Характеристика адміністративних правопорушень що посягають на власність

Розглядаючи перше питання необхідно сказати, що власності, є одним з найважливіших питань держави. Держава створює певні умови для всіх суб’єктів адміністративного права для нормального функціонування їхньої діяльності і захищає їх від протиправних посягань з боку осіб які порушують чинне законодавство в цій сфері. Тому ми з вами розглянемо основні їх права і обов’язки в сфері власності і якщо дані права порушуються то до порушників застосовуються заходи адміністративного впливу згідно з чинним законодавством та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Законом гарантується соціальна функція власності. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією. Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону (ст.13 Конституції).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції, Земельний кодекс України).

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст.41 Конституції). Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Суб’єктами право власності в Україні визначаються народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Суб’єктами права власності в Україні також можуть бути інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

Перелік адміністративних правопорушень, що посягають на власність, в основному зосереджено в гл. 6 КУпАП.

За об’єктом посягання їх можна умовно поділити на два розділи:

1) правопорушення, що посягають на відносини загальнодержавної власності:

порушення права державної власності на надра (ст. 47);

порушення права державної власності на води (ст. 48);

порушення права державної власності на ліси (ст. 49);

порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50).

З об’єктивної сторони ці правопорушення характеризуються самовільним користуванням чи переуступкою права користування об’єктами державної власності, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності.

2) правопорушення, що посягають на відносини власності взагалі:

дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (ст. 51);

ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємствам, установам, організаціям або громадянам, особи, зобов’язаної за вироком або рішенням суду відшкодувати таку шкоду (ст. 51-1);

незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом (ст. 51-2).

Отже, об’єктом посягання за ст. ст. 51, 51-1 тут можуть бути як власність юридичних чи фізичних осіб, так і держави, якщо викрадене державне майно, невиконане деліктне зобов’язання перед державним підприємством чи організацією.

Об’єктивна сторона перерахованих вище складів правопорушень відображена у диспозиціях відповідних статей.

Суб’єкт правопорушення — загальний (громадяни та посадові особи).

Суб’єктивна сторона правопорушень, об’єднаних у главу 6 КпАП, характеризується тільки умислом.

Поиск по сайту: