АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Леонід Романович

Читайте также:
  1. Леонід Данилович
  2. Леонід Макарович
  3. Юрій (Георгій) Леонідович

(1901–1969)

Партійний та державний діяч. Глава РНК УРСР: вересень 1939 р. – лютий 1944 р.

Народився 21 серпня 1901 р. у м. Бобринець Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, нині Кіровоградської області, у родині службовця, садівника Бобринецької міської управи.

Вищої освіти не здобув. Закінчив церковно-парафіяльну школу (1914 р.), чотирикласне вище початкове училище (1918 р.), 5-й клас гімназії (1920 р.), профтехнікум (1922 р.) – всі у м. Бобринець – та 1-й курс Бакинського політехнічного інституту (1924 р.).

Трудове життя почав з 16 років – працював чорноробом, наймитував, заробляючи на навчання. Після закінчення профтехшколи до жовтня 1922 р. працював мотористом у слюсарно-кустарно-механічних майстернях Бобринця. Відтоді й до квітня 1925 р. був помічником учителя у 5-му Кавказькому стрілецькому полку 2-ї Кавказької стрілецької дивізії РСЧА.

Після демобілізації до жовтня 1927 р. керував районним будинком селянина у містечку Братське Єлизаветградського округу, завідував відділом народної освіти Братського райвиконкому, агітпропвідділом райкому КП(б)У в с. Велика Виска Єлизаветградського округу, працював технічним секретарем Єлизаветградського ОВК 1 (нині м. Кіровоград).

У жовтні 1927 р. призначено завідувачем школою селянської молоді м. Братське, у вересні 1928 р. очолив Єлизаветградську сільськогосподарську профшколу. Від листопада 1929 р. працював інспектором відділу народної освіти Єлизаветградської міськради, згодом – заступником голови Новопразького райвиконкому.

У червні 1931 р. Л. Корнієць потрапив на керівну роботу – понад два роки працював завідуючим оргвідділом Новопразького райкому КП(б)У, згодом – другим секретарем Долинського райкому КП(б)У. Від грудня 1936 р. очолював Магдалинівський райком, від грудня 1937 р. був виконуючим обов'язки першого секретаря Мелітопольського райкому на Дніпропетровщині.

Від лютого до серпня 1938 р. виконував обов'язки другого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У. У 1938 р. Л. Корнійця обрали депутатом ВР республіки. Того ж року його було обрано головою президії ВР УРСР.

Через рік, на виконання рішення пленуму ЦК КП(б)У (22-23 липня), Президія ВР УРСР 28 липня 1939 р. призначила Л. Корнійця головою РНК УРСР. До виконання своїх посадових обов'язків новопризначений керівник уряду приступив з вересня.

У роки війни СРСР з нацистською Німеччиною Л. Корнієць був одним із організаторів евакуації на схід промисловості республіки, а також розгортання радянської партизанської та підпільної боротьби на окупованій території УРСР. Він входив до складу вузького нелегального ЦК КП(б)У, створеного за постановою політбюро ЦК ВКП(б) 2 жовтня 1942 р. для керівництва підпільно-партизанським рухом на території України. Одночасно як голова Раднаркому УРСР проводив значну роботу щодо забезпечення діючої армії зброєю, боєприпасами, матеріально-технічними засобами та ін.

Обов'язки голови РНК він виконував до липня 1941 р., згодом (липень 1941 р. – жовтень 1942 р.) був членом Військової ради Південного та Північно-Кавказького фронтів, Чорноморської групи військ. У жовтні 1942 – травні 1943 р. вернувся до керівництва Раднаркомом УРСР, відтак – до вересня 1943 р. – знову був членом Військової ради, але вже Воронезького фронту. І лише у вересні 1943 р. вернувся до виконання своїх посадових обов'язків щодо керівництва Раднаркомом УРСР, щоправда, лише на півроку.

У 1943-44 рр. Л. Корнієць неодноразово відвідував визволені від окупації райони з метою відновлення роботи партійних і радянських органів, відродження народного господарства, налагодження роботи культурних закладів.

5 лютого 1944 р. Президія ВР УРСР увільнила Л. Корнійця від обов'язків голови РНК УРСР (головування перейшло до М. Хрущова). Шоста сесія ВР УРСР 1-го скликання (березень 1944 р.) затвердила Л. Корнійця першим заступником голови уряду республіки. На цій посаді він працював до березня 1950 р.

Від березня 1950 р. до листопада 1953 р. був заступником голови РМ УРСР. Згодом обіймав посади у союзному уряді: з листопада 1953 р. – член Бюро з сільського господарства та заготівель при РМ СРСР та водночас міністр заготівель СРСР; з травня 1956 р. до 1958 р. – міністр хлібопродуктів СРСР; 1958–61 рр. – голова Державного комітету РМ СРСР із хлібопродуктів – міністр СРСР; 1961—63 рр. – перший заступник голови Державного комітету заготівель РМ СРСР – міністр СРСР; з січня 1963 р. – голова Державного комітету заготівель РМ СРСР – міністр СРСР.

Помер Л. Корнієць у Москві 29 травня 1969 р.


Коротченко


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)