|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Схема 43Таким чином, економічна соціологія вивчає широке коло питань соціально-економічного життя суспільства, соціальної політики, стосується діяльності різних органів влади з регулювання стану, відносин і взаємодії різних елементів соціальної структури суспільств: класів, націй, верств, соціальних груп. Економічна соціологія тісно пов’язана з багатьма гуманітарними науками: економічною теорією, політологією, наукою управління, філософією та іншими. 6.2. ПРЕДМЕТ, КАТЕГОРІЇ Соціологія праці, як галузь соціології, виникла водночас із соціологією економіки в 60-ті роки XX ст. спочатку як її аспект. Але паростки соціології праці ми знаходимо в філософських, політологічних та соціальних творах учених значно раніше. В Україні вже у XVIII ст. приділяли певну увагу аналізові місця й ролі праці в житті людини і суспільства. Григорій Савич Сковорода, приміром, розглядав природність людини як спрямування життєвої діяльності за її природними нахилами, згідно з внутрішнім законом буття особистості. Становлення особистості, її самореалізація, на думку Г. Сковороди, можливі тільки через «сродну працю». Іншими словами, ідея поділу праці на основі здібностей і нахилів індивіда була висунута й обґрунтована нашим українським вченим. У XIX і особливо XX ст. ця ідея отримала широкий розвиток і використання в соціологічній практиці. Еміль Дюркгейм обґрунтував теорію поділу праці. Поділяючи думки О. Конта та аналізуючи процес праці, він дійшов висновку про те, що поділ праці — це не суто економічне явище, а найістотніша умова соціального життя як такого. М. Вебер на початку XX ст. надавав великого значення суб’єктивному аспекту економічного раціоналізму, а саме: аналізу певних нахилів людей до раціональної економічної поведінки. Тут ми бачимо розвиток ідеї Г. Сковороди про «сродну працю». Не обійшли увагою цю працю й багато інших соціологів, у тому числі сучасних. Так що ж таке праця? Які її основні характеристики та функції? Чому їй надається велике значення? У чому полягає сутність соціології праці? Саме ці питання висвітлюються в даному розділі цієї теми. Праця (труд) — це цілеспрямована, суспільно корисна діяльність із створення предметів (речей) і умов, необхідних для задоволення потреб індивіда і суспільства. Тому праця — це основна умова життя суспільства. Таке визначення праці вимагає деяких додаткових пояснень. Річ у тім, що діяльність — це безперервне, свідоме визначення цілей, способів, засобів і знарядь праці для досягнення цілей. Діяльність не створює кінцевого продукту (предметів, речей, культурних цінностей). Кінцевий продукт (споживчу вартість) створюють матеріальне і духовно-культурне виробництва, праця (конкретний труд). Основне призначення праці — задоволення потреб людини і суспільства, досягнення практично корисних утилітарних результатів. На схемі 44 подані основні характеристики праці. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |