АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Контракт як особлива форма трудового договору

Читайте также:
  1. B) Спортивная форма
  2. B. на процессе сбора, передачи и хранения информации
  3. C) в тексте нет информации
  4. C.) При кодировании текстовой информации в кодах ASCII двоичный код каждого символа в памяти ПК занимает
  5. CASE-технологія створення інформаційних систем
  6. CMS, редактирование информации
  7. D. процессы самоорганизации, информационные процессы и процессы управления в живых системах
  8. g) процесс управления информацией.
  9. I Курс I I семестр (полная форма обучения)
  10. I. ИНФОРМАЦИЯ, КОТОРУЮ НЕОБХОДИМО ЗНАТЬ ДО НАЧАЛА АНКЕТИРОВАНИЯ
  11. II. Внедоговорные источники трудового права.
  12. II. Формальная логика как первая система методов философии.

Контракт (від лат. сontractus) — угода, що має законну силу, між двома і більше сторонами про вчинення чи невчинення певних дій. Контракт є синонімом поняття «договір», що застосовується в цивільних, господарських, сімейних та трудових відносинах.

Контракт у трудовому праві за юридичною природою:

— це угода про працю; від звичайного трудового договору відрізняється тим, що завжди укладається в письмовій формі;

— у ньому можуть установлюватися додаткові (крім тих, які зазначені в трудовому законодавстві) підстави щодо його розірвання;

— зазвичай має строковий характер;

— при його розірванні (відповідно до Положення про порядок укладення контракту при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170) можливе й відшкодування моральної шкоди;

- сфера його застосування визначається законами України.

Особливість контракту в його спеціальному цільовому призначенні як регулятора трудових відносин на ринку праці й робочої сили. Як особлива форма трудового договору, контракт регулює не лише трудові, а й тісно пов’язані з ними інші суспільні відносини — соціально-побутові та економічні. Таким чином, порівняно з традиційним трудовим договором контракт охоплює ширше коло правовідносин. Упровадження контрактної форми в трудових правовідносинах обумовлено прагненням роботодавців залучати до роботи найкваліфікованіших і творчо найактивніших працівників, а також захищати більшою мірою проти законодавства власні інтереси.

Ця форма трудового договору дає можливість раціональніше регулювати чисельність та якісний склад персоналу, поліпшувати структуру зайнятості, в разі потреби додатково залучати кваліфікованих працівників зі сторонни.

Перевага контракту перед звичайним трудовим договором полягає в тому, що контракт дає змогу максимально індивідуалізувати кожну конкретну угоду про працю, наповнити її специфічним змістом: детально регламентувати права та обов’язки сторін, режим праці й відпочинку, соціально-побутові умови, форму й розмір винагороди за роботу та інші додаткові умови.

Частина третя статті 21 Кодексу законів про працю України визначає контракт як особливу форму трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці керівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Від контрактів слід відрізняти письмові трудові договори, хоча б вони і передбачали права, обо­в'язки і навіть відповідальність сторін. Не підпадають під дію частини третьої статті 21 КЗпП також угоди між адміністрацією вищого навчального закладу та особами, що навчаються за рахунок державних коштів, згідно яких ці особи зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі економіки не мен­ше 3 років (ст. 2 Указу Президента України "Про заходи щодо рефор­мування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування ви­пускників вищих навчальних закладів".

На сьогодні склалася досить велика законодавча база, присвя­чена контрактам. У великій кількості спеціальних законів передба­чається можливість укладення контрактів. Кабінет Міністрів Украї­ни постановою від 19 березня 1994 року затвердив Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників. Міністерство праці України наказом від 15 квітня 1994 року затвердило Типову форму контракту з працівником.

Контракт повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативи та самостійності працівника,врахувати його індивідуальні здібності й професійні навички, забезпечувати йому соціальний і правовий захист. Покладання контрактом на працівника додаткової відповідальності за доручену справу, встановлення додаткових підстав для дострокового його розірвання за ініціативою роботодавця та інші допустимі обставини, неодмінно мають компенсуватися більш високими матеріальними і моральними стимулами: підвищеною зарплатою, додатковою відпусткою, вихідною допомогою у разі звільнення з ініціативи роботодавця.

Питання укладення контрактів з керівниками підприємств, що є в державній власності, при найманні на роботу урегульовані спец­іальними нормативними актами. Це - Положення про порядок ук­ладання контракту з керівниками підприємств загальнодержавної власності при прийнятті на роботу, затверджене постановою КМУ від 19 березня 1994р. № 170, Типова форма контракту з керівником підприємства, що є в загальнодержавній власності. В згаданому Положенні міститься посилан­ня на Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є в загальнодержавній власності», відповідно до якого видана заз­начена постанова. А в цьому Декреті є вказівка на те, що у ньому під підприємством розуміється не тільки підприємства, але й установи, організації (ст. 2). Це дає підставу для поширення зазначених вище нормативно-правових актів на керівників установ і організацій, що є в загальнодержавній власності, з якими укладаються контракти, а значить, на керівника навчального закладу.

Сьогодні контракти можуть укладатися з такими працівника­ми:

1) з керівниками підприємств (ч. 4 ст. 65 ГК [83]). Ст. 65 ГК дає підстави для висновку про те, що укладення контракту з керівником підприємства є обов'язковим.

2) з керівниками установ і організацій, що є в загальнодержавній власності і не належать до категорії підприємств. Підставою для укла­дення контрактів з цією категорією працівників є ст. 2 та 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є в загальнодержавній власності", що передбачають застосування контрактної форми трудового договору та надають міністерствам та іншим підвідомчим Кабінету Міністрів України органам виконавчої влади повноваження в межах їх компетенції укладати та розривати контракти з керівниками підприємств.

3) з науково-педагогічними та педагогічними працівниками дош­кільних, середніх закладів освіти, закладів освіти для громадян, що потребують соціальної допомоги і реабілітації, закладів позашкіль­ної освіти, професійно-технічних закладів освіти, вищих навчальних закладів ос­віти, закладів післядипломної освіти. Правовою підставою для укла­дання контракту з педагогічними працівниками є стаття 54 ЗаконуУкраїни "Про освіту". Ст. 20 Закону України "Про освіту" спеціально передба­чає можливість укладення контрактів з керівниками закладів освіти загальнодержавної власності. Про укладання контрактів з керівника­ми закладів освіти комунальної власності в Законі України "Про освіту" мова не йде. Однак, треба думати, що з ними також можуть укладатися контракти, оскільки вони належать до категорії педагогічних праців­ників. Це правило поширюється й на інші відповідні установи неза­лежно від форм власності. Відсутність у Законі України "Про загальну серед­ню освіту" норм щодо укладення контрактів з педагогічними працівниками, у тому числі і з керівниками загальноосвітніх навчаль­них закладів, не є підставою для твердження про неможливість укла­дення контрактів з керівниками та педагогічними працівниками та­ких закладів. Навіть зазначення на те, що до приведення законів Ук­раїни у відповідність до Закону України "Про загальну середню освіту" застосовується лише в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 2 ст. 48 Закону України "Про загальну середню освіту"), не перешкоджає укладенню контрактів з педагогічними працівниками та керівника­ми загальноосвітніх навчальних закладів, оскільки в ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальну середню освіту" є посилання на те, що трудові відно­сини у системі загальної середньої освіти регулюються законодав­ством України про працю, Законом України "Про освіту" та іншими актами. Закон України "Про освіту" саме й передбачає укладання контрактів з педа­гогічними працівниками і керівниками системи освіти. Спеціально зазначається (ст. 24 Закону України "Про професійно-технічну освіту") на укладення контрактів з директорами державних професійно-тех­нічних навчальних закладів. Закон України "Про професійно-технічну осві­ту" також не виключає укладення контрактів з педагогічними прац­івниками закладів професійно-технічної освіти. Можливість укла­дення контрактів з ними на підстав і ст. 54 Закону України "Про освіту".випли­ває із посилання в частині першій ст. 47 Закону України "Про професійно-технічну освіту" на те, що права, обов'язки та спеціальні гарантії педагогічних працівників визначаються, зокрема, Законом України "Про ос­віту". Таке, ж посилання в ч. 4 ст. 21 і ст. 23 Закону України " Про позашкільну освіту" і ч. 1 ст. 31 Закону України "Про дошкільну освіту" є підста­вою для укладення трудових контрактів з педагогічними працівника­ми дошкільних та позашкільних навчальних закладів. В ст. 40 Закону України "Про вищу освіту" передбачається укладення трудових кон­трактів з деканами факультетів. Стосовно інших педагогічних та нау­ково-педагогічних працівників цього не передбачено. Але укладен­ня трудових контрактів з науково-педагогічними та педагогічними працівниками вищих навчальних закладів може здійснюватись на підставі ст. 54 Закону України "Про освіту".

У відповідності до ст. 24 Кодексу законів про працю України контракт може бути укладений лише в письмовій формі, тобто кон­тракт не може бути оформлений тільки шляхом видання наказу про прийняття на роботу. Для укладання контракту необхідно, щоб сто­рони підписали документ під таким заголовком.

Підписання контракту не є достатнім для визнання трудових відносин належно оформленими, а тому - такими, що ви­никли. Частина друга статті 24 КЗпП встановлює, що укладення тру­дового договору (підкреслимо: будь-якого трудового договору, отже, в тому числі й контракту) оформляється наказом або розпоряджен­ням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. З цього робимо висновок, що підписання контракту ще не означає, що оформлення трудових відно­син завершено.

Згідно п. 9 цього Положення про порядок укладання контрактів, контракт набирає чинності з моменту його підписання або з дати, зазначеної сторонами в контракті. Таке ж правило Кабі­нетом Міністрів України було встановлено раніше в п. 7 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є в загальнодержавній власності, при прийнятті на роботу. Однак, з частин третьої і четвертої ст. 24 КЗпП слід зробити висновок про те, що будь-який трудовий договір вважається укладеним, коли вида­ний наказ власника про зарахування на роботу або працівник допущений до роботи. Власник до початку роботи взагалі не повинен видавати наказ про прийняття працівника на роботу. Якщо він такий наказ видав, а працівник до роботи не приступив, слід видати наказ не про звільнення працівни­ка, а про скасування раніше виданого наказу. Власник не може при­мусити стати до роботи працівника, що підписав контракт, а присту­пити до роботи відмовився. Працівник, що уклав трудовий контракт, може вимагати, щоб власник допустив його до роботи.

Особливістю контракту є те, що в ньому може визначатися строк його дії. Контракт не обов'язково повинен укладатися на визначений строк. Право його сторін - визначати чи не визначати в ньому конкретний строк трудового контракту.

Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (най­манні) на роботу працівників не зачіпає питання про строк, на який укладається контракт, залишаючи це цілком на розсуд сторін трудового договору, що відповідає ст. 23 КЗпП. Однак при затверд­женні Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є в загальнодержавній власності, при прийнятті на роботу Кабінет Міністрів України визнав необхідним встановити, що контракт може бути укладений на строк від одного до п'яти років. Невипадково Кабі­нет Міністрів України прямо не поширив дію згаданого Положення на кому­нальну власність, а тільки рекомендував використовувати її в цій сфері (п. 5 постанови "Про застосування контрактної форми трудо­вого договору з керівником підприємства, що є в загальнодержавній власності"). Кабінет Міністрів України дав припис орга­нам, що здійснюють управління державним майном, укладати кон­тракти з керівниками підприємств, установ, організацій, що є у дер­жавній власності встановити мінімальний і максимальний строки, на які можуть укладатися контракти з керівниками підприємств, установ, організацій дер­жавної форми власності.

Ще одна особливість контракту полягає в тому, що в ньому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін, а також умови матеріального забезпечення та умови праці працівників. Допустивши встановлення в контракті прав, обов'язків і відпов­ідальності обох сторін контракту, законодавець відразу спеціально зазначає на ті права та обов'язки, які він вважає допустимим визна­чати в контракті, на права та обов'язки, що виражаються в умовах матеріального забезпечення та організації праці працівника. Тому контрактом не можуть встановлюватися, наприклад, права та обо­в'язки, що стосуються охорони праці.

Цікавим є питання про зміст контракту і про межі правомірності його умов. Поява у вітчизняному трудово­му праві інституту контракту, що укладається при прийнятті на ро­боту, у принципі, не передбачала загального поширення цієї форми трудового договору. Ця форма трудового догово­ру може застосовуватися в окремих, виняткових випадках, і в силу цієї винятковості законодавець і дозволив сторонам трудового дого­вору у формі контракту самим встановлювати їх права, обов'язки та відповідальність.

Складним є питання про юридичну чинність Типової форми контракту з керівником підприємства, що є в загальнодержавній влас­ності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, і Типової форми контракту з працівником, затвердженої наказом Міністерства праці України, а також інших типових форм, затверджених за наявності відповідного повноваження.

Значно простіше вирішується питання про умови розірвання контракту до закінчення строку, на який він був укладений. Це до­пускається законом і визнається на практиці. В зв'язку з внесенням дост 21 КЗпП змін та доповнень, що передбачають укладення тру­дових контрактів, ст 36 КЗпП була доповнена пунктом 8, на який робиться посилання при достроковому розірванні контракту з підстав, передбачених контрактом. Підстави для дострокового розі­рвання трудового контракту можуть бути як пов'язані, так і не пов'язані з виною іншої сторони контракту.

Термін "умови" необхідно тлумачити як "підстави". Звідси право встановлювати додаткові умови його розірвання, в тому числі і дострокового, було сприй­нято як право встановлювати додаткові підстави для розірвання контракту, а також право сторін обмежувати можливість достро­кового розірвання контракту (за наявності підстав, встановлених ст. 40. 41 КЗпП) Термін «умови» допускає можливість визначення в контракті й особливостей порядку (про­цедури) звільнення.

Зокрема, контрактом може передбачатися звільнення керів­ників без погодження з виборним органом первинної профспілко­вої організації, якщо відповідно до закону така згода є необхідною, або з його згоди, якщо закон надає право власникові звільнити керівника без такої згоди. Гранична обережність правозастосовчих органів до умов контракту, які по­гіршують становище працівників, дає підстави стверджувати, що вони не визнавали б і право сторін контракту встановлювати підста­ви його розірвання, якби ст 36 КЗпП не була доповнена пунктом 8, на який робиться посилання при звільненні працівника з підстав, передбачених контрактом.

На практиці виникає чимало питань, пов'язаних із запровад­женням контрактної форми трудового договору. Якщо закон дозво­ляє у відповідних випадках укладати трудовий контракт, то він, за загальним правилом, може бути укладений як при прийнятті на ро­боту, так і пізніше. Такий висновок слід зробити з частини третьої ст. 21 КЗпП, що не виключає можливості укладення контракту з кері­вником, який раніше був прийнятий на роботу з укладанням зви­чайного трудового договору на невизначений строк. Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників встановлює порядок укладання контрактів при прий­нятті (найманні) керівників на роботу. Але немає підстав для твер­дження про те, що, встановлюючи порядок укладання контракту при прийнятті на роботу, Кабінет Міністрів України повністю виключив мож­ливість укладати контакти з працівниками, раніше прийнятими на роботу.

Про запровадження контрактної форми трудового договору з раніше прийнятими керівниками слід видати наказ і ознайомити з ним відповідних працівників за два місяці до укладання контракту. Таке попередження необхідне з тієї причини, що працівники, які відмовляються підписати контракт, підлягають звільненню за п. 6 ст. 36 КЗпП (у зв'язку з відмовою від продовження роботи при зміні істотних умов праці).

Якщо при прийнятті керівника на роботу трудовий контракт не було укладено, а згодом власник (оскільки це допускається зако­ном) вирішив укласти з керівником трудовий контракт, Кабінет Міністрів України щодо працівників-керівників підприємств, що є в загальнодержавній власності, надав власникові право вирішувати питання про те, укладати з працівником, що зай­має посаду керівника, контракт або звільнити його на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Це правило ґрунтується на буквальному тлумаченні п. 1 ст. 40 КЗпП, яка дає власникові право на звільнення працівників у зв'яз­ку зі змінами в організації виробництва і праці. Однак при його зас­тосуванні необхідно виявляти граничну обережність, оскільки судо­ва практика схильна до обмежувального тлумачення п. 1 ст. 40 КЗпП: самі по собі зміни в організації виробництва і праці не визнаються підставами для розірвання трудового договору з ініціативи власни­ка, якщо тільки не має місця ліквідація, реорганізація, банкрутство, перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочен­ня чисельності або штату працівників.

У разі розірвання контракту з ініціативи власника на підставах, визначених контрактом, але не передбачених чинним законодавством, звільнення працівника проводиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством і контрактом. Якщо сторонами не виконуються або неналежно виконуються зобов’язання, передбачені в контракті, то його можна достроково розірвати із попередженням відповідної сторони за два тижні.

За два місяці до закінчення терміну дії контракту за згодою сторін його можна

продовжити або укласти на новий термін.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)