АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Сутність соціально-трудових відносин

Читайте также:
  1. Cтиль керівництва: сутність, вимоги у його сучасних умовах
  2. I. Сутність і види соціальних змін.
  3. II. Соціальні відносини як форма прояву соціальних взаємодій.
  4. III. Соціальна політика, її сутність і функції.
  5. Аграрне виробництво в національній економіці. Форми господарювання і земельні відносини
  6. Адміністративно-правових відносин.
  7. В чому полягає соціальна сутність браку – 15 б.
  8. Взаємовідносини органів державної влади й місцевого самоврядування з органами Служби безпеки України
  9. Взаємовідносини органів публічної влади із судовими органами
  10. Ви никнення й розвитку виробничих відносин, виокремлення в способі
  11. Види правовідносин
  12. Видова структура міжнародних відносин

Соціально-трудові відносини — це взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин, яка виникає в процесі праці та спрямована на регулювання умов трудового життя.

Соціально-трудові відносини як система існують у двох формах: як фактичні соціально-трудові відносини і як соціально-трудові правовідносини. Фактичні соціально-трудові відносини діють на об’єктивному і суб’єктивному рівнях, тобто передбачають взаємо­дію конкретних суб’єктів цих відносин щодо вирішення певних проблем, які виникають у соціально-трудовій сфері. Соціально-трудові правовідносини являють собою проекцію фактичних соціально-трудових відносин на законодавчий і нормативний рівні.

Система соціально-трудових відносин має такі взаємопов’язані елементи:

· суб’єкти і рівні соціально-трудових відносин;

· предмети соціально-трудових відносин;

· принципи і типи соціально-трудових відносин.

Основними суб’єктами соціально-трудових відносин у ринко­вій економіці виступають:

1) найманий працівник;

2) підприємець (роботодавець);

3) держава.

Найманий працівник це громадянин, який уклав трудову угоду з роботодавцем, керівником підприємства або іншим уповноваже­ним ним органом. Найманим працівником може виступати як окре­мий працівник, так і група працівників. Розвиток ринкових відносин передбачає існування інститутів, які виступають від імені найманих працівників і захищають їхні господарсько-трудові інтереси. Най­більш поширеним із них є професійні спілки — масові організації, об'єднання найманих працівників, пов’язані з громадськістю.

Роботодавець —- це громадянин, який самостійно працює і постійно наймає для роботи одного чи багатьох осіб. Зазвичай це власник засобів виробництва, але роботодавцем вважається також і керівник підприємства державної форми власності, наприклад, директор заводу.

Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин виконує за­конодавчу, захисну та регулятивну функції. Крім того, держава виступає в ролі роботодавця, оскільки в державній власності зосе­реджено певну частку підприємств.

Рівень соціально-трудових відносин визначається властивостями соціально-економічного простору, в якому функціонують суб’єкти соціально-трудових відносин. Залежно від кількості учасників і напрямів взаємозв’язків між ними виділяють індивідуальний, гру­повий та змішаний рівні соціально-трудових відносин.

На індивідуальному рівні відбувається взаємодія суб’єктів соці­ально-трудових відносин за напрямами: робітник — робітник; робіт­ник — роботодавець; роботодавець — роботодавець. Тобто, індиві­дуальний рівень характеризується взаємозв’язками між окремими найманими працівниками; окремим найманим працівником і окре­мим роботодавцем; окремими роботодавцями.

Груповий рівень соціально-трудових відносин представлений взаємодією об'єднань найманих працівників із об’єднаннями ро­ботодавців.

Змішаний рівень соціально-трудових відносин характеризується відносинами працівників і роботодавців з державою: найманий працівник — держава; роботодавець — держава.

Залежно від територіального критерію виділяють: рівень під­приємства; рівень галузі; рівень регіону.

Під предметом соціально-трудових відносин розуміють соці­ально-економічні процеси і явища, які виникають у соціально-трудовій сфері, їх можна поділити на три структурні блоки: соціально-трудові відносини зайнятості; соціально-трудові відносини, пов’язані з організацією та ефективністю праці; соціально-трудові відносини, пов’язані з винагородою за працю.

Тип соціально-трудових відносин визначається їхнім характе­ром, способами їх регулювання, методами вирішення проблем, тобто тим, як саме ухвалюються рішення в соціально-трудових відносинах.

Основну роль у визначенні типу соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності й нерівності. Від того, якою мірою комбінуються ці принципи, залежить тип соціально-трудових відносин. Основою соціально-трудових відносин мо­жуть бути принципи: солідарності й субсидіарності; відносини за принципом “пани — підлеглі”; рівноправного партнерства; конфлікту; конфліктної співпраці; конфліктного суперництва; дис­кримінації.

Принцип солідарності передбачає сумісну відповідальність людей, яка ґрунтується на особистій відповідальності та згоді, одно­думності та спільності інтересів. Наприклад, солідарність проф­спілок, які покликані компенсувати негативні соціально-еконо­мічні наслідки ринкових відносин.

Патерналізм, або державний патерналізм, характеризується тим, що головна роль у соціально-трудових відносинах відводи­ться державі. Однак патерналізм може сформуватись і на рівні підприємства на основі жорсткої регламентації соціально-трудо­вих відносин. В окремих випадках патерналізм може бути висо­коефективним, як, наприклад, на підприємствах Японії, але він має і негативні наслідки, як, скажімо, пасивність у трудовій по­ведінці.

Принцип субсидіарності проявляється у збереженні прагнення людини до самостійності й самореалізації та покликаний запобіга­ти перенесенню відповідальності на інших суб’єктів соціально-трудових відносин.

Партнерство. В економічно розвинутих країнах соціальне парт­нерство проявляється у формах двопартизму і трипартизму.

Конфлікт випадок загострення протиріч у трудових відноси­нах. Конфлікт може проявлятись у таких формах: мовчазне невдо­волення; відкрите невдоволення, сварка, страйк та ін. З одного боку, конфлікт є бажаним, оскільки він виступає фактором соці­ального розвитку, сприяє формуванню нового рівня взаєморозу­міння і співпраці, а з іншого — він виступає фактором руйнування соціально-трудових відносин. Тому в парі з трудовим конфліктом повинно виступати соціальне партнерство — згода. Причому конф­лікт мусить бути тимчасовим явищем, тоді як соціальне партнер­ство повинно мати постійний характер.

Дискримінація — обмеження прав суб’єктів соціально-трудових відносин, яке перешкоджає їхньому доступу до рівних можливо­стей на ринку праці. Дискримінація може бути за віком, статтю, за національними, расовими ознаками.

Виділяють два основні типи соціально-трудових відносин: па­терналізм і соціальне партнерство. Останнє, безумовно, є прогре­сивнішим.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)