АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Еволюційні дослідження Ч. Дарвіна

Читайте также:
  1. III.Результати дослідження
  2. А. Чандлер, Дж. Томсон, П. Лоуренс, Дж. Лорш і дослідження впливу зовнішнього середовища на організацію.
  3. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження
  4. Аналітичні прцедури для визначення основних тенденцій стану та руху об’єкту дослідження.
  5. Бактеріоскопічне дослідження харкотиння – метод виявлення туберкульозу
  6. Бібліографічний апарат наукового дослідження
  7. В) дослідження умов, які забезпечує суспільство для виховання особистості.
  8. Взяття крові для біохімічного дослідження
  9. Взяття крові з вени для біохімічного дослідження
  10. Взяття крові із вени для бактеріологічного дослідження
  11. Взяття мазка з носової частини глотки для дослідження на наявність менінгокока
  12. ВИБІР, ОБГРУНТУВАННЯ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

З 1837 по 1839 роки Ч. Дарвін створив серію записних книжок, у яких накидав у стислому і уривчастому вигляді думки про еволюцію на основі своїх досліджень в зоології. У 1842 і 1844 рр.. він у два прийоми виклав у короткому вигляді начерк і нарис про походження видів. У цих роботах вже присутні багато ідей, які пізніше були ним опубліковані у 1859р.

У 1854-1855 рр.. Дарвін впритул приступає до роботи над еволюційним твором, збирає матеріали про мінливість, спадковість та еволюцію диких видів тварин і рослин, а також дані щодо методів селекції свійських тварин і культурних рослин, зіставляючи результати дії штучного і природного відбору. Він почав писати працю, обсяг якої він оцінював у 3-4 томи. До літа 1858 року він написав десять розділів цього твору. Ця праця так і не була завершена і вперше її видали у Великій Британії у 1975 році. Зупинка в роботі була викликана отриманням рукопису А. Уоллеса, в якому незалежно від Дарвіна були викладені основи теорії природного добору, і його ролі в еволюції на матеріалі власних досліджень Уоллеса флори і фауни Малайського архіпелагу. Дарвін почав писати короткий витяг і з не властивою йому поспішністю завершив роботу за 8 місяців. 24 листопада 1859 р. було видано «Про походження видів шляхом природного відбору, або збереження порід, що опинилися в сприятливих умовах, у боротьбі за існування».

 
Історична заслуга Дарвіна полягає в тому, що він спільно з Уоллесом розкрив рушійний фактор еволюції - природний добір і тим самим виявив причини протікання біологічної еволюції. Дарвін робить наступний та головний висновок: «У процесі боротьби за існування, особини знищуються вибірково; виживання особин статистично у середньому залежать від тих незначних відмінностей, за якими будь-яка особина відрізняється від всієї безлічі інших». Так був відкритий принцип «природного добору». У цьому геніальність Ч. Дарвіна.

У всьому світі вирували пристрасті, йшла боротьба за Дарвіна, за дарвінізм, з одного боку, проти дарвінізму - з іншого. Гули аудиторії, хвилювалися вчені і публіцисти, одні таврували Дарвіна, інші ним захоплювалися.

Дарвін написав ще три книги з питань еволюції. У 1868 р. виходить велика праця Дарвіна з теорії штучного відбору «Зміни свійських тварин і культурних рослин». У цій книзі, не без впливу критики, Дарвін задався питанням про те, яким чином можуть фіксуватися сприятливі ухилення в потомстві, і висунув «тимчасову гіпотезу пангенезіса». Гіпотеза передбачала передачу за допомогою гіпотетичних частинок - «геммул» - набутих властивостей від органів тіла до статевих клітин і була даниною ламаркізму. Дарвін і його сучасники не знали, що у 1865 році австро-чеський природодослідник абат Грегор Мендель відкрив закони спадковості. Гіпотеза пангенезіса вже не потребувала створення.

У 1871 р., коли дарвінізм був уже прийнятий як природнича концепція, виходить книга Дарвіна "Походження людини і статевий відбір», в якій показано не тільки безперечну схожість, а й спорідненість людини і приматів. Дарвін стверджував, що предок людини може бути знайдений по сучасній класифікації, серед форм, які можуть бути навіть нижче, ніж людиноподібні мавпи. Людина і мавпи піддаються подібним психологічним та фізіологічним процесам у догляді, відтворенні, народжуваності і турботі про потомство. Переклад цієї книги на російську мову з'явився в тому ж році. У 1872 році виходить праця Дарвіна - «Про вираження відчуття у людини і тварин», в якій на основі вивчення м'язів обличчя і засобів вираження емоцій у людини і тварин, ще на одному прикладі доводиться їх спорідненість.

 
2.3. Основні положення еволюційного вчення Ч. Дарвіна

Еволюційна теорія Дарвіна є цілісне вчення про історичний розвиток органічного світу. Вона охоплює широке коло проблем, найважливішими з яких є докази еволюції, виявлення рушійних сил еволюції, визначення шляхів і закономірностей еволюційного процесу

Сутність еволюційного вчення полягає в наступних основних положеннях:

1. Усі види живих істот, що населяють Землю, ніколи не були кимось створені.

2. Виникнувши природним шляхом, органічні форми повільно і поступово перетворювалися й удосконалювалися відповідно до навколишніх умов.

3. В основі перетворення видів у природі лежать такі властивості організмів, як мінливість і спадковість, а також постійно відбувається в природі природний добір. Природний добір здійснюється через складну взаємодію організмів один з одним і з чинниками неживої природи; ці взаємини Дарвін назвав боротьбою за існування.

4. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов їх проживання і різноманіття видів у природі.

У еволюційної теорії Дарвіна передумовою еволюції є спадкова мінливість, а рушійними силами еволюції - боротьба за існування і природний добір. При створенні еволюційної теорії Ч. Дарвін багаторазово звертається до результатів селекційної практики. Він намагається з'ясувати походження порід домашніх тварин і сортів рослин, розкрити причини різноманіття порід та сортів і виявити методи, за допомогою яких вони були отримані. Дарвін виходив з того, що культурні рослини і свійські тварини за низкою ознак подібні з певними дикими видами, а це неможливо пояснити з позиції теорії творіння. Звідси випливала гіпотеза, згідно з якою культурні форми походять від диких видів. З іншого боку, введені в культуру рослини і тварини не залишилися незмінними: людина не тільки обрала з дикої флори і фауни види, які її цікавлять, але й істотно змінила їх у потрібному напрямку, створивши при цьому з небагатьох диких видів велику кількість сортів рослин та порід тварин. Дарвін показав, що основою різноманіття сортів і порід є мінливість - процес виникнення у нащадків у порівнянні з предками відмінностей, які обумовлюють різноманіття особин в межах сорту, породи. Дарвін вважає, що причинами мінливості є вплив на організми факторів зовнішнього середовища (прямий та непрямий, через «відтворювальну систему»), а також особливості самих організмів (так як кожен з них специфічно реагує на вплив зовнішнього середовища). Визначивши для себе ставлення до питання про причини мінливості, Дарвін аналізує форми мінливості і виділяє серед них три: визначена мінливість, невизначена мінливість та співвідносна, або корелятивна мінливість.

 
Визначена мінливість, за Дарвіном, має масовий характер, виникає під впливом певних факторів, що спричиняють цілком конкретні зміни в усіх особин даного виду тварин і рослин. Прикладами такої мінливості можуть бути збільшення маси тіла у всіх особин тварин при повноцінному годуванні, зміна волосяного покриву під впливом клімату і т. д. Визначена мінливість охоплює всі покоління і виражається у кожної особини подібним чином. Вона неспадкова, тобто у нащадків зміненої групи при переміщенні їх в інші умови середовища придбані батьками ознаки не успадковуються.

Невизначена, або індивідуальна, мінливість має поодинокий, індивідуальний характер, виникає, як гадали у першій половині ХІХ ст., «з невідомих причин». При невизначеній мінливості з'являються різноманітні відмінності у особин одного і того ж сорту, породи, якими в подібних умовах одна особина відрізняється від інших. Ч. Дарвін вважає, що такі зміни виникають як наслідок індивідуального реагування організмів на впливи навколишнього середовища, але не завжди можна виявити причину і визначити результат впливу мінливості. Наприклад, у межах одного сорту рослин з'являються екземпляри з різним забарвленням квіток, різною інтенсивністю забарвлення пелюсток і т. п. Невизначена, або індивідуальна, мінливість має спадковий характер, тобто стійко передається нащадкам. У цьому полягає її важливе значення для еволюції.

 
Корелятивна, або співвідносна мінливість виявляється у виникненні залежних, або вторинних змін, що стали результатом первинних змін. Пояснюється ця форма мінливості наявністю між частинами тіла співвідносних, або корелятивних, зв’язків. Наприклад, у собак з погано розвиненим волосяним покривом зазвичай недорозвинені зуби, голуби з опереними ногами мають перетинки між пальцями, у голубів з довгим дзьобом зазвичай довгі ноги, білі кішки з блакитними очима зазвичай глухі і т. д. З факторів корелятивної мінливості Дарвін робить важливий висновок: людина, відбираючи яку-небудь особливість будови, майже «напевно буде ненавмисно змінювати і інші частини організму на підставі таємничих законів кореляції».

Визначивши форми мінливості, Дарвін приходить до висновку, що для еволюційного процесу важливі лише спадкові зміни, тому що тільки вони можуть накопичуватися з покоління в покоління. Згідно з Дарвіном, основні фактори еволюції культурних форм - це спадкова мінливість і відбір, вироблений людиною (такий відбір Дарвін назвав штучним).

Які ж рушійні сили еволюції видів у природі? Пояснення історичної змінності видів Дарвін вважав можливим тільки через розкриття причин пристосовності до певних умов. Дарвін прийшов до висновку, що пристосованість природних видів, так само як і культурних форм, - результат відбору, але він проводився не людиною, а умовами середовища.

До факторів, що обмежують чисельність видів (це означає боротьбу за існування), Дарвін відносить кількість їжі, наявність хижаків, різні захворювання і несприятливі кліматичні умови. Ці фактори можуть впливати на чисельність видів безпосередньо й опосередковано, через складні взаємини. Дуже велику роль в обмеженні чисельності видів грають взаємні суперечності між організмами. Наприклад, проросле насіння гине частіше за все від того, що проросло на зарослому грунті. Ці протиріччя приймають особливо гострий характер у тих випадках, коли питання йде про взаємини між організмами, що володіють подібними потребами і близькою організацією. Тому боротьба за існування між видами одного роду жорсткіше, ніж між видами різних родів. Ще напруженішими є протиріччя між особинами одного і того ж виду (внутрішньовидова боротьба).

 
У виникненні боротьби за існування, крім перенаселення, Дарвін бачив і інші причини. Найзагальнішою її причиною слід вважати той факт, що будь-який організм, пристосований до навколишнього середовища, цілком відповідає його вимогам. Пояснюється це тим, що фізико-хімічні і тим більше біотичні умови середовища завжди коливаються або змінюються в якомусь певному напрямку. Це коливання температури, кількості вологи, сонячного світла, складу і концентрації соляного розчину у водоймі, коливання кількості їжі, чисельності та активності ворогів, швидкості розмноження паразитів і т. д.

Природним результатом протирічь між організмами та зовнішнім середовищем є винищення частини особин видів. Якщо частина особин кожного виду гине в боротьбі за існування, то інші виявляються здатними подолати несприятливі умови.

Виживання найбільш пристосованих особин Дарвін називав природним добором. Під ним не слід розуміти якийсь вибір, тому що тут ми маємо лише природний наслідок загибелі менш пристосованих. Природний добір реалізується через дію природних факторів середовища (температура, вологість, світло, паразити, конкуренти, вороги, труднощі добування їжі і т. п.). Природний добір діє через збереження і накопичення дрібних спадкових змін.

Відбір відбувається безперервно протягом нескінченної низки поколінь і зберігає головним чином ті форми, які більшою мірою відповідають даним умовам. Природний добір і елімінація частини особин виду нерозривно пов'язані між собою і є необхідною умовою еволюції видів у природі.

Обставини, що сприяють природному добору за Дарвіном:

 
1. Мінливість властива будь-якій групі тварин і рослин, і організми відрізняються один від одного у багатьох напрямках. Невизначені спадкові зміни мають достатню частоту.

2. Число організмів кожного виду, які народжуються на світ, більше того числа, яке може знайти їжу і вижити. Тим не менш, оскільки чисельність кожного виду в природних умовах постійна, слід припускати, що велика частина потомства гине. Якщо б всі нащадки якого-небудь виду виживали і розмножувалися, то дуже скоро вони витіснили б всі інші види на земній кулі. Велика кількість особин виду збільшує ймовірність прояву мінливості.

3. Неспоріднене схрещування, на думку Дарвіна, має велике значення. Він зазначає, що схрещування відбувається навіть там, де, як правило має місце самозапліднення. У цьому явищі, за словами Дарвіна, прояваляється загальний закон корисності схрещування з іншими особинами того самого виду.

4. Ізоляція також сприяє добору. За Ч. Дарвіном «в обмеженому й ізольованому ареалі, якщо він невеликий, органічні і неорганічні умови життя будуть звичайно майже однорідними, тому природний добір прагнутиме змінити всі особини виду, що змінюються, в одному й тому самому напрямку».

5. Величина ареалу виду також сприяє добору. У межах великого ареалу вид часто представлений великою кількістю особин, тим самим частіше проявляється мінливість. В умовах великого ареалу кожна нова форма, що має які-небудь перваги, дістає змоги широкого розселення. Широке розселення сприяє її диференціюванню на нові форми, тобто робить процес добору й еволюції інтенсивнішим.

Головним результатом еволюції, за Ч. Дарвіном, є вдосконалення пристосованості організмів до умов існування, що тягне за собою вдосконалення їх організації. У результаті дії природного добору зберігаються особини з корисними для їх процвітання ознаками. Дарвін наводить безліч доказів підвищення пристосованості організмів, зумовленої природним добором. Це, наприклад, широке розповсюдження серед тварин протекційного забарвлення (під колір місцевості, в якій мешкають тварини, або під колір окремих предметів). У деяких тварин поширене загрозливе забарвлення у вигляді яскравих плям. Багато тварин, що не мають спеціальних засобів захисту, за формою тіла й забарвленням наслідують забарвлення апосематичних тварин (мімікрія). У багатьох з тварин є голки, колючки, хітиновий покрив, панцир, раковина, луска і т. п. Всі ці пристосування могли з'явитися лише в результаті природного добору, забезпечуючи існування виду в певних умовах. Серед рослин широко поширені найрізноманітніші пристосування до перехресного запилення, поширення плодів і насіння. У тварин велику роль як пристосувань відіграють різного роду інстинкти (інстинкт турботи про потомство, інстинкти, пов'язані з добуванням їжі, і т. д.).

 
Разом з тим Дарвін відзначає, що пристосованість організмів до середовища проживання (їх доцільність), поряд з досконалістю, носить відносний характер. При різкій зміні умов корисні ознаки можуть виявитися даремними або навіть шкідливими. Наприклад, у водних рослин, що поглинають воду і розчинені в ній речовини, всією поверхнею тіла, слабко розвинена коренева система. Але при пересиханні водойми такі рослини дуже швидко загинуть. Всі їх пристосувальні ознаки, що забезпечують їх процвітання у водному середовищі, виявляються марними поза нею.

Інший важливий результат еволюції - зростання різноманіття видів природних груп, тобто систематичне диференціювання видів. Загальне зростання різноманіття органічних форм дуже ускладнює ті взаємини, які виникають між організмами в природі. Тому в ході історичного розвитку найбільшу перевагу отримують, як правило, найбільш високоорганізовані форми. Тим самим здійснюється поступальний розвиток органічного світу на Землі від нижчих до вищих. Разом з тим, констатуючи факт прогресивної еволюції, Дарвін не заперечує морфофізіологічного регресу (тобто еволюції форм, пристосування яких до умов середовища йдуть через спрощення організації), а також такого напрямку еволюції, яке не призводить ні до ускладнення, ні до спрощення організації живих форм. Поєднання різних напрямків еволюції призводить до одночасного існування форм, що розрізняються за рівнем організації.

"Кошмар Дженкіна (Дженкінса)" - основне заперечення проти еволюційної теорії Ч. Дарвина, яке висунув Ф. Дженкін (Дженкінс). Ч. Дарвін дотримувався теорії злитної спадковості, згідно якої нащадки успадковують ознаки проміжного характеру. Якщо це так, то у наступних поколіннях мінливість мала б зникати. У 1859 році фактично не існувало генетики – науки про закономірності спадковості та мінливості. Лише у 1865 році Грегор Мендель сформулював основні закони успадкування ознак від покоління до покоління. Стаття, опублікована Меделем, стала відомою лише у 1900 році. Якби Дарвін дізнався про видатні досліди Менделя, теорія еволюції розвивалася б набагато швидше. Ключовим поняттям для розуміння успадкування ознак є їх дискретність.
 

Висновок

Рушійними силами еволюції, за Дарвіном, є спадкова мінливість і природний добір. Мінливість служить основою утворення нових ознак у будові і функціях організмів, а спадковість закріплює ці ознаки. У результаті боротьби за існування відбувається переважно виживання і участь в розмноженні найбільш пристосованих особин, тобто природний добір, наслідком якого є виникнення нових видів. При цьому істотно, що пристосованість організмів до навколишнього середовища носить відносний характер. Як цілісне матеріалістичне вчення Дарвінізм здійснив переворот в біології, підірвав позиції креаціонізму і віталізму, надав у 2-й пол. XIX ст. величезний вплив на природничі та суспільні науки, культуру в цілому. Проте ще за життя Дарвіна, разом з широким визнанням його теорії, в біології виникли різні течії антидарвінізму, які заперечували або різко обмежували роль природного добору в еволюції і висували як головні сили, що призводять до появи нового виду, інші фактори. Полеміка щодо основних проблем еволюційного вчення продовжується і в сучасній науці.

 

 

 
3. Вчення про мікроеволюцію. Популяція як елементарна еволюційна одиниця.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)