Собачі стежки

– Це трапилося місяць назад – почав юнак – коли виявив у себе на тілі дивну плямку, схожу на родимку. Дивно, вона не була нерухомою і за мить її вібрації захопили мою увагу. Ці рухи викарбовували певні лінії й обриси, доки я не впізнав собаку. Ні, не родимка мала форму тварини, а собака, саме собака, тепер була на моєму тілі. Не гавкала, сиділа, спокійно перебираючи легенями повітря моєї кімнати. Я палко роздивлявся свого нового гостя і помітив, як концентрація уваги почала збільшувати розміри псини. Відчуття об’єму і ваги тварини вдарило по скронях, що оговтало мене. Зусиллями волі я вмент відокремив свої очі від тіла собаки. Думки відбігли, а вона поменшала, не зникала, та все ж таки зайняла первинних своїх форм. Навздогін своїм свідомості й тілу вибіг на вулицю – треба було щось з цим робити.

Хлопця звали Дем’яном, я помітив його недільною службою в церкві. Тоді зустрів його світлі, з матового скла, ніби сонце випалило колір, а вітер нагнав попелу, сірі очі. Тривожна їх глибина, либонь, вибрала майже весь сірий пігмент, достоту так осінь висмоктує всю палкість, кольори й танці літа, перетворюючи їх на смуток і легкість пожовклого листя. Ось цей погляд – гостре лезо скла і тривоги – досяг мене, розрізавши дим від кадила, нанизав звук хору й просив чогось. Його лист – з вектором до мене і Бога. Знав я такі прохання і був змушений відповісти на його поклик зустріччю наодинці.

– Всі проблеми почались з міліції, яка натрапила на мене, щойно я вийшов із будинку, ніби навмисно пантрували за мною – рухалася ямка його підборіддя під дугами-синусоїдами тонких губ, через які вилітала розповідь – Фігури, обтягнуті синьою формою, почали вимагати документи на цього маленького пса. Я ж їм почав жалкуватися, що собака взагалі не моя, що хочу позбутися її. «На Вашому тілі, значить Ваша. Документи!». Уявляєте, отче!? – підняв брову, розгорнув праву долоню догори, де я помітив шрам; голос 20-річного видав нотки неподобства – Цирк! Дістали папери, ручку й почали складати протокол. І тоді я помітив у офіцера і у його напарника, прапорщика, схожих на мою собак. Але вони були більших розмірів, отче, значно більших за мою. Ці собаки стрибали з тіла на тіло синьоформеників, міняючись місцями, гралися і гризлися, та на мою псину не звертали уваги, може через її маленький розмір. Такого стану речей я не витримав й підвищеним, сталевим тоном відвантажив їм: «А на собацюр, що скачуть по ваших тілах, у вас є документи?». Сині форми не розгубились і розплавили всю сталь мого голосу: «Немає на нас ніяких собак, а за приниження і наклеп зараз ще й до відділку заберемо!»; залишили мене з копією протоколу та штрафом. Як же мені закортіло оскаржити дії синіх форм до Високого суду! Наступного дня вирушив саме туди.

Світлоокий ковтнув повітря для нового речення, повітря потрапило до легень і зору, де наситилося глибиною й передало абсолютно нової форми словам. Оповідка тепер виходила через його очі, в яких все пережите мало свої ескіз і простір. Я заглядав туди як в американський комікс, де хмарки з діалогами замінили мовою жестів і рухом насичених картинок, тому Дем’янові слова «Дорогою до будівлі Високого суду…» одразу потрапляли до моїх зорових центрів. Розповідь тепер не досягала моїх вух, але ця історія продовжувала крокувати самими лише декораціями.

Дорогою до будівлі Високого суду Дем’ян бачив все нових і нових собак на тілах людей. Вони бігали від людини до людини, на деякий час залишаючи сліди лап на асфальті, так можна було чітко побачити їхню траєкторію руху, але ця траєкторія була видима тільки Дем’яну. Окремі перехожі несли на собі по декілька псин одразу і не було такого пішохода, котрий не мав жодної собаки. Вони збивалися в невеличкі зграї й юрбою застрибали на людину, розмножувалися до 10 штук, потім поодинці досягали тіл інших людей, що нагадувало розпилення вірусу. Рух лап і хвостів, запах псини, цокіт кігтів по асфальту в’їдалися у вулицю – все було помережено собачими слідами.

Стежки перетиналися, зав’язувалися у вузли, створювали лабіринти, в які потрапляли люди, коли гналися за своєю втраченою псиною. Так траплялося, коли людина відчувала втрату і кортіло віднайти свою собаку. Пошук цей керувався незбагненою містичною силою, свідомість тут була позбавлена влади.

Дем’ян спостерігав, що якась собака переходить від одного чоловіка до іншого, і цей, наче бачить сліди її лап, іде за нею. Та коли наздоганяє, вона вже сидить на тілі іншого чоловіка в автобусі, хоче сказати слова «на Вас сидить моя собака», які голос інтерпретує як «пане, передайте будь ласка на один квиток». Старий хазяїн сідає біля нового, бо містично з’явилося вільне місце саме коло нього, у них вже зав’язався діалог, який невдовзі переросте у дружбу – вони ще не раз обміняються своїми собаками. Юнак теж їде в цьому автобусі, але не достатньо довго, щоб до нього хтось встигнув підсісти.

Під свист гальм інерція схиляє тіло на хвилю вперед, ноги вже перебирають сходи – так Дем’ян позбувся корпусу автобуса. На мить в спину юнакові дихають клуби дорожньої куряви й погляди пасажирів. Машина швидко рушає, залишаючи хлопця наодинці з його мандрівкою до Феміди. Навкруги виростають порожні архітектурні форми, перед ногами проноситься перекотиполе і тропа сама знаходить юнакову стопу. Він йде слідами лап, собачі стежки накладаються одна на одну і ведуть до, інтуїтивно здогадується юнак, Високого суду.

Це було підвальне приміщення, де рухатися можна лише навприсідки чи на колінах, бо стеля була дуже низька. Але іноді вона підіймалась, щоб проходили високі судді, отож вони були єдиними ходунами у весь зріст. Зі скаргою в руках Дем’ян зайшов до кабінету високого судді, де висота стелі також вимагала стояти на колінах.

Їх було троє: світлоокий юнак, який тримав скаргу; секретар, стоячий на голові з юрбою величезних собак на тілі, що гризлися зі своїм хазяїном; високий суддя, стоячий на задніх лапах у весь зріст, який складався з масивного псиного тіла, габаритної собачої морди з частоколом зубів, чорної шерсті, за клапоть якої трималася ледь помітна маленька людинка.

Першим зробив хід секретар – відкрив рота, з якого вилетів собачий лемент. На що Дем’ян підніс скаргу спочатку до цієї людини, потім підповз на колінах до чорної псини, високого судді, й підняв папір до рівня письмового столу. Велет схилився, з його пащі капнула слина, яка вмить, як кислота, роз’їла скаргу й травмувала руку юнакові. Сатаніючи гавкнув секретар, а високий суддя, не вдаючись до використання молотка, вдарив важкою лапою по столу – справу розглянуто!

Тримаючись за праву долоню в місці опіку, під важкий скрегіт дверей кабінету, навколішках Дем’ян попрямував до виходу з підвалу. Біль і сум’яття разом з Дем’яном виповзли до вулиці. Простір за межами Високо суду дозволив піднятись з колін. Сірі, спустошені, але глибокі, очі шукали місце, вільне від собачого духу.

– Щоб знайти притулок, отче, я тижнями блукав містом – знову текли його слова, ми йшли в саду коло церкви, я дивився на Храм – Це було єдиним місцем без них, всередині їх не було, жодної! Так я знайшов Храм, тут я врятувався.

Слова його, тобто мої, зупинились – вже не було потреби їх проговорювати вголос, бо вся вервечка роздумів з тлумом картинок пірнули до мене всередину.

Так, це Я знайшов Храм і врятувався, коли молоде тіло ще належало мені. Тоді з жахом мої зіниці зустріли силу собак, які кружляли біля церкви. Я набрав в себе разом з повітрям сили, стис кулаки й побіг в напрямку дверей, сподіваючись розбити щільне собаче кільце й потрапити до Храму.

Густий гавкіт залишився за спиною. Вдалося прорватися. Я опинився всередині.

Коли розкрив нажахані очі, спіймав погляд образу – Богородиця. Небесний зір підхопив, підніс до вівтаря, зняв з лоба піт, а з серця каламуть і млосність. Я заспокоївся, та у повній своїй тверезості засумнівався, навкруги не було жодної істоти, щезла навіть моя маленька собачка, що вешталася по тілу. Від вівтаря, дотиком небесного погляду, моя свідомість полетіла до купола, потім спустився донизу, аби остаточно впевнитися – нікого. Здавалося, що погляд Міріам спустошив Храм для мого приходу.

Богородиця усміхнулась, аж серце спалахнуло, сказала, що мені не можна зараз здаватися. Маленька собачка на моєму тілі – говорить своїм очима, що випромінюють небеса і сонце – значно сильніша від того зграї-кільця, що я розбив, біжучи до церкви. У мене вона буде одна єдина, з якою маю боротися все життя. Тільки моя воля і віра зможуть тримати її на такій відстані, аби залишитися людиною – течуть гірською річкою слова-вода Міріам.

Ноги відчули землю і власні кроки, зір Богородиці виводить мене з Храму. На дворі спокійно, собак нема, вітер не турбує, сонечко лагідно торкається обличчя. Дотики Міріам слабшають, поки зовсім не залишають мене, сховавшись за брамою церкви.

Тоді, в садку коло Храму, вперше заговорив зі своєю собакою і створив певну відстань для боротьби і дружби.

20 років потому У., так я назвав свою тінь-пса, зростом дістає мені уже до пояса. Кожен наступний бій з ним стає для мене дедалі важче, сили, що дала Богородиця, залишилося дещиця. Високий сан і посада першого радника патріарха з фінансових питань змушують мою душу все частіше гризтися з У.

Він ніби харчується від мого положення в суспільстві. З роками його паща стає ширшою, все більші шматки відгризає від тих доторків, які залишила на мені Міріам.

Ось так існую між бійкою з собакою і простим людським буттям – в цьому просторі намагаюся зловити погляд Міріам. Коли затихає все навкруги, разом із дзвоном непосильно тяжкого золотого хреста на грудях, з собачим ревом, з шелестом банкнот, з кроками стрілки швейцарського годинника – починаю насолоджуватися людським, воно маленьке, але існує, воно підсвічене німбом Її образа. Я йду на це світло, незграбно, як щойно народжене кошеня до молока матері. Там – не просто молоко, а стигле світло життя, розбавлене медом і нектаром манго. Промені потрапляють до губ, а далі в самісіньке єство. На хвилю стаю впевненим, що врятований, та мене будить У., аби провести новий бій.

Пес чіпляється сніжно білими іклами в руку, я відбиваюся хрестом що є сили. Невдовзі втомлююсь остаточно – У. повністю ламає мене, його паща біля горлянки, відчуваю слину, що розтікається по моєму кадикові. Останнє слово для мене, я зрозумів натяк – у мене немає вибору. Наступного дня мушу погодитися на пропозицію, яка мені, моєму людському єству, огидна.

Назавтра У. заспокоюється через мої роздуми, він їх читає та смокче як телячу кістку. В моїй голові пропливають час зустрічі, її місце та призначення. Маю отримати нового «мерседеса» і, за домовленістю з У., не маю права відмовлятись. «Дар Божий». Ні, не хабар, а дар! Казали, що мої заслуги перед церквою мають бути нагородженні справедливо, саме так і вимірюється справедливість, сумами з шістьма нулями, яка конвертується в предмети. На цей дар божий я відповідав «дари данайців!», звичайно робив то подумки, проти течії ніколи не йшов і приймав ці предмети.

Хоча маю виправдання, всі ці дари данайців приймала одна з моїх обгорток. Я мовчав, за мене говорила машкара, відмінна від мого автентичного, людського. Ця маска однією рукою брала дари, іншою стуляла мені рота. Мовчав – хоча мав слово і кричав – бо не міг докричатися, бо мене огорнула незліченна кількість цих оболонок, які, нажаль, теж мали право голосу.

Буття мого «Я», основний вектор мого осердя, розпалося на обгортки. Весь був розбитий на ці недоїдки, а цілий плід, моє серце, або не бачили, або відмовлялися бачити.

У оточуючих з жахом спостерігав схожу ситуацію. З близькими людина може і буде чесна, з собою – ніколи, справжній безлад викликає кількість «я», яка тотожна цим обгорткам. Все нагадує два дзеркала, які, стоячи одне навпроти одного, клонують себе до безмежності. Де клон, де справжнє «я», де обгортка?

Коли мені давали ці тяжкі ключі від автомобіля, на мені вже була потрібна для такої ситуації машкара. Витягти її із себе мені допоміг У. Собаці була до снаги саме ця оболонка. Він кайфував від смаку моїх емоцій, що проходили через її призму. Єдиним способом підняти настрій У. було моє перевтілення в таки спосіб. Пес знаходився в повній залежності від цього їдла, тому і вимагав його від мене, погрожуючи розправою.

Триматися людиною допоміг Храм, який зусиллям волі й віри серцем знаходив у русі річки, вітру, сонця, в посмішці випадкового перехожого чи звуці бджоли, яку напоїла квітка. Храм був усюди, але двері до нього важко відкрити, бо мав здихатися всіх своїх обгорток і собаки. Позбавившись цього тягаря, відчиняв браму й зливався з гармонією, що передавалася словами-квітами оточуючих стін, які мовили вібраціями й теплом.

Але у світі собачих стежок й оболонок власного ego я був головним церковним фінансистом з усіма атрибутами, емоції від володіння якими годували мого У., що водночас нищило мене

Зараз я сиджу при повному місяці, в тіні церкви. Праворуч купол з місяцем-німбом, ліворуч У., він занепокоєний моїми роздумами і пропонує провести останній бій. Боротьба починається, невдовзі моя свідомість потрапляє до паралельної дійсності, де мене пронизує тлум думок.

Досліджуючи собачі стежки, второпав одну з основних причин, чому ці тварини перебігають від одного хазяїна до іншого. Емоції облудника – чим ближча людина до лицемірства, тим ласішими її емоції для собак. Коли ти стаєш повним облудником, тебе проковтує тварина, залишаючи плентатись на шерсті в постаті маленької людинки. Так було на моєму процесі у Високому суді, здоровенна чорна псина з ледь помітним чоловічком розміром з блоху – суддя.

Машкара ханжи – основна причина буття цих собак. Ось чому весь свій зрілий вік мене переслідує собака разом з моїми масками. У. після себе залишає собачу стежку, а мої обгортки – людські кроки. Це все починає крутитися довкола осі мого життя.

Смерть. Я відчуваю перед собою смерть через незліченну кількість обгорток і запаху У. Час від часу вони знаходять мене за собачими стежками. Оболонки пересікають простір і час, як це трапилося з молодим Дем’яном. Я вислуховую, сповідую чи дискутую з ними, деякі хочу знищити, деякі нищать мене і займають моє місце. Тепер не знаю, я – це я, чи просто одна з оболонок?

Та чи має це значення, коли поряд Храм, Бог і Міріам, коли я можу доторкнутися до них. Ці дотики спалюють на мені всю ханжейську машкару й дозволяють дихати зоряним небом. Від цих дотиків мені вдалося втратити свою рясу, собаку У., всі мережі облудництва. Так, я ще відчуваю присутність смерти, але вона поволі залишає мене, забравши тіло разом з непосильним для мене тягарем.

Я ще раз поглинаю легенями аромат зоряного неба. Праворуч церква, яка всмоктує місячні промені, яка кинула тінь на У. Він поряд, але не помічає моєї присутності, спрямовує свого носа, як і я, до зоряного неба. Собака шукає нового хазяїна, бо кров старого тепер прикрашає молочні ікла. Я шукаю свою зірку серед цієї чорної канви, де розсипана сіль-зорі. У. зникає, навіть не залишає за собою слідів лап. Моя свідомість лине до агатового полотна ночі, не полишаючи по собі людської плоті – дотики Міріам перетворили моє тіло на попіл, а душу відправили до містичної зірки.

Юрій Башта

Поиск по сайту: