Методи психології

Метод - це спосіб осягнення сутності предмета, пізнання за допомогою системи пізнавальних та перетворювальних засобів перетворювань і принципів.

За рівнем застосування методи поділяють на: універсальні і спеціальні. Універсальними методами називаються ті методи, які використовуються не тільки в психології, а й в інших галузях наукового знання.

Методи психологічного дослідження поділяють на дві групи:
І. Основні
ІІ. Допоміжні
І. Серед основних методів психологічного дослідження найважливішими є:
1 - спостереження
2 - експеримент.
1. Спостереження - метод, який полягає в цілеспрямованому, обумовленому завданням умисному сприйнятті психічних явищ та з'ясуванні їх смислу.
Це один з найстаріших методів психологічного дослідження і зазвичай супроводжує всі інші методи дослідження. Спостереження дозволяє побачити поведінку хворого в різних ситуаціях і отримати повну уяву про хворого. Мають велике значення у випадках симуляції, особливо коли хворий не підозрює, що за ним спостерігають.
2. Експеримент - це організована дослідником взаємодія між піддослідним (чи групою піддослідних) і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії.
Види експерименту:
1) природний - здійснюється в звичних умовах діяльності людини і побудований так, що піддослідний не підозрює про те, що його досліджують;
2) лабораторний - здійснюється в штучних умовах, в лабораторіях.
ІІ. Допоміжні методи - методи, які доповнюють основні методи.
Найважливішим серед них є:
1 - метод клінічної бесіди
2 - тестовий метод
3 - метод вивчення продуктів психічної діяльності хворих.
1. Метод клінічної бесіди - заключається в аналізі факторів психічної діяльності людини, зібраних в процесі безпосереднього контакту лікаря з хворим.
Вимоги до клінічної бесіди:
1) слід попередньо намітити ціль і основні питання бесіди;
2) формуліровка питань повинна бути зрозуміла хворому;
3) повинна бути невимушена обстановка, яка буде сприяти щирим відповідям хворого.
В процесі бесіди з хворим лікар збирає анамнестичні відомості і скарги хворого.
Анамнез (з грец. - спомин, нагадування) - це сукупність відомостей про попередній стан хворого, які збирають для встановлення діагнозу.
Головне завдання психологічного анамнезу - отримання відомостей про індивідуально-психологічні властивості особистості хворого, ставлення до хвороби, психологію хворого, наявність психологічних розладів.
Анамнез поділяється на:
1) Анамнез хвороби:
- коли захворіла людина;
- коли і чому вернулась за медичною допомогою;
- як вплинула хвороба на трудові стосунки, на працездатність, на стосунки в сім'ї, на стосунки з друзями;
- як вплине хвороба на подання життя і т.п.
2) Анамнез життя:
- розпитування про батьків і родичів, їхні хвороби;
- перенесені в минулому хвороби
- як переносились госпіталізації
- професійний шлях і діяльність, задоволення ними
- розвиток і стан сімейних і інтимних стосунків і т.п.
Крім того, анамнез поділяється ще на:
1 - суб'єктивний анамнез: факти, які інформує про себе сам хворий;
2 - об'єктивний анамнез: факти, які сповіщаються родичами, друзями, співпрацівниками хворого.
Ці відомості доповнюють один одного і дають можливість зібрати найповніший матеріал про психічні особливості хворого.
2. Тестовий метод (тест) - це спеціальне завдання або набір завдань, які дають можливість швидко оцінити психічне явище або рівень його розвитку і піддослідного.
Термін "тест" ввів у лексикон вчений Д. Кеттел у 1890 році.
3. Метод вивчення продуктів психічної діяльності хворих - це метод психологічного дослідження, який спрямований на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності хворої людини.
На основі даного методу про психічне життя по таким матеріалам, як малюнки, технічні винаходи, втори і т.д.
Ці всі методи суттєво допомагають в діагностуванні специфіки захворювання хворої людини тощо.

За етапами психологічного дослідження виділяють: методи теоретичного дослідження (моделювання, реконструювання, типологічний метод); методи емпіричного дослідження предмета; методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження.

З частотою регулярності та довжиною проміжку часу проведення дослідження розрізняються на систематичні (проводяться циклічно, регулярно або безперервно), та несистематичні (часто використовуються в незапланованих ситуаціях, спонтанно виниклих явищах, що не очікувались і не включались в програму спостереження).

Спостереження, під час якого психолог-дослідник безпосередньо контактує, діє з учасниками дослідження, у його процесі називається включеним. Якщо досліджувані явища знаходяться у природних для них умовах, то таке спостереження називається польовим.

Природний експеримент являє собою ніби проміжну ланку між методом спостереження та лабораторним експериментом. При використанні цього методу у звичайних життєвих умовах дослідник піддає експериментальному впливу умови, в яких протікає явище, що вивчається, а саме явище спостерігається в його природному виявленні.

Лабораторний експеримент проходить в штучних (лабораторних) умовах, коли експериментатор сам: ініціює лікувальний процес, організовує ситуацію; штучно моделює всі необхідні умови, використовує спеціальну апаратуру.

До універсальної групи методів психологічного дослідження належать такі емпіричні методи як: бесіда, інтерв'ю, анкетування, біографічний, вивчення продуктів діяльності та літературно-історичних джерел.

Бесіда - метод одержання інформації на основі словесної (вербальної) комунікації.

Інтервю- спосіб отримання соціально-психологічної інформації задопомогою усного опитування.

Анкетування — метод соціально-психологічного дослідження за допомогою набору запитань, кожне з яких логічно пов'язане з центральним завданням дослідження. Методичним засобом для отримання інформації є анкета. Анкети бувають закриті, в них подаються варіанти відповіді; відкриті - без варіантів відповіді; анкети - віяло, в яких окрім запропонованих варіантів, є місце для власної відповіді.

Розглядаючи групу спеціальних методів психологічної діагностики в сучасній психології, можна зазначити, що одним з провідних є метод тестування. Тест - це набір стандартизованих задач та запитань, що мають певну шкалу знань. Тестовий метод дає змогу з певною ймовірністю виміряти індивідуальні відмінності, встановити актуальний рівень розвитку необхідних знань, навичок, особистісних характеристик індивіда тощо.

Слід окремо виділити тести, які розрізняються за функціональною ознакою призначення щодо предмета дослідження. Для виявлення розумового потенціалу індивіду, застосовуються тести інтелекту: культурно-вільний тест інтелекту Кеттела, шкали вимірювання інтелекту Векслера, аналітичний тест інтелекту Мейлі.

З метою вивчення та оцінки творчих здібностей особистості використовуються тести креативності. Найбільш відомі тести Дж. Гілфорда та Е. Торанса.

Тест досягнень. Застосування цієї методики дає змогу оцінити ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями в ході виконання конкретної діяльності з конкретними завданнями та вимогами.

У сучасній психології існують дві великі групи методів, результати дії яких забезпечуються сукупністю методик (тестів).

Перша група це -проективні методи дослідження особистості, в основі яких лежить механізм виявлення проекцій в отриманих даних експерименту з наступною 'їх інтерпретацією

Друга група методів пов'язана з наданням конкретної психологічної допомоги на запит конкретної людини. Це так звані клінічні методи, які постають як цілісна, процедурно обумовлена техніка подолання критичної ситуації психологічного життя людини.

Тест-опитувальник - це (метод, який дає змогу оцінити і розвиток даної характеристики | об'єкту дослідження, на основі (кількості відповідей (на поставлені | запитання), які збігаються за своїм | змістом з уявленням про неї.

Тест - завдання - метод, де судження про психологічні характеристики даної людини здійснюється на основі аналізу успішності виконання поставлених завдань, що дає змогу оцінити їх присутність чи відсутність, а також ступінь їх розвитку.

Серед психодіагностичних методів дослідження, що використовуються у зарубіжній медичній психології, слід виділити: багатофакторний особисті ший опитувальник (ММРІ), опитувальник Кеттела та опитувальник Айзенка. Опитувальник ММРІ ґрунтується на аналізі 550 стверджуваних відповідей, вивчення яких допомагає визначити самопочуття обстежуваного, ставлення до себе і до навколишнього світу. За цими твердженнями складається профіль особистості, який містить 10 шкал, а саме: жіночність, параноя, психастенія, шизофренія, гіпоманія, інтроверсія - іпохондрія, депресія, істерія, психопатія, мужність. Існують і російськомовні варіанти опитувальника ММРІ (Ф.Б.Березіна, М.П.Мірошникова,Л.Н.Собчика, 1981).

Опитувальник Кеттела побудований на оцінюванні полярних якостей особистості, наприклад, самовпевнений - невпевнений, хвалькуватий - скромний тощо, об'єднаних у системокомплекси, такі як циклотимія - шизотимія, збудливість - загальмованість, розумова здібність - розумова недостатність тощо. Опитувальник Кеттела буде корисним для визначення таких властивостей особистості, як екстра- та інтроверсія, нейротизм і психотизм (відхилення від психічної норми).

Фактори екстра-, інтроверсії та нейротизму можна вивчати також за допомогою опитувальника Айзенка, що складається із двох паралельних форм (А і Б), які дають змогу провести дослідження повторно. Ця методика привертає увагу вчених простотою формулювань. На відміну від ММРІ, до неї введено шкалу неправди для виявлення осіб із бажаною реактивною установкою. Опитувальник містить 57 запитань, з них 4—за шкалою екстраверсії, 24 - за шкалою нейротизму та 9 - за шкалою неправди. Опитувальник Айзенка знайшов застосування в нашій країні. Тест Роршаха полягає в тому, що досліджуваному по черзі демонструють 10 карток, на яких зображені чорнильні плями різних конфігурацій та кольору. Розглядаючи кожну картку, людина має відповісти на запитання: "Що це може бути?" На підставі одержаних відповідей визначається, поряд з іншими показниками, багатство уяви, здатність до синтезу, критичність розуму, інтелектуальна активність. На думку В.М.М'ясищева, цей метод є цінним для клінічних досліджень, а не для класифікації людей.

Тематичний аперцепційний тест (ТАТ), створений американськими психологами, складається з набору (від 6 до ЗО) картин із певними зображеннями. Крім того, пропонується один аркуш без зображення, на якому обстежуваний може зобразити на власний розсуд будь-яку картину. Як правило, для опису зображення обстежуваному пропонують більше 20 картин. По кожній картині він складає оповідання, яке записують на магнітофон чи стенографують або ж обстежуваний сам записує своє оповідання на папері.

Своєрідним представником психологічних методів, є метод соціометрії. Соціометрія використовується для оцінки міжособистісних емоційних зв'язків у групі.

Широке застосування у психологічних дослідженнях займають математичні методи.

Структура психології: психічні процеси, властивості особистості і психічні стани. Психічні процеси - це форми суб'єктивного відображення об'єктивної реальності, за допомогою яких здійснюється пізнання світу, засвоєння знань, навичок і формування умінь. Серед них виділяють пізнавальні (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява, мовлення, увага) та емоційно-вольові (почуття, емоції, воля).

Поняття психічний процес характеризує процесуальний стан психічного явища, що вивчається.

Психічні властивості - це індивідуально-психологічні особливості, що дають змогу розрізняти людей, знати їхні вчинки і мотиви діяльності. Вони відображають рівновагу досліджуваного явища, його повторюваність та стійкість у структурі особистості. До психічних властивостей належать: спрямованість, темперамент, характер і здібності.

Психічні стани характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно впливає на поведінку та діяльність особистості (тривожність, апатія, схвильованість, стрес, напруженість, несміливість, захоплення, симпатія тощо). Психічні стани підкреслюють статичний момент, відносну постійність психічного явища.

Поиск по сайту: