АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Політична стабільність — стан динамічної рівноваги політичних сил

Читайте также:
  1. ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ РІВНОВАГИ СПОЖИВАЧА НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ КРИВОЇ ІНДИФЕРЕНТНОСТІ ТА БЮДЖЕТНОЇ ПРЯМОЇ
  2. Встановлення ринкової рівноваги
  3. Встановлення рівноваги та максимізація прибутку на ринку монополістичної конкуренції
  4. Вульгарна політична економія про кризи
  5. До сучасних політичних концепцій належать концепції тоталітаризму і суспільно-політичної модернізації.
  6. Еволюція методологічних підходів до дослідження політичних явищ.
  7. з курсу «Політична географія»
  8. Загальна характеристика головних напрямків політичних і правових вчень ХХ ст.
  9. Зміна рівноваги при зміні доходу споживача
  10. Зміна рівноваги споживача при зміні ціни на товар
  11. Зміна стану рівноваги
  12. Існують і спрощені підходи до класифікації політичних систем. Вони поділяють політичну систему на демократію і диктатуру або на демократію, авторитаризм і тоталітаризм.

Вона досягається завдяки інтеграції суспільства на засадах спільних для всіх громадян цінностей і норм, універсалістської правової системи, розширення прав членів суспільства. Серед способів досягнення політичної стабільності — позитивна інтеграційна ідея суспільного розвитку; вирішення соціально-економічних проблем певних соціальних груп населення або населення певних регіонів; розв'язання територіальних і національних кон­фліктів; підписання акта про національне примирення; проведення «круглого столу» всіх політичних сил; вста­новлення мораторію на страйки тощо.

Невід'ємним компонентом, нормою демократичного суспільства є політична опозиція.

Політична опозиція — легальна форма протистояння, протидії пев­ної соціальної або політичної групи чи партії офіційному курсові.

Вона бореться або за владу, або за вплив на неї, за симпатії виборців. Опозиція — це й угруповання партій, парламентських фракцій, які протистоять правлячим по­літичним силам. Загалом вона обмежує монополію вла­ди, є необхідною противагою їй, своєрідним контролем за нею з боку суспільства, здійснюваним із допомогою кри­тики, гласності. Опозиція стимулює політичну діяльність влади в інтересах усього суспільства.

Політична опозиція буває конструктивною і деструкти­вною. Конструктивна критикує помилки правлячої партії, владних структур і пропонує ефективніші рішення, нерідко співпрацює з владою в загальнонаціональних інтересах. Де­структивна перетворює критику влади на мету, на засіб дискредитації влади, перших осіб держави, правлячої пар­тії, відмовляється від співробітництва з владою.

У політичному житті сучасного суспільства набув поши­рення популізм. У 90-х роках XIX ст. і в 20-х роках XX ст. у СІЛА він був ідейно-політичною доктриною та політич­ною течією, загалом позитивним явищем, оскільки акцен­тував на відповідальності держави за добробут народу. Ни­ні практика популізму здебільшого постає в негативному аспекті.

Популізм — загравання певних політиків і політичних сил із маса­ми, гра на їхніх труднощах та обіцянки надзвичайних успіхів у ви­рішенні соціально-економічних проблем у разі приходу до влади.

Вирішення політичних завдань у суспільстві забезпе­чується апаратом державного управління. Звісно, ідеаль­на (веберівська) модель державного механізму з «раціо­нальною бюрократією» трапляється нечасто. Але в прин­ципі державний механізм і державні службовці (бюрок­ратія) посідають провідне місце й відіграють вирішальну роль у втіленні політичних рішень. Важливими чинника­ми утримання бюрократії під контролем і в межах на­лежного їй місця і ролі є парламентський устрій та роз­винена багатопартійність.

Отже, політичне життя сучасного суспільства є склад­ним, багатогранним і організованим, у ньому кожний суб'єкт займає своє місце і має можливість для самовияв­лення.

Запитання. Завдання

1. Назвіть основні компоненти політичного життя.

2. У чому полягає відмінність між поняттями «політичний процес» і «політичні відносини»? Як вони впливають на політичну діяльність?

3. Охарактеризуйте рівень розвитку громадської думки в Україні та спробуйте визначити ступінь її впливу на політичне життя суспільства.

4. Що являє собою опозиція? Назвіть основні її різновиди, визна­чте її місце й роль у політичному житті.

5. Розкрийте нинішній стан політичного життя в Україні через ана­ліз понять «політичні потреби», «політичні інтереси», «політичні пози­ції», «політичні сили», «політична діяльність».


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)