “Навичкою називають таку дію, у складі якої окремі операції стали автоматизованими в результаті вправ”.

· знаки, що замінюють терміни.

Наприклад, “Кон’юнкція позначається знаками ^ чи &”

· розкривається етимологія того чи іншого терміна.

Наприклад, “Термін “філософія” походить від грецьких слів “філо” – люблю і “софія” – мудрість, що означає любов до мудрості (або “любомудріє”)”.

Для номінальних визначень характерна наявність у їх складі слова “ називають(ся) ”.

Явне (експліцитне) визначення – визначення, яке у своїй структурі містить як визначуване поняття (дефінієндум), так і визначаюче (дефінієнс), і між ними встановлюються відношення еквівалентності (тотожності).

До явних визначень належать визначення через рід і видові ознаки та генетичні.

Визначення через рід і видову ознаку – це визначення з вказівкою на клас предметів, у якому необхідно виділити предмет, що визначають, а також – на ознаку, за допомогою якої цей предмет будуть виділяти. Наприклад: „Семіотика – наука, що вивчає знаки і знакові процеси”, “Менеджер – людина, яка організовує роботу певного числа працівників, керуючись сучасними методами”.

Ознака, що вказує на те коло предметів, із числа яких потрібно виділити визначувану множину предметів, називається родовою ознакою, або родом. У наведених прикладах родовими поняттями є поняття “ наука ”, “ людина ”.

Ознаки, за допомогою яких виділяється певна множина предметів із числа предметів, які відповідають родовому поняттю, називаються видовою відмінністю. У наведених прикладах поняттями, що вказують на видову відмінність є поняття “ що вивчає знаки і знакові процеси ”, “ яка організовує роботу певного числа працівників, керуючись сучасними методами”.

При визначенні поняття видових відмінностей (ознак) може бути одна чи декілька.

Генетичним визначенням називається визначення предмета шляхом вказування на спосіб, за допомогою якого створюється тільки даний предмет і ніякий більше (це його видова відмінність). Наприклад: Круглий циліндр – це фігура, яку можна отримати, обертаючи прямокутник навколо однієї із його сторін”. Генетичні визначення найчастіше застосовуються в математиці, геометрії, хімії та інших точних науках.

Неявні визначення – визначення, що не мають форми тотожності двох понять (дефінієндума і дефінієнса).

На відміну від явних визначень, які мають структуру Dfd≡Dfn, у неявних визначеннях на місце Dfn (дефінієнса) підставляється контекст, набір аксіом або опис об’єкта, який визначається.

Зміст поняття в неявних визначеннях встановлюється на основі системи відношень, у яких воно перебуває з іншими поняттями в контексті.

Існує декілька видів неявних визначень. Найбільш вживані звичайні контекстуальні визначення, остенсивні визначення (визначення шляхом показування деякого предмета) і аксіоматичні визначення.

Контекстуальні визначення– визначення, в якому контекстом виступає звичайний уривок будь-якого тексту.

Так, зустрівши декілька невідомих слів, то інколи нема необхідності звертатись до словника – значення цих слів (в декількох випадках) можливо встановити за допомогою контексту. [Приповісті Соломонові 5:15–20]

Остенсивні визначення – це такі визначення, які здійснюються за допомогою демонстрації предмета (вказівки на предмет), що позначають даним словом. Контекстом такого визначення виступає ситуація, в якій зустрічається деякий предмет. Значення деяких слів важко, а інколи і неможливо виразити іншими словами, і у такому випадку ми звертаємось до остенсивних визначень.

Наприклад: “Що таке “червоний колір”? Спробуйте роз’яснити це за допомогою слів! Легше вказати пальцем: “У цього предмета червоний колір”.

Найхарактернішим прикладом використання остенсивних визначень є ситуація засвоєння мови дітьми. Недоліком остенсивних визначень є незавершеність.

Наприклад: “Ось – тигр”. Людина, яка вперше побачила тигра у клітці зоопарку може подумати, що він живе у клітці. За допомогою остенсивних визначень можна визначити не всі поняття, а лише найпростіші.

Аксіоматичні визначення – це такі визначення, в яких контекстом виступає сукупність аксіом деякої теорії.

Наприклад: поняття “точка”, “пряма”, “площина” були визначені за допомогою аксіом геометрії Евкліда. Ці аксіоми є конкретним контекстом, в якому зустрічаються і визначаються ці поняття.

Дана система якихось елементів (х₁; х₂; х₃) і між ними відношення, виражене терміном “передує”. Не визначаючи ні самі об’єкти, ні визначення, ми говорили такі твердження: 1) ніякий об’єкт не передує сам собі; 2) якщо х₁ передує х₂, а х₂ передує х₃, то х₁ передує х₃.

Поиск по сайту: