АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Суть і види економічного прогресу

Читайте также:
  1. Вибір стратегії соціально-економічного розвитку України
  2. Види сукупного економічного потенціалу національної економіки
  3. ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗМІРУ ЗАМОВЛЕННЯ
  4. Вимоги до економічного забезпечення збройних сил
  5. Виробничі можливості в економічній системі та проблема економічного вибору
  6. Вплив інвестицій на зростання національної економіки. Модель макроекономічного мультиплікатора
  7. Джерела інформації для економічного аналізу
  8. Економічний розвиток та економічне зростання. Проблеми економічного зростання для різних країн
  9. ЕТАПИ ВИНИКНЕНЯ ІННОВАЦІЇ ТА ТИПИ ШЛЯХІВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
  10. Зв’язок економічного аналізу з іншими дисциплінами
  11. Зміст економічного (національного) відтворення
  12. Кафедра обліку та економічного аналізу

Поняття “прогрес” походить від латинського слова “progressive”, що

означає рух вперед, поступальний роз виток суспільства по висхідній лі-

нії, від менш досконалих, до більш досконалих форм.

Економічний прогрес — це поступальний розвиток усієї економічної

системи, кожного її елемента і підсистеми, на основі якого відбу вається

соціальний прогрес.

Конкретніше прогрес технологічного способу вироб ництва виражаєть-

ся в переході від способу виробництва, заснованому на ручній праці, до

способу виробництва, грунтується на машинній праці, а від нього – до

технологіч ного способу виробництва, основою якого є автоматизована

праця. Рух уперед у межах виробничих відносин концент ровано виявля-

ється в еволюції типів і форм економічної власності: від індивідуальної

до колективної, від колективної – до акціонерної, від акціонерної — до

державної та наддержавної (або інтегрованої) форми власності. Прог рес

організаційно-економічних відносин виражається у вдосконаленні проце-

су управління підприємством, марке тингових досліджень тощо. Прогрес

господарського меха нізму передбачає еволюцію ринкових важелів управ-

ління економікою.

Розрізняють два основні типи економічного розвитку — екстенсив-

ний та інтенсивний.

За екстенсивного типу економічне зростання досяга ється внаслідок

кількісного приросту всіх елементів про дуктивних сил, насамперед фак-

торів виробництва, за не змінного рівня його технічної бази. Основні фак-

тори цього типу економічного зростання:

_ збільшення обсягу інвестицій за збереження наявно го рівня технології;

39

_ збільшення кількості працівників;

_ зростання обсягів оборотних фондів (сировини, мате ріалів тощо).

Так, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводять у два рази

більше машин, верстатів, устаткування такої самої якості, застосовують

удвічі більше робочої си ли такої самої кваліфікації та рівня освіти, такі

ж форми організації праці, сировину тощо. У цьому разі продуктив ність

праці й ефективність незмінні.

За інтенсивного типу економічного зростання збіль шення масштабів

випуску продукції досягається внаслі док якісного вдосконалення всієї

системи продуктивних сил, насамперед речових і особистісних факторів

вироб ництва. Основою інтенсифікації є науково-технічний прог рес, ра-

дикальна форма його розвитку – НТР, що розгортається. Основні факто-

ри такого типу еконо мічного зростання:

1) впровадження нової техніки і технології за передовими досягнення-

ми науково-технічного прогресу, осно вою яких є процес інвестуван-

ня виробництва;

2) підвищення загальноосвітнього і професійного рів нів;

3) поліпшення використання основних і оборотних фондів;

4) впровадження нових прогресивних форм організації виробництва і

праці;

5) розвиток підприємницьких здібностей;

6) випереджаючий розвиток інформаційної сфери, інформатизація гос-

подарської діяльності.

Інтенсифікація виробництва виявляється у зростанні суспільної

продук тивності праці (тобто у збільшенні виходу продукції з кож ної оди-

ниці залучених у виробництво ресурсів за економії живої, уречевленої

праці), у підвищенні якості продукції, ефективності виробництва.

Основні форми інтенсивного типу розвитку, або інтенсифікації ви-

робництва:

- заощаджувальна, за якої внаслідок впровадження нової техніки і тех-

нології зменшується потреба в робочій силі за одноразового зростан-

ня складної праці;

- працезаощаджувальна, за якої виконання такого самого обсягу робіт

здійснюється меншою кількістю працюючих вищої кваліфікації;

- матеріало- і ресурсозаощаджувальна (застосовуються економніші

предмети праці, наприклад композитні мате ріали, або раціональніше

використовуються старі предмети праці, споживається менша кіль-

кість електроенергії тощо);

- всебічна, за якої раціонально поєднуються всі названі форми і най-

швидше зростає ефективність суспільного виробництва.

40

Критерії економічного прогресу – ознаки, показники, на основі яких

обґрунтовується оцінка сутності, в тому числі якості, посту пального роз-

витку економічної системи і головної продуктивної сили – людини.

Німець кий філософ Георг Гегель (1770–1831) називав суперечність

принципом будь-якого розвитку, саморуху. З цього погляду рух – це су-

перечність, єдність суперечностей. Тому супереч ність є джерелом само-

руху, його рушійною силою.

Економічна суперечність – суттєве, закономірне відношення і вза-

ємодія між протилежними сторонами економічного явища чи процесу,

внаслідок якої вона (суперечність) є їхньою рушійною силою розвитку, а

в гносеологічному (пізнавальному) аспекті – основою пізнання сутності

економічних законів та категорій.

Суперечність, по-перше, є джерелом саморуху, його рушійною силою.

Взаємодія протилежних сторін характеризується їх взаємопроникнен-

ням, взаємозумовленістю, взаємо запереченням. По-друге, кожна супер-

ечність проходить у своєму розвитку такі послідовні етапи: тотожність,

відмінність, протилежність, конфлікт і ступінь розв'язання суперечнос-

ті, перехід її у вищу форму свого розвитку. Найбільш активно супереч-

ність розвивається на перших трьох етапах еволюції су перечності. Рух

суперечності відбувається передусім внас лідок більшої активності запе-

речувальної, революційної сторони. Такою стороною в межах суспільно-

го способу ви робництва є продуктивні сили, а з-поміж них головна про-

дуктивна сила – людина.

Тому прогрес суспільства, зо крема економічний, – це діяльність лю-

дей, які ставлять перед собою мету і досягають її. Основною рушійною

силою діяльності людей є потреби та інтереси. При цьому в процесі ви-

робництва ви никають нові потреби, народжуючи ідеальний образ ще не

існуючих продуктів і стимулюючи їх виробництво в май бутньому. Так,

у разі появи нової техніки необхідно навчити працюва ти з нею людей,

що означає суперечність між цими елемен тами продуктивних сил, яка

розв'язується з підвищенням кваліфікації робочої сили, а водночас сти-

мулює економіч ний прогрес.

У свою чергу, розвиток економічного прогресу породжує такі супер-

ечності:

1) суперечність продуктивних сил;

2) суперечність техніко-економічних відносин;

3) суперечності економічної власності;

4) суперечності господарського механізму;

5) суперечності між продуктивними силами і відносинами власності;

6) суперечності між сферами відтворення.

Отже, зростання потреб людини є головною рушійною силою розви-

тку суспільства. Оскільки людина може виступати і суб’єктом, і об’єктом

41

виробничих відносин, то в середині системи продуктивних сил виника-

ють суперечності, які виявляються у формі факторів економічного про-

гресу.

Окремими складовими НТР є розвиток науки і техніки. В історії роз-

витку техніки виокремлюють три основні етапи.

Перший почався з виникненням первісного ладу, появою найелемен-

тарніших знарядь праці й тривав до кінця XVIII – по чатку XIX ст., тобто

до появи машинного виробництва. Цей етап охоплює понад 3 млн. років

існування людського суспільства, а властивий йому технологічний спо-

сіб вироб ництва грунтувався на ручній праці.

Другий етап тривав до початку розгортання НТР (до середини 50-х

років XX ст.) і грунтувався на машинній праці. На першому етапі техніка

розвивалася на основі емпіричних знарядь і практичного досвіду людей.

Розвиток науки і техніки в докапіталістич них формаціях відбувався від-

окремлено. І лише в XVI–XVIII ст. почався процес поступового збли-

ження науково го і технічного прогресу.

Третій етап триває в сучасному суспільстві і ґрунтується на поєднан-

ні розуму людини та високотехнологічних машин.

Науково-технічний прогрес (НТП) – це якісні (еволюційні) та істотні

(революційні) зміни засобів і предметів праці, технологій та ін., тобто існу-

ючої системи продуктивних сил, на основі досягнень на уки та інформації, а

також аналогічні зміни техніко-економічних відносин – відносин спеціалі-

зації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації тощо.

Науково-технічний прогрес (НТП) має еволюційну та революційну

форми розвитку. Як загальноісторична зако номірність, він виник у пе-

ріод промислової революції кін ця XVIII – початку XIX ст. Еволюційна

форма розвитку характеризується поступовими кількісними (переваж-

но) та якісними (частково) змінами в розвитку науки і техні ки, вдоско-

наленням традиційних видів техніки, вироб ництва. Революційна форма

розвитку НТП означає появу принципово нових видів, їх практичне за-

стосування тощо, тобто докорінну революційну зміну технологічного

спосо бу виробництва.

В історії НТП виділяють дві революції:

_ перша почалася наприкінці ХVІІІ ст. і закінчилася наприкінці ХІХ

ст. – характеризується появою мануфактур;

_ друга починається в кінці ХІХ ст. і триває до нашого часу – це елек-

тротехнічна революція.

Термін науково-технічна революція вперше запро вадив у науковий

обіг Джон Бернал у книзі “Світ без вій ни”.

Науково-технічна революція (НТР) – це докорінні зміни у взаємо-

дії людини і природи, а також у системі продуктивних сил та техніко-

економічних відносин.

42

НТР має такі особливості:

1) Наука стає активним учасником продуктивних сил. Наука – це за-

гальний духовний продукт суспільного розвитку, загальний інтелект

суспільно нагромадженого знання. Для сучасної науки властиві такі

тенденції, як її кібернетизація, математизація, космізація, екологіза-

ція, посилення орієнтації на людину та ін.

Функцію безпосередньо продуктивної сили наука вико нує тради-

ційно, тобто через механізм реалізації наукових винаходів у машинах,

робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а

також через пере творення науки на самостійний фактор виробництва, на

відносно самостійну рушійну силу економічного прогресу. Перетворення

науки на безпосередньо продуктивну силу супроводжується появою в ній

функції управління вироб ництвом, розширення меж продуктивної пра-

ці сукупного виробника. Впровадження принципово нових технологій,

ство рених на основі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових,

мембранних та ін. Їм властиві маловідходність, зростання продуктивності

праці в десятки разів, ви сока якість продукції, екологічна чистота тощо;

2) докорінна зміна в техніці та технологіях. Центральною ланкою револю-

ційного перетворення в цей період є істотна якісна зміна робочих ма-

шин і поява четвертої ланки машин – автоматично ке руючого пристрою,

який долає обмеженість психофізич них можливостей людини як управ-

ляючого суб'єкта й іс тотно змінює роль її у процесі виробництва, який

стає все більш незалежним від сприйняття людини і прискорюєть ся;

3) докорінна зміна в головній продуктивній силі – людині. Такі перетво-

рення передбачають пе ревагу розумових зусиль, духовних здібностей

людини в організації й управлінні виробництвом, високий рівень осві-

ти і кваліфікації, що дає змогу людині швидко перехо дити до інших ви-

дів праці, забезпечує її професійну мо більність. З-поміж потреб люди-

ни вирішальну роль віді граватимуть потреби у вільній і творчій праці,

універсаль ному характері дій особи, у самовдосконаленні, виявленні

талантів; потреби у всебічному розвитку здібностей люди ни до сприй-

няття знань, максимально можливому подов женні активного життя;

4) докорінна зміна в предметах праці – поява принципово нових видів

матеріалів із наперед заданими властивостями. Вони створюються на

основі синтезу використовуваних ра ніше матеріалів і речей з необхід-

ними фізико-хімічними властивостями: композитні матеріали (поєд-

нання металів і кераміки, скла й кераміки та ін.), сплави різних металів,

полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно тощо;

5) докорінна зміна у відносинах між людьми та природою – люди по-

чали активно використовувати природу у своїх інтересах.

43


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.013 сек.)